Грозний: В Росії ніколи не чув антиукраїнських настроїв

Коли ми потелефонували В'ячеславу Грозному, на порядку денному було лише одне питання - чи справді відбулася розмова з президентом київського "Арсеналу" Вадимом Рабіновичем і чи варто очікувати змін на тренерському містку столичного клубу. Однак бажання В'ячеслава Вікторовича поспілкуватися дало матеріал для цілого інтерв'ю, в якому він розповів і про минуле, і натякнув на можливе майбутнє.

Є інформація, що ви зустрічалися із власником київського "Арсеналу" Вадимом Рабіновичем. Ви можете підтвердити або спростувати цю інформацію?

Можу сказати, що останнім часом, коли в мене закінчився контракт з "Тереком", я вже відповідав на подібні питання щодо низки інших команд: "Левскі" з Софії, і щодо трьох румунських команд, і щодо грецьких, і щодо турецьких. Я неодноразово казав і можу сказати зараз - я був за кордоном і в середу ввечері прилетів у Київ (зустріч з Рабіновичем нібито відбулася у середу в другій половині дня - ред.).

Чому я був за кордоном? Відпочивав від роботи. Ми з дружиною тільки прилетіли, мені вже дзвонили і казали, що я прийняв болгарську команду. Я тільки посміхнувся. Ну був я два місяці тому в Болгарії, спілкувався з певними керівниками. Була пропозиція, яку я не прийняв. На сьогоднішній день я не маю контракту з жодною командою як України, так і за кордоном. Це правда. Якщо я підпишу контракт, то одразу повідомлю усіх журналістів про це.

Як кожна людина, коли є пауза (а тренерська робота достатньо напружена), я приділяю увагу своєму здоров'ю, що цілком нормально. Є бажання працювати, але де я буду працювати, складно сказати. Є варіанти зі збірними, з клубами - я не приховую цього. Закордонними моментами замаються мої закордонні агенти, які ведуть роботу та повідомляють мене про пропозиції.

[VR]Українських гравців беруть, бо вони не прибирають ноги, вони серйозні, дисципліновані, відпрацьовують свої гроші[/VR]Я намагаюся зайвий раз не створювати шуму, рідко даю інтерв'ю. Якщо немає про що говорити, то це не має сенсу. Зараз я ні з ким нічого не підписував.

Звідки я прилетів? Я залишу це в секреті, адже ви одразу почнете шукати клуб, з яким я вів переговори.

Скільки ви плануєте відпочивати чи вже зараз готові до роботи?

Знаєте, чим професія тренера відрізняється від професії нормальних людей? Як пожартував мій знайомий: нормальна людина тренером (працювати - ред.) не піде. В будь-яку мить ми маємо бути готові до роботи. Важливо не де працюєш, важливо як ти працюєш. Де би я не працював, мені важлива довіра з боку керівництва. Якщо немає взаємодовіри - немає сенсу працювати. Немає значення, де ти працюєш - у Голландії, Німеччині, Китаї, Україні, Росії, Білорусі чи десь ще.

Хотілося б мати можливість працювати творчо. Я вже не молодий тренер, який тільки починає. Молодий може експериментувати, в нього ще вся футбольна тренерська кар'єра попереду. У мене є досвід, є ім'я, є результати, я двічі найкращий тренер України, найкращий тренер Болгарії. Я хочу працювати серйозно, системно і нормально.

Дехто каже: "от Грозний дорогий тренер" чи "Грозний вередливий тренер".  Ну чим вередливий, якщо я хочу, щоб ніхто не втручався у мою роботу. Зазвичай я формую тренерський штаб там, куди йду. Я просто знаю людей, які працювали зі мною багато років. Складно? Так який тренер простий? Простий тренер працює на любительському рівні. У професійних командах усі тренери "непрості", адже напруга дуже велика.

Робота нас робить іншими, в побуті тренери інші люди. У побуті - я спокійна, нормальна людина. Під час роботи - як гладіаторство якесь, весь час треба прагнути перемагати. Немає сенсу працювати просто так. Можна раз програти - від цього жодна команда не застрахована. Але собі ти маєш сказати, що ти зробив все і навіть більше, щоб був результат.

Я не можу працювати упівсили, тому просто приймати будь-яку команду, щоб показати, що я треную, - не буду. Скільки це буде тривати, я не знаю. Не прагну працювати за будь-яку ціну.

Я ніколи не лізу у клубну діяльність, ніколи не заважаю клубним працівникам виконувати свою роботу. Те, що у низці клубів втручаються у тренерську роботу - не зовсім правильно.

Тренери "Терека": Олексій Величко, В'ячеслав Грозний, Іса Байтієв. Фото ФК "Терек"

Напевне, за стилем мені дуже близька Іспанія, бо я люблю тонкий футбол - такий "спартаківський". У той же час з команд мені імпонують "Барселона" та "Арсенал" - ті команди, які ставлять схожий футбол, як грав "Спартак". Я прихильник поєднання кращих зразків київського "Динамо" та кращих зразків "Спартака". Це дуже здорово, якщо це поєднати.

Англійський чемпіонат - дуже сильний, у ньому складно заграти футболістом. Прем'єр-ліга потужна, треба бути готовим комбінаційно. Тактично сильна - Серія А, Примера - хороший, ажурний футбол з сильними виконавцями. Французький чемпіонат мені імпонує давно, там поєднання і тактики, і кондицій, і швидкісної техніки. Ці чотири чемпіонати подобаються більше за інших. Бундесліга прагматичніша. У будь-якому чемпіонаті цікаво працювати. Коли я працював у "Спартаку" - чемпіонат Росії був одним, а коли працював у "Тереку" - чемпіонат Росії значно піднявся. Я радий, що як український тренер працював там, обіграючи грандів з командою, яка ніколи не була у прем'єр-лізі.

Щодо "Терека" - і штабу, і керівництву, у вболівальникам вдалося залишити команду у вищому дивізіоні. Дуже вдячний президенту Чечні Рамзану Кадирову, усьому чеченському народу. Люди дуже добре ставилися.

Якщо будуть приблизно однакові пропозиції з України та Росії, де вам буде цікавіше?

Дуже складно сказати. Якщо водночас будуть пропозиції з Росії та з України, то я одразу наберу вас і скажу не гіпотетично. Які команди з Росії чи України, чи рівнозначні вони, команда з Ліги Чемпіонів в одній з країн чи команда, яка бореться за виживання, чи одного рівня, середні, чи команди, які тільки дебютують у лізі... Коли такі пропозиції надійдуть, то я вам скажу чесно: так, так і так. Працював і в Росії, і в Україні багато.

Я не поділяю ці два чемпіонати, не поділяю людей. В Росії добре ставляться до українського чемпіонату, поважають українських футболістів, тренерів. Ніколи не чув антиукраїнських настроїв, такого ніколи не було. Було почуття гумору: "ви з України, ви хазяйновиті, ви молодці". Українських гравців беруть, бо вони не прибирають ноги, вони серйозні, дисципліновані, відпрацьовують свої гроші. Думка про українських футболістів висока.

Як в Україні, так і в Росії я достатньо комфортно себе почував і знаходив спільну мову з футболістами різних національностей. Конфлікти, звісно, були і будуть. Професія тренера обумовлює вибір з 25 футболістів 11-ти. З 14-ма футболістами одразу конфлікт, бо їх не поставили у склад.

Хочу, щоб наша збірна стала чемпіоном Євро-2012. Нічого нереального немає - греки ж стали чемпіонами Європи. Вони дуже вірили у те, що це треба зробити. У це треба вірити всім: тренеру, гравцям. Бути зарядженим весь чемпіонат на це.

Довідка. В'ячеслав Грозний, 53 роки. Народився у Кам'янці-Подільському Хмельницької області.

Футболістом грав у низці українських любительських команд, став переможцем Кубку УРСР серед колективів фізкультури 1980 року.

Тренерську роботу розпочав у київському "Динамо" (наукова група) на чолі з Анатолієм Зеленцовим. У 1987 році став помічником головного тренера в запорізькому "Торпедо", в 1988 році отримав аналогічну посаду у першоліговому "Металурзі" із Запоріжжя.

У середині 1990-х - початку 2000-х Грозний працював тренером у московському "Спартаку".

У 1996-1997 роках тренував український "Дніпро". Після того як гравець клубу та збірної України Сергій Нагорняк після матчу плей-офф відбіркового циклу чемпіонату світу 1998 року Хорватія-Україна був викритий у вживанні допінгу, Федерація футболу України довічно дискваліфікувала Грозного, наклавши заборону на роботу з професійними командами України. Пізніше глава ФФУ Григорій Суркіс реабілітував тренера.

З липня 2008 року по жовтень 2009 - головний тренер футбольного клубу "Терек" (Грозний, Чечня).

Як тренер - п'ятиразовий чемпіон Росії: 1994, 1996, 1999, 2000, 2001.

Як головний тренер - чемпіон Болгарії (1998), фіналіст Кубка України (1996/97), найкращий тренер України (1996, 2002), найкращий тренер Болгарії (1998)

Заслужений тренер України і Росії.