Гол, який він не забив... Як Олег Блохін допоміг французькому Сент-Етьєну історію писати
Рівно 50 років тому київське Динамо провело одну з найбільш пам'ятних і найбільш захоплюючих єврокубкових дуелей, в овертаймі поступившись путівкою до півфіналу Кубку чемпіонів французькому Сент-Етьєну. Перипетії того двобою неважко згадати, подивившись відеозвіт або перечитавши репортажі по гарячих слідах. Ми ж зосередимося на тих нюансах, які для більшості наших уболівальників досі лишалися за кадром.
85 матчів за рік – забагато навіть для володаря "Золотого м'яча"
Кияни вдруге в своїй історії дісталися весняного етапу найпрестижнішого з клубних турнірів. Та якщо шанси пройти мадридський Реал у 1973-му виглядали примарними, три роки потому підопічних Валерія Лобановського вважали вже фаворитами пари, в якій торішньому півфіналісту чемпіонського турніру протистояв чинний володар Кубка кубків і Суперкубка Європи.
Французи дуже високо оцінювали кваліфікацію опонента. Одну з найбільш соковитих характеристик запропонував досвідчений югославський воротар луарців Іван Чуркович.
"Інколи Динамо здається просто непереможним. Карколомні комбінації його гравці визубрили напам'ять – кожен чітко знає свій маневр у тій чи іншій ситуації. Супернику ж залишається розгублено гадати, звідки прилетить м'яч. Це як баскетбол у виконанні Harlem Globetrotters, із тією різницею, що проти вас не п'ятеро зірок, а одинадцять!"
Утім, і той Сент-Етьєн під керівництвом тренера Робера Ербена демонстрував якісну гру, він і досі лишається одним із найяскравіших колективів у футбольній історії Франції. В лавах команди ще не було Платіні, натомість виблискували брати Ревеллі, Лярке, П'яцца, Жанвійон і нова зірка – Рошто.
21-річного Домініка Рошто на батьківщині називали гравцем, який робить різницю, порівнюючи його роль із лідерством Олега Блохіна в київському ансамблі. Подібні паралелі мали б лестити форварду Сент-Етьєна, адже йому в опоненти підібрали свіжоспеченого володаря європейського "Золотого м'яча"!
Не в останню чергу саме з цієї причини Олег напередодні чвертьфіналу "прописався" на сторінках усіх спортивних видань Франції.
"Блондин кольору української пшениці, Блохін, вочевидь, веселий і привітний, – характеризував киянина "Франс Футбол". – Хоча інтерв'ю з ним – справа непроста, бо Олег ненавидить величезний розголос навколо свого імені. Він, безсумнівно, є жертвою порядку, що диктує радянським атлетам уникати відповідей на гострі запитання, розмірковуючи виключно про футбол".
Користуючись преференціями видання, чий референдум у грудні 1975-го й проголосив динамівця найкращим футболістом Старого Світу, авторитетний тижневик підкидав читачеві "інсайди" щодо персони Блохіна на полі та поза ним: фанат музики, слухає сучасний джаз у своїй чудовій "Волзі", обладнаній стереоапаратурою; зібрав вражаючу колекцію значків і вимпелів із усіх країн, де побував; долає 100-метрівку за 10,7 секунди й, отже, "безсумнівно, є одним із найшвидших гравців, яких коли-небудь бачив світовий футбол"; на тренуваннях сумлінно працює над своїми недоліками, як от удар правою та гра головою.
Журналісти підрахували: у тріумфальному для себе та для Динамо сезоні Олег зіграв 85 офіційних матчів!
"Це багато для однієї людини, навіть якщо її звати Блохін, – резюмували французи. – Нещодавно він зізнався нам у своїй глибокій втомі..."
Важко уявити, що подібне одкровення вигулькнуло б десь у радянських ЗМІ. Та ще й із ремаркою про непросте відновлення від травми коліна, що форвард зазнав її у грудні. А ось для прихильників французького чемпіона ця розвідувальна інформація дозволяла зберігати впевненість у позитивному загальному підсумку.
До Сімферополя Сент-Етьєн привіз своїх кухарів і... ліліпута
Однак перша зустріч доповнила надії "зелених" кількома величезними знаками питання. Навіть те, що приймати суперника 3 березня киянам довелося в Сімферополі, особливого зиску гостям не приніс. На важкому полі Динамо було більш переконливим, більш наполегливим, більш влучним – 2:0. І другий м'яч записав на свій рахунок саме Блохін.
Цікавий репортаж про візит до Криму подарував своїм читачам журнал ONZE Mondial. Його репортеру та фотокореспонденту вдалося пробитися до складу журналістської групи, яку значно скоротили. В основному списку також виявилося затісно: не знайшлося місця декому з офіційних осіб клубу Сент-Етьєн і представників мерії міста (приймаюча сторона аргументувала це... місткістю літака, що його здатен був прийняти сімферопольський аеропорт). А ось присутність ліліпута Хассама, живого талісмана команди, сумніву ніхто не піддавав.
Коротун люб'язно погодився на роль блазня, розважаючи гравців кумедними витівками й удавано панікуючи у відповідь на погрози віддати його на роботу в радянський цирк. Але на стадіоні, під час тренувальної сесії, отримав компенсацію, "працюючи" майже на рівних із зірками в зшитому на замовлення спортивному костюмі та позуючи перед фотокамерами.
Французи дуже прискіпливо поставилися до найменших нюансів перебування в Україні, привезли з собою не тільки 300 кг продуктів, але й кухарів. Утім, вишукана їжа від колишніх відомих у Сент-Етьєні рестораторів збуджувала не всіх у команді. Скажімо, захисник Крістіан Лопес пропустив обидва сніданки, воліючи довше поспати.
Дозвілля гостей – карти та скрабл (для гравців), вино та закуски (для президента клубу й оточення). Сувеніри, що користувалися попитом, – матрьошки та балалайки. Цікавинки спілкування – зустріч легіонера "зелених" Освальдо П'яцци зі співвітчизником – емігрантом із Аргентини (й звідки він тільки взявся в Сімферополі!) та запрошення керівників французького клубу відвідати в день матчу місцевий колгосп (різновид кібуцу, як пояснив журналіст "Онз Мондіаль").
"Ви знаєте суперника краще, ніж він знає вас. Але ви не повинні боятися гравців Динамо, якими б грізними вони не здавалися. Ви повинні грати, спираючись на свої сильні сторони, тобто діяти самовіддано, згуртовано і дуже швидко!" – ці слова Робера Ербена в готелі, за кілька хвилин до виїзду на стадіон, пролунали в повній тиші.
Зосереджений спокій царював і в роздягальні Сент-Етьєна. Порушував його хіба що гуркіт встановлених на військові вантажівки реактивних двигунів – після раптового снігопаду техніка намагалася хоч якось підсушити очищене поспіхом поле.
Погоді не вдалося зірвати матч, але "газон" був жахливим, особливо вздовж центральної осі, від воріт до воріт. За таких умов особливої ваги набували "стандарти". Після них господарі й забили два схожі м'ячі. Якби не Чуркович, справа взагалі могла завершитися розгромом.
"Динамо заколисало нас повільним темпом, давши фальшиве відчуття безпеки, щоби потім завдати ударів раптовими нищівними сплесками швидкості, – ділився враженнями капітан Сент-Етьєна Жан-Мішель Лярке. – Демонструючи високу організацію, самовладання та вишукану імпровізацію, суперник немовби розігрував прекрасно підготовлену шахову партію. Без сумніву, Валерій Лобановський позичив кілька ідей у Бориса Спаського".
Своєю чергою, Сент-Етьєн, активізувавшись лише під завісу, не створив практично нічого загрозливого воротам Рудакова. Як зізнаватиметься згодом наставник "зелених", його підопічні були відверто пригнічені, знадобилося кілька днів, аби вони вибралися з "трясовини Сімферополя".
Утім, після найдовшої в тодішній історії клубу закордонної подорожі їх очікувала друга серія протистояння – на рідному стадіоні "Жофруа Гішар", де гостям зазвичай гарантували пекельний прийом.
Як вибити команду Лобановського з рівноваги?
"Динамо Київ – чудова команда, здатна виграти Кубок європейських чемпіонів через рік після завоювання Кубка володарів кубків, – написав у ті дні на сторінках "Франс Футбол" відомий футбольний репортер Макс Юрбіні. – Чи треба нам передчасно прощатися з надією на півфінал? Навряд чи – надто добре відомо, на що здатні "зелені" в котлі своєї арени. Але пройти далі зможе лише команда, яка усвідомлює власні сильні сторони, вільна від будь-якого комплексу неповноцінності. Тільки справжній Сент-Етьєн, яким він уміє бути!"
Цікаво, що в післяматчевому інтерв'ю для української "Спортивної газети" Юрбіні висловився більш категорично. Відповідаючи на запитання, чи має французький колектив шанси на реванш, він заначив: "О, ніяких! Клас динамівців набагато перевершує майстерність Сент-Етьєна..."
На думку автора, чемпіон Франції в першому матчі виглядав надмірно обережним, він не продемонстрував весь свій потенціал, не переборов себе, пропустивши гол, який зламав план Ербена.
Це підтвердив і Блохін, чиї слова навели в тижневику: "Суперник застосував оборонну систему, гідну наступальної міці київського Динамо. Однак у футболі треба залишатися собою, як і в житті. В Сімферополі Сент-Етьєн прагнув стримати нас, а стримав сам себе".
Олег і його партнери по Динамо входили в сезон, що обіцяв бути ще більш насиченим і виснажливим, ніж попередній. Адже на очолювану Валерієм Лобановським і Олегом Базилевичем радянську збірну, де кияни виступали практично повним складом, чекали кваліфікація європейської першості й Олімпійські Ігри. Отже, спаринг команд СРСР і Чехословаччини 10 березня в Кошице (2:2) став і для клубу важливим етапом підготовки.
А для французьких "розвідників" – відмінним матеріалом для спостережень, припущень і висновків. В аналізі для "Франс Футболу" Мішель Ідальго, без кількох днів головний тренер збірної своєї країни, вказав на деякі вразливі місця суперника Сент-Етьєна.
Створивши три моменти, збірна СРСР забила двічі, після чого Блохін втратив шанс довести гру до розгрому. Чехи скористалися цим, проявивши характер – два голи у відповідь на останніх хвилинах принесли їм нічию.
"Воля, ентузіазм і наполегливість у підсумку винагородили господарів, які не продемонстрували видатної гри, – зазначив Ідальго. – Це дає Сент-Етьєну привід для роздумів. Чехословацька "модель" – цілком дієва. Раціональний стиль Динамо втрачає ефективність, коли команда потрапляє під "перехресний вогонь". Треба зламати звичну схему киян, затиснути їх у 20-метровій зоні й утримувати там, позбавивши м'яча та відсікаючи можливість для контратак".
Звернув Ідальго увагу й на один делікатний епізод – Веремєєв надміру емоційно дорікав Колотову за надто довгий на його думку, розіграш комбінації: "Такий обмін репліками точно не входив до передматчевих інструкцій Лобановського".
"Мене непокоїла незворушність, непохитність Динамо, – зізнається згодом Р.Ербен. – Київська команда не мала психологічних проблем у жодному з матчів, які ми розбирали, готуючись до чвертьфіналу Кубку чемпіонів. Гравці Лобановського протистояли пресингу, не втрачаючи впевненості та збалансованості.
Я не уявляв, чи може цей колектив бути хоч у чомусь вразливим, я задавався питанням, як можна вибити його з рівноваги. Матч у Сент-Етьєні дав відповідь. Якби Динамо вдалося зберегти спокій, витримати свою лінію, наші шанси були б мінімальними".
Спрацювало старе правило: не забиваєш ти – забивають тобі
Психологічна втома, що додалася до втоми фізичної (пам'ятаймо про 85 матчів Блохіна!), позначиться на підсумках усього сезону-1976. Із надією на півфінал єврокубку доведеться попрощатися на "Жофруа Гішар". Ті ж чехословаки, але вже в офіційних зустрічах, не пустять збірну СРСР у фінальний турнір Кубку Європи. З олімпійського Монреаля наші привезуть лише "бронзу". Та ще й на додачу в динамівському колективі спалахне конфлікт, який загасять за допомогою звільнення Базилевича.
І немовби квінтесенцією невдач стане момент на 62-й хвилині матчу з Сент-Етьєном. Момент, із яким особисто в мене асоціюється назва однієї з автобіографічних книг Олега Блохіна – "Гол, який я не забив". Моменту, який міг багато змінити, у зв'язку з цим залишивши вічне питання: а що, якби?..
Усього за якихось півроку до того в Мюнхені він самотужки обіграв увесь захист Баварії, забезпечивши перемогу в першому поєдинку Суперкубку та, власне, значною мірою визначивши долю "Золотого м'яча". Той "гол століття" став частиною футбольного епосу, маленьке диво Блохіна на "Олімпіаштадіоні" досі переповідають і розкадровують по десятих частках секунди.
В Сент-Етьєні все
було куди прозаїчніше: перед Олегом, котрий відірвався від переслідувачів,
залишався лише Чуркович; важке дихання Лопеса позаду навряд чи здатне було
збити з пантелику нападника такого рівня; а ліворуч паралельно рухався до
вирішення ситуації абсолютно вільний Онищенко.
Із можливих варіантів найкращий форвард Старого Світу обрав найменш очевидний – дав Лопесу себе наздогнати, заходився того обігравати й втратив нагоду проштемпелювати путівку до півфіналу. Ба більше – замість загальних 3:0 рахунок миттєво змінився на 2:1: французи в кілька рухів доставили м'яч до воротарського майданчика Динамо, де удар Ревеллі-старшого повернув хід боротьби в протилежний бік, до невідпорного "пострілу" Лярке зі штрафного та крапки на 112-й хвилині від Рошто, котрий грав із пошкодженням литки, скаржився на судоми та незадовго до свого гола просив тренера про заміну.
"Антигол" Блохіна також увійшов до анналів. Принаймні для французів цей відтинок у кілька секунд – серед найвизначніших епізодів історії. Наступного дня одна з газет поруч із схемами трьох м'ячів Сент-Етьєна зобразила й момент, який не призвів до взяття воріт! Коли й де ви таке зустрічали?!
"Нам протистояла, мабуть, найкраща на той момент команда світу! – згадував потім Крістіан Лопес, котрий того вечора не проспав мить своєї слави. – Динамо та Баварія вважалися фаворитами Кубку чемпіонів. Ми дуже рішуче налаштувалися на матч, міцно захопили ініціативу і, як мені здалося, змусили гостей навіть панікувати в кількох моментах.
Утім, час ішов, а результату все не було. Ще й безглуздо пропустили контрвипад після кутового.
Для Блохіна все складалося якось напрочуд легко: втік від Жанвійона, котрий пильнував за ним упродовж обох матчів, "хитнув" мене і побіг забивати. Та щось наче підштовхнуло: це ще не кінець, варто спробувати поборотися. Динамівець міг бити своєю чарівною лівою, міг віддати партнерові, але – пішов в обводку. Я зачепив м'яч однією ногою, вибив іншою, вже завалюючись на спину. Як виявилося, то був початок гольової атаки! Мені пощастило, так. Але той момент іще раз підтвердив: ніколи не можна здаватися!.."
Не здаватися за будь-яких умов. Сезон, що так прикро почався й так важко продовжувався, для Динамо пройшов саме під цим гаслом. А вже за рік підопічні Лобановського таки сягнули півфіналу Кубку чемпіонів – із вражаючою статистикою, пристойною грою та досвідом, гірким, але безцінним.