Ліга Європи. Стиковий раунд. "Слован" - "Дніпро" 2:2. Куди ж без нервів
"Марсель", "Абердін", "Беллінцона", "Зоря", "Лех", "Фулхем". Пересічний любитель футболу десь у Європі, хоча й знає більшість із цих команд, але навряд чи побачить між ними зв’язок. Але у Дніпропетровську точно пам’ятають цей ряд: саме ці шість клубів рік за роком ставали на шляху "Дніпра" до європейської осені.
Вони робили це у різних турнірах: Лізі Європи та Кубку УЄФА, Кубку Інтертото та навіть в останньому турі чемпіонату України. Одних "Дніпро" приймав ще на "Метеорі", з іншими боровся вже на "Дніпро-Арені". Комусь "дніпряни" поступалися за всіма статтями, а когось "возили", але не могли дотиснути протягом двох матчів.
Хтось навіть громив українську команду, а хтось проходив далі, не виграючи. Кожного року це ставалося по різному, але шість сезонів поспіль "Дніпро" лишався без європейського групового турніру.
І от вона - спроба номер 7. І черговий суперник - чемпіон Чехії, ліберецький "Слован". Пересічний любитель футболу десь у Європі, порівнявши бюджети обох клубів або кількість гравців національних збірних у їх складах, не сумнівався б у виборі фаворита. Але у Дніпропетровську, де пам’ятають шість попередніх сезонів, уже будь-якого суперника сприймають дуже обережно.
І стосується це не лише вболівальників, а й гравців також. При всій своїй перевазі в класі, досвіді та просто майстерності, "Дніпро" нервував. Нервував, не особливо це приховуючи, і чим довше не вдавалося йому відкрити рахунок, тим помітніше це було. "Слован" не виглядав невразливим, хоча й діяв досить компактно, не даючи українцям розігнатися; але самі "дніпряни" допускали на перших порах надто багато браку при підготовці своїх атак.
Близько півгодини знадобилося гостям, аби нарешті заспокоїтися та взяти гру під свій контроль, і лише тоді біля воріт чехів стало по-справжньому гаряче. Першим дзвінком був момент Матеуса, який після чудового пасу Ротаня обіграв воротаря, але й сам опинився на незручній позиції для удару - з гострого кута влучив він лише у стійку порожніх воріт, після чого м’яч повернувся у поле. Гол того разу не стався, але "Дніпро" нарешті повірив у свої сили, і взяття воріт вже лишилося питанням часу.
Час настав на 43 хвилині, коли вже Алієв вивів Коноплянку сам на сам із голкіпером "Слована". Євген легко втік від захисників, а дочекавшись, доки Бічік вийде з воріт на достатню відстань, просто перекинув його, вразивши порожні ворота. Ну а коли за три хвилини по перерві ще й Матеус подвоїв рахунок, навіть дніпропетровські вболівальники зі своїм гірким досвідом повірили в те, що от вона, путівка до групи - вже в кишені, і нікуди звідти вже не подінеться.
Але "Дніпро" не був би "Дніпром", якби все закінчилося так просто. Рішення Рамоса спробувати "засушити" гру виглядало логічним, але кінцевий результат вказує на те, що це було помилкою. Отримавши з рук суперника ініціативу, "Слован" якийсь час збирався з думками, після чого міцно притиснув гостей і досить швидко відіграв один м’яч.
Одразу ж повернулися ті самі нервовість і страх за результат, які ще більше скували дії гравців "Дніпра". Почастішали помилки в обороні, після яких Лаштувка кілька хороших сейвів видав; але, коли за лічені хвилини до кінця поєдинку Мазух привіз у свої ворота пенальті, навіть чеський воротар був безсилий врятувати переможний рахунок.
Що ж, тим цікавіший буде матч-відповідь. Результат першої зустрічі, хоч і міг би бути набагато кращий, все ж на користь української команди. Пересічний любитель футболу скаже, що рахунок 2:2 на виїзді означає дуже серйозні шанси на загальний успіх. Ну а в Дніпропетровську точно знають лише те, що понервувати у домашній грі ще доведеться. Куди ж нам без цього.