Ліга Чемпіонів. "Динамо" - "ПСЖ" 0:2. Три моменти - два голи
Київське "Динамо" припинило свій похід за 1/8-ю фіналу Ліги чемпіонів. Поразка у поєдинку з ПСЖ нівелювала навіть теоретичні шанси на продовження боротьби команди Блохіна у наступному раунді. Тепер з легким серцем Олег Володимирович може зосередитись на підготовці до Ліги Європи.
Щодо гри, то з перших хвилин було помітно, що Блохін зарядив своїх гравців на боротьбу, команда старалася, більше володіла м'ячем, створювала моменти, але не реалізовувала їх. Ну, і, як завжди, дало про себе знати найслабше місце "Динамо" - оборона, яка і привезла два м'ячі з трьох ударів парижан за весь матч.
У кінцівці першого тайму здавалося, що кияни все ж зможуть дотиснути суперника, якщо не в першій половину, то в другій точно. Але гол у роздягальню, який організували Ібра та Лавессі, звів нанівець усі старання динамівців у перші сорок п'ять хвилин. Хачеріді і Даніло Сілва не встигали за аргентинцем, який ефектно перерпавив м'яч у ворота Коваля.
На другий тайм господарі вийшли ще більш заряджені, але вже за п'ять хвилин все той же Хачеріді, як кажуть, "наварив" біля власних воріт, обрізавшись при передачі на голкіпера. Лавессі нічого не залишалося, як перевести м'яч у ворота. Саме після цього м'яча "Динамо" втратило віру в свої сили, а результат матчу був вирішений.
ПСЖ на класі догравав поєдинок, Блохін робив заміни, але як сам тренер сказав після гри, вони не підсилили, а навпаки, ослабили дії команди. Мілевський і Ярмоленко, яких тренер випустив рятувати ситуацію, майже за півгодини ігрового часу награли лише на один момент, та і той 10-ка киян змарнував, пробивши повз ворота.
"Динамо" програло, у очах гравців і тренерів був відчай, хоча не можна команді дорікнути за відсутність бажання та мотивації. Але проти суперників рівня ПСЖ одного цього компоненту виявилося замало. В тренерського штабу є час до весни, аби поставити гру, запросити нових виконавців, відкинути баласт. Ну а вболівальникам залишається набратися терпіння, і чекати на звитяги киян у іншому єврокубковому турнірі, менш престижному, але "маємо те, що маємо".