Алієв: Нічні клуби до добра не приводять
Півзахисник московського "Локомотива" Олександр Алієв розповів про початок своєї кар`єри в київському "Динамо", пристосування до Москви та авторитет в "Динамо" Андрія Шевченка.
- Твій перехід у московський "Локомотив", після першої невдалої спроби, став несподіванкою для київських одноклубників?
- Хлопці усе розуміють, усі знають, що таке трансферна політика. Вони мене підтримали, побажали вдачі. Я їм вдячний.
- У тебе є друзі у Москві?
- У мене є знайомі, але не друзі. У тому ж "Локомотиві" знав кількох хлопців. Спілкувався й спілкуюся дотепер з Торбинським. Ми разом вчилися у школі, в академії московського "Спартака".
Маю добрі відносини Ігнатьєвим, ми постійно на зв`язку.
- Давно знайомий з Торбинським?
- Я поїхав з Москви у 13 років, а мені 25. Тобто, уже 12 років знайомий.
- Хтось ще у футбольному світі Москви тобі знайомий?
- Саша Дімідко, який виступає за московське "Динамо". Він з Хабаровська, ми телефонуємо один одному.
- У Москві нічні клуби з друзями не відвідуєш?
- Клуби до добра не приводять - це я знаю по-своєму досвіду, й по своїх відвідинах цих місць. Давай краще про футбол.
- До Києва у 13 років не було страшно їхати?
- Ні. По-перше, я сам з Хабаровська, і в мене мета була грати у футбол, і це все зробив для мене мій батько. Ми переїхали з Далекого Сходу і він звільнився з роботи й сказав: "я сина тренував і я хочу, щоб він грав у футбол".
- А як тобі в "Динамо" було їхати з академії московського "Спартака"?
- Я з дитинства уболівав за "Спартак", переживав і завжди хотів там грати. Зі слізьми благав батька, щоб я там залишився. Але умови в академії "Спартака" були жахливі - це і побут, і харчування.
- А в Києві відразу сподобалося?
- Я приїхав і подивився рівень бази, відношення до тренування, де ми живемо, яке харчування, що ця команда із себе представляє. Мені сподобалося, а тато також сказав "так".
- Як згадуєш Павла Яковенка, який займався академією "Динамо"?
- Можна сказати так: навчив мене грати у футбол тато, а дорогу у великий футбол мені дав Павло Олександрович. Я йому за це вдячний. Він дійсно дав мені дорогу у великий футбол. Завдяки йому я зараз граю у збірній України та "Локомотиві".
- Не усім з академії "Динамо" вдалося закріпитися в основному складі...
- На той момент не всі підійшли "Динамо". Той же Ярмаш не підійшов, зараз грає в Полтаві і в національній збірній України. Той же Воробей не підійшов, але ж грає.
- Прихід Шевченка до "Динамо" змінив розташування гравців в атакуючій лінії і ти втратив місце в складі...
- Повністю змінилася гра й тактика з приходом Валерія Газзаєва. У Палича ми грали в інший футбол, але кожний тренер має своє бачення гри.
- Шевченко був авторитетом?
- На футбольному полі авторитетів немає, ти виходиш і виконуєш свою роботу.
- Прихід Шевченка змінив атмосферу в колективі?
- Я думаю, не дарма він сюди повернувся. Цього хотів Ігор Михайлович. Шевченко - це дійсно велика людина. Він виграв "Золотий М'яч", багато що підказував і допомагав.
- Тепер повернемося до тебе. Ти можеш сказати, що ти універсальний футболіст?
- А чому ні? Якщо це потрібно команді, якщо це говорить тренер, то чому ні?. Я повинен виконувати ту тактику, на яку вказує тренер.
- Які в тебе амплуа були на початку кар'єри?
- Я завжди грав у центрі півзахисту. У матчі зі "Спартаком" при Юрію Сьоміну я грав на позиції правого півзахисника. Найголовніше , щоб це було на користь команді.