Пограбовані футболісти, тренери без зарплат, катування за протест: чим жив венесуельський футбол за Мадуро

Військове втручання США призвело до того, що президент Венесуели Ніколас Мадуро опинився в Нью-Йорку на лаві підсудних.

Що буде далі з країною, яка володіє чи не найбільшими у світі запасами нафти?

І чого чекати її футболу?

За Мадуро репресії, протести і злидні заполонили і спортивне життя країни теж, призвівши до сумних та страшних історій.

Чемпіон пояснює, чому венесуельські футболісти не плачуть за владою, якої несподівано не стало.

***

У вересні 2016 року світова преса написала про заштатний ФК Трухільянос.

Була причина!

Автобус із командою зупинили на дорозі озброєні селяни, аби відібрати у гравців мобілки, кишенькові гроші, оригінальні бутси; навіть магнітолу з автобуса видерли.

Усе це добро вони повезли на чорний ринок, щоб купити трохи їжі.

А футболісти при тому майже плакали, бо й самі грали за миску супу.

"Венесуельський футболіст, що провів 3-4 сезони в еліті і є досить відомим, заробляє 300-400 доларів на місяць, тоді як більшість заробляє по 80-100 доларів. Цього недостатньо для життя. А декому ще й платять боліварами! І навіть затримують ці виплати", – розповідав колумбійський тренер Вілсон Гутьєррес.

Його спогади жахливі.

Нескінченні черги на заправках, порожні продуктові магазини, сім'ї без даху над головою, голодуючі діти, натовпи неповнолітніх повій – такою була Венесуела Ніколаса Мадуро. 

На той момент в країні ще існували організована опозиція, проходили акції протесту.

Влада реагувала брутально.

Паралельно венесуельська футбольна ліга виживала, добре знаючи, що кожну команду можуть зупинити, як Трухільянос.

"Найбільше постраждали молодіжні академії. У них скінчилася амуніція, не було чим годувати гравців, ті тікали за кордон. Траплялося, що хлопець 14-15 років подавав величезні надії, але кидав футбол і йшов торгувати на ринок", – бідкався журналіст Deportivo 1300AM Альфредо Короніс.

Як і багато інших, він виїхав з країни.

Вважається, що у 2007-17 роках з Венесуели втекло понад 4 млн людей, а потім ще більше. Переважно їхали до США, але осідали і в сусідних країнах теж, хоча зустрічали їх нелагідно. 

На чемпіонаті світу U20 у Чилі в 2017-му гравець господарів Ніколас Діас прокричав венесуельцю Пабло Бонільї після підкату: "Геть, голодуюча людино!" Згодом вибачився, але трибуни його підтримали.

Це шок, що на тому ЧС U20 Венесуела, складена переважно з гравців-утікачів із зарубіжних ліг, дійшла до фіналу, де програла Англії Філа Фодена, Марка Гехі й Конора Галлахера. Ніколи раніше "Ла Вінотінто" не піднімалася так високо.

"На це покоління покладаються великі надії. Вони можуть стати "поколінням чемпіонату світу". Це б зробило їх незабутніми", – казав тренер Річард Паес.

Проте Кевін Келсі – найяскравіший у тій Венесуелі – зіркою і донині не став.

***

Коли та Венесуела U20 приїхала додому відсвяткувати гарний виступ, на стадіоні зібралось понад 20,000 публіки.

Усі чхати хотіли на футбол, і лише скандували гасла проти Мадуро:

"Він впаде, він впаде, цей уряд впаде!"

Влада знала, що так буде, тому прямої трансляції не було; державне ТБ транслювало зустріч президента з генералами.

Тренер збірної Рафаель Дудамель просив натовп заспокоїтися і не підставляти під репресії ще й команду:

"Тихіше, благаю вас! Ніхто не повинен красти у хлопців їхній момент слави!"

Та всім було байдуже.

За місяць, що передував зустрічі футболістів, на вулицях загинуло щонайменше 68 людей, які безнадійно шукали їжу, ліки, речі першої необхідності.

Це почалося у 2013-му, коли Мадуро отримав від Національної асамблеї "надзвичайні повноваження для побудови соціалізму". Воно й звучить-то страшно, а можете уявити на практиці?

Президент арештував власників та співробітників магазинів електроніки, а їхній товар розпродав за 10% від ринкової ціни. За тим – арешти та націоналізації продовольчих супермаркетів, які, на думку Мадуро, завищували ціни на товари.

Приватні інвестори після такого щезли назавжди, що обвалило податкові й митні збори; натомість утворився дефіцит на усе на світі.

Коли ж до всього ще й ціни на нафту впали, стався колапс.

У футболі були випадки, як-от з Алехандро Маркесом, якого батько не пустив у Венесуелу U20, "бо це небезпечно за нинішнього режиму".

Ще більше таких, як Джуніор Морено, котрий зник, а тоді відновив професійну кар'єру в США. Для ситих "янкі" його розповіді ніби фентезі:

"Бути футболістом в Венесуелі непросто. Там слід зосереджуватися не лише на грі, а й на тому, де б купити поїсти. Складно викладатися в цьому стресі. Бувало, я весь десь стояв в черзі за курятиною. А бували цілі тижні, коли без неї обходився. У Венесуелі ти просто намагаєшся дожити до наступного місяця".

Сестри Джуніора в Тампі та Маямі; його тесть – в Орландо. Типова венесуельська родина часів Мадуро.

***

До 2019-го ситуація розпалилася максимально – або "ми", або "вони".

Матч Каракаса та Сулії у Маракайбо на стадіоні "Хосе Енкарнасьйон Ромеро" так і не почався попри стартовий свисток. Гравці потиснули один одному руки і, розмовляючи, пішли з поля.

Незадовго до того уся Венесуела залишилася без електрики, і це була така форма протесту.

На той момент вже і Дудамель, і найбільші зірки збірної Саломон Рондон та Томас Рінкон розкритикували уряд Мадуро, який до всіх гріхів ще й вибори сфальсифікував. Лідер опозиції Хуан Гуайдо не здався – і в країні утворилося два центри влади.

"Ми" або "вони".

І оскільки життя суворе, то перемогли "вони".

В критичний момент Мадуро виручили Росія та Китай, що розігнали протест, нагодували голодуюче населення, зупинили вільне падіння економіки. Гуайдо поїхав у еміграцію, не втримався на посту і Дудамель.

З 2020-го почалася нова Венесуела – не хаотична, а тотально контрольована. Не без допомоги китайців уряд ввів "Carnet de la Patria" – щось типу ID-карти, без якої біднота не могла отримати соцдопомогу; читай, торбу продуктів.

Ну, а на тій карті усе – чи ходив на антиурядові мітинги, чи був на виборах, які сайти відвідує. 

Коментарі тамтешньої преси на такому тлі різко змінилися.

"Венесуела останніми роками страждала від проблем, не пов'язаних з футболом. Сьогодні все покращилося. Ми на правильному шляху. Ми правильно готуємося, у нас ідеальна логістика. Гравці не мають жодних скарг і можуть зосередитися на грі", – переконував Хайро Роблес із радіостанції Sports 96.7fm.

Брехня, звісно.

У 2021-му португалець Жозе Пезейру пішов у відставку зі збірної після того, як йому та штабу рік не платили зарплату.

Що ж до клубів, то вони справді зажили ситніше, але що це були за клуби? Усі фінансовані державою; часто – силовиками.

У Венесуелі боялися називати ім'я Александра Артеаги – шефа військової контррозвідки (DCGIM), який, за чутками, особисто катував ворогів режиму. І ось цей Артеага, наприклад, очолив столичний Універсідад Сентраль.

Сальваторе Сімеоне – ексскаут Марсело Б'єлси у Лідсі, а нині спортдир венесуельського Карабобо, розповідає:

"Ліга, безумовно, покращилася, але футбол і досі тісно пов'язаний з політичною ситуацією в країні. Рівень приватного капіталу тут низький. Останні 20 років він виживав лише завдяки державному фінансуванню. У Карабобо є приміщення, скаути, адміністрація, юристи. Наша структура подібна до справжнього клубу. Але не у всіх так..."

Так-так, це почалося ще за Уго Чавеса – ідейного батька Мадуро.

В ту пору Венесуела ще нагадувала пристойну державу, але з комуністами завжди один і той же сценарій. Одного дня їм більше нема кого грабувати – і тоді або колапс, або концтабір.

Венесуела пережила і те, й інше.

Останнім часом хіба футбольна збірна дарувала людям щирі емоції. На Копа Америка-2024 вона посіла 5-те місце, виграла 3 матчі.

"Важко пояснити, але у цій збірній є щось таке, що об'єднує людей. Навіть коли люди розділені, заради команди вони єдналися за одним столом", – зізнається Сімеоне.

***

Йому добре – він змовчав. А от Херсе Реєс – ні.

У березні 2024-го ексфутболіст та тренер воротарів вийшов на протест, коли Мадуро фальсифікував чергові вибори – і опинився в руках DCGIM.

Реєс каже, що найгірше – це удари струмом та втоплення у воді.

Коли ж він вийшов, то покинув своїх учнів та разом з кузеном почвалав у бік США, де вже мешкав його брат. 

"Венесуельців не приймають і часто завертають на кордонах, тож ми йшли таємними стежками мимо митних постів – "трочас", – каже Реєс, що йшов ніби на Голгофу – нетрями, де панують наркокартелі, партизани-марксисти та індіанські племена.

І він дійшов.

29 квітня 2024-го вони з кузеном дісталися Мехіко, а 1 вересня США дозволили їм перетнути кордон. Лише одна формальність залишалася – співбесіда:

"Агенти нічого не знали про футбол і подумали, що моє тату – знак картеля. Я ж зробив це татуювання, бо моя улюблена команда – Реал Мадрид, у якої корона на вершині кола символізує м'яч, тому я його й зробив".

Реєса запроторили в тюрму, а коли ще й Трамп став президентом, то відправили аж до Сальвадору як "особливо небезпечного злочинця":

"Нас вивели з літака кийками. Одягнули кайданки. Поголили голови, роздягнули догола, побили і замкнули в камерах, де на стінах кров, а на підлозі блювотиння. Ми їли руками, і там же справляли нужду. Вода – тільки тепла з крана. Охоронці нас били, бо їм це подобалося. Нам навіть не казали, котра година".

Раніше він мріяв вирватися з Венесуели, та коли урядовці з Каракаса приїхали забрати "своїх" додому, плакав від щастя. 

Вдома Реєс знову тренував дітей-воротарів, коли один його кат захопив іншого. Як думаєте, на чиєму він боці?

Таких, як Херсе, у США ще 600,000 – кажуть, їм всім тепер загрожує депортація.

Життя – складна, не чорно-біла штука.

А тим часом професійний футбол Венесуели здебільшого святкує.

"Режим, що перебував при владі, пішов. Те, чого прагнув кожен чесний венесуелець, сталося. Аби лишень в процесі не постраждали невинні люди", – запевняє екснападник Шахтаря Келсі.

Він вірить, що в спокійній атмосфері і з вмілим тренером їм під силу нарешті дебютувати на чемпіонатах світу – останніми з КОНМЕБОЛ.

Хоча це так, програма-максимум.

Передусім Венесуела чекає розвитку та миру – як зі світом, так і всередині країни.

"Яке жахливе було відчуття – бути тут, поки людей катують і вбивають", – каже Кервін Андраде із Маккабі Тель-Авів. "Я люблю тебе, Венесуело! І я хочу бачити тебе вільною!"