Армія Трясогузки
Не знаю які асоціації у вас викликала гра київського Динамо роти Шахтаря у першому півфінальному матчі Кубку УЄФА, а в мене в голові миттю спливло - Армія Трясогузки. Я не про фільм радянського агітпрому, в якому безпритульні прибалтійські діти чинять капості білогвардійцям, хоча до "костиля" на колії перед ворожим потягом, який пускає його під укіс, ми ще повернемось. Я про птаха, абсолютно безневинного, який характерно трясе хвостом (гузном), а тому має таку кумедну назву і дає визначення всім боягузам.
У футболі, звісно, слова боягуз не використовують, евфемізуючи його адекватними замінниками "гра на результат", "раціональний футбол", "обережна тактика"„ тощо. Та для мене уся раціональність у грі проти надпринципового суперника "Шахтаря" саме до приземленого почуття боягуза і бажання не осоромитись на власному стадіоні таки і звелася. Великий стратег Юрій Сьомін, маючи перевагу рідного стадіону не зміг гарантувати прийнятний результат перед повторним поєдинком у Донецьку. А чи міг і хотів він це зробити?
Здається, 30 квітня на стадіоні імені Лобановського ми не побачили для себе нічого нового. Після єдиного м'яча, забитого у ворота суперника в першому таймі Сьомін почав грати на утримання результату і вже по перерві змінив одного форварда Бангура на півзахисника Гіоане. Присутність цього румуна на полі спантеличила увесь стадіон і всіх, хто стежив за грою століття по телевізору - його завдання на гру виявились настільки загадковими, що ефективність гри Тіберіу оцінювати просто неможливо. Це може зробити лише сам Юрій Сьомін.
Зрештою, у нього на це є давно заготовлені шаблони, якими він характеризує своїх гравців, якими він користається під час своїх прогнозованих замін і затертих тактичних викрутасів. Сьомін простий і прямий у всіх вчинках, його шлях - прогнозований до деталей, як у того локомотива, який пустила під укіс Армія Трясогузки. У офіційному протистоянні двох неукраїнських тренерів українських команд румун Луческу перемагав росіянина Сьоміна тричі, - в Кубку країни, Суперкубку та чемпіонаті. На рахунку очільника "Динамо" єдиний поки що успіх над "Шахтарем" і трофей за це, - міжсезонний "Кубок пєрвого канала" в Ізраїлі. Тепер, ось, маємо ще й результативну нічию в Кубку УЄФА, яка відверто влаштувала гостей.
На відміну від екс-"залізничника" Сьоміна , Луческу за час роботи у Європі та набивши гуль із "Шахтарем" навчився тактичної гнучкості. 30 квітня "Шахтар" до Києва приїхав забити гол та не програти. І, створивши два моменти, "гірники" таки свого домоглися. Примітивність тактики Сьоміна знову змусила лупати очима та червоніти вболівальників за беззубу та надто обережну гру "Динамо". Працюючи більше року в команді російський фахівець не зміг знайти альтернативи зв'язці Алієв-Мілевський, від успішної гри якої напряму залежать усі результати команди. Гра без флангів, на яких у киян сьогодні просто нікому грати, максимально спрощує завдання "Шахтаря". Воно звелося до банальної щільної опіки Мілевського, який, до речі, так і не навчився приймати м'яча не те що в русі, а бодай обличчям до воріт суперника.
Донеччани максимально акуратно грали з Артемом, не піддаючись на його падіння-провокації та мінімізувавши кількість стандартів за порушення правил проти найбільш нестійкого гравця українського чемпіонату. Відтак, Алієву вправлятися у штрафних ударах під час гри доводилося нечасто. Зрештою, аби процент влучання у ворота після стандартів у Олександра був вищим, йому ще треба багато працювати на тренуваннях. Але самокритичний підхід до гри не в правилах Олександра. У нього, здається, взагалі немає правил, і уявлення про командну гру відбилися у низці моментів, коли півзахисник киян замість пасу партнерам (це не стосується Мілевського) тягнув ковдру на себе. У підсумку і Бангура в подібній ситуації зловжив індивідуальною грою.
Справжнього командного духу, що не кажіть, Сьомін в "Динамо" створити так і не зміг. І моральний стан більшості його футболістів далекий до оптимального. А хіба може бути інакше, коли конкуренція за місце у основному складі упродовж всього сезону зводиться до ротації на 2-3 позиціях. У одних це народжує відчуття месіанства, інші розуміють, що просто незамінні, а ті, хто виходить на заміни, знають свій максимум і, навіть, чітко можуть вирахувати момент появи у грі, та кількість часу, яка їм там відведена.
Отож, у Сьоміна все прогнозовано. Локомотив! Залізничників не буває колишніх. У них все йде по накатаній колії і відхилення від курсу неможливі. Якщо суперник не спіймає на своєму шляху сьомінський "костиль" у вигляді впертої та самовідданої гри команди, та не піде під укіс, як це зробили "Металіст" та "Валенсія", то на перепону неодмінно потрапить сама Армія Трясогузки. Виходить, з козирів "Динамо" перед виїздом до Донецька лишається тільки готовність до самопожертви. У комбінаційній грі й тактиці та за індивідуальним рівнем гри футболістів перевага на боці "Шахтаря" очевидна. Матч "Шахтаря" та "Динамо" 7 травня у повторному півфіналі Кубку УЄФА - не єдиний.
Упродовж місяця Сьомін з Луческу, якщо не станеться непередбачуваного, зустрінуться принаймні тричі. І хоча в Чемпіонаті України "Динамо" незалежно від гри з головним конкурентом чергового титулу вже не втратить, перемога столичної команди виглядатиме Пірровою, якщо принциповий опонент візьме в фіналі останній в історії Кубок УЄФА.