Бринзак: "Королькевича спокусили цифрами у контракті. Але ми переживали і не такі потрясіння"
Не встигли вщухнути фанфари сезону 2012-2013 років, як вже стартувала підготовка до наступного - олімпійського. Передолімпійський рік для наших біатлоністів можна вважати одним з найуспішніших за всю історію.
Особливо порадували дівчата, котрі вигравали медалі майже на кожному етапі Кубку світу та чотири рази піднімалися на п'єдестал пошани світової першості.
І все ж, на жаль, вже після завершення сезону у його великій бочці меду не обійшлося без істотної ложки дьогтю: перехід у російську збірну наставника жіночої команди Володимира Королькевич став дуже неприємною несподіванкою.
Президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак дав оцінку головним подіям минулого сезону, прокоментував виступи спортсменів, розповів про нових наставників у збірній України.
- Володимире Михайловичу, протягом сезону, що закінчився, Ви неодноразово натякали, що подібного прогресу у виступах наших дівчат чекали, і він не став для Вас несподіванкою...
- Саме так. Адже їх потенціал мені був відомий давно. Просто розкрити його повною мірою протягом попередніх сезонів заважали різні фактори. А зараз, нарешті, все склалося якнайкраще. Вважаю, що це заслуга всього колективу: керівництва федерації, тренерського штабу, особливо Володимира Королькевича із запропонованими ним інноваціями в процесі підготовки, обслуговуючого персоналу, де кращих слів заслужили мастильники лиж, і, звичайно ж, самих біатлоністок.
- Олена Підгрушна стрімко увірвалася в еліту світового жіночого біатлону. Цілком очевидно зросла її швидкість і витривалість на трасах, покращилася якість стрільби. Якщо говорити відверто, то це межа її можливостей чи є ще резерви для подальшого прогресу?
- А як взагалі можна визначити межу можливостей? У біатлоні все дуже відносно. Олена і раніше показувала хороші результати, просто у нинішньому сезоні, на відміну від попередніх, їй вдалося вберегтися від травм і серйозних хвороб, а також вийти на пік форми саме до чемпіонату світу. Втім, Підгрушна справді додала. Передусім - у психологічній стійкості, що дозволило їй значно впевненіше почувати себе на вогневих рубежах. Однак, знаючи її справжні здібності, підкреслю, що Олені є над чим працювати для подальшого прогресу. Потенціал ж у неї величезний.
- І у сестер Семеренко теж...
- Безумовно! На мій погляд, якраз вони у цьому сезоні особливо не додали. За окремі гонки їм слід сказати велике "спасибі", а за деякі можна і покартати.
- Маєте на увазі проклятий "синдром останнього пострілу" у Віти, через що вона позбавляла себе місця на п'єдесталах в багатьох стартах?
- Недарма кажуть, що справжній біатлон починається з останнього вогневого рубежу. Це психологія. На жаль, Віта справді часто не може впоратися з хвилюванням під час останнього пострілу, коли відчуває тягар відповідальності за кінцевий результат. Тобто, влучила - і ти біжиш до медалі. І це не тільки її проблема - від цього страждають і закордонні біатлоністки. Коли знаєш, що від тебе всі очікують нагороди, тим більше - перемоги, то психологічна стійкість має властивість давати збій. За прикладами далеко ходити не треба. Згадайте кар'єру Магдалени Нойнер. Подивіться на виступи у цьому сезоні Міріам Гьосснер, Кайси Макаряйнен або навіть тієї ж Дар'ї Домрачової. Кількість їх промахів іноді була вражаючою!
Повертаючись до Віти та Валі Семеренко, хочу зауважити, що їм слід більше дбати про свою психологічну підготовку. Адже буває, вони самі "накручують" себе різними негативними моментами, побутовими питаннями, які суттєво заважають налаштуватися на гонки. А для вдалих виступів вкрай необхідно, щоб навколо спортсменів панувала позитивна атмосфера. Зі свого боку керівництво федерації та тренерський штаб, вважаю, роблять для цього все необхідне. Словом, чекаю відповідного розуміння від біатлоністок.
- Що можете сказати про виступи інших представниць нашої жіночої команди?
- Юлія Джима істотно додала. Позначилися новації тренувального процесу, і просто прийшов час доводити, що вона гідна місця в основній збірній. До того ж Юлія проявила себе справжнім командним бійцем в естафетах. І навпаки, Наталія Бурдига, як кажуть, не вписалася в обсяг підвищених навантажень, у підготовчий період "перезавантажилась", тому сезон у неї вийшов невдалим.
- У складі збірної дебютувала молода Яна Бондар...
- Відверто кажучи, пробитися до складу національної команди в олімпійський сезон шансів у неї небагато. Ще не вистачає і майстерності, і особливо досвіду. Проте все залежатиме від самої Бондар, від її працьовитості, результатів...
- Наші чоловіки виступили значно гірше за жінок. Чим це можна пояснити?
- Напевно, тим, що їх потенціал не настільки великий, як у дівчат. До того ж у чоловіків у світовому біатлоні конкуренція значно гостріша. По-перше, багато країн мають дуже хороших майстрів - Франція, Норвегія, Росія, Австрія, Німеччина. Окремі зірки є в командах Швеції, США, Словенії. По-друге, варто враховувати факт, що чоловіки у біатлоні, як правило, виступають довше жінок. Останні можуть вийти заміж, піти у декретну відпустку або ж просто втратити моральну мотивацію у будь-який момент. Тому і завершують кар'єру раніше очікуваного. А у чоловіків, наприклад, Уле-Айнар Бьорндален і сьогодні здатний стати олімпійським чемпіоном. Тобто, хлопцям боротися за місця на п'єдесталі значно складніше.
Є питання і до нашого тренерського складу. На жаль, ті фахівці, які працювали з чоловічої збірної України раніше, не змогли проявити себе конкурентоспроможними на найвищому рівні. А запрошувати знаменитого іноземного фахівця у нас немає фінансової можливості.
- В Андрія Дериземлі, здається, за плечима вже настільки багатий досвід виступів на чемпіонатах світу та Олімпіадах, що залишається тільки заздрити. Однак можна згадати чимало стартів, коли єдиними прикрими промахами він позбавляв себе вірних, здавалося вже, нагород. Це теж психологія?
- Звичайно! Не можу сказати, що Андрій поганий снайпер, він часто видавав і чотири "нулі". Однак в умовах жорсткої боротьби в гонках у нього теж здають нерви. Втім, на якість стрільби сильно позначаються й інші чинники - здоров'я, змащення лиж, погода... Але ми продовжуємо бачити у Дериземлі хорошого бійця, здатного поборотися в Сочі за олімпійські нагороди.
- Сергію Седнєву у цьому сезоні виступити краще не дозволили саме проблеми зі здоров'ям?
- Так. Нещодавно йому довелося зробити операцію на носі, тому що він не міг дихати, як слід. Сподіваюся, на Олімпіаді Седнєв також буде здатний кинути видатним майстрам гідний виклик.
- Як і Сергій Семенов?
- Його працездатність просто вражає! Однак, як не дивно, на мій погляд саме це йому і заважає. Семенов тренується з великим бажанням і завзяттям, часто продовжує індивідуальні заняття і після завершення тренувань. Однак важко відновлюється після великих навантажень. Йому вже час зрозуміти це та підходити до свого підготовчого процесу раціональніше. А так потенціал у Сергія дуже сильний, тому саме від нього можна чекати найбільшого прогресу.
- Проблемною залишається позиція четвертого номера в естафеті. "Закрити" її не вдавалося ні братам Примам, ні Олександру Біланенку...
- Можливо, це вдасться екс-росіянину Дмитру Русінову.
- У чоловіків є талановита молодь, яка може голосно заявити про себе через рік-другий?
- Мені подобається, як останнім часом прогресують Артем Тищенко та Руслан Ткаленко. Однак, так би мовити, їх час ще не прийшов.
- Рішення Володимира Королькевич перебратися до збірної Росії особисто для Вас стало великою несподіванкою?
- У нас з ним була усна домовленість про підготовку команди до Ігор у Сочі, але, на жаль, фахівець не дотримав слова, залишивши жінок напередодні олімпійського сезону. Втім, по-людськи Володимира Борисовича я можу зрозуміти: його спокусили цифрами у контракті. Тому тут більше питання до порядності нового радника президента Союзу біатлоністів Росії Валєрія Польховського. За 8 місяців до Олімпіади зірвати з місця тренера іноземної команди - і я, і більшість інших керівників не могли б дозволити собі подібного. Проте сталося так, як сталося. Що поробиш... Безвихідних ситуацій не буває - ми переживали і не такі потрясіння. Команда у нас залишилася, залишився і досвід попереднього сезону. Наші фахівці цей досвід можуть не копіювати, але враховувати у подальшій підготовці біатлоністок.
- Виконком федерації прийняв рішення запросити на місце Королькевича відому у минулому українську баітлоністку Надію Бєлову. Це оптимальне рішення або просто вимушений захід?
- Сподіваюся, що оптимальне. Надія Олександрівна пройшла хорошу школу не тільки в Росії, але й у роботі з польською збірною, і, крім тренерських навичок, здатна привнести в команду і психологічну стійкість. А це дуже важливо. Крім того, вона є особистим тренером Марії Панфілової й Ольги Абрамової, які з нового сезону будуть готуватися у складі основної збірної.
- Буквально днями вирішилося питання і щодо нового наставника чоловічої збірної...
- Ми до останнього вели переговори з Олександром Симаном, який до недавнього часу входив до тренерського штабу збірної Білорусі. Сам він був згоден переїхати в Україну, але виникли проблеми з його звільненням з колишнього місця роботи. Тому цей варіант довелося відкласти. Оскільки підготовка нашої національної команди до олімпійського сезону вже почалася, то вирішили, що з чоловіками працюватиме тренерський тандем у складі Віталій Урбанович - Олександр Семенов. Вони - фахівці досвідчені, тому, думаю, зі своїми обов'язками впораються.