Еволюція Ломаченка: став українцем чи залишився малоросом
29 жовтня екс-чемпіон світу в трьох вагових категоріях 34-річний Василь Ломаченко проведе свій перший в 2022 році бій проти 26-річного американця Джермена Ортіса.
Комерційна складова або спурт Усика
Поєдинок відбудеться не на основній 20-тисячній арені Медісон Сквер Гарден (MSG), а в Hulu Theatre, який вміщує 5600 глядачів. Саме тут українець проводив свої переможні чемпіонські бої проти пуерторіканців Романа Мартинеса в 2016 році та Хосе Педраса в 2018-му, а також кубинця Гільєрмо Рігондо в 2017 році. Промоутерська компанія Ломаченка Top Rank не наважилася бронювати під цей бій велику арену MSG. Констатую, що в США Василь так і не став зіркою, яка може зібрати на кожному своєму поєдинку 20-тисячну арену. І комерційна цінність двох боїв Ломаченко в 2021 році в 15-20 разів нижча, ніж двох зустрічей в рингу Олександра Усика з Ентоні Джошуа. Тобто, якщо каса першого бою Джошуа-Усик склала близько 40 мільйонів фунтів стерлінгів, то протистояння Ломаченко з японцем Накатані принесло збори разів в 15 меньше. Якщо ж порівняти по цьому показнику останні бої Олександра та Василя, то там різниця ще більша.
Хоча на початковому етапі професійної боксерської кар’єри уродженец Білгород-Дністровського по цьому показнику випереджував уроженця Криму. В 2013 році Top Rank відразу запропонував дворазовому олімпійському чемпіону гарний з фінансової точки зору контракт. І вже у своєму другому бою Василь бився за звання чемпіона світу. Паралельно Top Rank пропонував контракт і Усику, але американці відверто зізналися, що беруть Олександра майже “прицепом” до Ломаченка. Усик бути прицепом не забажав і підписав контракт с промоутерскою компанією братів Кличків К2, про що зараз навряд чи шкодує.
Розчарування в рингу та поза ним
В рингу Василь вперше розчарував 1 березня 2014 року, коли програв за очками Орландо Салідо. Мексиканец до бою з українцем мав 12 поразок на професійному рингу, в тому числі 5 нокаутом. На мій погляд, це була поразка не стільки Василя, скільки його батька та тренера Анатолія, якому на той момент відверто не вистачило тренерського досвіду в професійному боксі. Але Ломаченки зробили з цього фіаско правильні висновки, результатом чого стали чемпіонські пояси в трьох вагових категоріях. Наступний раз суддя після бою підняв руку супернику Василя тільки 17 жовтня 2020 року. На кону того поединку стояли три чемпіонських пояса, гучну сенсацію зробив Теофімо Лопес, якого до бою рахували андердогом.
В проміжку між ціми боями Ломаченко регулярно засмучував українських фанів боксу і поза рингом. У своєму Інстаграмі (зараз у Василя 2,1 млн. підписників) він почав активно репостити наративи від РПЦ Московського патріархату. Це виглядало відверто недолуго після окупації російськими загарбниками Криму та значних частин Донецької і Луганської областей й створення на ціх території так званих псевдореспублік днр та лнр, яких не визнає жодна цивілізована країна світу. При цьому Ломаченко, здається, не звертав увагу на критику від українського суспільства. Після ганебного репосту відео, де на кадрах присутній спецназ росії, а в кінці автор відео дякує "ввічливим людям", які захоплювали український Крим, наш спільний знайомий по свіжим слідам порекомендував Василю прибрати цей непотріб з власної сторінки. Мовляй, ти не розумієш, як це зараз сприйме українське суспільство. “Не бійся, з нами Бог” - такою була відповідь Ломаченка, який мав свою сталу думку з цього приводу і не бажав слухати нікого іншого.
На мій погляд, за кілька років належність до пастви РПЦ Московського патріархату перетворила Ломаченка з українця в малороса. Василь відверто не розумів, за що його критикують, ображався на, як йому здавалося, незрозумілу критику і, мабуть, на тлі цієї образи на українське суспільство на бій проти Річарда Коммі вийшов з прапором Аккермана (давня назва Білгород-Дністровського), а не традиційним українським жовто-блакитним прапором.
Війна: від голуба миру до Тероборони
Військове вторгнення російських орків в Україну, непевно, стало шоком для Василя і його тата-тренера Анатолія. Як стало справжнім шоком і для мільйонів інших українців. Зокрема, й автора цих рядків. Але цю трагічну подію дворазовий олімпійський чемпіон прокоментував вкрай недолуго - розмістив фото голубя, якого випускають на волю дві долоні. Одна в кольорах українського прапору, інша - в кольорах російських окупантів. Цей пост Ломаченка так і не прибрав. Сподіваюсь, зараз йому соромно за нього.
Але, мабуть, деякі речі Василь все ж таки переосмислив. Екс-чемпіон світу вступив до лав Територіальної оборони, а 1 липня розмістив відео розбомбленої сусідньої Сергіївки (Одеська область). Щоправда, підписати відео і назвати російських орків винуватцями бомбардування Василю чомусь не вистачило мужності. Або кмітливості.
На відміну від багатодітнього батька Усика (нагадаю, Олександр має трьох дітей до 18 років), Ломаченко не міг покинути території нашої країни без спеціального дозволу, якій надають відповідні державні органи. Василь пройшов перевірку. А значить, надав необхідні докази, що гідний цієї преференції під час військового стану. Влітку українець полетів до США готуватися до бою.
"Хочу присвятити цей бій усьому моєму українському народу. Я гордо несу прапор кожного разу, коли виходжу в ринг” - у заяві Ломаченко в прес-релізі до бою, який випустила його промоутерська компанія Top Rank, приємно здивували патріотичні ноти Василя, яких ми давно від нього не чули.
Русини і пагорби
В якості епілога нагадаю історію більш ніж сторічної давнини. Як це не дивно читати зараз, але під час І Світової війни на території Західної України, значна частина якої тоді належала Австро-Угорщин, була популярна москвофільська риторика. Її відчайдушно разгоняли місцеві осередки РПЦ. Наративи були ті ж самі, що і зараз. Виходьте на пагорби і чекайте російську армію! Братський народ нашої православної віри прийде і всіх вас звільнить! Але за підсумками Галицької битви 1915 року, коли російська імператорська армія тимчасово захопила Львів та Чернівці, москвофілів на Львівщині та Буковині стало значно менше. Місяці, які українці-русини провели в окупації, дали їм можливість усвідомити, що з себе уявляє “руський мир”. Сподіваюсь, що зараз це усвідомив і Ломаченко. Тому що українське суспільство у військовий час дало чітко зрозуміти: жодному малоросу зараз не місце в Україні. Не зважаючи на всі його регалії. У громадянина України Ломаченко є шанси виправити свої прикрі помилки. І в рингу, і (що зараз набагато важливіше), поза ним. Тим більше, перед очима приклад Усика, який після початку війни розкрився зовсім з іншої сторони. Чекаємо рішучих кроків в цьому напрямку і від Василя.
Максим Розенко