Пів століття тому Динамо обіграло Баварію, представляючи... Українську Народну Республіку
Тріумф у двоматчевому "бліці" за Суперкубок Європи 1975 року залишається однією із найяскравіших сторінок історії київського "Динамо".
Рівно пів століття тому наші "біло-сині" зробили перший крок до трофея, завдяки фантастичному голу Олега Блохіна обігравши мюнхенську Баварію на її полі...
"Вам, вочевидь, вiдомо, що на правах переможця Кубку володарiв кубкiв європейських країн ваш клуб може зіграти в так званому "суперзмаганнi" проти володаря Кубка європейських чемпiонiв, Баварiї Мюнхен, – наголошувалося в телеграмі за пiдписом генсека УЄФА Ганса Бангертера, яка надійшла на динамівську адресу в червні 1975-го. – Надсилаємо Положення про проведення матчiв. Будемо щиро вдячнi, якщо ви в найкоротший термiн повiдомите, чи зацiкавленi у проведеннi цих iгор".
Громив Баварію, відмовлявся грати за Динамо через російську мову: український Пеле Олександр Скоцень
У Європейському футбольному союзі на той момент тільки прискіпливо придивлялися до змагання, що виникло кількома роками раніше, за домовленістю між Аяксом та Рейнджерс, оформленою в ініціативу газети De Telegraaf. УЄФА офіційно попередив учасників, що "не вручатиме якогось кубка чи медалей". Натомість запропонований нідерландським виданням приз вийшов справді розкішним і вагомим. У жовтні 1975 року динамівці його ледве підняли втрьох! Цим немовби підкреслювалася "командність" досягнення, втіленого в три голи одного виконавця – Олега Блохіна.
Саме те, наскільки зовні легко та невимушено – буквально однією лівою – форвард поклав на лопатки чинного володаря Кубка чемпіонів (із шістьма чемпіонами світу в складі!), значною мірою визначило долю тогорічного "Золотого м’яча". Проте й за чотири місяці до опублікування підсумків репортерського опитування тижневика France Football персоні Блохіна приділялася левова доля уваги в німецькій пресі.
"Зірка київської атаки хоче влучити у ворота Зеппа!" – заголовок Bild напередодні футбольної вистави на "Олімпіаштадіоні" явно не обійшовся без здивування.
"Двоє володарів європейських призів грають один з одним – це рівень, гідний офіційного статусу, – розмірковував Олег у мікрофон. – Для нас честь зіграти проти Беккенбауера та його знаменитих партнерів. Але ми їх не боїмося!"
Репортери, пройнявшись повагою не тільки до Блохіна-форварда і "Блохіна-спринтера 10,9", а й до "Блохіна-студента", упевненого та розкутого у спілкуванні, завершили матеріал родзинкою: у Києві на власника чекає його "Волга", для якої він уже придбав у Мюнхені автомагнітолу й фари.
Цікаво, що й 11 років по тому, після переможного фіналу Кубку кубків, французькі журналісти поділилися щодо лідера динамівської атаки схожим пасажем: "Аж ніяк не сила грошей рухає вперед i мотивує київське Динамо.
Єдиною капіталістичною турботою Олега Блохіна в Ліоні було придбання маленької батарейки для батькового кварцового годинника. Блохін здивувався б, дізнавшись, скільки магазинів кварцевих годинників на рік може купити наш "двоногий у бутсах", гідний хіба що носити футляр від скрипки, на якій грає будь-який виконавець з українського оркестру.
Утім, повернімося до Мюнхена та хиткого поки статусу Суперкубку.
Німецька преса не приховувала вельми скептичного ставлення своїх співробітників і читачів до трофея, "розмір якого зворотно пропорційний його спортивній значущості". Саме так висловився авторитетний тижневик Kicker, анонсуючи побачення Баварії з командою Лобановського та Базилевича.
Щоправда, практичні німці відзначили фінансовий успіх футбольного нововведення. Керівництво мюнхенського клубу суттєво підвищило ціну квитків на гру з Динамо. Навіть за ледь наполовину заповнених трибун виручка становила 350 тисяч марок – грандіозну на той час суму.
Баварія, яка мала шанс розіграти перший у своїй історії Суперкубок ще в попередньому сезоні, але так і не знайшла підходу до "майже земляків" із НДРівського Магдебурга, цього разу явно планувала належним чином відзначити 75-річчя заснування клубу і поповнити призову вітрину.
Свої мотиви були й у радянського спортивного керівництва. Побоюючись справді грізної Баварії на тлі урочистостей із нагоди 30-річчя завершення Другої світової війни, чиновники навіть відмовилися від трансляції першої частини двобою. У прямому етері побачити диво-гол Блохіна пощастило обраним – хто мав змогу в спеціальних студіях спостерігати сигнал західних телекомпаній.
Німці, до речі, й самі ніяк не могли абстрагуватися від втішних для них спогадів про нещодавні матчі збірних команд ФРН та СРСР. У 1972 році в товариській дуелі, присвяченій відкриттю Олімпійського стадіону в Мюнхені, господарі святкували успіх із рахунком 4:1, а трохи згодом, у фіналі чемпіонату Європи – 3:0. Анонс Суперкубку Kicker супроводив фотографією форварда Баварії Герда Мюллера, який здійнявся над воротарем Євгеном Рудаковим: мовляв, тоді, у складі збірної, забив киянину шість м’ячів із семи – знайде свій шанс і 9 вересня.
Не зважили журналісти, що протистоятиме Бомбардиру Нації вже не Муртаз Хурцилава, а Стефан Решко. І що суть суперкубкової дуелі на десятиліття вперед характерно передаватиме інша світлина – з поваленим нападником і київським стопером, який приземлив опонента на п’яту точку. Однак про чесноти Решка в німецькій пресі напередодні першої гри за Суперкубок майже не згадували, акцентуючи на козирях інших героїв – "завзятого бійця" Трошкіна, "філігранного технаря" Мунтяна, "робочих бджіл" Буряка та Веремеєва, "спринтера" Колотова та "холоднокровних форвардів" Блохіна й Онищенка.
Ані Мунтяна, ні Онищенка, ні Веремєєва в Мюнхені глядачі не побачили. Перші двоє, як і Матвієнко, заліковували травми. А Веремєєв усе ще відбував дискваліфікацію за червону картку, отриману в півфіналі Кубку кубків. Як бачимо, УЄФА навіть відмовляючись визнавати Суперкубок і виступаючи в його організації лише посередником, поширював на поєдинки за приз дію дисциплінарних правил. Після гри Баварії з Динамо німці обурювалися попередженням, яке пред’явив італійський арбітр Гонелла капітанові господарів Францу Беккенбауеру за розмови. Мовляв, якщо Кайзер нарветься на "гірчичник" і в матчі стартового раунду нового Кубку чемпіонів проти люксембурзького Женесса, на суперкубкову зустріч у відповідь до Києва він зможе полетіти тільки в ролі глядача!..
"Футбольний" чартер "Аерофлоту" транзитом через Братиславу прибув до баварської столиці о 12.51 восьмого вересня. Делегацію з 22 осіб очолив Михайло Бака, "міністр спорту Української Народної Республіки" (саме таке визначення використала німецька преса – Ukrainischen Volksrepublik!!!).
Динамівці розмістилися в Esso-Motor-Hotel, де вже приготували обід для 14 гравців. Меню: тости з шинкою, грибний крем-суп, стейки, салат, картопля фрі та грейпфрути.
Валерій Лобановський, якого німецькі журналісти оточили в аеропорту Мюнхена, не приховував проблем зі складом.
"У нас усього вісім повністю здорових гравців", – процитувала наставника газета Allgemeine Zeitung, у спілкуванні помітивши не лише золоту коронку, а й пристойне володіння тренером розмовної німецької.
Коментуючи нещодавній матч Баварії з Шальке, за яким Валерій Васильович спостерігав із трибуни, він виділив Маєра, Мюллера, Хорсманна, Румменігге та Шварценбека. Зауважив, що, на його думку, гельзенкірхенці в тій зустрічі виглядали краще від мюнхенців. У відповідь на прохання назвати головних зірок своєї команди сказав: "Ми сильні колективом!" І зробив своєрідний прогноз на двоматчеву дуель Суперкубку: "У Мюнхені фаворит – Баварія, у Києві – ми. Нас підтримуватимуть сто тисяч глядачів. А скільки прийде на трибуни завтра?.."
Відповідь знаходимо в технічному звіті про той вікопомний матч.
Суперкубок Європи-1975. Перший матч. 9 вересня 1975 року. Мюнхен. Олімпійський стадіон. 30 тисяч глядачів.
Баварія (Мюнхен, ФРН) – Динамо (Київ, Україна) 0:1 (0:0).
Баварія: Маєр, Хорсманн, Шварценбек, Беккенбауер, Дюрнбергер (Рот, 46), Каппельманн, Цобель, Вайсс, Румменігге, Мюллер, Вундер.
Динамо: Рудаков, Дамін, Фоменко, Решко, Зуєв, Буряк, Коньков, Колотов, Слободян, Трошкін, Блохін.
Гол: Блохін (66).
Арбітр – Гонелла (Італія).
Попередження: Беккенбауер – Коньков.
Удари по воротах – 23:15 (перший тайм – 10:6); з них у ворота – 5:6 (3:3). Кутові – 3:6 (1:4). Фоли – 9:17 (3:5).
Німеччина явно жадала іншого підсумку від своїх улюбленців, які спасували перед "сильним і рутинним захистом Києва".
"Можна було очікувати більше ідей від команди вищого європейського класу, яку навіть така яскрава гра воротаря-гіганта Рудакова не повинна засліплювати та шокувати, – закидала землякам Allgemeine Zeitung. – Тактика гостей була очевидною: ставка на сильну оборону та винахідливість в атаці майстра дриблінгу Блохіна, здатного перехитрувати баварців навіть без підтримки партнерів. Цей розрахунок спрацював, але, з іншого боку, Баварія зробила занадто мало, щоб його спростувати. Можливо, Беккенбауер в оптимальній фізичній формі міг би все змінити. Але капітан був явно скутий через пошкоджений ахіл".
Багато газет підхопили тезу про "непривабливий" футбол команди Лобановського, на що тренер киян лаконічно відповів: "Ми дуже шкодуємо, що не змогли показати швидшу гру. На жаль, наші найспритніші гравці змушені були залишитися вдома".
Утім, швидкості автора єдиного гола цілком вистачило, аби розправитись із хваленою обороною Баварії.
"Цей Блохін – найшвидший нападник, проти якого я коли-небудь грав, – чи захоплювався, чи скаржився Шварценбек, якого процитувала газета Sport Kurier. – Та ще й хитрий, як лисиця! Хто б міг подумати, що кинеться на ворота, маючи перед собою чотирьох суперників..."
Наставник баварців Деттмар Крамер також наголосив на ефекті несподіванки з боку динамівського снайпера: "Мені здається, і Цобель, і Вайсс просто не вірили, що киянин може бути настільки відчайдушним! Загалом же я задоволений нашим захистом. Шварценбек непогано справлявся зі своєю роботою. Він зіграє проти Блохіна й у Києві".
Передаючи атмосферу пресконференції динамівських наставників, Sport Kurier порівняла Лобановського та Базилевича з "вірними Патом та Паташоном" (данський дует акторів-коміків епохи німого кіно. – ред.). Перший нарешті відкрив для німецьких журналістів завісу над тактичними завданнями своєї команди на матч у Мюнхені: "Ми прагнули головним чином подбати про безпеку флангів, де форварди суперника вміють і люблять розкривати чужу оборону. Я відзначив це за матчем Баварії проти Шальке. Нам довелося сьогодні грати без вісьмох основних виконавців, але команда повністю виконала те, що ми від неї вимагали".
Базилевич, своєю чергою, вказав на недоліки у грі господарів: "Сьогодні Баварія надто покладалася на своїх зірок, це неприпустимо в сучасному футболі. Перемогу здобула більш згуртована команда..."
Вихор післяматчевих емоцій не залишив осторонь і арбітра, який, на думку німецької преси, мав показати жовту картку Рудакову – за надто довге утримання м’яча та агресивну поведінку в боротьбі з суперниками. Однак, відпустивши у бік Гонелли кілька стріл, журналісти все ж помітили, що в цьому матчі головною фігурою був не рефері. І не забули стримано подякувати італійцеві, який у парі з лайнсменом цілком міг би "забити" мюнхенцям на 22-й хвилині. Але після того, як Цобель вигріб, уже, ймовірно, з-за лінії воріт, м’яч, пробитий Буряком, рефері гру не зупинив.
"Робоча бджола" Леонід Буряк потрапив у фокус теле- і фотокамер не тільки в моменті з голом-примарою.
Суперкубковий поєдинок у Мюнхені, всупереч на весь скепсис, сприймався все-таки як неординарна подія, зокрема й із погляду маркетологів великих компаній. Скажімо, німецьких непримиренних конкурентів – Adidas та Puma. Представники першої з цих фірм презентували киянам комплект бутс, заручившись умовою: проти Баварії динамівці вийдуть саме в новому взутті.
Через кілька днів після матчу менеджер київського клубу Михайло Ошемков отримав конверт зі штаб-квартири "Адідас". Усередині – передматчеве колективне фото Динамо, де бутси Буряка акуратно обведені червоним фломастером, а на звороті – кілька знаків запитання.
"Нас справді зобов’язали грати в бутсах "Адідас", – розповідав згодом Леонід Йосипович. – Але я відмовився навідріз, прямо заявивши про це Лобановському. Саме звикся зі своїми Puma King Pele, зшитими спеціально для мене на замовлення...
Поміркували і, як здавалося, знайшли вихід: адміністратори зафарбували пумівську дугу і поверх нанесли три білі смужки. Але день гри видався дощовим, та ще й полив газону включили рясний, так що все "маскування" злізло..."
Навіть важко уявити – яким міг бути скандал, зарахуй тоді Гонелла гол Буряка! Хоча, звичайно, та угода з "Адідас" була, швидше за все, джентльменською, навряд чи передбачаючи санкції. Про рекламні контракти в радянському футболі в ті роки й мови не могло йтися. В підсумку на тренуванні напередодні зустрічі з Баварією динамівці з’явилися, як і на відомих колективних фото: половина у спортивних костюмах від "Адідас", інша – у "Пумі". Та й, можливо, панівним у тій ситуації для "трьохсмужників" було роздратування через поразку тремтливо опікуваного клубу, який розраховував на зовсім інший результат домашнього поєдинку.
Журналісти Bild, аналізуючи гру на "Олімпіаштадіоні", діагностували кілька помилок Баварії, що врешті-решт визначили поразку. Серед них – брак швидкостей та, зокрема, надто повільний перехід від оборони до атаки; відсутність винахідливості та мала кількість ударів здалеку; провальна місія Карла-Хайнца Румменігге, який не зміг замінити бійця Улі Хенесса, лише "безглуздо бігаючи серед потужних динамівських захисників"; і, нарешті, безплідна гра попереду Герда Мюллера, котрий "начисто програв усю боротьбу".
"І ще одну помилку зробив наш телекоментатор, назвавши перемогу Динамо несправедливою, – резюмувала Bild. – Попри очевидну перевагу Мюнхена, успіх Києва ніяк не назвеш випадковим. Українці показали дуже сучасний футбол, продемонструвавши все, на що ми очікуємо від провідних західних клубів".
"У розпещеному Мюнхені глядачі сподівалися, що поєдинок їхніх улюбленців із киянами буде схожим на товариську зустріч, – погоджувався Kicker. – Однак у Динамо вважають, що рівень матчу визначає кількість травм і пошкоджень, які доводиться заліковувати гравцям. Поєдинок, який для баварців здавався рядовим, став для суперників пробою сил у вищому світі.
У СРСР небезпідставно вважають, що перемога над чемпіоном ФРН і Європи не тільки поверне їм домінуючу позицію у Східній Європі, а й дозволить приєднатися до когорти найсильніших футбольних націй світу".
"Господарi створили лише два небезпечнi моменти коло ворiт незворушного Рудакова, тодi як гравцi Динамо робили все, що хотiли. Точнiше – те, що казав їм Валерiй Лобановський", – резюмувала Suddeutche Zeitung.
Некрасивим, але надзвичайно успішним назвав футбол киян Франц Беккенбауер, зазначивши: "Перемога нашого суперника – це остаточна смерть індивідуалізму". А його партнер по збірній Гюнтер Нетцер, котрий тоді захищав кольори мадридського Реала, дав таку оцінку: "За великим рахунком, гру Динамо варто визнати зразковою. Це неймовірно: захисник може з успіхом діяти на позиції форварда! У киян є зірка світового рівня – Олег Блохін. Утім, і решта його партнерів показали найвищий клас!"