Ліга Чемпіонів. 6 тур. Шахтар - Брага 2:0. Нарешті
Недоброзичливці скажуть "гора народила мишу", підлабузники скажуть "східноєвропейський "Реал" підтвердив свій клас", а ми просто зазначимо: "Шахтар" за десять років після дебюту у Лізі Чемпіонів вийшов до плей-офф найпрестижнішого клубного змагання Європи. Чого це його вартувало в турнірі в цілому ще буде предметом детального аналізу, а поки спробуємо розібрати окремий домашній матч із "Брагою".
"Гірники", яких травма хорвата Едуардо, котру він не встиг залікувати, залишила без альтернативи Адріано у якості ударного форварда, вийшли на цей матч фактично вже в статусі учасників 1/8 фіналу. Можливо через першу обставину, а можливо через другу, але більшу частину гри атакам команди бракувало не те що гостроти, а конкретики - більш вдале слово. Повірити у те, що їм вдасться "пролетіти" повз наступну стадію турніру було важко, напевне, і гравцям, і тренеру, але Луческу вирішив перестрахуватися і виставив українську пару опорників, орієнтовану на захист власних воріт.
Степаненко та Гай відіграли непомітно, але статистично дуже ефективно - обидва набігали більше всіх своїх товаришів. Тому не дивно, що атаки "Браги" вдавалися переважно флангами. Втім, оскільки як правило вони завершувалися навісом до штрафного майданчика, де панували височенні Ракицький та Чигринський, то португальцям залишалося сподіватися лише на індивідуальні помилки П'ятова. Андрій здійснив пару традиційних восени цього року "валідольних" виходів з воріт, але, в цілому, впорався із тими нечисленними загрозами, які все ж виникали біля його володінь.
Ймовірно, що усе так і закінчилося б нульовою нічиєю, але в підсумку повторився сценарій першої зустрічі цих команд. "Брага" не те, що дуже вже втомилася, але у другому таймі пішла вперед і трохи розкрилася. Це було цілком логічно, адже "Партизан" у паралельному матчі тривалий час грав внічию. Тож у випадку, якби серби зіграли внічию, а "Брага" щось та заштовхала донеччанам, саме "малі каноніри" обходили "великих" і потрапляли до плей-офф. І якраз у момент, коли "Брага" вже почала втомлюватися від спроб хоча б діійти до воріт "Шахтаря", стався гол.
Можна сказати, що виник він з нічого, а можна оцінити індивідуальну майстерність Раца. Такий удар, що вдався йому, вдається не так вже й часто - ювелірна точність румуна варта найвищої оцінки. "Брага" після цього була приречена пропустити ще - це стало зрозуміло вже у перші дві хвилини по голу. Команда Пасьєнсії та й сам тренер виглядали приголомшеними, і дуже швидко нокдаун перетворився на нокаут. "Винуватцем" можна назвати все того ж Раца, простріл котрого замкнув Адріано. Залишок хвилин до закінчення гри перетворився на суцільне очікування всіма присутніми на "Донбас-Арені" свята виходу до плей-офф.
В принципі, головним підсумком окремо взятої цієї гри стало чергове підтвердження тезису про вищий за суперників по групі клас "Шахтаря". Згадаємо груповий турнір - у першій грі "вистрілив" в усіх сенсах Срна, друга стала бенефісом Адріано та П'ятова, четверта - святом Едуардо, п'ята - нагадуванням про себе Жадсона, сьогодні проявив себе Рац. Нинішня команда Луческу може не показувати якоїсь феєрії в цілому, демонструвати бліду гру цілими таймами, але проти суперників рангу "Браги" та "Партизана" завжди знаходиться хтось, з ким опоненти не можуть впоратися в окремо взятому епіході. Питання у тому, що серед вісімки колективів, котрих може підкинути колективу жереб на наступній стадії, такого класу лише "Копенгаген" (хоч його тренер вже і заявив, що "гірники" є "солоденьким" суперником для представників Данії).
Усі ж інші - "Інтер", "Ліон", "Валенсія", "Рома", "Марсель" і "Мілан" - за підбором гравців як мінімум не поступаються "луческівцям". І тут принциповим моментом стають уроки, що "Шахтар" мав винести насамперед з першої гри проти "Арсенала". Не треба самозаспокоюватися перемогою у грі-відповіді над напіврезервним складом лондонців. Нагадаємо, коли хто забув - команда Венгера грала без Фабрегаса, Аршавіна, Вермалена, ван Персі, Санья та Шамаха з Альмунією. Хтось вірить, що в 1/8 хтось дозволить собі вийти проти "Шахтаря" без 6-7 "залізних" гравців основи?
Луческу має розуміти це. І не дарма його обличчя після фінального свистка німця Бриха було незворушним, серйозним, задумливим, яким завгодно, але тільки не заспокоєним. Румун після всіх цих років має розуміти, що птаха щастя дуже непосидюча істота, поведінка якої залежить від коштів, що має президент клубу, набагато менше, ніж від тренера. А зараз залишається лише побажати домнулу Мірчі не заспокоюватися на досягнутому і продовжувати пошуки, адже навіть цей надуспішний для "гірників" груповий турнір показав, що працювати йому ще є над чим.