Українська правда

Алієв: Футболісти команди зараз один за одного горою

Сергей Шемшученко — 28 серпня 2008, 13:13

Олександр Алієв, півзахисник "Динамо" прокоментував феєричну перемогу київського клубу над московським "Спартаком":

- Для мене головне грати в основному складі. Перед командою ж стоїть завдання зайняти перше місце в чемпіонаті і в Лізі чемпіонів не повторити помилок минулих років.

- Перед минулим жеребкуванням ви хотіли, щоб "Динамо" попався "Спартак". А на цей раз кого з суперників хочете?

- Я знаю, що в груповому етапі братимуть участь 32 кращі команди Європи. Хто попадеться, з тим і гратимемо. Грати можна зі всіма. Також і обігравати їх.

- У сьогоднішній грі, як ви і говорили, "Динамо" забило швидкий гол. Наскільки сильно він вплинув на подальший хід гри?

- Звичайно, цей м'яч значною мірою позначився на подальшому розвитку подій. Все-таки, "Спартак" практично нічого не зміг сьогодні зробити. Хіба що забили один гол, але у всьому іншому ми їх повністю переграли. Перед матчем було неприємно читати, як Карпін і Паршивлюк в інтерв'ю говорили, мовляв, ми "порвемо" "Динамо". Але це просто слова, а насправді вони абсолютно нічого не зробили.

- За рахунку 2:0 ви так відпрацьовували в обороні, неначе команда програвала. Такою була установка тренера?

- Звичайно. Якщо футболіст хоче грати на високому рівні, він повинен робити на футбольному полі все: і відбирати м'яч, і брати участь в атаках. Юрій Павлович завжди звертає мою увагу на те, що потрібно відпрацьовувати в обороні.

- Олексій Михайличенко говорить, що ви цього не робите.

- Я не хочу на цю тему нічого говорити.

- В порівнянні з минулим роком, "Динамо" відчуває в собі сили обігравати серйозних суперників?

- Звичайно. Сьогодні, як і в Москві, ми показали, що справді є командою. Такій згуртованості за той час, поки перебуваю у команді, якщо чесно, ще не бачив. Хлопці один за одного стоять горою.

- Де було легше грати - в Москві або в Києві?

- Звичайно, удома, при своїх уболівальниках. Думаю, ми влаштували їм велике свято. Величезне їм спасибі за те, що нас так несамовито підтримували. Почастіше б збирався повний стадіон на наші домашні матчі чемпіонату України.

- Коли ви останній раз йшли з поля під оплески?

- У минулому матчі, коли мене замінили, глядачі теж плескали. Звичайно, це завжди дуже приємно. Повторюся, я дуже вдячний уболівальникам.