Тут живе дядя Бйорндален: як діти українських біатлоністів вітали легенду з днем народження
Король біатлону розміняв 6-й десяток
27-го січня 8-разовому олімпійському чемпіону, легенді світового біатлону Уле-Ейнару Бйорндалену виповнюється 51 рік.
Для великого спорту вже дідусь, для тренерського хліба та сімейного життя – у самому розквіті! З 2019-го до 2022-го працював тренером в китайській збірній, а зараз заробляє на життя експертом на норвезькому телебаченні. Батько двох дітей каже, повертатись до тренерської роботи ще не хоче, мовляв, важко буде знайти час на родину. Хоча, й зізнається, пропозицій мав чимало...
А ще задовго до того як легенду обсіли власні дітлахи, в нього була історія з нашими, українськими. І трапилась вона в далекому уже 2012-му, в зимовому та казковому італійському Антгольці.
Українська біатлонна команда після традиційного січневого етапу Кубку світу залишилась на тренувальний збір в Антхольц-Антерсельві. Для українських збірних – це добре знайоме місце, часто проводили там тренувальні збори в умовах високогір'я. Полюбляв цю відому місцину і легендарний норвежець – він переважно тренувався за індивідуальною програмою окремо від збірної Норвегії. Любив Антгольц і взимку, і влітку.
"У цей період, наприкінці січня, біатлоністів навідували дружини з дітьми, це була одна з небагатьох можливостей провести час разом. Тоді до нас в Антгольц приїхала дружина Андрія Дериземлі та донька Таня. До Сашка Біланенка приїхав син, Саня "Бєлан"-молодший, як ми кажемо, та й інші родичі наших спортсменів" – згадує ексбіатлоніст збірної України Сергій Сєднєв.
Українська біатлонна компанія знала, що в Бйорндалена десь у ці дні (27-го січня) буде день народження і вирішила його душевно, як ми вміємо, привітати. Мовляв, людина сама в такий день, тож варто йому якось підсолодити свято. "Підсолоджувачем" і водночас подарунком стала коробка цукерок "Маргарита", яку привезли родичі з України.
"Зібрали дітей, взяли подарунок, стукаємо до Бьорндалена в номер, але ніхто не виходить. Зрозуміли, що він не вдома, повернулися до своїх кімнат, а дітей попросили гратися в коридорі та пильно слідкувати й не проґавити коли повернеться норвежець. Мені досі в голові ті слова, які хтось з нас сказав: "Дітки, тут живе дядя Бйорндален, як він прийде, то покличте нас одразу ж", – емоційно, переживаючи тогочасні емоції, згадує Сєднєв.
У якийсь момент забігає схвильована Таня Дериземля, кличе дорослих, і в коридорі батьки спостерігають майже "німу" сцену – біля номера стоять діти, не пропускають Уле-Ейнара до його ж кімнати, але не можуть йому нічого пояснити. І той стоїть як "укопаний".
"Він не розумів, що відбувається, стояв здивований, все ж таки мовний бар’єр... Однак потім Андрій Дериземля німецькою пояснив, що і до чого, і ми всі разом привітали іменинника. Бйорндален дуже розчулився, його дійсно вразило це дійство в коридорі, він потім обіймав дітей, багато жартував, фотографувався з ними, було дуже весело та душевно. Він реально був вражений такою увагою, а нам було приємно, що ми тоді зробили для нього цей день незабутнім".
