Атлетико - Атлетик - 3:0. Тріумф Південної Америки в Лізі Європи. ВІДЕО

Класичне уявлення про південноамериканський футбол як місце гольової феєрії, де панує атака, останніми роками можна просто викинути на звалище. В порядку речей, що у відповідальній грі після швидкого голу однієї зі сторін вона згодом розвиває успіх, а наприкінці гри добиває суперника. Тільки-но ви мали змогу коротко прочитати сценарій, за яким розвивалися події в цьогорічному фіналі Ліги Європи.

Це не випадково, адже саме цінності сучасного футболу Південної Америки цього сезону прищеплювали командам Марсело Б'єлса та Дієго Сімеоне. Аргентинці, молодший з яких встиг провести майже все життя гравця у Європі та ще й пограти у збірній під керівництвом старшого, якісно змінили свої колективи.

При цьому вони рухалися у протилежних напрямках. Видатному експериментатору Марсело треба було розкріпачити підопічних, котрі звикли грати на британський манер, зумовлений серед іншого і обмеженими зі зрозумілих причин кадровими можливостями. Тому елементи імпровізації, вміння нестандартно зіграти "Атлетику" аж ніяк не завадили.

Сімеоне навпаки прийшов взимку у команду, що багато пропускала та чимало забивала. З самого початку він показав, що буде танцювати від пічки, тобто захисту. І лише, коли налагодив оборонні дії, став дозволяти "матрацникам" більше свободи для творчості. У підсумку, ігровий коктейль вийшов в обох команд той ще - несмачним він здався обом манчестерським командам, де "зірок" більше, ніж смуг на формі "Атлетико".

Тому визначити однозначного фаворита перед фіналом не наважувався ніхто. Деяку перевагу віддавали столичному клубу за рахунок трохи вищої індивідуальної майстерності лідерів. Саме вона в підсумку і вирішила все.

Вже на 7-й хвилині Фалькао забив гол-красень. Фактично все в атаці він зробив сам, хоча не відзначити передачу на нього від Дієго не можна. Але передача була максимум третиною справи. Колумбієць скористався тим, що суперник не втримав рівновагу після фінта і красивим ударом з лівої у дальній кут відкрив рахунок.

"Атлетик" не знітився, ця команда протягом сезону вже довела, що не здається за жодних обставин. Майже одразу баски претендували на пенальті, але суддя Штарк вирішив, що Льоренте за футболку тримали недостатньо сильно. Згодом більш красиво падав де Маркос, але і тоді німецький рефері вирішив промовчати. Між цими епізодами був дальній постріл Муніаїна, котрий з трудом відбив у нижньому куті Куртуа. Та й володіння м'ячем футболістами з Більбао почало досягати критичної позначки.

І коли стало здаватися, що ось-ось буде гол, "Атлетико" розтиснув пружину контратаки. Хаві Мартінес був змушений збивати Хуанфрана. Штрафний був виконаний не дуже вдало, але підбір залишився за мадридцями і друга хвиля атаки принесла успіх. Простріл з лівого флангу, Фалькао спиною до воріт зробив пару рухів, після яких ніхто з оборонців не завадив йому розвернутися та з кількох метрів пробити у ворота.

До кінця тайму "Атлетик" перебував у стані роздумів. Ні, команда продовжувала бігти, але от нічого путнього створити не могла. Б'єлса, бачачи це, у перерві зробив подвійну заміну. Вихід Гомеса замість лівого оборонця Ауртенече означав перехід до схеми 3-4-1-2. За наявних трьох захисників на полі кожна помилка могла стати останньою, але іншого виходу у тренера зі стилем мислення Марсело і не могло бути.

Але спочтаку заміни не давали в атаці нічого окрім знову ж таки переваги у володінні м'ячем. За половину другого тайму до небезпечних моментів у воріт Куртуа можна було віднести хіба що удар зі штрафного від Переса, але бельгійський голкіпер дотягнувся до сфери. А так - чимало навісів та прострілів, але ані Льоренте, ані його партнерами як слід пробити не вдавалося. "Атлетико" терпів, але при цьому не забував бігати у контратаки, котрі ставали з часом все гостріше.

Найбільш видовищний футбол почався десь з 70-ї хвилини. Спочатку Гомес міг забивати, але удар з меж штрафного вийшов неточним. Потім після рейду Муніаїна та прострілу на добиванні був неточним де Маркос. Класно пробивав з лівої Сусаета, але м'яч зачепив захисника і пройшов у сантиметрах від стійки. "Атлетико" відповів контратаками, в яких могли забивати Адріан та Туран. Потім був супермомент, коли Сусаета у ближньому бою не переграв Куртуа після сум'яття у штрафному. Відповідь - і Фалькао влучає у стійку! Нарешті на 85-й хвилині Дієго нагадав, що його не дарма визнавали найкращим гравцем Бундесліги, а "Ювентус" викладав за нього десятки мільйонів. Бразилець отримав м'яч під час контратаки, пішов від одного захисника, обіграв другого та пробив у кут воріт Іраїсоса.

Тут вже все стало зрозуміло навіть Сімеоне, котрий до останнього не хотів змінювати стартовий склад. Дієго встиг провести три заміни, давши змогу відзначитися у протоколі співвітчизнику Сальвіо та клубним вихованцям Домінгесу та Коке. "Атлетик" ще міг забити бодай гол престижу, але удар Гомеса з 30 метрів призвів до зіткнення м'яча з поперечиною замість сітки воріт.

Після гри футболісти "Атлетика" ридали, як діти, а їхні щасливі "одноклубники" танцювали з прапорами рідних країн. Колумбійці Фалькао та Переа, бразильці Дієго, Міранда та Феліпе, уругваєць Годін, аргентинець Сальвіо. Всі вони легко сприйняли філософію Сімеоне, бо саме до неї звикли ще у рідних чемпіонатах. Принесла вона успіх і в Європі. Хай і в другому за значенням єврокубковому турнірі, але за рік ця команда матиме хороші шанси на вихід і у Лігу Чемпіонів. А там побачимо, може Фалькао (30 голів за два роки в єврокубках за "Порту" і "Атлетико") вміє забивати не лише у цій Лізі. Чомусь здається, що він здатен на це, а отже цілком ймовірно, що подорож Європою південноамериканського футболу від Сімеоне триватиме. Та й Б'єлса ще не сказав свого останнього слова, хочеться вірити. Тому - дякуємо за видовище сіньйори та чекаємо продовження наступного року.