Змінив ім’я, забив 100 голів та застрелився у вигнанні: таємниці швейцарця, що заснував Барселону
Сьогодні 126-й день народження святкує один з головних спортивних клубів планети – Барселона.
А хто знає, що заснував її взагалі-то швейцарець?
Більше того, Ганс Кампер не планував нічого засновувати, а спочатку приїхав до Барселони тільки відвідати рідню...
Чемпіон розповідає, як починалася одна з найславетніших історій у футболі.
***
"Наш друг і колега пан Канс Кампер з футбольного відділення Sociedad de Deportes та ексчемпіон Швейцарії, бажаючи організувати кілька футбольних матчів у Барселоні, просить всіх любителів цього спорту зв'язатися з ним, прийшовши до його офісу у вівторок або п'ятницю з 9 до 11 години".
Отаке оголошення прочитали читачі газети Los Deportes зранку 22 жовтня 1899 року.
Як же це було давно!
Ніхто тоді й не запитував, хто такий Кампер, бо не сумнівалися – черговий комерсант з Європи, які прибували на Піренеї чи не щодня.
Іспанія, що проспала все ХІХ століття, в ту пору активно наздоганяла світ, проводила реформи; цілі галузі економіки виростали з нуля завдяки іноземним спеціалістам.
І загалом, версія-то була правильною.
Родина Кампера 1500 років прожила в Арау, перш ніж його батько Август у намаганні стати банкіром покинув дім і все життя провів на колесах. 16 переїздів! І такими ж неспокійними, рухливими виросли його діти.
У молодості Ганс був найкращим в Швейцарії на 200 метрах, вигравав велогонки, забивав за Базель, а в 1896-му приклався до заснування ФК Цюрих.
Далі, коли кар'єра привела його до Ліона, заграв і в улюблене в тих краях регбі.
Ну, і Ганс зовсім не планував жити в Барселоні. Насправді він їхав на крихітний острівець Фернандо-По біля берегів Африки, щоб відкрити там факторію. У Каталонії його чекали корабель та далекий родич Еміліо Гайссерт, який за день показав Гансу місто і... той передумав їхати.
Кампер закохався в Барселону без меж.
Він навіть підписався в тому оголошенні "Канс", бо наївно вважав, що так говорять в Каталонії.
А вже 29 листопада на заклик Кампера та його компаньйона Вальтера Вайльда прибули десятеро. Льюїс д'Оссо, Бартомеу Террадес, Пере Кабот, Карлес Пужоль, Жозеп Льобет та Енрік Дюкай – місцеві. Ще прийшли англійські брати Джон та Вільям Парсонси, швейцарець Отто Кунцле та німець Отто Маєр.
"Їх назвали 12 апостолами Барселони – 6 іноземців та 6 каталонців. Це вони організували перші ігри та заснували інституцію.
Вайльд став першим президентом, бо за законом це мала бути людина, старша 23 років. Але найважливішим на полі й поза ним був 21-річний Кампер", – розповідає історик Анхель Ітурріага.
Ось як народилася Барселона.
І тоді ж швейцарець Ганс Кампер перейменував себе в Жоана Гампера, аби стати своїм для нових друзів.
***
Історія запам'ятала Гампера запам'ятала передусім як організатора, візіонера.
Мало хто знає, що він також був одним з топнападників свого часу.
"У звітах про перші матчі Барселони йдеться, що Гампер був безумовно найкращим на полі. Він мав більше досвіду й іноді забивав по 9 голів", – розказує Жозеп Бобе, член Комітету історичної пам'яті Барси.
За неабиякі навики команда обрала Гампера капітаном, і з ним здобула дебютний трофей – Кубок Макаї-1902.
У тому ж 1902-му Барса з Гампером дійшла до фіналу Кубку Коронасьйон – майбутнього Кубку короля – здолавши в півфіналі ФК Мадрид. Ви ж знаєте, як той називається зараз?
Згідно архіву, Гампер набігав за Блауграну 48 матчів, забивши понад 100 голів.
Понад те, вважається, що синьо-гранатовою Барса стала теж завдяки йому. Жоан вподобав ці кольори, коли виступав за Базель, – от і замовив схожий комплект форми.
Хтозна, може, так і було.
В будь-якому випадку, розвивалося все стрімко. Вже до 1905-го за увагу фанів за вулицях міста боролися також Еспаньйол, Хіспанія, Катала, Інтернасьональ та Айріш.
Що ж до Гампера, то він приблизно тоді ж страшно розсварився зі своїми через... релігію. Його протестантизм не сприймали в колективі католків. У відповідь Жоан зосередився на імпорті какао й цукру з Африки, що процвітав. За короткий час він став дуже багатою людиною.
І хоча він цього ще не знав, його історія з Барселоною лише починалася.
***
Вже в грудні 1908-го, остаточно втративши імпульс, клуб надумав закриватися.
Нечисленні сосьйос покірно організували збори; смуток та безнадія скували усіх, поки з місця не встав ніким не запрошений Гампер.
"Ця дата найважливіша для історії клубу. Навіть важливіша за дату заснування. Дідусь встав, щоб сказати: "Барселона не має померти і не помре. Якщо ніхто інший цього не зробить, то зроблю я", – розповідає його внук Ксав'є.
Лицеміри!
Як тільки в залі запахло великими грішми, ніхто вже не пригадував Гамперу його віру, і за пару хвилин швейцарця одноголосно обрали президентом Барселони.
Жоан, в свою чергу, стримав слово – і гайда розбудовувати справжній клуб.
Насамперед Гампер зустрівся з Credit Lyonnais, узяв кредит на землю та побудував на ній стадіон Каррер-де-ла-Індустрія – першу арену Барси.
Другим пунктом Жоан організував пошук молодих талантів на вулицях, аби всі найкращі в Барселоні грали тільки за його клуб. Саме ця інноваційна на той час модель подарувала Блауграні її перших легенд – Пауліно Алькантару, Пепа Самітьєра, Рікардо Самору.
"Як тільки дідусь втілив свою ідею в життя, Барса стала вигравати все", – розповідає Ксав'є.
У 1909, 1910 та 1911 роках Блауграна тричі поспіль перемогла в чемпіонатах Каталонії.
У 1910-му клуб здобув перший національний трофей – Кубок Іспанії.
Ну, і оскільки апетит приходить під час їжі, Барселона вимагала все більше грошей, і заради них Гампер здружився з міською елітою – каталонськими аристократами, що одноголосно виступали за автономію, а то й незалежність від Іспанії.
Простіше кажучи, образ Барси як "беззбройної армії Каталонії" теж з'явився за правління та сприяння Гампера.
"Жоан намертво пов'язав клуб із людьми, що мали владу й гроші. Барса стала командою каталонського руху, на трибунах з'явилися політики", – розповідає Ітурріага.
Не пройшло багато часу, перш ніж Гампер зрозумів свою помилку.
***
Спочатку-то все йшло добре.
Його переобирали президентом Барси 5 разів між 1909 та 1924 роками, і в цей час Барса виграла 5 Кубків Іспанії.
Не вигравала Блауграна хіба чемпіонат, але тільки тому, що його ще не існувало.
Ну, а далі...
14 червня 1925-го Барса грала товариський матч проти англійського Юпітера, за який зійшли на берег повболівати сотні моряків Королівського флоту, що став на якір неподалік.
Заради них перед грою оркестр зіграв гімни обох країн – і якщо "God Save the King" каталонці зустріли овацією, то гімн Іспанії засвистали.
"Це було за часів диктатури генерала Прімо де Рівери, і влада повважала це ганебним", – розповідає Бобе. "Дехто хотів, щоб ФК Барселона був розпущений назавжди. Остаточним покаранням стала 6-місячна заборона на будь-яку клубну діяльність. Гамперу ж наказали покинути країну".
Його знищили за тиждень – забрали роботу, житло, бізнес; навіть гравці були змушені вдавати, ніби його не знають.
Жоан покинув не місто чи країну, а своє життя.
Коли він їхав, то Барса вже мала 12,000 сосьйос та новенький "Лес Кортс", де й виступала аж до відкриття "Камп Ноу" в 1947-му. Усе це було здобуто його важкою працею.
І навіть пізніше заборону на в'їзд зняли лише раз – у 1929-му, коли Барселона виграла першу в історії Прімеру. Жоан того дня приїхав, ніби чужинець, – купив квиток на стадіон, який збудував наполовину за власні кошти, і, подивившись гру, поїхав геть.
***
"Через всі ці події дідусь, як би зараз сказали, впав у депресію. До того ж, він накупляв багато акцій, які приносили йому дохід на фондовій біржі США. Її крах у 1929-му зробив його банкрутом", – веде далі Ксав'є.
Не всі удари долі можна відбити, і не кожна людина готова жити на вулиці.
Гампер-от не зміг – і застрелився у 1930-му.
"Після його смерті моя бабуся ніби наклала на родину обітницю мовчання. У той час релігія була дуже важливою, а самогубство вважалося святотатством".
А що вже й казати за клерикальну Іспанію, де Гампер – так виходить – порушив усі можливі правила.
"Гампер був іноземцем, що скоїв самогубство; протестантом, ліберальним ідеологом та прихильником незалежності Каталонії. Він вивчив каталанську мову раніше, ніж кастильську, і писав свої промови нею", – розповідає керівник Центру досліджень Барси Мануель Томас.
Ви ж знаєте, що "Камп Ноу" перекладається як "Новий стадіон"? Банально, бо його хотіли назвати на честь Гампера, тільки не дозволив вже інший диктатор Франсіско Франко:
"Він був символом інтеграції та чудово розумів ідентичність регіону, тому для Франко був табуйованою темою".
Лише у 1966-му Барса зуміла вибити хоч щось для свого засновника, започатковавши передсезонний Кубок Гампера, який проводить донині.
Цьогоріч, наприклад, 5:0 обіграли Комо Сеска Фабрегаса.
Також у 2006-му Жоан Лапорта з помпою відкрив новий тренувальний центр, площею 140 000 м², який теж назвали ім'ям Жоана.
Його внуки й правнуки вірять, що цього замало.
"У нас нема 300 млн євро, як у Spotify, щоб платити за найменування. Але він заслуговує, щоб його ім'я було на стадіоні", – каже Ксав'є, хоча ні він сам, ні його брат Марсель у це не вірять.
Барса-бо в постійній кризі. Вона з року в рік ходить лезом ножа, віддаючи старі борги, щоб набрати нові. Авантюрна, несистемна, проте також результативна, амбітна та глибоко патріотична.
Як і має бути, дитина повністю пішла в свого батька.
Якщо небеса існують, Жоан Гампер навіть зараз, через 126 років, легко впізнає у Барсі свою.
