Немає Ярмоленка, але є 3,5 новачки: про що нам говорить вибір Реброва на кваліфікацію ЧС-2026
Уже найближчої п'ятниці, 5 вересня, збірна України розпочне відбір на чемпіонат світу-2026, що відбудеться в США, Канаді та Мексиці.
Чемпіон аналізує список викликаних гравців головним тренером національної команди Сергієм Ребровим.
Кого викликали на матчі з Францією та Азербайджаном
Воротарі: Андрій Лунін (Реал Мадрид, Іспанія), Анатолій Трубін (Бенфіка Лісабон, Португалія), Дмитро Різник (Шахтар Донецьк).
Захисники: Ілля Забарний (Парі Сен-Жермен, Франція), Олександр Сваток (Остін, США), Валерій Бондар, Микола Матвієнко, Юхим Конопля (всі – Шахтар Донецьк), Тарас Михавко (Динамо Київ), Богдан Михайліченко (Полісся), Віталій Миколенко (Евертон, Англія).
Півзахисники: Олександр Зінченко (Арсенал Лондон, Англія), Єгор Ярмолюк (Брентфорд, Англія), Іван Калюжний (Металіст 1925 Харків), Микола Шапаренко, Назар Волошин (обидва – Динамо Київ), Олег Очеретько, Георгій Судаков, Артем Бондаренко (всі – Шахтар Донецьк), Олексій Гуцуляк, Олександр Назаренко (обидва – Полісся Житомир), Віктор Циганков (Жирона, Іспанія), Олександр Зубков (Трабзонспор, Туреччина).
Нападники: Роман Яремчук (Олімпіакос, Греція), Артем Довбик (Рома, Італія), Владислав Ванат (Динамо Київ).
Стабільність – таким словом можна лаконічно охарактеризувати черговий список Реброва. Мінімум новизни, максимум перевірених гравців – і, напевно, вирішальні ігри саме для Сергія Станіславовича.
Дружба з Андрієм Шевченком, який так вдало став президентом УАФ, величезний бекграунд видатної кар'єри, чемпіонства ще й у статусі тренера з Динамо і Ференцварошем – все це працює тільки до певного часу.
Фактично, Ребров дуже слабо тренує збірну вже понад рік, і якщо ще й відбір на чемпіонат світу буде провалений, стане просто незрозуміло, за що йому довіряти далі. І досить короткий список у 26 осіб передбачає мінімум експериментів.
Новачки: три з половиною людини
Без новачків, при цьому, не обійшлося – але це ті люди, яких не можна не викликати. Олег Очеретько відмінно заграв за Шахтар після приходу Турана, а Тарас Михавко – найкращий захисник Динамо прямо зараз.
Назар Волошин – ще одне нове обличчя, і воно могло б здивувати, але він набрав хорошу форму саме під кінець серпня: гол Полісся стався після довиклику до збірної, але виглядає наслідком такого потужного стимулу.
У збірну викликається ще одна людина з нулем ігор, але він не новачок. Артем Бондаренко – не дебютант ані формально (він їздив на турнір до Канади), ні, що набагато важливіше, по суті.
У нього вже десятки ігор в єврокубках, він не перший сезон важливий гравець Шахтаря, а з огляду на те, що він і забивати за клуб останнім часом став, цей "0" виглядає нонсенсом. Колись до збірної викликали глухих резервістів з Шахтаря, а тепер основний не потрібен?
Зазвичай дебютанти потрібні для експериментів, але такі дебютанти, як Очеретько, Бондаренко, Михавко, швидше мають на увазі їх, експериментів, небажання. Гравці Динамо і Шахтаря мають більше досвіду проти сильних суперників (а також ігри через два дні на третій, після перельотів, переїздів і так далі), ніж умовно "досвідчений" Калюжний – і на найважливіший матч вони потрібніші.
Крім того, з ними Ребров може створити більше клубних зв'язок: ті ж Очеретько і Бондаренко регулярно комбінують з Судаковим в клубі.
Хто не доїхав? Багато динамівців, Сікан, Таловєров
З-поміж людей, які не потрапили до списку Реброва, найбільше впадає в очі Ярмоленко. Вся команда, разом узята, ледве-ледве перебила за голами бомбардирські досягнення в збірній одного Андрія – але це лірика, а по суті все логічно.
Одна з небагатьох речей, за які можна похвалити Реброва – це те, що він не побоявся різати по живому і відчепив колишнього одноклубника, попри всі його регалії. Зараз Ярмоленко і в клубі не блищить, а з усім "асортиментом" вінгеров у збірній він не потрібен.
Виступи Динамо в єврокубках в цілому виглядають антирекламою – і тому, напевно, логічно, що Піхальонок, Бражко, Михайленко в список не потрапили. Буяльський грає за Динамо добре, але у нього важка історія взаємин зі збірною – скажімо так, і не такого Буяльського ігнорували.
Сікан, на жаль, сів у запас Трабзонспора, Таловєров ледь-ледь відновився від травми в Плімуті. Виклик Сватка з Остіна може дивувати на т у фоні невиклику Попова, але якщо згадати їх конфлікт з Юхимом Коноплею, можна зрозуміти відсутність Дениса хоча б тому.
Знову ж таки: склад з найсильніших і зіграних. Якщо хтось не зіграний один з одним у збірній, то принаймні в клубі. А питань щодо стартових 11 від цього тільки більше.
Кого чекаємо в основі?
Питання, як завжди, починаються з посту номер один. Трубін зіграв шість "сухих" матчів поспіль, дуже допоміг вийти в Лігу чемпіонів – але у Реброва в досить очевидному фаворі Лунін, який сидить на лавці Реала.
Що ж, принаймні на тренуваннях Худжамов і компанія зможуть оцінити форму всіх воротарів (при тому, що і Різника не можна списувати з рахунків).
Потужна форма Коноплі мотивує скласти лінію оборони на 3/4 з "гірників", але Бондар ледь не позбавив Шахтар єврокубкової осені – настільки був поганий проти Серветта. Тож, напевно, Матвієнко все ж стане в пригоді в центрі, поруч із Забарним – а Богдан Михайліченко знову отримує виклик за принципом "треба ж комусь грати в збірній".
Тимчик травмувався, Миколенко тільки відновився – і Богдан, як і на канадський турнір, знову приїжджає, не демонструючи в Поліссі нічого особливого.
У середній лінії питання щодо Зінченка, який не те що не грає, а навіть у заявку Арсеналу вже не потрапляє. Питання, чи викликати такого гравця до збірної, дискусійне, але я повністю підтримую Реброва. Не забуваємо, що Олександр вже має досвід такої "напівпозиції": він грав за збірну в статусі резервіста Ман Сіті – і грав добре.
Позиції Судакова в його нинішній формі повинні бути непорушними – і сподіваюся, що тренерський штаб збірної бачив на старті сезону матчі Брентфорда. Ярмолюк не просто грає – він один з кращих гравців "бджіл" на старті сезону, проробляє просто неймовірний обсяг роботи.
На флангах у Реброва є вибір: зв'язка з Полісся (Назаренко-Гуцуляк) сильна саме як зв'язка, але і Зубков класно почав сезон (три асисти!), і про Циганкова з Волошиним не забуваємо.
Ну а найскладніший вибір вже кілька років – форвард. У Довбика неймовірна кар'єра в Європі: Трофео Пічічі, супердорогий трансфер в Рому, стабільні результативні сезони у топлігах... Ну, і? А в збірній що? Ніби виходом проти шведів чотири роки тому всі гештальти закрив: 11 голів у 36 матчах, з них багато в товариських і/або відвертим слабакам.
Яремчук, як би не мучився в клубах, грає корисніше: навіть номінально у нього 17 голів, а якщо дивитися на успіхи уважно, то різниця просто колосальна. Роман вміє класно виходити на заміни – в Артема цього немає. Роман креативніший в грі з глибини – Артем так вміє тільки в клубах.
Яремчук просто демонструє найкраще саме в збірній – Довбик перестав так робити у 2021-му... Ванат, напевно, в цій трійці третій (він і не грав, і не тренувався нормально через трансфер), але вибір між Яремчуком і Довбиком максимально складний.
