Битви з Баварією, дебют Роналду і таланти для Ман Сіті та Арсенала: що потрібно знати про Шемрок Роверс
Завтра Шахтар зіграє в самому серці старої доброї Ірландії.
Шемрок Роверс – футбольний клуб із Дубліна, який навіть у своїй назві увічнив один із головних ірландських символів. "Шемрок" – це назва конюшини, і якщо ірландські мігранти свого часу зобразили на емблемі Селтіка чотирилисту конюшину на честь сезону з чотирма трофеями, то в Дубліні вважають символом класичну, трилисту. Ба більше, на емблемі Панатінаїкоса конюшина теж може, як не дивно, мати ірландське коріння.
Конюшина зображена і на логотипі Шемрок Роверс, та й кольори у клубу традиційні для Ірландії, зелено-білі. Більш того, назва клубу – це англофікована версія ірландського слова seamróg, "маленька конюшина". Тобто ще в позаминулому столітті клуб, вирішивши зайнятися англійською забавою, увічнив слово зі своєї мови, а не англійське "clover". І як Adidas, зі своєю любов'ю ставити трилисник на форму, уникнув співпраці з таким клубом... Зараз ірландців одягає Macron.
І національні символи "роверс", м'яко кажучи, не ганьблять. Дві зірки прикрашають їхню емблему в єдиних у лізі: 22 чемпіонства дають змогу Шемроку впевнено лідирувати в історичному топі: ні в кого іншого немає більше чотирнадцяти перемог. Ще приємніша для них історія взаємин із Кубком Ірландії: його клуб виграв 26 разів, тоді як у найближчого переслідувача їх скромна дюжина. Окрема гордість клубу, яку він із задоволенням підсвічує у своїх соцмережах: жоден клуб не делегував так багато гравців до збірної Ірландії, цілих 64.
Зустрічі з титанами: розгром від майбутніх жертв Мюнхена, рівний бій з Мюллером і Беккенбауером
Усе це, втім, абсолютно не скасовує провінційності клубу, коли йдеться про перевірки за гамбурзьким рахунком. У перших десяти своїх європейських сезонах вони дев'ять разів вилітали від першого ж суперника, у перших двадцяти – 16.
У Шемрока був дуже примітний дебют: у 1957 році першим же його суперником був Манчестер Юнайтед, який у минулому розіграші Кубка чемпіонів дійшов до півфіналу. Фаворит усіх турнірів, у яких брав участь, виграв 6:0 у Дубліні, а вдома переміг скромніше, 3:2. По два м'ячі в цих матчах забили Томмі Тейлор і Девід Пегг, ще один м'яч оформив дублінець Ліам Вілан –, а менше ніж за півроку вони всі згорять у вогні Мюнхена. Команду мрії Метта Басбі знищила авіакатастрофа...
Так чи інакше, Шемрок регулярно виходив у єврокубки, щоб регулярно вилітати від першого ж суперника. Першим суперником, якого вони пройшли, була люксембурзька Спора в 1966-м – але ігри з наступним суперником були навіть почеснішими. Сама мюнхенська Баварія зіграла в Дубліні 1:1, потім у Німеччині 2:0 для неї перетворилися на 2:2 – і тільки на 87-й хвилині Герд Мюллер забив переможний!
Баварія виграє той Кубок Кубків – а як склалася б історія футболу, якби за правилом виїзного гола пройшли "роверс"? На один трофей більше для Рейнджерс, з яким баварці грали у фіналі? Рапіду/Стандарду, яких Баварія обіграла після Шемрока і до фіналу? А так, Баварія виграла перший міжнародний трофей у їхній історії – навіть перемог у Бундеслізі на той момент у неї ще не було... Утім, я відволікся.
Як стадіон на 3 тисячі місць один із головних дебютів в історії футболу побачив
22 чемпіонські кубки – це, звичайно, багато, але поповнюють музей "роверс" вони дуже нерівномірно. Після дев'яностих у "роверс" був період лихоліття: 15 сезонів без чемпіонства, "бездомні" роки, коли клуб спершу залишив свій старий стадіон, а потім почав грати на полі історичного ворога в особі Богеміана, конфлікт з уболівальниками, виліт у другий дивізіон... З безодні клуб витягнув бренд Premier Computers, завдяки якому в Ірландію в 2009-м приїхав, наприклад, ось цей хлопець:
Очевидне-неймовірне: саме проти Шемрока, а не проти умовних Баварії або МЮ, Роналду і Бензема зіграли перший матч за Реал. Так, новий спонсор збудував для "роверс" новий стадіон – і, до речі, через це – навіть називати їх дублінцями можна з натяжкою, адже назву "Талла" він носить за ім'ям іншого міста, яке просто зрослося з дублінською агломерацією.
Так, для відкриття арени не завадять зіркові гості. Так, Реал любить грати передсезонні матчі з екзотичними суперниками: він до Борнмута їздив ще до виходу "вишень" в АПЛ. Але все одно: Роналду після рекордного за вартістю трансферу дебютував із Шемроком?!
Як говорив один із захисників тієї команди Пет Флінн:
"Того дня я опікав Роналду під час подачі кутових. Пам'ятаю, у роздягальні перед матчем тренер Майкл О'Ніл зачитував імена, яких ми будемо опікати. Роналду, Рауль, Бензема, Ігуаїн. Він перераховував імена, і ми всі просто котилися зі сміху. Усі вони були гравцями світового класу. Це був неймовірний і абсолютно несподіваний досвід".
Заради цієї гри були побудовані тимчасові трибуни, завдяки яким відвідуваність зросла до 10 тисяч глядачів (нагадаю, ми говоримо про товарняк). Реал ледве не зганьбився, до 87-й хвилини зберігаючи на табло нулі – зате Бензема почав з переможного гола. Як сказав Флінн:
"Ми залучили більше вболівальників. Вони зрозуміли, що це місцева команда, з радістю прийняли її і відтоді залишаються з нами. Це було дуже важливо і для команди. Цей досвід був чудовим, і ми, як команда, хотіли, щоб це траплялося частіше. Для цього ми розуміли, що нам потрібно вигравати чемпіонати, і це підштовхувало нас уперед".
Уже наступного року Шемрок перервав серію без чемпіонств. За останні 15 років вони виграли сім чемпіонств, їхнього тренера запросили до збірної Північної Ірландії, яку вивів на Євро-2016 і обіграв там Україну. Роверс повернулися до еліти: наприклад, сюди не погребував приїхати, щоб провести останній сезон у кар'єрі, один із найлегендарніших гравців збірної Дам'єн Дафф.
Тут і зараз: кузня кадрів, яка виховує й одного з наших
У 2025-м Шемрок вірний принципам – це квінтесенція ірландського футболу, яким він є. Тільки три гравці в заявці "роверс" не мають ірландського паспорта. Це доволі відомий правий захисник Адам Метьюз, який у 2010-х грав за Сандерленд і збірну Уельсу, північноірландський форвард Джон Макговерн і англійський півзахисник Коннор Меллі. Мовне середовище, загалом, одне – тренер Стівен Бредлі, який працює з "роверс" десятий сезон, взагалі легенда місцевого футболу.
При цьому інші гравці мають друге громадянство – і Роберто "Піко" Лопеш, який народився в Ірландії, все життя грає за місцеві клуби, зовсім недавно допоміг іншим островам. "Піко" виступає за збірну Кабо-Верде і майже напевно зіграє на найближчому чемпіонаті світу! Приємно бачити в складі "роверс" і гравця з українським корінням – щоправда, 17- річний Макс Ковалевскіс поки далекий від стартового складу. Він, якщо що, переїхав не останніми роками: народився в Ірландії і до такої міри асимілювався, що навіть першим спортом у його житті був гельський футбол.
Радує потрапляння нашого гравця до цього клубу ще й тому, що сучасний Шемрок – золота жила, коли справа стосується талантів. Бредлі в 2015-2020 рр. поєднував роботу в Дубліні зі скаутингом для лондонського Арсеналу –, і зараз майже весь топ-продажів "роверс" складається з угод із командами "U-скільки завгодно".
Найвідоміший поки що вихованець клубу – воротар Гевін Базуну. За першу команду Шемрока він майже не грав: уже в 16 років перейшов у юнацьку команду самого Ман Сіті за 500 тисяч євро. За "містян" він так і не зіграв, і навіть на рівні АПЛ, чесно кажучи, провалився (багато помилявся за Саутгемптон), але першим номером збірної став. Корінний уродженець Талли Надж Разі підписав контракт з юніорами Комо за 450 тисяч, а Віктор Ожіанвуна вже підписав контракт з Арсеналом за цілих 2 мільйони. При цьому аж до січня 2027-го Віктор гратиме за Шемрок – і це не дивує, адже йому... 16 років.
Наскільки етично для багатих і знаменитих навіть в академії купувати готових гравців, а не розвивати місцеві кадри? Складне питання (гадаю, лондонські та манчестерські таланти в будь-якому разі мають багато можливостей для реалізації), але Шемрок із такою політикою тільки розквітнув. Сезон в Ірландії розігрується за системою "весна-осінь", і його "роверс" закінчили золотим дублем. За останні шість років клуб виграв п'ять чемпіонських титулів, і, що рідкість для місцевого футболу, підтверджує успіхи і на міжнародній арені.
Проблиски були помітні ще у світі без Ліги конференцій, коли в 2019 році, наприклад, Шемрок вибив у кваліфікації Ліги Європи норвезький Бранн. На наступній стадії ірландці тільки в овертаймі вилетіли від кіпрського Аполлона. Наступного сезону ірландці пройшли фінський Ільвес, а далі одночасно пощастило і не пощастило з жеребом. Таллу відвідав сам Мілан! Далі, звісно, пройшли "россоннері", але голи Ібрагімовича і Чалханоглу увійшли в місцевий епос.
З Лігою конференцій стало нагадати про себе ще простіше. У сезоні-21/22 у Дубліні програли Лудогорець і Ференцварош – вдома, звісно, відігравали фору, але ірландцям виявилося достатньо пройти Шкупі, щоб вийти в групу ЛК. Там усе було скромно: останнє місце в групі, тільки нічиї з Юргорденом і Гентом. А ось через два роки "роверс" забракло найкращої різниці м'ячів, щоб вийти в європейську весну! Програли тільки Челсі: з АПОЕЛом і віденським Рапідом були нічиї, з Ларне, Нью-Сейнтс і Борацем – перемоги.
Не знаю, кому і скільки разів ще повинні програти наші, щоб вони – і, головне, їхні вболівальники – перестали недооцінювати всіх без гучного імені. Шахтар прийме домінатор місцевої ліги, який на цьому ж полі зовсім нещодавно обігравав команди нічим не слабкіші за "гірників". Навіть у цьому євросезоні вони вже встигли обіграти представника чемпіонату Португалії (острівне дербі вийшло, з Санта-Кларою з Азорських островів) і взяти нічию з грецьким АЕКом. Навряд чи АЕК сильно слабкіший за Панатінаїкос, з яким команда Турана не домоглася нічого більшого, ніж дві нічиї та виліт по пенальті – у всякому разі, на чемпіонство він чекає менше років...
Сміятися над суперником краще після розгромної перемоги, а поки матч на "Талле" має всі шанси стати для Шахтаря складним.
