Успіх Бразилії на КЧС – результат реформ. Їхня ліга переживає бум, але проблем досі багато
Усі чотири бразильські повпреди Ботафого, Палмейрас, Флуміненсе та Фламенго вийшли до плейоф клубного чемпіонату світу, що стало гарною рекламою для країни.
Ще недавно клуби з Південної Америки не вважалися гідною опозицією Європі, та часи змінюються.
Чемпіон розповідає, як Бразилія рухається до створення своєї ліги, яка б не поступалася найкращим чемпіонатам Старого Світу.
***
Насправді цей тренд став помітним ще декілька років тому.
Якщо до пандемії бразильські клуби усі разом не витрачали понад 163 млн євро за одне трансферне вікно, то далі вони стабільно пробивали планку у 200 млн.
Минулої зими Бразилейрао з 263 млн була другим найбільшим покупцем світового футболу після англійської Прем'єр-ліги (503).
Якщо ж брати два останні трансферні вікна, то бразильці з 367 млн йдуть 7-ми після п'яти топових європейських ліг та модного нафтодоларового проєкту Саудівської Аравії.
І не кажіть, що ви не вражені.
Минуло чверть століття, відколи економічна потуга європейських ліг зжерла конкуренцію між континентами. Це почалося ще від справи Босмана, а вже Вінісіус, Родріго, Ендрік – це покоління, яке від'їхало до Старого світу, тільки-но їм стукнуло 18.
Намагання Бразилії повернутися в давно програні перегони може стати цікавою історією футболу ХХІ століття.
У Бразилейрао гарні стартові позиції. У країні аж 220 млн населення, футбол тут обожнюють і в середньому матчі збирають 27,000 людей – це 5-та найкраща відвідуваність у світі після АПЛ, Бундесліги, Серії А та Ла Ліги.
Та сама історія і з інтернетом – аж 13 бразильських клубів входять до ТОП-100 у світі за кількістю підписників у соцмережах.
Хто у Бразилії не вболіває – той сам грає у футбол. Впродовж 2024 року із 22,779 трансферів у світовому футболі аж 2,350 припадали на бразильських футболістів. Їх вдвічі більше, ніж англійців, французів чи аргентинців.
Єдине, чого донедавна не вистачало Бразилейрао, – це вміння на футболі заробляти.
Лише зараз вони вперше пробують це робити.
***
Зміна структури власності клубів – це, мабуть, найголовніша реформа, що зарухала все інше.
До 2021-го усі бразильські клуби, крім Ред Булл Брагантіно, були зареєстровані як некомерційні цивільні асоціації – себто, юридично належали уболівальникам, які обирали директорат, а той на папері працював безкоштовно.
З одного боку, це звільняло клубів від податків, але з іншого – якщо неможливо легально вивести прибуток, то нащо такий клуб інвестору?
От тому-то їх і не було.
Місцеві еліти все влаштовувало – вони де-факто володіли клубами через слухняних "уболівальників" і ділили гроші з продажів гравців, нічого натомість не вкладаючи.
Все змінив аудит Ernst&Young у 2020-му, який зафікусував у 23 найбільших клубів Бразилії аж 1,7 млрд євро боргів. Це відкриття мало шалений резонанс в країні; ніхто більше не кивав на традиції, всі вимагали змін.
А де є запит – там буде й пропозиція.
Вже у 2021-му парламент Бразилії прийняв закон, що перетворював клуби на акціонерні товариства з двома типами акцій. Перші, дешевші – приносили прибуток, другі, привілейовані – давали також право голосу в Раді Директорів. Уболівальникам за законом гарантували 10% кожного клубу.
Не всі сприйняли цей крок. Наприклад, Коринтіанс, вірний заповіту Сократеса, вперся на тому, що й далі буде нічиїм.
Але прогрес було вже не спинити.
Впродовж двох років бразильських приватних власників отримали Куяба, Курітіба, Крузейро, Атлетико Мінейро.
На бразильський ринок вийшла City Group, що придбала Баію, де відтоді награє молодь, стабільно фінішуючи в середині таблиці.
"Це довгостроковий проєкт. Подивіться на Ман Сіті: знадобилося 14 років роботи, щоб ми виграли 4 з 5 останніх чемпіонатів", – обіцяє гендир групи Ферран Соріано.
Був і невдалий прецедент із 777 Partners, що придбали Васку да Гаму, проте не виконали інвестиційних зобов'язань, і у 2024-му клуб повернули фанатам через суд. Кажуть, що зараз вакантне місце хоче посісти Вангеліс Марінакіс – одіозний, проте успішний власник Олімпіакоса та Ноттінгем Форест.
Ну, але головний творець трендів у Бразилейрао зараз – це Ботафого.
***
Коли американець Джон Текстор прибув сюди у 2022-му, це був проблемний новачок еліти із 80 млн боргу, що збільшувався.
І що далі?
Текстор сплатив борг одним платежем, купив гравців на 12,5 млн – і "Самотня зірка" фінішувала 11-ю.
Далі – більше. Текстор вклався в талановиту молодь, як-от Лукас Перрі та Жуніор Сантос, і в якийсь момент сезону-2023 Ботафого випереджав найближчого конкурента на 13 очок. Лише жахливий фініш сезону позбавив їх титулу.
Американця, втім, це лише розізлило. Наприкінці 2023-го він вклав уже 62 млн у новачків – і наступного року Ботафого виграв не лише Бразилейрао, а й Копа Лібертадорес, південноамериканський аналог Ліги чемпіонів.
"Все в Ботафого було схоже на стартап. Ми не мали працівників, наймали новий персонал, гравців, тренерів. Ми ніби будували компанію з нуля", – вихвалявся Текстор.
Зараз йому не до вихвалянь – інший клуб американця Ліон понизили в класі за борги і, за чутками, його футбольна імперія захиталася, назбиравши 422 млн боргу.
Разом з тим, прямо зараз Текстор – все ще герой для Бразилії, що вказав їй шлях.
Без американця та його доларів навіть уявити перемогу Ботафого над ПСЖ на клубному чемпіонаті світу було б неможливо.
***
Паралельно з бумом нових власників Бразилейрао переживає й приплив спонсорів, якого не бачили з 1980-х.
Ще у 2022-му ліга вийшла на 6-те місце в світі за доходами від спонсорських угод – 1,47 млрд євро.
Уряд дуже допоміг їм, легалізувавши букмекерів. У сезоні-2024 ті сплатили в бюджети клубів 210 млн, а 34 із 40 найкращих клубів Бразилії носили на футболках лого букмекерських контор.
Додайте сюди 513 млн доходу від продажу футболістів за 2 останні трансферні вікна.
Додайте також дохід від виступів у Копа Лібертадорес, який бразильці неодмінно виграють з 2019 року. У минулому розіграші на кону були 226 млн призових – це співмірно з Лігою Європи.
Додайте й дохід від ТБ-прав.
Наслідок – у 2025-му Фламенго став першим латиноамериканським клубом за 30 років, що увійшов до ТОП-30 Deloitte Money Football League із доходом у 198 млн євро.
Ви не знали, як вони винесли Челсі? А отак і винесли. Загальна вартість складу Фламенго – 214 млн, у них аж 10 легіонерів, і вони можуть собі дозволити трансфери по 15-20 млн. Це вже не ті злиденні бразильці, до яких ми звикли. Ці – інші.
***
І вони ще ростуть, як і Флуміненсе, Коринтіанс, Сан-Паулу, Атлетико Мінейро, Палмейрас.
Якщо не звернуть зі шляху – скоро розпочнеться найцікавіше.
Перший виклик – ті самі телеправа. У 2022-му клуби еліти нібито домовилися про єдиний пул, але далі розсварилися при поділі ще незароблених сум. У підсумку пулів зараз два. Перший – це Фламенго, Палмейрас, Сан-Паулу, Сантос та менші, які продали права Libra. Другий – це Ботафого, Коринтіанс, Флуміненсе, Інтернасьонал та ще 28 клубів, що підписали угоду з LFU.
Сукупний дохід двох груп від ТБ досягає 550-600 млн євро, що більше за французьку Лігу 1. Проте сума ще виросте у 1,5-1,7 раза, якщо зарити сокиру війни і продавати все одним пакетом.
Інший бич Бразилії – договірні матчі. Їх стало особливо багато після легалізації букмекерів.
Восени 2024-го Рафа Сілва з Крузейро заробив ось таке вилучення вже на 3-й секунді. Розслідуючи епізод, правоохоронці вийшли на злочинну групу, куди входив, наприклад, дядько Лукаса Пакета – Бруно Толентіно.
Також у Дубаї арештували лідера групи Вільяма Рогатто, але після його погроз в прямому ефірі екстрадицію не форсують.
"Схема крупна, я в ній з 2009-го. Моя група не найбільша в країні, але, мабуть, найорганізованіша. Є й інші, це небезпечні люди, я не хочу їх називати. Я вирішив заговорити, щоб розставити крапки над "і". Мені сумно бачити, як фани Коринтіанса вбиваються, не розуміючи, що відбувається за кулісами. Але я незахищений, щоб сваритися з тими, хто вище мене. Назву їх – мені кінець", – говорив аферист.
Здається, після стількох років Рогатто сам не проти, щоб його лавочку прикрили: "Я знаю двох футбольних арбітрів. Їхня офіційна зарплата – 7000 реалів. А я даю їм 50000 за один матч. Вам зрозуміла математика?"
Схожі проблеми мали всі ліги, що ростуть. У 1990-х сингапурські шахраї навіть до АПЛ завітали, проте їм дали відкоша. Зараз це час робити бразильцям.
Ну, і нарешті чемпіонати 27 штатів – рудимент минулого, де Пеле, Гаррінча, Вава, Рівеліно й інші. У 2020-х це вже безглуздо. Фламенго непотрібні матчі з Бангу, Мадурейрою, Резенде, Макае. Вони не збирають трибуни, часто проводяться на поганих газонах, де легко отримати травму і, головне, забирають сили.
"Чемпіонати штатів заслуговують на місце в нинішньому часі, в них є традиції. Але вони мають бути раціоналізовані", – констатує експрезидент Фламенго Луїш Велозу.
Простіше кажучи, чому б не вводити грандів у боротьбу бодай з чвертьфіналу?
***
Так що Бразилейрао росте, але повна модернізація займе не одне десятиліття. Це важливо розуміти.
Переобраний президент федерації Едналдо Родрігес, що з'їв на виборах самого Роналдо, обіцяє – з 2027-го клубам дадуть можливість самим організувати елітний дивізіон за зразком АПЛ.
Це б стало ще одним проривом, бо держава у Бразилії часто гальмує реформи.
Ну, а далі – довга, монотонна робота.
Клубний чемпіонат світу відбувається дуже вчасно для бразильців – він підсвітив їхні проміжні успіхи, і тепер їм легше буде залучати нових інвесторів, продавати телеправа за кордон.
І хоча вони не здобудуть трофей, бо рівень ПСЖ та Реала надто високий, бразильці змусили світ бодай помітити їхні зусилля.
Сам Хабі Алонсо це визнав: "Фламенго, Палмейрас, Ботафого, Флуміненсе дуже хороші. Це команди світового рівня. Ми сильно помиляємося, коли думаємо, що крім нас ніхто в світі не вміє грати цю гру".