Підгрушна: Для всіх був шоком мій реальний фізичний стан під час сезону

Українська біатлоністка Олена Підгрушна після завершення сезону поділилася враженнями від усього сезону, що минув.

У загальному заліку капітан збірної України фінішувала на 33-му місці, що аж ніяк не може її задовольнити.

Зауважимо, що Підгрушна всьоме отримала нагороду найкращої спортсменки місяця в Україні.

За словами капітана команди, організація гонок на трасі, яка у 2018 році прийматиме Олімпійські ігри, виявилася далеко не ідеальною.

Також Олена поділилася думками про психологічний стрес, найважчу гонку у сезоні, критику збірної.

Про організацію етапу Кубку світу у Пхенчхані

- На Іграх у Кореї буде легко, якщо ми нормально пройдемо акліматизацію й адаптуємося до їхнього часу. Зараз ми жили за київським часом і з їхнім харчуванням. Снідали ми їхнім обідом, обідали вечерею, а на вечерю, відповідно, нічого не було. Взагалі, чомусь цього разу харчування було просто жахливим, ми були постійно голодними.

На чемпіонаті світу-2009 все було набагато краще, і ми сподіваємося, що на Олімпійських іграх ситуація буде кращою. Хоча, сподіваюся, ми наперед продумаємо якесь додаткове харчування, яке можна буде туди привезти. У міру, звичайно, адже ввезення продуктів у Корею заборонене.

Що стосується траси, то її рельєф мені подобався і раніше, сподобався і зараз. Вони змінили тільки останній фінішний спуск, який став не таким екстремальним, як раніше. Але знову-таки не вдалося чомусь підготувати нормально лижню. І сніг був, і був сніг, який можна було підвезти, але у них якийсь збій трапився в організації. Але для того і відбуваються такі передолімпійські сезони, щоб вони зрозуміли, які у них помилки.

Про період кризи протягом сезону, як наслідок операцій і психологічного стресу

- Для всіх був шоком мій реальний фізичний стан під час сезону. Швидше за все, мене підкосили три операції, три повних наркози, кожен з яких був важчий попереднього. Операції зробили у березні-квітні минулого року, але фахівці кажуть, що наслідки наркозу проходять тільки через сім років.

Літня підготовка у мене була дуже хорошою, я витримувала все без усіляких проблем. Але потім, коли зібралася втома, десь стався збій, і ми не змогли зорієнтуватися, у чому ж справа. Плюс на обкатці я кілька разів перехворіла. Трапився і психологічний стрес. Я розраховувала на високі результати та була морально не готова до невдач. Це заганяє мене ще більше. Добре, що до чемпіонату світу ми встигли вийти з цієї кризи.

Про гонку переслідування у Поклюці - найважчу гонку у сезоні

- У Поклюці я пробігла спринт з двома нулями та була 15-ою, а потім у переслідуванні з чотирма нулями приїхала 27-ою. Це була найгірша гонка. Я не могла зрозуміти, як таке в принципі можливо. Перед гонкою я відчувала себе чудово, але проїхавши кілометр, відчула спазм легенів, я перестала дихати, у мене пульс під 200, а я майже не їду, йду пішки, і мене всі об'їжджають табуном.

Я не розуміла, що відбувається. Тільки за рахунок того, що я відстріляла на нуль, я закінчила ту гонку. Думала: "Хоча б один промах, і я зійду". Але промах так і не відбувся. Цю гонку я згадую, як страшний сон. Не дай Бог, пережити таке на змаганнях. Той день був катастрофою.

Про критику на адресу біатлонної збірної

- У мене була думка під час чемпіонату світу виступити на захист Юлії Джими. У будь-якому випадку, права вона чи ні, під час чемпіонату світу критикувати нашого спортсмена своїм же журналістам некоректно. Вона - перший претендент на медалі, а той журналіст, який її критикує, невже він не замислюється, що він псує їй настрій і додає стресу? Чемпіонат світу й Олімпійські ігри - це закрита територія. Там кожен повинен створити для спортсмена максимально комфортні умови. Відбігали ми останню гонку, тоді, якщо хочете, бомбіть, критикуйте. Але поки йдуть змагання це повинно бути щось святе.

У будь-якому випадку, у нас є спілкування з пресою. Не знаю, хто придумав, що Юля не дає інтерв'ю. Хтось більше любить і може говорити з журналістами, хтось - менше. Це все індивідуально. Коли у Юлі не йшла стрільба, її кожен питав: "Коли ти стрілятимеш нуль?". Але скільки можна на це відповідати? Їй потрібно психологічно це пережити. Стріляла б вона нуль-нуль і вигравала всі етапи, то коментувала б із задоволенням. Якби журналісти до нас більш лояльно ставилися, тоді і ми будемо простішими.

Про атмосферу, яка склалася всередині команди

- Жіночий колектив - це жіночий колектив. Навіть дві сестри не завжди миряться, це абсолютно нормально. У кожного свої думки у голові. Але я не можу сказати, що ми сваримося, конфліктуємо під час тренувань, адже бувають якісь міжусобиці. Ми можемо один на одного розлютитися, фиркнути, але в основному все абсолютно спокійно.

І Урош Велепец це також зазначив. Він постійно говорить: "Повірте, у вас одна з найбільш дружніх команд, яку я бачив". У нас абсолютно нормальна спокійна атмосфера.

За матеріалами XSPORT