НБА. Плей-офф - Where amazing happens?

У ніч з четвера на п'ятницю закінчився 66-матчевий марафон регулярного сезону НБА. День перепочинку, і вже з суботи на неділю стартує не менш виснажлива, але куди більш відповідальна стадія плей-офф. Настає час, коли гасло НБА, винесене в заголовок, втілюється в життя. Напередодні початку постсезону "Чемпіон" аналізує шанси команд у першому раунді та прогнозує підсумки серій.

Східна конференція

"Чикаго" (1 місце у конференції, співвідношення перемог та поразок - 50-16) - "Філадельфія" (8, 35-31)

"Чикаго" вдруге поспіль перемогло на Сході, однак на відміну від минулого сезону зараз команду вже не розхвалюють на всі лади. Зник ефект несподіванки, адже цього року команда вже була фаворитом і від неї чекали подібного результату. Мовляв, чогось нового команда не продемонструвала — ті самі козирі у вигляді класного захисту, швидкості та агресивності розігруючого Дерріка Роуза та вміла гра на обох щитах. При цьому команда діяла не так ефектно, як деякі конкуренти. Але, чекайте, по-перше, хлопці з Іллінойсу значну частину сезону могли скаржитися на травми лідерів, того ж Роуза насамперед. А, по-друге, якщо у сучасній НБА для результату в більшості ігор вистачає банального тиску, відсутності розслабленості протягом гри, то навіщо шукати від добра добра? Непогана пара "великих" Бузер-Ноа, суданський англієць Денг, котрий нарешті потрапив у якості легкого форварда на "Матч всіх зірок", класний снайпер Хемілтон, котрий пропустив чимало ігор, але у тих, де виходив на майданчик демонстрував, що не дарма вигравав чемпіонат з "Детройтом". Цей колектив має все, аби навіть за умови, коли хтось з лідерів випадає з гри, не помітити цього. Принаймні у першому раунді.

"Філадельфія", в принципі, грала у схожій манері. Defense, defense and defense, себто, захист, захист і ще раз захист. Тривалий час команда претендувала на звання головного відкриття сезону, йшла у трійці лідерів, потім четвертою, але під кінець сезону сили почали залишали хлопців з міста братської любові і вони впали аж на восьму сходинку Сходу. Втомилися навіть лідери, центровий Елтон Бренд, котрий нарешті почав відпрацьовувати величезний контракт, та свінгмен Андре Ігудала. При схожій манері грі та виснаженості одного з колективів підсумок цієї дуелі здається визначеним. Так, "Філадельфія" буде пручатися, результативних розгромів тут не буде (ключове слово "результативних"), однак серію команда здасть.

Прогноз: 4:1 на користь "Чикаго".

"Майамі" (2, 46-20) - "Нью-Йорк" (7, 36-30)

Якщо і не найбільш цікаве, то точно найбільш зіркове протистояння першого раунду. В НБА зараз існує мода на швидку побудову команд-контендерів, тобто претендентів на чемпіонство за принципом об'єднання тріо "зірок". Моду цьому минулого сезону задали якраз "Майамі", котрі до Двейна Вейда покликали Кріса Боша та Леброна Джеймса. Решту складу через стелю зарплат становили або ветерани, з яких пісок сипався, або необстріляна молодь. Але навіть при відсутності не те, щоб хорошої лави запасних, а й з проблемами у старті Вейд-Джеймс-Бош дотягли команду до фіналу плей-офф, де досить несподівано поступилися "Далласу". Цього року склад трохи посилився (прогресує розігруючий Чалмерс, прийшов досвідчений Баттьє, що нещодавно вважався чи не найкращим у персональному захисті, підписали під плей-офф непоганого центрового Тюріафа). Одним словом, флоридці номінально є чи не головними фаворитами на чемпіонство. Головне питання: чи вистачить їм духу? Минулого сезону Леброна звинуватили у тому, що в фінальній серії він не брав на себе відповідальність у останніх чвертях зустрічей з "Далласом", були з цим проблеми і в регулярному сезоні. Трохи здав Бош, котрого відсувають у тінь два друга-партнери. Команда просто феноменально почала сезон, Джеймс йшов на найкращий показник статистичної ефективності в історії, однак зрештою відбігати в шаленому темпі всі 66 матчів команда не змогла і скинула оберти. Тренер Споельстра дав відпочити основі в останніх матчах, тому, за ідеєю, майамці повинні бути свіжими та готовими до принаймні повторення минулорічного результату.

"Нью-Йорк" у міжсезоння підписав у компанію до Кармело Ентоні та Амаре Стаудмайра центрового чемпіонів Тайсона Чендлера. Здавалося б, з тріо, де два наявних гравці є баскетболістами рівня стартових складів "Олл-Стар", а третій зіграв ключову роль в фінальній серії можна отримати непоганий кістяк для формування чемпіонського складу. Тим більше, що Нью-Йорк сам по собі дуже привабливе місто для життя будь-кого з баскетболістів. От тільки гра у команди йшла через одне місце. Ентоні та Стаудмайр тягли ковдру на себе, а розігруючого, котрий міг би задіяти сильні сторони Чендлера не було. Просвіт стався, коли травмувався Ентоні, а тренер д'Антоні вирішив зробити ставку на молодого Джеремі Ліна. "Нікс" видали серію з 7 переміг поспіль, Ліна розпіарили на весь світ (НБА потрібен ринок Азії, а Джеремі підходить на роль попелюшки, на чиїй історії можна заробити). Казка скінчилася після повернення Ентоні, команда знову пішла в штопор, а д'Антоні звільнили. Новий тренер Вудсон зробив ставку на захист, і вона несподівано спрацювала. Збіг обставин у вигляді травм Ліна та Амаре та повернення після ушкодження довідченого пойнтгарда Девіса дозволив тренеру зробити ставку на тріо Девіс-Ентон-Чендлер. Байрон загравав Тайсона, а Кармело грав "ізоляцію", до якої звик у "Денвері". Оскільки у грі "1 на 1" Ентоні чи не найсильніший в світі, то результати пішли вгору. Додати найкращого дальнобійника ліги Стіва Новака та джокера ДжейАр Сміта - і знову маємо на бумазі чи не претендентів на титул. От тільки перед матчами на вибування повернулися і Стаудмайр, і Лін вже скоро відновиться. Як з всім цим багатством впорається Вудсон - велике питання. Тому серія буде веселою, цікавою, от тільки ставити в ній на "Нью-Йорк" дуже ризиковано. Втім, якщо і чекати на сенсацію-"апсет" в якійсь парі за участю лідерів, то вже тут.

Прогноз: 4:3 на користь "Майамі"

"Індіана" (3, 42-24) - "Орландо" (6, 37-29)

Пара, котру більшість фахівців вважає, чи не найбільш простою для прогнозу. Так не було б ще пару місяців тому, однак так є зараз. І винна в цьому одна людина — Двайт Ховард. Найкращий центровий планети влаштував цілу "мильну оперу" довколо свого рішення - йти чи не йти з "Орландо", змінюючи рішення чи не щодня. Зрештою вирішив підписати ще один річний контракт, а після цього почав вимагати звільнення тренера Стена ван Ганді. Позитиву в атмосферу у роздягальні це не додавало. Уявіть собі стан партнерів Ховарда, коли після всіх істерик "Супермена" він оголосив про травму спини та необхідність операції. Сезон команда догравала фактично за інерцією. А тут ще й дублер Двайта Глен Девіс отримав пошкодження, і почне плей-офф з травмою. Вся схема "1+4", що базувалася на фізичних здатностях Ховарда та вмінні снайперів (особливо Райана Андерсона) кидати триочкові фактично зруйнована відсутністю повноцінної одиниці. Тому, здається, у "Орландо" зараз більше думають про те, коли вже почнеться міжсезоння, ніж про те, як грати з "Індіаною".

"Індіана" ж повернулася на свій рівень кінця 90-х - початку 2000-х. Це міцний горішок для будь-кого: вміння захищатися та атакувати у команди добре збалансовані. "Пейсерс" мають непоганий дует форвардів Вест-Грейнджер, глибокий захист, де за два місці конкурують чотири гравці високого рівня. Питання було щодо дублера центрового Рона Хібберта. І, при всьому патріотизмі та по-хорошому упередженому ставленні до своїх, хочеться вірити, що це питання було вирішено з підписанням Кирила Фесенка. Він не буде грати по 20 хвилин, однак у ті 5-10, що йому дадуть буде боротися, і суперник добре подумає, перш ніж йти у прохід до кільця. Про це говорить і вся його кар'єра у "Юті", про це свідчать і перші виступи у "Індіані".

Прогноз: 4:0 на користь "Індіани".

"Бостон" (4, 39-27) - "Атланта" (5, 40-26)

Перш за все, нагадаємо, що хоча "Бостон" і посів четверте місце, гарантоване переможцю дивізіона, але переваги власного майданчику у протистоянні з "Атлантою" не матиме — суперник здобув на одну перемогу більше. Чи вплине це на результат? Хороше питання, але, схоже, що ні.

Найбільш титулований клуб НБА йде у останній для цього набору гравців похід за каблучками. Велике тріо Гарнетт-Аллен-Пірс наступного року, швидше за все, розпадеться - у перших двох спливають контракти, і де ветерани продовжать виступи невідомо. Тому мотивація у гравців, що принесли "кельтам" титул-2008 та фінал-2010 надзвичайна. Так, вони почали сезон не дуже добре, тривалий час йдучи за графіком "перемога"-"поразка". Однак після рубікона сезона, "Олл-Стар Гейм", "Бостон" має другий показник в лізі після "Сан-Антоніо". Вікові гравці зрозуміли, що їх не будуть обмінювати, набрали форму та за допомогою "першого номера" Рондо додали. Відновився від травм важкий форвард Басс, заграли новачок-центровий Стінсма та захисник Бредлі. Ця команда має найкращий результат гри в захисті за останні тижні. Знаменита філософія єдності "убунту", що сповідує та прищеплює підопічним тренер Док Ріверс, дається взнаки: ці хлопці б'ються один за одного в прямому та переносному сенсах, команда грає дуже жорстко і це дає результат.

Не є хлопчиком для биття і їх опонент. Однак, при тому, що у складі "Атланти" дуже хороший сезон провів форвард Джош Сміт та просто хороший - захисник Джо Джонсон, їм бракує третьої опції. Нею міг стати центровий Ел Хорфорд, однак через травму він пропустить плей-офф. Пропустить його й інший центровий, грузин Заза Пачулія, а отже перевага "Бостона" під щитами, де зараз виблискує Кевін Гарнетт та згадані Басс зі Стінсмою, має бути незаперечною. Так, теоретично можливо, що дасться взнаки втома більш вікового "Бостона" у ситуації, коли треба буде грати кілька матчів поспіль, однак якраз цей сезон мав вже привчити "зелених" до шаленого графіку.

Прогноз: 4:2 на користь "Бостона".

Західна конференція

"Сан-Антоніо" (1, 50-16) - "Юта" (8, 36-30)

"Сан-Антоніо" 13-й сезон поспіль завершує, маючи на рахунку 50 чи більше перемог. У скороченому сезоні від колективу, що вважався віковим, цього точно не чекали. Однак геніальний тренер Грегг Попович та менеджер Ар Сі Бьюфорд вкотре довели, що у вмінні комплектувати команду, що не може розраховувати на перші номери драфту, їм нема рівних. І розділена першість із значно більш молодим "Чикаго" просто вражає. Попович точно не забув помилки минулого року. Тоді колектив з Техасу теж був першим на Заході, але вже у першому раунді програв "Мемфісу". Тоді тренер не міг розраховувати у перших матчах на травмованоо захисника Ману Джинобілі, а інші лідери команди Тоні Паркер та великий Тим Данкан грали на фоні втоми. Зараз всі вони стали старше ще на рік, однак цього року побоювань стало менше. Тренер беріг своїх лідерів як міг, неодмінно даючи відпочити одному з трьох у матчах "бек-ту-бек" (дві гри за два дні), використовував ширшу ротацію та вдало ввів у основний склад новачків Леонарда та Гріна. Додайте вигідний обмін майстеровитого, але інертного Джефферсона на досвідченого Стівена Джексона, пару вовкодавів під кільцем Спліттер-Блейр, що по черзі приходять на допомогу Данкану, і двох класних "далекобійників" Боннера та Ніла - і маємо команду фактично без слабих місць, з якісною лавою запасних та видатним наставником. Команду, котра поступово змінила манеру гру, роблячи акцент вже не на захист, а на атаку. Частково це сталося через те, що почав втрачати швидкість Данкан, однак він все ще залишається одним з найкращих "четвертих номерів" НБА і вписався в новий стиль гри без проблем.

Суперником "Сан-Антоніо" у чвертьфіналі конференції стала "Юта". Варто відзначити, що для цього "мормонам" довелося докласти значних зусиль — суперники, "Хьюстон" та "Фінікс" билися до останнього. Такий результат від екс-команди Фесенка не чекали, адже рік тому було проголошено курс на оновлення, що нібито значило бажання впасти на дно таблиці та залучити кількох талантів з драфту, котрий очікується дуже сильним. Але маємо: 1) потрапляння до плей-офф, що обіцяє бути дуже швидкоплинним для "Джаз"; 2) відсутність високого номеру вибору на драфті. Дивно, чи не так? Адже стеля можливостей команди простежується. Це дуже старанній хлопці, вдома вони викладаються на 110%, але для якихось яскравих звитяг цього замало. Хороший фронткорт Джефферсон-Міллсеп-Кантер буде битися, як леви, однак більше, ніж на одну перемогу в рідних стінах їм розраховувати буде дуже важко.

Прогноз: 4:1 на користь "Сан-Антоніо"

"Оклахома" (2, 47-19) - "Даллас" (7, 36-30)

Протистояння минулорічних фіналістів конференції — за афішею нібито центральна пара раунду, а от за інтригою - навряд чи. "Оклахома" є беззаперечним фаворитом, протипоставити якому "Даллас" може хіба що чемпіонський характер, от тільки з ним у команди цього сезону не все гаразд. Ексцентричний мільярдер Марк Кьюбан, отримавши нарешті трофей, що вигриз у "Майамі" його клубу, вирішив віддати в жертву цей сезон заради майбутнього. Було прийнято рішення не пропонувати новий контракт центровому Чендлеру та ключовим гравцям лави запасних Бареа, Стівенсону, Стояковічу (Пежа навіть вирішив повісити взуття на цвях) та Батлеру. Натомість запросили іменитих ветеранів Одома та Картера. Однак перший просто не вписався психологічно в життя у Далласі після Лос-Анджелеса, а другий вже їде з ярмарку. От і вийшло, що головна ставка була зроблена на тріо Кідд-Новіцкі-Террі. До чого це призвело можна бачити з сьомої сходинки. Плеймейкер Кідд, схоже, вже не встигає за швидкостями молодих опонентів. Новіцкі не мав відпочинку в міжсезоння через участь у Євробаскеті, навіть довелося брати паузу посеред сезону, аби привести кондиції до ладу. А "Джет" Террі - все ж обмежений функцією "шостого", що виходить з лави, аби врівноважити дії запасних. Тому "Далласу" залишається вірити у те, що в міжсезоння, коли добігне кінця термін низки угод гравців поточного складу, Кьюбан запропонує умови, від яких не можна відмовитися Дерону Вільямсу з "Нетс" та ще кільком класним баскетболістам.

Натомість "Оклахома" не має проблем ані з бажанням, ані зі швидкістю. Навпки, інколи здається, що пойнтгард команди Расселл Вестбрук забагато бере на себе. Поруч з ним грає такий саме молодий Кевін Дюрант, котрий тільки-но втретє поспіль виборов звання найбільш результативного гравця сезону, але Вестбрук швидше піде сам в прохід, ніж віддасть комусь передачу. Стрітбольне мислення - це добре, і через майстерність Рассела в нього багато що виходить, але це має стати на заваді на пізніших стадіях ігор на вильот. Тому "Оклахома" і підписала розігруючого "Лейкерс" Дерека Фішера. Ветеран має передати досвід, вкласти хоч трохи мозків у голову молодшого колеги. Усі інші компоненти для боротьби за чемпіонство в команди є. Хороший захисний центр Перкінс, машина для блок-шотів Ібака, найкращий шостий сезону Харден. Останній, щоправда, отримав струс мозку напередодні кінця сезону, однак нібито має відновитися до старту серії. Втім, у команди і без цього вистачає ресурсів, рольових гравців, котрі дадуть змогу відпочити Дюранту, котрий вийшов на рівень найбільших суперзірок НБА.

Прогноз: 4:2 на користь "Оклахоми".

"Лейкерс" (3, 41-25) - "Денвер" (6, 38-28)

"Лейкерс" вже не ті" - можна було почути перед стартом сезону. І справді не ті, розрушено тріо "великих" - Байнум-Одом-Газоль, по ходу сезона віддали Фішера, Брайант то травмований, то кидає по 30 разів за гру, не помічаючи партнерів. Однак при всьому цьому, при критиці нового тренера Майка Брауна, що намагався прищепити команді незвичний захисний стиль гри, "Озерні" свої 40 з гаком перемог здобули. З уходом Одома розкрився Байнум, котрий вийшов на рівень найкращого центрового Заходу (Ховард все ж поки найкращий взагалі). Під кінець сезону розігрався Артест, котрий хоче аби його називали Метта Ворлд Піс, але божевілля не сховаєш під новим ім, і Рон пропустить старт серії з "Денвером" через відмашку ліктем в голову Хардену. Брайант при всьому егоїзмі все ще здатен закидати м'яч у кошик з будь-якої позиції, а чемпіонський характер та прагнення довести, що він все ще найкращий в світі у нього є. На місці розігруючого непогано проявив себе обміняний з "Клівленда" Сешнс, тому зі стартовою п'ятіркою проблем нема. Проблеми починаються із запасом. Він у "Лейкерс" просто відсутній — тобто, гравців гідного рівня там фактично нема. Тому будь-яка травма чи дискваліфікація лідерів з "основи" битиме по команді зі страшною силою. Чи битиме по ній прихований конфлікт тренера Брауна та Брайанта невідомо, проте не вплинути не зможе. Тренер, котрий раніше дозволяв у "Клівленді" Леброну все, що тому заманеться, обрав такий стиль і в стосунках з Брайантом, однак варто було Майку не випустити Кобі на останню чверть однієї з ігор, як той публічно образився. Та й до цього інколи 24-й номер "Лос-Анджелеса" демонстрував неповагу до тренера, намагаючись власноруч малювати комбінації на планшеті під час тайм-аутів. Тож, потенціал є, однак на щось велике "Лейкерс" може розраховувати лише за дуже вдалого збігу обставин.

Їх перший суперник, "Денвер", після втечі Кармело до Нью-Йорка минулого сезону зробив ставку на команду без суперзірок, але з двома рівноцінними п'ятірками. Шалений темп, котрий за рахунок цього команда пропонує суперникам, витримує далеко не кожен. За рахунок цього "Денвер" вбачається дуже незручним суперником для "гламурної" команди з Лос-Анджелеса. Снайпери Галлінарі, Херрінгтон та Аффлало, непогані "великі" Фарід, Куфос, Мозгов та МакГі (останній має проблеми з головою, але просто неймовірний фізичний потенціал). Достатньо, аби досвідчений тренер Джордж Карл міг сподіватися на тривалу серію у першому раунді. Питання у тому, що в захисті "Денвер" інколи діє просто неохайно, а у плей-офф фактор вміння оборонятися виходить на перший план.

Прогноз: 4:3 на користь "Лейкерс"

"Мемфіс" (4, 41-25) - "Кліпперс" (5, 40-26)

"Мемфіс", котрий минулого року наробив галасу в матчах на вибування, цього року розглядався як колектив, що може стати несподіванкою і у регулярному чемпіонаті. Команда грає у дуже простий, але ефективний силовий баскетбол, роблячи акцент на захист та дозволяючи творити в атаці одному-двом баскетболістам (насамперед місцевому улюбленцю Руді Гею). Уся інша колекція "великих" - Газоль-молодший, Рендольф, Спейтс - діє подібно до тих самих грізлі, на честь яких названо команду. Заломати суперника, заштовхати його у трисекундній зоні — ось, що "Мемфіс" вміє чи не найкраще всіх в НБА. Перед самим плей-офф команда підписала епатажного, але все висококласного Гілберта Аренаса. Хлопець, котрий погрожував партнерам по "Вашингтон" пістолетами та, даруйте, гадив їм у взуття, у суворій атмосфері Мемфіса взявся за голову, питання на скільки його вистачить, але грати Гіл вміє. Ця команда чимось нагадує легендарних "Bad boys" Детройта, котрі панували наприкінці 80-х, однак навряд чи вже зараз готова до битви за головний трофей хоча б у конференції. Бракує якісної глибини складу на "першому-третьому" номерах.

А тут ще і з опонентом не пощастило. Адже у "Кліпперс" нема відставання, значного, так точно, у "фізиц"і від "Мемфіса". Маючи суператлетичних Гріффіна та Джордана на 4-5 номерах, вони дозволяють розкіш тримати на лавці досвідченого Кеньйона Мартіна та молодого Ніка Янга (до речі, екс-партнера Арінаса по столичному клубу). "Легка кавалерія" у вигляді Мо Вільямса, Ренді Фойє та Керона Батлера готова забивати багато та зі смаком. І причиною цьому перехід перед сезоном найкращого пойнтгарда ліги. Кріс Пол, залишивши депресивний Нью-Орлеан, одразу став лідером у новому оточенні. Його статус гравця основи збірної США в оптимальному складі анітрохи не змінився. Не зникло і його вміння вирішувати все наприкінці зустрічей - не раз, і не два доводилося цього сезону бачити, що якщо перед останньою чвертю рахунок приблизно рівний, то Пол "бере на себе" і закидає, віддає та провокує суперників на помилки. Саме він є тим Х-фактором, що має спричинити єдиний очікуваний виліт більш високо сіяної команди у першому раунді плей-офф.

Прогноз: 4:3 на користь "Кліпперс".