Ліга Європи. "Ворскла" - "Ганновер" 1:2. Німці виграють битву при Полтаві. ВІДЕО
Як і в першому матчі "Ворскла" поступилася з різницею у один м'яч, але враження ці матчі справили зовсім різне. І все за рахунок другого тайму в Полтаві, адже перша половина виглядала продовженням матчу у Копенгагені. Ніби все робили "зелені" вірно, але якраз ця правильність дозволяла німцям передбачати дії суперників.
У другій 45-хвилинці нарешті з'явилася пристрасть. Став тому головною причиною швидкий гол чи розмова Павлова у роздягальні - важко сказати, швидше за все, як завжди відповідальність можна поділити навпіл. Проте саме цей тайм дав зрозуміти, що "Ворскла" все ще має шанси в цій групі. Адже якщо команда здатна повністю перегравати одну з найкращих команд Німеччини минулого сезону (та й зараз "Ганновер" йде 6-м), то з представниками Данії чи Бельгії точно можна боротися. Головне - не забувати про це і працювати над недоліками.
До останніх, окрім психологічного фактору, варто віднести продемонстровану на старті гри пасивність у боротьбі з суперником, занадто велику повагу до нього. Саме вона, за великим рахунком, стала причиною дефіциту у два голи, котрий склався до перерви. При цьому стартові хвилини "Ворскла" грала на рівних, намагалася завантажувати м'яч попереду на Сачка, а потім почався провал.
І не скажеш, що "Ганновер" демонстрував якусь надшвидкість, але на фоні статичних гравців полтавчан часто виглядав немов болід "Формули-1" в порівнянні із "Таврією". Відчутна була перевага у настрої, саме швидкість прийняття рішень була основною перевагою гостей. Абделлауе в епізоді з першим голом, коли захисники спокійно спостерігали за ним, яскраво це продемонстрував.
Другий гол - велике питання до всієї групи захисту "Ворскли". Два футболісти мали змогу поставити корпус чи піти в підкат проти Шлаудраффа, котрий фактично просто оббіг їх та прострілив. Це лівий фланг та центр, після прострілу питання вже до правофлангових, котрі дали змогу Пандеру набігти та пробити по воротах. Далі такого тупцювання на місці не було, й на тому спасибі.
Дивовижне перевтілення другого тайму почалося з виходом Янузі. Сачко не те, щоб був непомітним, але у тій самій швидкості опонентам програвав. Албанець трохи менший за габаритами, але виглядав значно краще. І якби протягом десяти хвилин після голу Курилова вдалося забити другий... Але, справедливо буде зазначити, що гол Олексія вийшов не зовсім "чистим" - допоміг невеличкий рикошет, на який Цілер зреагувати був не в змозі.
Потім Янузі виграв верхову боротьбу, прокинув на Безуса, а той не зумів переграти Цілера. Одразу ж Роман згаяв ще один момент після прострілу Кривошеєнка. Янузі ледве не замкнув передачу Даллку. Контратаку 4 в 3 в останній момент зриває фолом на тому ж Безусі капітан гостей Черундоло. Штрафний - і Цілер нарешті помиляється, відбиваючи перед собою м'яч після постріла Ребенка, але двом полтавцям добити не дають. Це все моменти, створені до 61-ї хвилини, як вам така третина тайму?
Далі було не легше - Янузі пробив під поперечину, і Цілеру довелося показувати, за що Льов готує його на роль третього воротаря збірної на Євро-2012. Апогеєм став момент Ребенка на 67-й хвилині, коли Павло поцілив у стійку після прострілу Безуса. Влучай - і все, у Цілера шансів не було, удар в дотик на протиході...
Здається, цей епізод трохи надломив "Ворсклу". Вона продовжила володіти ініциативою, але так гостро їй вже не дозволяли атакувати. Не допоміг, а, можливо, й навпаки вихід диспетчера Маркоскі, котрого так не вистачало у Копенгагені. Йовану слід віддати належне за прагнення якнайшвидше після травми вийти на поле, проте якщо ти вже рвешся зіграти, то хочеться бачити більше, ніж один неточний удар головою (!).
Безус, котрого цього вечора не міг зупинити без фолу ніхто, вирішив використати це і впав у штрафному майданчику, наблизившись до Пандера. Схоже, німець все ж зіграв чисто, особливо знаючи схильність Романа до симуляції, якою він інколи зловживає. Останній же шанс мав той-таки Курилов. Якби забив вже у доданий час з лінії штрафного - це був би, безперечно, хіт осені. Але удар сильним не вийшов, і м'яч спокійно прикотився до Цілера.
Хочеться вірити, що справжню полтавську команду ми бачили у другому таймі, і далі буде легше. Але й без глобальних заяв варто подякувати хлопцям за те, що билися до кінця. До цього характеру б ще й вміння грати з самого початку...