Денис Лукашов: Не можемо зрозуміти, що трапилося у матчах проти "Хімок"
У позаминулому сезоні Денис, а також інші представники дублюючого складу БК "Київ", змушені були рятувати реноме команди, яку через фінансові проблеми залишили майже всі провідні виконавці. І гравці, більшості з яких на той момент не виповнилось і 20 років, не посоромили імені клубу: посіли четверте місце у чемпіонаті та достойно завершили справу в єврокубках.
Тепер найкращі з тієї когорти дублерів устигли стати ключовими гравцями збірної України й захищають кольори інших команд. Лукашов тепер творить гру у столичному "Будівельнику".
- Денисе, як Вам ведеться на новому місці? Поки що Ваші результати дещо нижчі, ніж у часи виступів у "Києві".
- Починаю адаптуватися. Хоча "Будівельник" тренується у тому ж спорткомплексі, що й моя попередня команда, але зал інший, до нього треба звикати. Можливо, однією з причин стартових невдач є переговори про перехід, які тривали надто довго. Але думаю, що з часом усе стане на свої місця, я знайду себе у "Будівельнику".
- Не страшно було переходити до клубу, у якому не гарантують місце у стартовому складі? У "Києві" Ви були основним розігруючим.
- Навпаки, у "Києві" я дуже шкодував, що не мав хорошої конкуренції за місце в "основі". Зараз же є нагода отримувати досвід не лише під час матчів, а й на тренуваннях. У "Будівельнику" грає досвідчений розігруючий Вільям Кіс із досвідом виступів у Євролізі - у нього є чому повчитись.
- Як з'явився варіант із переходом у "Будівельник"? Здається, цей клуб ще позаминулого сезону цікавився Вашими послугами.
- На той момент я мав чинний контракт із "Києвом", у якого були фінансові проблеми, і шукати мені заміну їм було б складно. Цього ж літа клуб залишили В'ячеслав Кравцов і Максим Пустозвонов - мої колишні партнери, тож і я зважився на новий крок у кар'єрі.
- Фінансові аргументи заможнішого клубу далися взнаки?
- Гроші відіграли найменшу роль. До "Будівельника" я йшов лише за новими перспективами.
- Інші клуби пропонували контракти? Наприклад, у рідному Вам Донецьку заново створювали команду...
- "Донецьк" теж цікавився моєю кандидатурою, робив якісь пропозиції. Втім мій агент вирішив, що краще перейти саме до "Будівельника".
- Денисе, Ви вже встигли попрацювати із Сашею Обрадовічем, Віталієм Чернієм. Як тепер працюється з іспанцем Хосепом Беррокалєм?
- У кожного з цих наставників своя власна манера проведення тренувань і бачення гри. З Беррокалєм ми дуже багато тренуємось, я навіть не очікував, що буде так важко. За період, проведений мною у "Будівельнику", а це вже більше місяця, я отримав лише один вихідний. Але якщо ти багато тренуєшся, то з часом буде й користь, тож я не нарікаю.
- Тобто Беррокаль робить акцент на фізпідготовці?
- Я не можу так сказати. Звичайно, цьому приділяється багато уваги, але ми також не забуваємо напрацьовувати різні схеми ведення гри.
- Беррокаль перейшов до "Будівельника" із тренерського штабу "Барселони". Він спілкується з командою через перекладача іспанською чи використовує англійську?
- Тут великих проблем немає, адже всі володіють основними баскетбольними термінами. Якщо у когось є нерозуміння, інші можуть допомогти. Перекладач теж є, просто у ньому немає великої необхідності.
- Пригадую, після гри збірної у Македонії Ви без проблем спілкувалися англійською з місцевими журналістами...
- У школі основною мовою, яку ми вивчали, була французька, а англійську я опановував окремо. Не можу сказати, що володію нею настільки майстерно, як наш Денис Яковлєв, наприклад. Але у порозумінні з тренером чи іноземними гравцями проблем не маю.
- Зараз визначились суперники "Будівельника" у Єврокубку. На що Ви можете розраховувати у своїй групі?
Лукашов дякує вболівальникам. Обидва фото БК "Будівельник"
- Конкретного завдання на цей турнір ми ще не маємо, але скажу про себе: завжди гратиму тільки на перемогу. Суперники справді сильні: й іспанська "Гран Канарія", що є потенційним лідером групи, і литовський "Шауляй" - один із лідерів своєї першості. Чорногорська "Будучность" теж непростий суперник. Усі команди із баскетбольних країн, але боротися з ними можна.
- Невдалий виступ "Будівельника" у кваліфікації Євроліги - реальний показник нинішньої сили команди чи випадкова невдача?
- Ми самі не можемо зрозуміти, що трапилось у тих матчах проти "Хімок". Після поразки у першій грі, коли розрив виявився катастрофічним, було дуже прикро, всі просто приголомшені. Програвати можна по-всякому, але з таким рахунком... Потім нова поразка у Москві, ще - у Кривому Розі. Можливо, причина у тому, що деякі гравці приїхали до клубу лише наприкінці зборів, легіонери, наприклад. Може, бракувало часу на пошук порозуміння на майданчику.
- Не складно було проводити домашні матчі у Дніпропетровську?
- Навпаки, уболівальники нас тепло зустріли, підтримували. Сподіваюся, так буде й надалі, адже у Єврокубку "Будівельник" теж гратиме у Дніпропетровську. Коли виступали тут зі збірною, була аналогічна ситуація. У мене гарні спогади про це місто. Приємно грати у заповнених залах. Але хай буде навіть кілька сотень глядачів - аби вони лише активно підтримували, а не просто сиділи без жодної реакції.
- Згадаємо і про збірну, яка у недавньому відборі не провела жодного матчу у Києві: де було найкраще грати в Україні?
- І у Львові, і у Южному нас гарно зустрічали, але Дніпропетровськ - поза конкуренцією. Може, свій відбиток наклала й гра, адже саме тут ми провели найкращі матчі. Однак стає прикро, коли бачиш в інших країнах значно більшу активність уболівальників. У Македонії ми грали у заповненому кількатисячному залі, який почав на нас тиснути, щойно ми вийшли на розминку. Так свистали, що було важко спілкуватися на майданчику. Я спочатку навіть не уявляв, як можна грати за такої атмосфери - вуха боліли від того галасу. Повертаємось до України - й абсолютно інша ситуація, хоча у нас країна у рази більша за Македонію.
- Збірна під керівництвом Віталія Чернія показала кращий результат, ніж команда зразка Валентина Мельничука, пробилася до фінальної частини наступного Євробаскету. Ви грали в обох командах. Нинішня справді є сильнішою?
- Важко порівнювати, адже минулого року ми боролися за виживання у Дивізіоні А, і суперники були слабкішими, ніж цього літа у кваліфікації. Тішить інше: після поганого старту в останньому відборі ми не опустили руки, боролися до кінця, тому й здобули бажаний результат. Ми не знали, що третя команда підгрупи потрапить на Євробаскет, але грали далі - десь для себе, десь для керівництва, для популяризації нашого баскетболу, якому потрібні перемоги. Ось і виявилося, що недарма старалися.
- Денисе, Вас іноді зараховують до числа найкращих розігрувачів українського баскетболу. У збірній саме Ви виконуєте функції плеймейкера. Погоджуєтесь із такою оцінкою?
- Поки що у нашій збірній немає достойного розігруючого, і до власних можливостей я ставлюся критично. Свої недоліки розумієш лише тоді, коли граєш на міжнародній арені. А останні матчі збірної та "Будівельника" показали, що на такий рівень потрібні інші кондиції. До них я прагнутиму, працюватиму.
- Одного разу тренер Мельничук зауважив, що на майданчику Вам бракує агресивності та впевненості в окремих моментах, коли треба взяти на себе ініціативу і кинути у кошик. Справедливі слова?
- Навіть зараз десь є ця проблема. Черній теж про це згадував. Але якщо команда невдало починає гру, то ініціативу потрібно брати у свої руки досвідченим гравцям, як-от Сергій Ліщук. У мене ж часто не буває впевненості на сто відсотків, що завершу епізод вдало, не помилюся і не зашкоджу команді.
- Свого часу і Ви, і вже згадані Пустозвонов із Кравцовим отримали шанс проявити себе, коли "Київ" залишили майже всі легіонери. Запрошення іноземців мотивують відсутністю в Україні хороших гравців. Може скластися враження, що "варяги" стримують розвиток наших молодих баскетболістів...
- Певна кількість легіонерів має бути. І у "Києві" ми всі тривалий час тренувалися поряд з іноземцями. Ця конкуренція дала поштовх, уміння, які нам вдалося використати при нагоді. Якби ми займалися за інших обставин, з рівноцінними собі гравцями, поступу могло б не бути. А так - ми билися, працювали й отримали результат.
- Тоді дещо провокативне запитання: краще сидіти у запасі в НБА чи регулярно грати за клуб, що стабільно виступає у єврокубках?
- У кожного гравця - свої думки про таку дилему. Особисто мене НБА не надто цікавить у плані видовища. Можу подивитися хіба їхні "Матчі всіх зірок" чи конкурс "слем-данків". Вважаю, краще грати й отримувати задоволення від перемог, ніж сидіти на "банці". У "Києві" ми не мали великих грошей, але жили позитивними емоціями, виграючи кожну нову гру. Саме це вважаю головним у житті гравця.