"Карпати": Хто винен та що робити?

Говорити про причини провалу львів’ян і легко, і складно. Легко, бо ніби все вже проговорено – винні усі: керівництво клубу, тренер, гравці. Складно, бо якби все було так просто, то у клубі могли б теоретично впоратися з кризою ще посеред сезону, адже розмови про фактори, що сприяли падінню тривали ще тоді і перелік їх фактично не змінився. І все спробуємо згадати все, оцінивши заходи, котрих було вжито чи не вжито для покращення результатів.

Вже сам календар старту сезону для "Карпат" був не надто простим. Виїзд до амбіційного на початку сезону "Іллічівця", перепочинок у вигляді домашньої гри з "Чорноморцем" та три матчі з учасниками єврокубків, в тому числі виїзні з обома грандами. І все ж лише одне очко у перших 5 турах було якось вже зовсім дивно бачити. Думається, справа тут в тому, що суперники вже дуже добре вивчили манеру гри команди Кононова. Насправді їй непросто далося вже й друге коло попереднього сезону, але тоді десь за інерцією, десь за рахунок індивідуальної майстерності "біло-зелені" все ж дотягнули до зони Ліги Європи.

Вигадувати щось нове, награючи нову тактичну модель в міжсезоння? Чи мав на це підстави Олег Кононов? Заднім числом здається, що так. Адже влітку "Карпатам" все одно треба було якось компенсувати втрати двох провідних гравців. Кочиш та Кожанов могли і далі грати у команді – за умови пристойного фінансування. Але Петро Диминський та Ігор Йовічевіч вирішили, що колектив зможе обійтись і без них, і лідери команду залишили.

Трансфер Кожанова здивував особливо, бо і сам гравець казав, що йому дуже подобається у Львові, і вписався він у команду так, що виглядав реальним претендентом на місце в обоймі національної збірної. Можна казати, що він вчинив непатріотично, але чи є нормальною ситуація, коли гравець збірної отримує 8 тисяч у.о. на місяць? Невже не можна було підняти Денису зарплату? Ну, а те, що ситуацією вмило скористався власник прав на футболіста, котрий віддав його у більш "золоту" оренду до Маріуполя, стало закономірним підсумком подій. Як результат – невдалий виступ і львів’ян, і самого Кожанова, котрий в новому клубі поки не прижився.

Щодо Кочіша ситуація трохи інша, але принципово нічого не змінюється. Так, російський "Ростов" дав гравцю більше грошей, але фактор участі в єврокубках та хай незначне, але підняття з/п могли б зіграти свою роль. Втім, наскільки відомо жодних спроб втримати румуна не робилося. Додайте до цього всім відомі проблеми з Кузнєцовим, котрий на думку "Карпат" мав би власноруч оплачувати своє лікування – і з фрагментів мозаїки складемо картину, невтішну для фанів клубу. Керівництво "Карпат" елементарно та відверто пошкодувало грошей на не те, щоб посилення складу, а й просто збереження.

Можна заперечити, мовляв, а як же Воронков, Ерік, Кравченко, Крістобаль, Лукас, Балажіц, Богатінов, Пачеко, одразу два Гомеси? Всі ці гравці протягом останнього року з’явилися в розташуванні клубу. Але давайте побачимо окрім кількості й якість покупок. З гріхом навпіл прижився та заграв хіба що Лукас. Усі інші – повз касу. Балажіц привозив у власні ворота чи не в кожному матчі, Богатінов не рятував, інші навіть до основи часто-густо пробитися були не здатні. І це при тому кадровому послабленні, що було. А могло бути ще гірше – Годвіна віддали до "Волині", але скористалися емоційністю Кварцяного та повернули. Дивує хіба що мала кількість шансів, що давалася Воронкову, котрий непогано зарекомендував себе у "Кривбасі".

Кононов, судячи з усього, був не в захваті від того "розмаїття", що йому підкинув трансферний директор. Ротація складу відбувалася чи не в кожній грі і двох поспіль поєдинків, на які "Карпати" вийшли б одним і тим самим складом просто не було. Свою роль тут, звичайно, вносили травми та дискваліфікації, та все ж.

У першій половині сезону вдалося здобути в чемпіонаті лише три перемоги. Перша – над "Зорею" - була здобута лише після вилучення в суперників Мілька, котре було, м’яко кажучи, не очевидним. Друга – над "Волинню" - сталася в момент, коли лучани вже традиційно "відходили" від жвавого набору очок, починаючи займатися традиційною для них благодійністю. І лише до третьої – над "Іллічівцем" - претензій виникнути не повинно, хоча й тут варто зазначити, що маріупольці наприкінці року вже були не ті, що влітку. То ж, якщо суперник впирався, і не розвалювався "леви" ніякої протидії йому не знаходили. І тут вже питання мають виникнути до тренерів та гравців.

Білорус Кононов, котрого вже встигли охрестити найбільш перспективним тренером в Україні, втратив контакт з командою. Його методи не діяли, і тут, якщо вже затівати ротацію, можливо й було б доречно посадити на банку двох-трьох колишніх лідерів. Матчі програвалися і з ними, а так був би шанс показати, що незамінних нема. Але він вперто продовжував вірити у Голодюка, Зеньова, Ощипка, Ткачука, Федецького та Худоб’яка. Навіть "залізний" Артем виглядав не так переконливо, як звикли фани, усі інші зробили відчутній крок назад. Причини? Впевненість в своїй незамінності, що переросла у нерозуміння того, що треба робити, коли звичні ходи не працюють.

Така ж саме картина була і в Лізі Європи. Якщо з посереднім ірландським "Сент-Патріксом" впоралися без проблем, то грецький ПАОК став нездоланим шлагбаумом на шляху до групового етапу. Сказати, що греки апріорі переважали українців складно, але реальних шансів виграти хоч один матч львівська команда не мала.

Диминський вірив у Кононова дуже довго. Можливо, не хотів визнавати своїх прорахунків, можливо, його влаштовував тренер, котрий працює з тим, що дають і мовчить щодо нових придбань. Відставлений був Олег Георгійович лише після нищівної домашньої поразки від "Арсенала". Ризикну припустити, що зроблено це було з прицілом на "ефект нового тренера", що було важливо не для гри наступного туру з "Кривбасом", а для матчу 1/8 фіналу Кубка з "Металістом".

Втім, як з’ясувалося, харків’ян "Карпати" мали б проходити навіть з Кононовим. Маркевич вирішив принести участь в Кубку в жертву інших турнірах і виставив у Львові напіврезервний склад. Як показали подальші ігри, якісних змін у "Карпатах" з приходом Кучерова на посаду головного тренера не відбулося. Матчі, які раніше команда мала б вигравати (у Одесі і Полтаві), граються внічию, домашні (з "Дніпром", "Шахтарем" та "Динамо") програються всуху.

Певну надію викликає лише останній поєдинок. Кияни мали блідий вигляд на фоні «Карпат», але приписувати такі враження потужній грі львів’ян, а не кризі команди Сьоміна та ефекту нового стадіону я б остерігся.

В зиму "Карпати" вступають з тривогою, якої давно не було. Зона вильоту не так вже й далеко, а ситуації, коли львівські команди (був ще й симпатичний "Львів"), що не мали б вилітати за всіма показниками, залишали "вишку" доволі свіжі в пам’яті. Та все ж більш ймовірно, що кому вилітати знайдеться й без "Карпат", а сама команда зробить ставку на Кубок, де окрім "Шахтаря" нікого з лідерів українського футболу не залишилося. Втім, чи буде гіпотетична участь в фіналі приводом визнати сезон не провальним – велике питання. Здається, що до клубу треба кликати не лише нових якісних футболістів чи тренера, а й нове керівництво, що здатне їх запросити.

Найкращий матч: "Карпати" - "Іллічівець" - 3:0

Найгірший матч: "Карпати" - "Шахтар" - 0:5

Три найкращих гравців сезону: Тлумак, Кузнецов, Федецький

Гравець-розчарування: Худоб’як

Прогноз: місце в нижній половині таблиці