Ярослава Маринчук: Ми запитували у тренерів, дівчинка це чи хлопчик
Капітан жіночої збірної України з боксу Ярослава Маринчук була найбільш емоційною вболівальницею на чемпіонаті світу в Ліверпулі-2025 під час боїв земляків.
24-річна українка постійно голосно "підбадьорювала" колег по команді, а в перерві між цім поспілкувалася з кореспондентом "Чемпіона" Максимом Розенком.
У відвертій розмові Маринчук розповіла свою позицію стосовно тестів на гендерність та вагітність, які стали обов‘язковими в жіночому боксі.
– Слава, напередодні чемпіонату світу всі учасниці турніру здавали тест на гендерність – щоб виявити і не допускати до змагань трансгендерів. Як ви оцінюєте це нововведення?
– Підтримую його. На попередніх міжнародних турнірах деякі учасниці з азіатських країн – Індії, Таїланду, Тайваню – виглядали дивно. У багатьох з них був кадик (адамове яблуко – хрящево утворення гортані - прим. М.Р.), притаманний чоловікам. Ми навіть запитували у тренерів, дівчинка це чи хлопчик.
Нас заспокоювали, мовляв, лікарі проводили огляд, це – жінки. Але коли вони виходили боксувати, ми бачила, що швидкість і сила у них точно не жіночі, а як у чоловіка. Ще на молодіжних міжнародних турнірах, пам’ятаю, такі боксерки вигравали у суперниць по 3-4 бої нокаутом у 2-му чи 3-му раундах – дівчата, які виходили проти них, не витримували ударів такої сили.
– Але ж на змаганнях учасниць перевіряли лікарі?
– Уявить ситуацію: у чвертьфіналі в тебе виграла така дивна боксерка. Потім її можуть перевірити і, припустимо, якщо підтвердиться трансгендерна стать, дискваліфікувати. Але ж тобі від цього не легше – ти вже не зможеш виграти медаль. Для запобігання таких історій і потрібен гендерний тест.
Звичайно, ми трохи з гумором сприйняли це нововедення. По збірній Україні видно, що всі ми – дівчатка. Але для деяких азіатських країн це, думаю, актуальний тест.
– Ви не зустрічалися з суперницями, стосовно яких були такі підозри?
– Три місяці тому боксувала на турнірі в Бангкоку. Були підозри на одну з суперниць. Але вона все ж таки дівчина. А коли на церемонії нагородження я вийшла на п’єдестал отримувати нагороду, зі мною поруч стояли узбечка, китаянка і представниця Індії. Дві останні були дуже схожі на хлопців.
– Також нещодавно зробили обов’язковим тест на вагітність. Це доцільний крок?
– Так. У збірній ми його і до цього робили, але зараз він став обов’язковим. Коли у нас місяць тому в Конче-Заспі забирали тести на гендерність, паралельно по крові робили і на вагітність. Це правильно – вагітним жінкам не варто боксувати на турнірах.
Чи траплялися випадки, коли наші дівчата боксували вагітними? Достеменно про це мені не відомо. Одна дівчина боксувала на міжнародному турнірі в Іспанії, а вже в чемпіонаті України, який відбувся за декілька тижнів, участі не брала. З-за вагітності. Мабуть, в Іспанії ще не була вагітною або не знала про це.
– Також міжнародна федерація проводила експеримент, коли жінки деякий час боксували без шоломів. Коли шоломи повернули, ви зраділи?
– Без шоломів ми боксували протягом року. Незвичні відчуття. Удари відчуваються по-іншому. Травмонебезпека, безумовно, зросла. Але ми до цього звикли. З’явився трохи інший жіночий бокс. Зіткнулися головою, у когось відразу кров потекла.Але в цілому нам подобалося боксувати без шоломів.
Коли сказали, що тепер знов їх одінемо, ми не дуже зраділи. З іншого боку, без шоломів нам потрібно було на кожен бій заплітати косички. Це віднімало багато часу. За 2-3 дні до бою мусили вже приготуватися, заплестись.
– Ви вже два роки виконуєте обов’язки капітана команди. Що входить до кола ваших обов’язків?
– Купа організаційних питань. Все направлено на те, щоб робити непростий жіночий колектив більш відповідальним та дружнім. Наприклад, коли у когось день народження, потрібно не забути привітати. Подарувати символічні подарунки – цукерки, м’яку іграшку, квіти або гроші. Щоб людині було приємно.
– Які особисті плани на цей олімпійський цикл?
- Покращувати результати, здобути олімпійську ліцензію в Лос-Анджелес-2028. Моя вагова категорія до 51 кг (раніше було до 50 кг) – дуже конкурентна. І в Україні, і тим більше у світі. Якщо буду демонструвати гарні результати, то, цілком можливо, лишусь в боксі і на наступний олімпійський цикл.
– Вже були думки, чим хочете займатися після боксу?
– Поки так далеко не заглядала. Але хотіла би долучитися до соціальних проектів. На жаль, у нас багато дитячих будинків, де живуть діти-сироти та ті, хто залишився без опіки батьків. Я б хотіла, щоб їм приділяли більше уваги. Щоб тренери приїжджали і проводили з ними тренування – в дитячих будинках.
Інших дітей батьки можуть привезти на тренування, а їх не можуть. Хочу, щоб і ці діти полюбили бокс так, як його люблю я. Якщо буду мати фінансовий ресурс, хочу цим займатися.
Максим Розенко, "Чемпіон" з Ліверпуля