Українська правда

Віта Семеренко: Слова Бринзака про "Білорусь" неприємно здивували

Сергей Шемшученко — 23 грудня 2008, 18:06
Після чемпіонату світу ви казали, що були впевнені: не повернетеся з порожніми руками. А що чуття підказувало вам перед спринтом у Хохфільцені?

Про чуття нічого сказати не можу, а упевненість була. Тиждень тому у спринті виступила невдало. Припустилася трьох промахів у стійці. Але після детального аналізу тієї гонки зрозуміла, що надто сильно хотіла завоювати нагороду. На цей раз вийшла на старт зібраною, і у мене все вийшло.

Чи знаєте ви, що після стрільби стоячи, до першого місця було усього п'ять секунд. Не пробували поборотися за перемогу?

Знала і намагалася. Але сил вистачило лише на третє місце. Було дуже важко бігти, на останньому колі далася взнаки втома. По-перше, напередодні ми брали участь у гонці на 15 км. По-друге, це ж був уже третій етап Кубку світу. Крім того, йшов мокрий сніг. Добре сніг йшов протягом усієї гонки, так що і перші і останні стартові номери були у рівних умовах.

Згадували про те, що вам чотирьох секунд не вистачило до подіуму в Естерсунді?

Лише тоді коли тренери на останньому колі стали кричати: досить уже бути четвертою. З думкою про те, що треба втримати третє місце і бігла фініш.

Які у вас стосунки із числом 13?

Я не погоджуюсь з тими, хто вважає його не фартовим. Тринадцятий стартовий номер приніс мені удачу в Естерсунді. Прикро спочатку було через те, що змогла потрапити у призери. Але четверте місце, може, і не блискучий, але дуже гідний результат на Кубку світу.

До речі, усі щасливі номери зберігаю. 39-й, під яким виступала у Хохфільцені у спринті, також лишу собі на пам'ять. Буду тримати вдома, звичайно, - для чого із собою зайвий багаж возити.

Віта Семеренко: Я не боялася, що у мене відберуть нагороду
Після вас на дистанцію відправилися більш ніж півсотні спортсменок. У який момент ви видихнули спокійно і зрозуміли, що з п'єдесталу вас ніхто не зсуне?

Як тільки перетнула фінішну лінію і глянула на табло. Я не боялася, що у мене відберуть нагороду. Була впевнена, якщо вже прийшла до фінішу третьою, на цьому місці і залишуся.

Коли прийшли на перший вогневий рубіж, бачили на одному з верхніх рядків на табло ім'я Валі Семеренко?

Я ще була у стартовому містечку, коли вона пішла з лежачої стрільби лідером. Що з нею відбулося на другому рубежі, не знала. Не було часу очима шукати її на табло, кожна секунда у спринті дорога. Про те, що у сестри три штрафи дізналася уже, коли пішла у будиночок перевдягатися. Тренери розповіли. Валя не змогла пояснити причини своїх промахів. Вітру наче не було, значить, десь вона сама помилилася.

Ви тренуєтеся у одного тренера за однаковою програмою, але результати показуєте різні. Чому?

Так, ми готуємося разом у Григорія Шамрая. Чітко виконуємо його вказівки, працюємо однаково завзято за пульсометром. Але це і те, що близнюки, ще не значить, що ми маємо в один і той же час показувати результати. На перших кубку світу краще виступала я, а після нового року, може, і у Валі все вийде. Після спринту у Хохфільцені вона мене привітала, сказала "молодець". Ми завжди один за одного радіємо.

Ваші успіхи у спорті на зачіпають самооцінки вашого чоловіка Андрія?

Зовсім ні. Андрій дивися спринт, у якому я стала третьою. Перші його слова були: "Молодець, коли хочеш - у тебе все виходить, результат видно одразу". Ми часто з ним переписуємось і зідзвонюємося.

За який футбольний клуб і на який позиції грає Андрій?

Він півзахисник у "Сумах". Він мене по телебаченню частіше бачить, ніж я його.

Де зустрінете Новий рік?

Поки не знаю. Можливо у Тисовці, можливо у німецькому Лангдорфі. Тренер має нас поставити до відома. Щодо національної першості - то, якщо ми і будемо брати участь, то лише у естафеті. Я сподіваюся, що зараз ми трошки перепочинемо. А у новому році знову ринемося в бій.

А буде за що? Наскільки відомо, фінансовий стан українського спорту зараз критичний.

На збірній поки криза ніяк не позначилася. Знаю, що були проблеми з набоями і змазкою, що ми жили у борг у Хохфільцені. Але чи розрахувалися із власниками готелю чи якось по-іншому вирішили питання, навіть не знаю. Усі ці проблеми лежать на плечах тренерів. Нас у них не посвячують.

Чи були у Володимира Бринзака якісь підстави говорити про ваш переїзд до Білорусі?

Нас ці слова неприємно здивували. Ми навіть не розглядаємо можливості переїзду в іншу країну.

А якщо ситуація з фінансуванням стане критичною?

От якщо стане, тоді і подивимося.

За матеріалами "Спорт-Экспресс в Украине"