Битви на мішках
Нинішні чемпіонати України цікаві, не стільки своєю якістю, скільки історією взаємин і підкилимовою інтригою. Для того, щоб зрозуміти всі хитросплетіння "спільного проживання" Федерації баскетболу України і Української баскетбольної ліги, потрібно звернутися до історії.
Баскетбол, та і взагалі спорт, в Україні, - це відгалуження громадського і політичного життя країни. Дуже вже багато боротьби за владу, скандалів, і усілякого роду підстав. Шукати коріння українського менталітету ми, звичайно ж, не станемо. Але розібратися у цьому зміїному клубку баскетболу - дуже хочеться.
Після розвалу Радянського Союзу на території союзних республік виникли власні чемпіонати. Перші два роки були перехідними. Визначеності не було абсолютно жодної. І лише наприкінці 1993 року почала простежуватися тенденція.
1992 - "Будівельник" (Київ), МКІ (Миколаїв), "Спартак" (Луганськ)
1993 - "Будівельник" (Київ), СКА (Київ), МКІ (Миколаїв)
В Україні перші роки панував дуже сильний на той час київський "Будівельник" ("Будівельник"). Перевага цього клубу була безперечною. Він шість разів поспіль ставав чемпіоном України. Спонсором "Будівельника" була дочірня структура "Градобанку" під управлінням Ігоря Діденка.
Гідним суперником для "Будівельника" в ті роки був створений на порожньому місці клуб "Київ-Баскет", пізніше перейменований у "Денді-Баскет". Батьком цього клубу став президент концерну "Денді" Михайло Бродський.
У той час набрав хід донецький баскетбольний клуб "Шахтар". У команду з досить хорошими традиціями почали надходити інвестиції з боку керівника представництва "Itera Energy", на той момент найбільшого постачальника газу в Україну, і керівника фірми "Алмар" Олександра Шведченка.
Паралельним курсом розвивалася одеська "Біпа-Мода". Причому стиль розвитку клубу був ідентичний донецькому: серйозні фінансові вливання, скеровані на придбання гравців з боку. Керівником клубу був генеральний директор спільного українсько-німецького підприємства "Біпа-Мода" Абрам Табачнік.
З 1993 по 1997 роки ці чотири команди складали еліту українського баскетболу.
Багато хто в Україні відзначає, що саме протистояння Діденко-Бродський-Шведченко-Табачнік вилилося у фарби цікавого національного чемпіонату.
1994 - "Будівельник" (Київ), "Київ-Баскет" (Київ), "Біпа-Мода" (Одеса)
1995 - "Будівельник" (Київ), "Київ-Баскет" (Київ), "Шахтар-АСКО" (Донецьк)
1996 - "Будівельник" (Київ), "Шахтар" (Донецьк), "Київ-Баскет" (Київ)
1997 - "Будівельник" (Київ), "Біпа-Мода" (Одеса), "Денді-Баскет" (Київ)
На превеликий жаль, епохи мають кінець. У цього періоду життя він сумний.
У березні 1996 року в Києві був убитий Олександр Шведченко, після чого донецька команда незабаром взагалі зникла з баскетбольної карти країни.
А у грудні 1997 року в Одесі під час ранкової пробіжки був застрелений Абрам Табачнік і його охоронець.
Ясна річ, що обидва вбивства не пов'язані з баскетболом, але дуже сильно відбилися на ньому. "Біпа-Мода" перейшла в розряд муніципальних утворень і, вигравши чотири рази чемпіонат України поступово почала своє плавне падіння в надра українського баскетболу, де борсається досі під назвою МБК "Одеса".
"Денді-Баскет" теж зник, але з інших причин, політичних. За словами Михайла Бродського, нормально існувати не дала вища влада.
Можливо, український баскетбол пішов неправильною дорогою. Власники клубів думали про короткострокову перспективу. Результати хотіли тут і зараз. Але такі реалії того часу. Часу диких стосунків і дикого ринку. Далі за власний ніс ніхто не заглядав. І все це відбувалося за опікунської ролі Федерації баскетболу України - організації, що перенесла всі номенклатурні якості радянської епохи в нове життя. І нікому не було справи до цього...
Але іншого шляху не було. Баскетбол рухався по накатаній доріжці з глибокою колією.
На баскетбольній арені почали з'являтися нові сили.
1998 - "Біпа-Мода-СКА" (Одеса), "Будівельник" (Київ), СК "Миколаїв" (Миколаїв)
1999 - "Біпа-Мода-СКА" (Одеса), ЦСКА-РІКО (Київ), "Будівельник" (Київ)
Показова історія пов'язана з власником столичного баскетбольного клубу ЦСКА-РІКО Вадимом Рабіновичем. Ось уривок з його інтерв'ю:
- Ви баскетболом займалися...
- Було таке. Взяв я команду ЦСКА-РІКО, довів її до фіналу чемпіонату України - і того ж дня пішов. Пішов тому, що у день фіналу до мене підійшов Хромаєв (Заурбек Хромаєв - на той час президент Федерації баскетболу України - авт.) і сказав, що мій клуб не виграє у цьому матчі. Мовляв, він отримав таку команду, так що у будь-якому випадку ЦСКА повинен програти. І я пішов...
- А хто тоді дав команду Хромаєву?
- Це ви вже у нього запитаєте. Я не хочу про це.
Осібно в історії українського баскетболу стоїть команда БК "Київ". У вищий дивізіон організована Олександром Волковим структура увійшла всупереч усім спортивним принципам. Але не можна сказати, що це було зле, бо БК "Київ" спочатку повернув на батьківщину більшість українців, а потім почав залучати якісних легіонерів. Таким чином в чемпіонаті з'явилася сильна команда.
В той же час з приходом до керівництва маріупольського "Азовмаша" Олександра Савчука поступово почали зміцнюватися позиції цього клубу.
І українська публіка отримала довгострокову тенденцію в своєму баскетболі. Вона тривала аж до завершення сезону 2007/2008. Є БК "Київ", є "Азовмаш" і є ще хтось (МБК "Одеса", що слабішає, БК "Хімік").
2000 - БК "Київ", МБК "Одеса", ЦСКА-Укртатнафта (Київ)
2001 - МБК "Одеса", БК "Київ", "Азовмаш" (Маріуполь)
2002 - МБК "Одеса", БК "Київ", "Азовмаш" (Маріуполь)
2003 - "Азовмаш" (Маріуполь), МБК "Одеса", БК "Київ"
2004 - "Азовмаш" (Маріуполь), БК "Київ", МБК "Одеса"
2005 - БК "Київ", "Азовмаш" (Маріуполь), "Хімік" (Южне)
2006 - "Азовмаш" (Маріуполь), БК "Київ", "Хімік" (Южне)
2007 - "Азовмаш" (Маріуполь), БК "Київ", "Хімік" (Южне)
2008 - "Азовмаш" (Маріуполь), БК "Київ", "Хімік" (Южне)
Причому останні три сезони на кону стояло лише чемпіонство. Доля третього місця була вирішена ще до початку першості за столом з "червоною скатертю". Южненців цілком влаштовувала роль призерів і вони успішно вирішували питання своєї стабільності з керівництвом ліги. Доводилося чути думку, що "під силу виграти чемпіонат, але домовленостей потрібно дотримуватися".
Але у 2008 році стався випадок, який розколов український чемпіонат на дві частини. Ми не будемо судити хто має рацію, а хто - ні. Ми всього лише складемо картину того, що відбувається.
Для повного розуміння питання необхідно знати, хто є власниками команд. Отже, почнемо по порядку.
Найбагатший український клуб "Азовмаш" контролюється депутатом від Партії регіонів Олександром Савчуком, який є почесним президентом клубу машинобудівного гіганта. Також Савчук має контакт з найбагатшим українцем Рінатом Ахметовим.
Другий за бюджетом клуб Суперліги - БК "Київ". Оперативний менеджмент "київськими вовками" здійснює олімпійський чемпіон Олександр Волков (депутат від Партії регіонів), а грошові вливання робить один з впливових бізнесменів країни Дмитро Фірташ.
Третє місце у списку найблагополучніших українських клубів посідає южненський "Хімік" - заводська команда "Одеського припортового заводу" - одного з провідних хімічних підприємств України, а також компанії, яка керує портом з перевантаженню хімічних продуктів і зерна.
Четвертий у рейтингу - БК "Донецьк", який з'явився лише влітку 2008 року . Головним донором клубу із столиці Донбасу став "Родовідбанк", який, перш за все, пов'язують з главою НОК України Сергієм Бубкою.
Далі у "табелі про ранги" має йти ціла група команд з приблизно однаковими бюджетами і підбором гравців. Але саме клуби "Черкаські мавпи", "Політехніка-Галичина", БК "Одеса", "Дніпро", "Будівельник" і "Кривбасбаскет", покинувши цього літа українську баскетбольну Суперлігу, створили свій турнір, назвавши його Українська баскетбольна ліга (УБЛ).
Як придивитися до топ-менеджменту перших чотирьох клубів, то не потрібно бути знавцем всіх хитросплетінь українського бізнесу, щоб зрозуміти - всі ці команди існують на гроші, які обертаються довкола орбіт Ріната Ахметова і Дмитра Фірташа.
Про пул, що відколовся, взагалі говорити нічого. "Будівельник", "Дніпро", "Політехніка", БК "Одеса" безпосередньо спонсоруються структурами, що входять до групи "Приват", очолюваної Ігорем Коломойським. Команда "Черкаські мавпи" є дітищем публічного партнера Коломойського Михайла Бродського. Саме Бродський протягом минулого сезону без втоми опонував чинному главі ФБУ Олександру Волкову.
І ось вам на лице конфлікт інтересів. Швидше за все головному інвестору українського баскетболу - групі "Приват" - просто набрид диктат своїх бізнес-опонентів не лише на економічних і політичних майданчиках, але і на спортивних.
А з іншого боку, ніхто не хоче залишати цей шматок бізнесу. Адже клуби є "відбілювачем" доходів. Тому битва буде нескінченною.
З точки зору вболівальника, приводів для примирення сторін було багато. Формальних приводів, але при цьому дуже навіть життєвих. Це і ситуації в збірній України, це і ситуації з представництвом в Єврокубках, це і ситуації з переходом гравців з однієї ліги в іншу. Але з точки зору функціонерів вкрай нерозумно йти на компроміс. І виходом може стати лише якийсь надпрофесіональний проект, який під своєю егідою об'єднає обидві протиборчі сторони і дасть їм можливість реального заробітку. За всіх інших розкладів ми спостерігатимемо деградацію чемпіонату України.
А доки уболівальникові доводиться задовольнятися Суперлігою, що погрузла у бюрократичній тяганині з наскрізь продажними чиновниками. І УБЛ, в якій немає і натяку на професіоналізм.
Валентин Хомич, eabf.ru