Герой для бідних, негідник для Барселони: як Хав'єр Тебас рятує і топить іспанську Ла Лігу
Барселона дуже скромна на трансферному ринку, але навіть із придбаним у Еспаньйола воротарем Жоаном Гарсією та орендованим у МЮ Маркусом Рашфордом виникнуть проблеми.
Все через стелю витрат – ідею президента Ла Ліги Хав'єра Тебаса, яку той втілив у життя після вступу на пост в 2013-му.
Чемпіон розповідає, що це за стеля, звідки взявся конфлікт з Барселоною і до чого правління Тебаса привело Ла Лігу загалом.
***
3,43 млрд євро боргів
Для початку слід зрозуміти – строгі фінансові правила Ла Ліги взялися не просто так.
У 2013 році сумарний борг клубів Прімери та Сегунди складав 3,43 млрд євро при річному доході 1,61 млрд.
Понад 300 футболістів не отримували зарплату; борг перед ними зріс до 89 млн.
У 2011 році одразу 11 іспанських клубів подали заяви про банкрутство – це Сарагоса, Мальорка, Райо Вальєкано, Бетіс, Еркулес, Гранада, Херес, Кордоба, Кадіс, Рекреативо та Полі Ехідо. Хтось із них в підсумку виплутався, а от, наприклад, Рекреативо досі невідомо де.
Понад те, наприкінці 2000-х Ла Ліга пережила навалу фейкових інвесторів, як-от уродженець Одеси Дмітрій Пітєрман, що в 2004-07 роках вимив з Алавеса 25 млн і втік.
Ще більшої біди наробив у Расингу індус Ахсан Алі Саєд, що накопичив 33 млн боргу, і в січні 2014-го гравці, яким ніхто не платив зарплату, не вийшли на поле.
Паралельно в Памплоні бос Осасуни Анхель Віскай докотився до договірняків, і в кінці сезону-2013/14 заплатив гравцям Бетіса 650 тисяч євро за два "зливи". ЗМІ дізналися про них раніше за поліцію.
Це було дно.
Навіть консерватории неохоче погоджувалися, що треба щось міняти, і саме тоді з'явився Хав'єр Тебас.
Він був відомим юристом, і знав систему зсередини. Тебас вів справи проблемних Вески й Бадахоса; був адвокатом Бетіса й Мальорки на судах щодо банкрутства. Також він послідовно агітував за єдиний ТБ-пул, який блокували Реал та Барселона.
Його план був революційним, але Іспанія хапалася за соломинку, тож на виборах президента Ла Ліги-2013 аж 32 із 42 клубів обрали Тебаса.
Так все й закрутилося.
Витрачати лише зароблене
Тебас ламав стару систему швидко і нещадно.
Вже в 2015-му Ла Ліга запустила єдиний ТБ-пул. Розподіл грошей від контрактів не такий рівний, як в АПЛ, проте все одно дохід аутсайдерів Прімери виріс із 8-10 млн до 40-45 млн за сезон.
Другим кроком Тебас посилив відбір усіх бажаючих купити клуби Ла Ліги, а також встановив правило, що лише 30% грошей, вкладених новим власником, можуть бути витрачені на гравців. Решта 70% – на стадіони, тренувальні бази, розвиток молоді, маркетинг.
"З огляду на те, як все структуровано, я б не зміг сьогодні зареєструвати Неймара, навіть якби той прибув безкоштовно", – сміявся у 2022-му президент Сарагоси Рауль Санлехі.
Ну, і найважливіше, що зробив Тебас – це встановив ліміт витрат (Límite de Coste de Plantilla Deportiva) для забезпечення фінансового здоров'я клубів.
Працює все так: двічі на рік перед трансферними вікнами кожен клуб Прімери та Сегунди подає до Ла Ліги свій фінансовий звіт, куди вписує заробітки, виплати за боргами, прогнозовані доходи й витрати від трансферів. На основі цього Ла Ліга складає кожному клубу його індивідуальний ліміт витрат – тобто, суму, в яку він має вкластися, аби не отримати санкцій.
Так-так, саме витрат, а не зарплат, як часто пишуть.
Агентські комісійні, оклади персоналу, виплати за боргами теж входять в цю суму, як і трансфери, що амортизуються на кількість років у контракті.
Для прикладу, якщо Еден Азар коштував Реалу 100 млн, а його угода була розрахована на 5 сезонів, то впродовж кожного з цих сезонів Еден займав у платіжці Реалу 20 млн (100/5) плюс зарплату.
Публікація свіжих лімітів витрат від Ла Ліги – завжди велика подія в Іспанії. Ось такі цифри, наприклад, були в сезоні-2024/25.
Придивіться уважно, і ви побачите смішні 680 тисяч євро ліміту в Севільї та 7,8 млн – у Еспаньйола. Такі цифри означають, що обом клубам слід негайно розвантажувати платіжки, поки їх не понизили в класі.
754 млн ліміту в Реала навпаки підкреслюють, що клуб в прекрасному фінансовому становищі, і має досить доходу для покриття своїх гігантських витрат.
Ось такі правила.
Хто не вписується в ліміт Тебаса, той може витрачати на трансфери й зарплати лише кожен другий, а то й кожен четвертий зароблений євро – залежно від глибини кризи.
І найголовніше, що це працює. У 2013-му податкові борги клубів Ла Ліги склали 650 млн, а сьогодні – лише 3 млн. Сума невиплаченої зарплати гравцям за ті ж 12 років скоротилася із 89 млн до 0.
"Понад усе я пишаюся тим, що зробив Ла Лігу стабільною. Раніше власники клубів не платили податки, зарплати, не віддавали гроші за трансфери. Це було ганьбою для всіх. Зараз Ла Ліга фінансово стійка", – хвалиться Тебас.
Та не все так гладко.
Безгосподарність Бартомеу і важелі Лапорти
Нема такого уболівальника, який би не чув про перманентні конфлікти Тебаса з Барселоною за останні 4 роки.
Минулого сезону лише травма Андреаса Крістенсена та дуже сумнівне втручання уряду дозволило Дані Ольмо провести сезон в синьо-гранатовій формі.
Зараз він знову підвис, як і новачки – Жоан Гарсія та Маркус Рашфорд.
Все тому, що Барселона навіть близько не вписується в ліміт, який з лютого для каталонців складає 463 млн євро. Надто вже в неї роздуті зарплати. Левандовський і Де Йонг на двох заробляють 39 млн, уявіть собі.
І що б хто не казав, але не Тебас в тому винний.
Барса роками жила "на тоненького". У сезоні-2020/21 Лео Мессі заробляв 71 млн брутто без бонусів, Антуан Грізманн – 37 млн, Самуель Юмтіті – 32 млн, Серджи Бускетс – 24 млн, Феліпе Коутіньйо – 22.
Та що там! Навіть глибокі запасні Нето, Мартін Брейтвейт, Сержиньйо Дест та Хуніор Фірпо отримали від щедрот каталонців по 6 млн на рік. З точки зору логіки це не контракти, а злочин проти Барселони, але правління Жозепа Бартомеу їх підписувало пачками.
Ну, а потім сталася пандемія, "Камп Ноу" закрився, дохід стрімко впав – і все накрилося.
В січні 2022-го ліміт витрат для Барси склав -144 млн євро.
Тоді здавалося, що в нового президента Жоана Лапорти просто нема вибору – доведеться продавати Педрі, Гаві й інших зірочок, аби виходити в плюс і починати все спочатку.
Та Лапорта не захотів.
Замість того, аби жити за правилами Тебаса, як усі, він став розпродувати активи клубу заради миттєвого нарощення доходів – в ЗМІ це пройшло, як "важелі". Так з молотка пішла 24,5% доходу від продажу ТБ-прав на найближчі 25 років, які Sixth Street та Socios.com купили за 647 млн. Також він продав 49% Barca Studios за 200 млн і частку в Barça Vision за 120 млн.
Разом це все дозволило Лапорті наростити капітал, придбати і зареєструвати Левандовського, Кунде, Рафінью, Крістенсена – словом, хлопців, які виграли Ла Лігу-2023.
Тебас це сприйняв як виклик собі.
Вже за рік він заборонив "важелі" – мовляв, ми тут над фінансовою стабільністю працюємо, а не розпродуємо помалу самі себе.
Ну, а без важелів Барселона мало що може. У фінансовому році-2023/24 її чистий збиток склав 90,5 млн. Клуб наростив дохід до 830,6 млн, але до повного виздоровлення далеко. Наприклад, Реал за той же період отримав дохід 1,08 млрд і 15,6 млн чистого прибутку. Далеко позаду Атлетико з 466 млн доходу, але й у нього 700 тисяч в плюсі.
Бачите різницю?
Ла Ліга наполягає: "Розпродуй склад і не живи в борг", Барса відповідає: "Але якщо я продам найкращих, то як конкуруватиму з Реалом?" У кожного своя правда, і "Кулес" вже давно реагують на Тебаса, як-от Гвардіола.
І навряд чи вони колись помиряться. Це світоглядний конфлікт.
Без голоду, але й без розкоші
Тебас – це президент бідних.
Голосування в Ла Лізі колективні, один клуб – один голос, і з 2013-го саме малі клуби вже чотири рази переобирали його на посту, бо ще ніколи вони не знали такої стабільності.
Наполягання Тебаса на інвестиціях саме в інфраструктуру, а не проєкти-одноденки, подарувало Іспанії осучаснену Лесаму в Більбао...
...Суб'єту в Сан-Себастьяні...
...розширило "Беніто Вільямарін" у Севільї, що став третім за відвідуваністю стадіоном країни...
...перетворило старенький "Сон Мойш" на Мальорці в ось такий красень-стадіон...
І таких прикладів ще десятки.
З іншого боку, з правилами Тебаса дуже складно зібрати сильну команду. Середняки не можуть утримувати Давіда Вілью, Хуана Романа Рікельме, Дієго Форлана, як колись, бо Ла Ліга контролює і обмежує кожен їхній крок.
Навіть геть юні хлопці покидають лігу, як-от Хесус Родрігес, якому Комо просто запропонував втричі більші гроші, ніж рідний Бетіс.
Це вихолощення іспанських команд добре помітне в єврокубках. Ви ж не забули, що показав 4-й в Ла Лізі Атлетик проти 16-го в АПЛ Ман Юнайтед? А фінал 6-го в Іспанії Бетіса з 4-м в Англії Челсі?
До всього, правила відсікають Іспанію від найбільших грошових потоків – з Америки та Близького Сходу.
"Я розумію запобіжні заходи Ла Ліги, бо вони лежали в руїнах багато років, і вони це виправили. Але вони також втратили силу у порівнянні з іншими лігами. Американські та інші інвестори просто не розглядають Ла Лігу через обмеження щодо обсягу інвестицій", – казав у 2023-му аргентинський власник Ельче Крістіан Брагарнік.
Це правда. Уявіть, щоб АПЛ змусила Тодда Боелі витратити 140 млн фунтів на молодіжку, стадіон і базу Челсі після того, як він купив за 70 млн Михайла Мудрика. Зможете?
Тому-то світові товстосуми і йдуть в АПЛ, де можна продати самому собі жіночу команду – і регулятор прийме це за законний дохід.
І з тієї ж причини в січні 2025-го клуби АПЛ витратили на новачків 500 млн євро, Серії А – 229 млн, Бундесліги – 169, а клуби Ла Ліги – лише 26 млн. Це на 2 млн менше за Другу Бундеслігу.
Або взяти поточне літо. На 1 серпня клуби АПЛ вже витратили 1,845 млрд на новачків, італійці – 666 млн, німці – 476 млн, а Ла Ліга – 409, з яких 290 – це Реал та Атлетико.
"Ми читаємо про "сильну" англійську Прем'єр-лігу, але це не так. Це змагання ґрунтується на мільйонних збитках клубів – їх звичайного доходу їм недостатньо. Більшість клубів "накачана" грошовими наркотиками", – Тебас любить атакувати АПЛ і пророкувати їй скору загибель.
Але на ділі ми бачимо інше. Пішов Абрамович – прийшов Боелі; пішов Ешлі – прийшов саудівський PIF; набридло Глейзерам – їхнє місце зайняв Реткліфф. Мільярдери летять до АПЛ, як метелики на вогонь.
Це дві конкуруючі моделі. В Ла Лізі нема банкрутів, але ніхто, крім Реала, не процвітає. В АПЛ – всі втрачають мільйони, але від того не менш щасливі.
Колгосп і казино.
І моралі тут не буде, бо кожен те бачить по-своєму.
Одному милі спогади про ЄвроДепор Роя Макая, Дієго Трістана й Мауро Сілви, а інший згадуватиме, як ці зірки загнали клуб у 200 млн боргів, які його й втопили на початку 2010-х. Навіть зараз Ла-Корунья і не мріє про Прімеру.
Ну, а що думають самі іспанці ми побачимо у 2027-му, коли пройдуть нові вибори глави Ла Ліги. Раніше Тебас обіцяв на них не йти, але влада – той ще наркотик, та й він все більше схожий на пам'ятника самому собі.
Навіть вороги визнають його заслуги, а це п'янить.
"Я йому не друг, але, якщо чесно, Тебас зробив для іспанського футболу більше, ніж всі його критики разом взяті – казав якось легенда Ла Ліги Хорхе Вальдано. – Не знаю тільки, що з того вийде, бо всі шляхи до відступу він собі відрізав. Ніхто не робив більше і не ризикував більше, ніж Тебас".
