Підгрушна: Перед сезоном ніхто не міг передбачити, які будуть результати

Прислів’я "Двічі в одну річку не війдеш" - точно не про Олену Підгрушну. Після "золота" на сочинській Олімпаді в естафеті біатлоністка несподівано для багатьох вирішила піти з великого спорту.

Але після року роботи у Міністерстві сім’ї, молоді та спорту Підгрушна таки повернулася до улюбленої справи. Як результат - кілька подіумів на етапах Кубку світу та місце у топ-10 загального заліку.

В інтерв’ю Чемпіону Олена підбила підсумки непростого сезону, а також поділилася планами на майбутнє.

- Олено, Ви завершили сезон на 7-му місці у загальному заліку. Зважаючи на перерву у виступах, це для Вас хороший результат?

- Це дуже хороший результат для мене. Це мій особистий рекорд, тож, звичайно, я дуже задоволена.

- Це для Вас межа, чи ще відчуваєте сили для прогресу?

- Безперечно. Відчуваю у собі ще дуже багато резервів - як по здоров’ю, так і функціональних. Ми говорили з тренерським штабом про плани на майбутнє. До минулого сезону я не могла підготуватися на 100%, оскільки була пауза у виступах. До цього ж буде зовсім інша підготовка, відтак розраховую на кращі результати.

- Резервів вистачить навіть для топ-трійки загального заліку?

- Так, підтягнути можу всюди - у швидкості, у стрільбі, у психології. По здоров’ю вносимо корективи. З поля зору у підготовці не випускатимемо нічого, жодної дрібниці.

- В останньому сезоні за Вами закріпилася репутація одного із найкращих тактиків жіночого біатлону, особливо за потужні останні кола у гонках. Це Ваші особисті напрацювання чи тренерські вказівки?

- Якось воно так вдавалося (сміється). Чесно кажучи, коли стрільба вже була позаду, й у гонках залишалося останнє коло, то вже могла давати волю почуттям і бігла, як могла.

- Та все ж попри вдалий сезон, на Чемпіонаті світу Вам, як і іншим нашим дівчатам вперше за довший час так і не вдалося здобути бодай однієї медалі. З огляду на сподівання, це сприйняли як провал...

- Причина цього у тому, що ми цілеспрямовано не готувалися до Чемпіонату світу. Завдання у цьому сезоні було - зберегти квоту (у шість біатлоністок, - прим. авт.). Це чудово усвідомлювали і тренери, і ми, й у Федерації. Зрозумійте, я була після паузи у виступах, у Валі Семеренко гонки не вдавалися... Перед сезоном ніхто не міг передбачити, які будуть результати.

Тому завданням-мінімум було збереження квоти. Якщо ж взяти лідерів заліку, яким на Чемпіонаті світу таки вдалося здобути медалі, то всі вони пропускали заокеанські етапи перед самою світовою першістю, і тому змогли краще підготуватися. Єдиний виняток - це Доротея Вірер, яка майже нічого не пропустила і на Чемпіонаті світу мала медаль.

- У пресі з’являлися повідомлення, що в останні тижні сезону у вас були проблеми зі здоров’ям, і на лижню навіть доводилося виходити хворою...

- Та це навіть не останні тижні, а останні кілька місяців я вже виступала у такому підтримуючому режимі. Навесні я пройшла обстеження у Німеччині, і зараз чекаю на їхні результати. Вже нічого серйозного немає, але доколупуємося до кожної дрібниці, аби на наступний рік ситуація не повторилася...

- Одну з останніх гонок Ви так і не завершили. Офіційна інформація - через тахікардію...

- Так, у мене були певні питання із серцем. От якраз, коли я їздила до Німеччини, то у цьому плані здоров’я вже поправили. Тепер я уже повноцінно здорова людина.

- До речі, це правда, що коли професійний спортсмен хворіє, то не може дозволити без лікаря випити навіть пігулку від головного болю?

- Абсолютна правда, це завжди відбувається під наглядом лікарів. Мені особисто набагато безпечніше, коли я пораджуся з лікарем з тренерського штабу, чи можна випити ту чи іншу таблетку. Він точно дасть тобі те, що дозволено, аби потім не було сюрпризів під час допінг-контролю. Є ж медикаменти, у яких можуть бути присутні заборонені компоненти. Є ліки, які при взаємодії один з одним можуть теж бути не тим, що треба. Це все сфера лікарів, тож завжди краще перепитатися.

- Цього року темою номер один є мельдоній. І одна із українських біатлоністок, Ольга Абрамова, провалила допінг-пробу саме через наявність у крові мельдонію. Вона пояснювала, що приймала до забороненого терміну, і це просто залишки речовин у крові. Ви з нею не спілкувалися останнім часом? Як там у неї справи зараз?

- Ольга сповнена оптимізму. Вона тренувалася до кінця того сезону, що завершився. Зараз уже не займається, оскільки ця пауза - вона для всіх. Ми всі віримо у те, що її виправдають. Ми разом з нею сподіваємося, що це була помилка WADA. В її очах вогник надії точно не згас.

- Багато спортсменів після позитивних допінг-проб зізнаються, що навіть не підозрювали, що в організм могло потрапити щось заборонене. У Вас немає мандражу після здачі проб на допінг?

- Абсолютно немає. Я впевнена у собі у цьому плані.

- Доводилося чути, що без відома антидопінгових агентств біатлоніст не може навіть виїхати за місто. Це правда?

- Не зовсім так. Є певний перелік спортсменів, яких зобов’язують вказувати своє місце перебування. Наприклад, якщо я зараз у Києві, то мушу вказати, що у цей час знаходжуся саме тут. Якщо захочу поїхати до батьків, то мушу вказати, що з такого по таке число буду у такому-то місці. Але якщо WADA приїжджає за вказаною адресою, а тебе немає вдома, і протягом години ти туди не доїжджаєш, то тобі дають жовту картку, і це вважається ухилянням від здачі допінг-проби.

- Жорсткуватий такий контроль. Мабуть, почуваєте себе, наче у в’язниці?

- Та ні, не все так страшно, як здається. З нашим графіком ми ж не так часто мандруємо, аби виникало стільки проблем. Головне, аби був комп’ютер з доступом до інтернету. І все з цим буде гаразд.

Продовження інтерв'ю читайте у перші дні травня