Як Кличко і Усик увійшли в історію європейського платного TV

Бій Олександра Усика і Дерека Чісори став новою віхою для вітчизняної телеіндустрії. Вперше в історії українського телебачення трансляція поєдинку продавалася в форматі pay-per-view (плати і дивись). За перегляд бою потрібно було заплатити від 25 гривень (в день бою - 49 гривень).

Але зараз мало хто згадає, що українські боксери допомогли ще як мінімум двом європейським країнам вперше в їх історії організувати платні телетрансляції.

Кличко і Польща

Першопроходьцем став Віталій Кличко, який в ранзі чинного чемпіона світу WBC 10 вересня 2011 року в польському Вроцлаві захищав свій титул проти Томаша Адамека. Вперше в історії польського телебачення трансляція поєдинку пройшла в форматі pay-per-view і коштувала 39 злотих (49 злотих в день бою). Це в 7-10 разів дорожче (!), ніж трансляція бою Усик - Чісора в Україні. Цікаво, що той бій в Польщі також транслювався у 22 кінотеатрах мережі Multikino по всій країні, а телетрансляцію можна було придбати відразу на декількох найбільших польських цифрових платформах і кабельних мережах (Cyfrowy Polsat, Cyfra Plus, N, Multimedia Polska). Правовласником прав була європейська компанія Віталія та Володимира KMG (Кличко Менеджмент Груп) з офісом в Гамбурзі. Поляки схожі за своїм менталітетом на українців, тому 9 років тому багато польських телеглядачів обурювалися цим нововведенням не менше, ніж нині тисячі українців. Багато поляків вважали за краще подивитися трансляцію на німецькомовному телеканалі RTL, який був доступний в Польщі. Також в ніч з 31 жовтня на 1 листопада зробили багато українців, відкривши для себе 5 канал (Білорусь) або російський Ren TV.

Через 14 місяців, 10 листопада 2012 року вже Володимир Кличко в Гамбурзі проводив чемпіонський захист в бою з поляком Маріушем Вахом. І це було друге в історії польського телебачення pay-per-view. Вартість трансляції склала 30 злотих (40 злотих в день бою), що в 6-8 разів вище, ніж вартість покупки трансляції в Україні бою Усик-Чісора. Поєдинок транслювали польські цифрові платформи - N, Cyfrowy Polsat і Cyfra Plus. Любителі великих екранів могли побачити Битву гігантів (під такою вивіскою проходив бій) за ідентичною ціною в мережі кінотеатрів Multikino.

Усик і Латвія

17 січня 2018 року в Ризі в рамках півфіналу Всесвітньої боксерської суперсерії Олександр Усик в конкурентному поєдинку за очками переміг місцевого чемпіона Майріса Брієдіса. Це було перше боксерське шоу в форматі pay-per-view в історії Латвії. Право на трансляцію в країнах Балтії належало латвійській філії AS TV Play Baltics, бій транслювався на його цифровій платформі Viaplay. Компанія також уклала договір з АТ Lattelecom, який передавав сигнал Viaplay своїм клієнтам, інтегрувавши Viaplay в свою платформу інтерактивного телебачення. Вартість трансляції склала 10 євро, що в 6-12 разів більше, ніж вартість трансляції бою Усика. Причому латвійські паби, щоб легально пропонувати трансляцію своїм клієнтам, повинні були заплатити за неї до 150 євро. Латвійці теж не сильно зраділи такому повороту. Коли хокейний клуб Динамо Рига вирішив провести трансляції одного з турнірів у форматі pay-per-view, обурювалася вся маленька балтійська країна.

Українці і Велика Британія

Отже, в сусідній Польщі ринок платних телетрансляцій почали розвивати майже 10 років тому. У Латвії - три роки тому. А першовідкривачем в Європі стала Велика Британія. Перша платна трансляція на Sky Sports була організована в 1966 році. 54 роки тому місцевий боксер Генрі Купер проводив бій на футбольній арені лондонського Арсеналу з Мохаммедом Алі. Бій Усик - Чісора також транслювався на Туманному Альбіоні в форматі pay-per-view. Його вартість становила 19,95 фунтів стерлінгів, що в 17-30 разів вище, ніж в Україні. А першим боєм Усика на Sky Sports Box Office став поєдинок з Тоні Бел’ю, який пройшов в листопаді 2018 року, ціна трансляції склала 19,95 фунтів.

Ідентичною була ціна за трансляцію бою Ентоні Джошуа - Володимир Кличко в квітні 2017 року. Трансляцію придбали 1 532 000 британських користувачів і на той момент з точки зору продажів це боксерське шоу стало рекордним в більш ніж півстолітній історії платного британського телеринку. У топ-5 найбільш продаваних трансляцій в історії Sky Sports увійшов і поєдинок Володимир Кличко - Девід Хей, який відбувся в липні 2011 року. 1 141 000 британських користувачів купили трансляцію, вартість якої становила 14,95 фунтів.

Замість епілогу

Від платного телеринку Великої Британії Україна відстає більш ніж на 50 років. Від Польщі - на 10 років. Від Латвії (населення якої становить менше 2 мільйонів жителів, тобто, охоплення телеіндустрії менше за українське в 20 разів) - на три роки. І на гнівні коментарі тих, хто не захотів заплатити за бій Усик - Чісора 25-49 гривень навряд чи варто звертати увагу. Їхні аргументи на різницю українських і європейських зарплат не витримують критики. Тому що і в Польщі, і в Латвії, і тим більше в Великобританії вартість трансляцій навіть вище, ніж різниця в наших зарплатах. Спеціально підкреслив це в кожному конкретному випадку. Невисока платоспроможність в Україні - об'єктивний фактор. Ще одна об'єктивна причина - ментальність багатьох українців, яку можна назвати "спадщиною совка".

З цього приводу мені пригадується одна історія. Ми з партнерами багато років організовували фан-тури на бої Володимира Кличка, Ломаченко і Усика. Дзвонить фан Усика, хоче відвідати бій, просить допомогти оформити американську візу. В процесі розмови з'ясовується, що доходи у фана є, але вони нелегальні. Більш того, він отримує субсидію від держави, щоб у своєму великому приватному будинку менше платити за газ. Для цього йому довелося розійтися з дружиною, хоча вони продовжують жити разом. Тобто, заради субсидії від держави він оформив фіктивне розлучення (!). Напевне, цей чоловік не купив трансляцію бою Усика за 25 гривень. І малоймовірно, що він стане цільовою аудиторією українського телесегмента pay-per-view. Скоріше за все, така людина буде шукати піратські трансляції аж до їх повного зникнення. Причому щиро не зрозуміє, що поступає некоректно. Радує інше - що в останні роки таких людей стає менше. А значить, у української телеіндустрії є шанси років через 10 наздогнати в цьому сегменті Польщу.

Максим Розенко