Віталій Лебединцев: "На паркет вони виходили, як на війну..."
Минулі п`ятниця і неділя стали героїчними днями для "Одеси" - команда під орудою Віталія Лебединцева спочатку нанесла першу у сезоні поразку лідеру чемпіонату "Черкаським мавпам", а потім фактично відправила у відставку наставника "Будівельника" Білла Магаріті, легко перегравши своїх принципових суперників.
- Віталію Олександровичу, як зараз пояснити те, що за тиждень "Одеса" буквально змінила своє обличчя – після двох поразок і невпевненої гри проти "Грифонів" команда здобула дві блискучі перемоги?
- Біда полягала в тім, що перед сезоном ми готували одну команду, а втративши Фрасенюка, і відіславши трьох іноземців, отримали зовсім іншу. Тому довелося грати з одним Брайаном Толбертом на позиції першого номера, і здебільшого вся команда залежала від його настрою і стану.
- До речі, той же Толберт у останньому поєдинку не набрав жодного очка. Як вдалося справитися з "Будівельником" без його допомоги?
- Ну по-перше, не лише на Толберті тримається "Одеса". Зараз ми знайшли нові тактичні форми, і компенсували його не набрані очки результативністю інших виконавців. По-друге, лише з "Мавпами" він провів на майданчику 25 хвилин, а до цього грав по 35-37 хвилин, тож у Брайана просто накопилася людська й спортивна втома. А по-третє – за тиждень в нас перехворіла вся команда, це відчув на собі і Толберт. В мене й в самого під час гри з "Черкаськими мавпами" була температура 38.3. Той же Подолян проходив з температурою весь тиждень, а Юшкін взагалі навіть на самі матчі виходив з температурою під 37.7. Я боявся такого стану команди, але як-то кажуть, "біда робить сильнішим". Хлопці пішли на паркет як на війну, і показали характер. Хочу сказати, що пишаюсь їми.
- Як же вдалося у такій ситуації здолати лідера чемпіонату?
- Вчора мені сказали: "Здається, з "Черкаськими мавпами" вам було грати куди легше, ніж наприклад з "Азотом". Що я можу на це відповісти – це одночасно вірно і невірно. Подивіться останні матчі "Мавп" – з "Азотом", з "Кривбасбаскетом" - вони вигравали з різницею лише у пару очок. Те ж саме стосується і поєдинку з "Ферро", котрий черкащани проводили ще з Діксоном у складі. Тому не можна казати, що "Мавпи" - це машина, котра переїхала всіх, і неочікувано поступилася в Одесі. Для мене їх поразка не стала несподіванкою. Хоча вболівальник, з огляду на статистику, сприйматиме цю подію інакше. Тепер наступний момент. Це спочатку команди не знали одна одну. Потім з`явилися відеозаписи, і тренери досконально вивчили своїх суперників. В такій ситуації, якщо команди будуть повторюватись у своєму стилі – їх буде легко прочитати. Цим грішать здебільшого іноземні тренери. От і зараз, ми змогли змінитися, а "Будівельник" і "Мавпи" - ні. Єдиним сюрпризом став Іван Кольєвіч, дійсно кваліфікований захисник, котрий добре вписався в гру черкащан, але він же в чомусь і поламав схеми Йовіци Арсіча.
- Ви фактично звільнили Білла Магаріті. Яке це відчуття, коли прикладаєте руку до звільнення колеги?
- Скажу одне – на мою думку, і моїх гравців (особливо іноземних) – Магаріті добрий тренер, зі своїм почерком і манерою гри. І я трохи побоювався зустрічі з ними, адже якщо дії "Черкаських мавп" ми вивчали майже тиждень, то розбирати гру "Будівельника" могли лише два дні. Не дарма ця команда до зустрічі з "Одесою" у програних матчах поступалася лише з різницею у кілька очок, і тільки в останній грі розрив в рахунку сягав 20 пунктів. Можливо, справа в тому, що хоч і в нас, і в киян вистачає американських гравців, наші американці трактували гру у більш європейському стилі, в той час як "будівельники" чітко грали "по-американськи".
- На даний момент "Одеса" виграла всі матчі вдома, і програла виїзні поєдинки. Чи логічно приписувати "акулам" статус "домашньої команди"?
- Взагалі-то ми зіграли на виїзді поки що лише два матчі. Так, в Кривому Розі в нас відбувся справжній провал на задній лінії. Стосовно ж Дніпродзержинська, то - не я це вигадав, - зараз "ДніпроАЗОТ" проводить всі свої поєдинки на виїзді. Чому? Тому що в залі "Азоту" грати неможливо. І мені не зрозуміло, чому тепер матчі переносять з Дніпродзержинська, а "Одесі" довелося грати саме там. Ми були трохи в шоці, коли зайшли у роздягальні, в котрих не зрозуміло чим тхне, де навіщось стоять футбольні ворота, а світло дико б`є в очі. А на самому майданчику кільця стоять ледь не за лицьовою лінією. Повірте, я бачив в житті погані зали, і дніпродзержинський належить саме до них. Ні в якому разі не хочу сказати чогось поганого про дійсно гарну команду "ДніпроАЗОТ" і її тренера, я знаю, що арену клубу зараз приводять в належний стан, і впевнений, що її зроблять придатною для матчів високого рівня, але чому одразу не було поступити як керівництво "Будівельника", що, знаючи про неготовність своєї зали, ризикнуло перенести свої домашні поєдинки на арени суперників?
- Чи важко було вам підчинити своїх американських виконавців командній грі?
- На передсезонному турнірі в Анталії в нас і була ця гра. І тоді українці ставали кращими бомбардирами команди, а Фрасенюк був для нас справжнім лідером. Ну а потім він травмувався, всі схеми "полетіли". Зараз Юрію зробили операцію на меніску, і ми чекаємо його повернення десь за місяць. Ви не уявляєте, скільки він важить для команди - зі своїм зростом у два метри він може грати на позиціях від першого до четвертого номерів. Лише зараз нам вдалося трохи вирівняти гру. Особливо це стосується захисту. Так у двох поєдинках на виїзді ми пропустили 206 очок, а в двох останніх матчах – 155. Це 51 пункт різниці.
- Як оціните Олега Юшкіна, котрий на початку сезону повинен був на себе взяти роль граючого тренера?
- Він діє блискуче! І як тренер, і як виконавець! На сьогодні Юшкін – це зв`язуюча ланка для всієї команди.
- Всі пам`ятають легендарні протистояння "Одеси" і "Будівельника" 90-х років. Для вас матчі з киянами ще мають хоч тінь принциповості?
- Скажу більш того – саме "Одеса" під моїм керівництвом у 1993 році стала першою командою, котра здолала ще той самий "Будівельник" у Вищій Лізі чемпіонату України. Тоді ми виграли двічі – з різницею в одне очко, і в 11, претендуючи на національне "золото". А зараз... Чесно – ніякої принциповості у цих зустрічах для мене немає. Можливо це вік дає про себе знати, можливо досвід. Зараз в мене єдина мета – зробити з "Одеси" таку команду, котра якщо й посяде у регулярному чемпіонаті восьме місце, то її суперник у плей-офф, що зайняв у лізі першу сходинку, повинен рвати на собі волосся з криком "Ну чому нам потрібно грати саме з "Одесою"!". Ну це вже чорний гумор. Насправді ж – зараз ми провели добрий уїк-енд, але якоїсь радості, чи гордості я не відчуваю. Лише бачу, що ми взяли вірний курс. Тому що, найстрашніше – коли команда стоїть на місці й не розвивається.