Від нокдауну до чемпіонства: як Марчіано історичним нокаутом врятував шлях до "вічних" 49-0
23 вересня 1952 року Роккі Марчіано здобув одну з найважчих перемог у своїй кар'єрі. У бою проти Джерсі Джо Волкотта непереможений претендент уперше став чемпіоном світу в надважкій вазі, а сам поєдинок згодом увійшов до класики боксу.
"Чемпіон" згадує легендарне протистояння, у якому "Броктонський руйнівник" вперше побував у нокдауні, програвав на суддівських записках, але одним ударом перевернув хід зустрічі та зробив надважливий крок до "вічного" рекорду хевівейту 49-0.
Непереможений претендент проти досвідченого чемпіона
До першого титульного шансу Марчіано підійшов із бездоганним рекордом 42-0. На шляху до бою за пояс американець італійського походження переміг Рекса Лейна, у восьмому раунді зупинив колишнього чемпіона Джо Луїса, а в липні 1952 року за два раунди розібрався з Гаррі Метьюзом.
Шлях Волкотта до вершини був значно довшим. Після чотирьох невдалих титульних спроб він лише з п'ятого разу став чемпіоном світу, коли в липні 1951-го нокаутував Еззарда Чарльза. Перед зустріччю з Марчіано 38-річний Джерсі Джо вже встиг захистити пояс у четвертому очному поєдинку з Чарльзом.
Попри чемпіонський статус і величезну перевагу Волкотта в досвіді, фаворитом перед боєм вважався саме непереможений претендент. Проте вже перший раунд перевернув передматчеві розклади.
Перший нокдаун у кар'єрі
Волкотт не став довго придивлятися до суперника. У першому раунді чемпіон зустрів Марчіано лівим хуком і відправив його на настил. Для Роккі, який проводив 43-й професійний поєдинок, це був перший нокдаун у кар'єрі.
І цей епізод не виявився випадковістю. Перед битвою очікувалося, що Волкотт використає перевагу в роботі на ногах і мобільності, однак чемпіон обрав значно сміливішу тактику. Він сам ішов назустріч Марчіано, зустрічав його ударами та не уникав силового протистояння.
Роккі відповідав традиційним пресингом. Він постійно скорочував дистанцію, атакував корпус і змушував 38-річного суперника працювати під тиском. Поєдинок перетворився на виснажливу рубку, в якій ініціатива переходила від одного боксера до іншого.
Попри постійний тиск Марчіано, після 12 раундів Волкотт залишався попереду на всіх трьох офіційних суддівських записках – 8:4, 7:5 та 7:4 при одному рівному раунді. "Броктонському руйнівнику" був потрібен нокаут...
Нокаут, що увійшов в історію
І Роккі його оформив. На 43-й секунді 13-го раунду Волкотт почав відступати до канатів – ситуація, в якій він уже неодноразово успішно контратакував протягом бою. Цього разу чемпіон почав викидати праву назустріч. Майже одночасно свою правицю запустив Марчіано.
Удар претендента пройшов коротшою траєкторією.
Права Роккі влучила точно в щелепу раніше, ніж Волкотт встиг завершити власну атаку. Чемпіон миттєво втратив рівновагу, завалився на канати та почав осідати на настил. Марчіано за інерцією викинув ще ліву, але все вже вирішив попередній удар.
Волкотт намагався підвестися, спираючись на канати, однак до завершення відліку так і не повернувся на ноги. Дванадцять раундів боротьби та перевага на всіх трьох суддівських записках втратили значення за одну мить.
Ще задовго до цього бою тренер Марчіано Чарлі Голдман називав ударну міць свого підопічного "the equalizer" – "зрівнювачем", здатним одним влучанням перекреслити перевагу майстернішого суперника за очками. Після нокауту Волкотта його пояснення виявилося максимально коротким:
"Іншими словами, він зрівняв", – цитував Голдмана The New Yorker.
Марчіано, який у першому раунді вперше у професійній кар'єрі сам опинився на настилі, у своєму 43-му бою став чемпіоном світу. Історичний статус цього удару згодом закріпили й численні боксерські рейтинги.
Boxing News поставив нокаут Волкотта на перше місце в історії хевівейту та третє в боксі загалом. Сам поєдинок The Ring визнав найкращим у 1952 році, а вирішальний 13-й раунд – "Раундом року".
Від реваншу до "вічних" 49-0
Майже через вісім місяців Марчіано та Волкотт зустрілися знову. Цього разу повторення першої битви не сталося – 15 травня 1953 року Роккі нокаутував суперника вже в першому раунді та вперше захистив титул.
Для Джерсі Джо цей поєдинок став останнім у професійній кар'єрі. Після другої поразки від Марчіано колишній чемпіон повісив рукавички на цвях.
"Броктонський руйнівник" натомість продовжив переможну ходу. Він здолав Роланда Ла Старзу, двічі Еззарда Чарльза, Дона Коккелла та Арчі Мура, загалом провівши шість успішних захистів чемпіонського титулу.
У 1956 році Марчіано оголосив про завершення кар'єри. Його професійний рекорд назавжди зупинився на позначці 49-0.
Сьогодні ці цифри можуть створювати враження безперервної ходи непереможеного чемпіона. Але того вечора у Філадельфії нуль у рекорді Роккі фактично тримався на одному ударі. На 43-й секунді 13-го раунду Марчіано його знайшов.
