Олександра Горбунова: Виходимо на майданчик заради перемог
Нарешті, коли більша частина дистанції щасливо пройдена, й напруження спало, з'явилася нагода поспілкуватися з надією нашої команди більш предметно. По гарячих слідах домашнього протистояння з болгарками Олександра говорила про гру, підтримку вболівальників, патріотизм, а також багато цікавого розповіла про те, як розгортається її клубна кар'єра в ЦСКА.
Олександро, поздоровляємо з перемогою в складному матчі! Ви взяли на себе ініціативу в потрібний момент. Напевно, відчули, коли це потрібно зробити?
Дякую. Я просто відчула кидок, і дівчата це побачили та почали грати на мене. Ми зробили початковий заділ, який нам дозволив грати в свою гру. Але, коли ситуація вирівнялася й гра пішла на рівних, було надзвичайно складно. А дівчата, котрі виходили на заміну дещо розгубилися. Матч закінчився, а я все ще не можу відійти - просто перемога була такою потрібною!
Наскільки складно було призвичаїтися у другій половині гри до жорсткого захисту болгарок?
Вони грали так само, як і в Болгарії, застосовуючи такий самий пресинг. Це агресивна команда з добре відпрацьованим захистом. Нам також варто було б грати більш агресивно. Тобто, ми чекали на подібні дії з боку Болгарії, але виявилися не готовими на всі сто відсотків.
Болгарки звісно ж знали, що Ви лідер збірної і що потрібно зупинити саме Вас, щоб досягти успіху. Це якось заводить, мотивує, особливо, коли їх основний гравець майже всю гру опікає Вас персонально?
Так, їх 9-й номер тримав мене останні дві чверті. Звичайно, я відчувала тиск, коли гравець висить на спині, а в цей час розгортається атака. Однак, головне отримати м'яч, а далі я готова або забивати, або віддавати передачу.
Повернемося дещо назад. Коли надійшло запрошення від ЦСКА, чи стала ця звістка для Вас приємною?
Так, я про це знала ще наприкінці минулого сезону, коли, підписавши контракт з армійським клубом навесні, догравала в Угорщині. Звичайно, я відчула велику радість, що така команда запросила мене до своїх лав і довго не розмірковувала. Хоча у мене було багато різних варіантів продовження кар'єри - запрошували різні команди. Але я подумала, що треба розвивати власну майстерність, рухатися вперед.
На початку сезону в ЦСКА Ви отримували достатньо ігрового часу, але потім його ставало все менше, а згодом і команда припинили своє існування. Наскільки це вплинуло на Вас, і чи не подумали Ви тоді, що обрали невірний варіант продовження кар'єри?
Я рідко шкодую про зроблене й не озираюсь назад. Навпаки, я намагаюся знайти вихід із тієї ситуації, яка склалася на даний момент. Тиждень я перебувала дома, відпочивала й підшуковувала клуб, у якому продовжила б виступи. Звісно, морально було надзвичайно складно. Тривали переговори, можливості тренуватися не було. А потім, коли після звістки про відродження команди, ми повернулися, нашій радості не було меж. У нас в Москві склався дуже дружний колектив - ми всі як одна сім'я. Перед від'їздом було дуже важко, ми з дівчатами зібралися, обмінялися адресами...
Що відчуває гравець, коли його повідомляють, що команди припинила своє існування, а він опиняється без роботи?
Горбунова: Під час останніх двох ігор підтримка була надзвичайною. Фото Олексія Наумова
Гадаю, кожен переживає цю ситуацію по-різному. Клубу дали тиждень на пошуки нового спонсора. Протягом цього тижня ми грали, хоча й були затримки з зарплатою. А про розформування команди нам сказали після домашньої гри з Оренбургом. Просто повідомили й вибачилися за те, що так трапилося, мовляв, фінансова криза зачепила всіх. Довелося їхати додому. Добре, що спонсор знайшовся так швидко. Зараз жодних проблем немає - новий спонсор повністю підтримує команду. Хочеться вірити, що так триватиме й надалі. В моїй кар'єрі таке трапилося вперше і, сподіваюся, востаннє.
Після повернення в команду, у Вас практично не стало ігрового часу. З чим це пов'язано - з непорозумінням із тренером чи Вашими фізичними кондиціями?
Навіть не знаю. Зі свого боку я докладаю максимум зусиль, щоб завоювати місце на майданчику, викладаюся на тренуваннях. Можливо, таким є тактичний хід нашого нового тренера. ЦСКА дуже сильний клуб з рівноцінними гравцями, у кожного з яких може піти гра. Значить, було кому грати й окрім мене. Взагалі то, питання не до мене, а до нашого тренера. Чекаю на те, що, коли повернуся, все зміниться, особливо тепер, після зміни тренера.
А ігри за збірну для Вас були можливістю довести, що Ви готові грати на найвищому рівні?
Для мене головне довести самій собі, що я можу, і зрозуміти власні сили та оптимально їх розподілити. Найважливіше, відчути впевненість у собі.
Ви очікували на три перемоги у трьох матчах?
Так повинно бути. Ми заради перемог і виходимо на майданчик. Залишилася ще одна гра, яка також вирішує багато чого, хоча тепер, після трьох перемог, значно легше. Крім того, накопичилася фізична та моральна втома. Влітку, коли ми не потрапили на чемпіонат Європи напряму, було дуже важко. Але й зараз доводиться нелегко. Фактично, Новий рік довелося зустрічати не дома, а на базі. Дівчата пожертвували власними сім'ями. Багато хто пожертвував важливими іграми за свої клуби. Гадаю, що це в певному сенсі можна назвати патріотизмом.
Щодо патріотизму, Вам не прикро, що так мало вболівальників відвідує матчі збірної?
Після двох домашніх ігор я б не сказала, що мало. Скільки б їх не приходило, головне, щоб ці люди справді любили баскетбол і вболівали за нашу команду, щоб вони вболівали серцем і душею.
Тобто, навіть така кількість вболівальників команді допомогла?
Звісно, чим більше людей на матчах, тим краще. Але під час останніх двох ігор підтримка була надзвичайною. Навіть улітку такого не було. Незважаючи на свята, й 7-го, і 13-го січня люди прийшли нас підтримати. Я противник того, щоб заганяти когось на матч насильно заради заповнених трибун. Ми раді й тим, хто є.
Ви слідкували за виступами чоловічої збірної?
Так. Коли з'являлася така можливість, переглядала телетрансляції, слідкувала в Інтернеті. Під час перебування в Києві, ходила з дівчатами на ігри в Палац спорту.
У Вас не було відчуття гордості за те, що жіноча збірна виявилася кращою за чоловіків і майже пробилася в фінальну частину чемпіонату Європи?
Горбунова: Порівнювати чоловічий і жіночий баскетбол - справа невдячна. Фото fibaeurope.com
Взагалі, порівнювати чоловічий і жіночий баскетбол - справа невдячна. Чоловічий - більш динамічний, яскравіший. Ось, коли потрапимо на чемпіонат Європи, тоді можна буде щось говорити. Адже Україна вже стільки років не виступала в фінальних частинах європейських форумів...
Чи згодні Ви з твердженням, що жіночий баскетбол більш інтелектуальний, ніж чоловічий?
Можливо, він і справді більш інтелектуальний. Одне знаю напевно - він більш морально нестійкий. Так, як емоційно реагуємо на поразки ми, чоловіки просто неспроможні. Що зробиш - жіноча психологія.
Вас номінували на звання найкращого гравця року за версією ФІБА Європа. Коли Ви про це дізналися і як відреагували на приємну звістку?
Дізналася від друзів, хоча й намагаюся заходити регулярно на сайт ФІБА. Було надзвичайно приємно. Знаю, що мене підтримують мої вболівальники й тут, в Україні, й в Угорщині. Для мене не важливо, яке місце у підсумку я займу, навіть, якщо останнє - 14-те. Я потрапила до списку, в якому дуже сильні досвідчені гравці. В будь-якому випадку, це крок уперед.