Визначити GOAT: у 1984-му відбулася унікальна Гонка чемпіонів, яку сенсаційно виграв маловідомий Сенна
У нескінченому потоку суперечок між формулічними вболівальниками, в намаганні визначити найкращого гонщика усіх часів, чи не найбільшим бажанням є посадити усіх легендарних чемпіонів в однакові машини й побачити на практиці, хто ж той самий GOAT (Greatest of All Time).
Зрозуміло, ця ідея не має жодної можливості для її реалізації.
Проте мало хто вже пам'ятає, що така гонка була. У далекому 1984-му.
Гонка чемпіонів 1984 року на Нюрбургринзі
Увійшла в історію як подія з чи не найпотужнішим складом учасників у літописі автоспорту.
Після трирічного будівництва (перебудови) легендарної траси на автодромі Нюрбургринг у компанії Mercedes-Benz з'явилася ідея зібрати усіх на той час чемпіонів світу Формули-1. Щоб в абсолютно однакових умовах визначити найшвидшого пілота.
На той момент Формула-1 бачила у своїй новітній історії, починаючи з 1950 року, 21-го чемпіона.
Живими залишалися 14: Джек Бребем, Філл Гілл, Джон Сертіс, Денні Гальм, Нікі Лауда, Джеймс Гант, Джоді Шектер, Алан Джонс, Кеке Росберг, Хуан-Мануель Фанхіо, Джекі Стюарт, Емерсон Фіттіпальді, Маріо Андретті та Нельсон Піке.
Перші дев'ять (виділені вище жирним) взяли участь у перегонах. Решта – в силу різних причин відмовились. Фанхіо – через стан здоров'я, на той час аргентинцю було 72 роки. Він виступив як амбасадор. Нельсон Піке та Джекі Стюарт (принципово не змагався після гибелі свого друга Франсуа Севера) відмовились, а Маріо Андретті та Емерсон Фіттіпальді перебували за океаном на легендарній Indy 500.
На той момент Нюрбургринг не приймав перегонів з 1976 року, зі страшної аварії Нікі Лауди, в якій легендарний австрієць ледь не згорів живцем. Власне захід був приурочено до відкриття нової траси.
Ідея організаторів полягала в тому, щоб зібрати 20 найкращих (найтитулованіших) гонщиків на той час. Компанію вищезгаданим легендам склали: Карлос Ройтеманн, Джон Вотсон, Жак Лаффіт, Манфред Шуріті, Клаус Людвіг, Удо Шютц, Ганс Геррманн, Ален Прост, Стірлінг Мосс, Еліо де Анджеліс та Айртон Сенна.
24-річний бразилець, який того сезону лише дебютував у Формулі-1, потрапив до складу учасників в останній момент – Емерсон Фіттіпальді порекомендував замість себе свого земляка.
Перегони
Формат заїзду складав 12 кіл на абсолютно однакових авто – Mercedes-Benz 190 E 2.3-16. Це була абсолютно нова на той час спортивна модель 190 E, яку Mercedes-Benz офіційно презентував саме за допомогою цієї гонки. Автомобілі мали лише невеликі гоночні доопрацювання. Лідерами гонки стали два майбутні чемпіони.
Ален Прост завоював поул-позицію, випередивши Карлоса Ройтеманна, а третім став новачок Айртон Сенна, для якого це був лише четвертий етап у кар'єрі F1. Сенна відібрав лідерство у Проста вже на першому колі 12-колової дистанції. Інцидент з Еліо де Анджелісом відкинув Проста на 15-те місце, а сам де Анджеліс втратив два кола в боксах через ремонт.
В іншому ж у пелотоні панувала атмосфера фану. Джеймс Гант розважався тим, що зрізав повороти, а Джон Сертіс зосередився на тому, щоб просто довезти себе і машину цілими. Ганс Геррманн навмисно їхав обережно, бо планував викупити свій автомобіль після гонки.
До фінішу 12-го кола Ройтеманн опустився на третє місце. Лауда, який пропустив першу практику і кваліфікувався лише 14-м, зумів прорватися на другу сходинку подіуму, але так і не зміг наздогнати Сенну.
Бразилець побачив картатий прапор, випередивши багаторазового чемпіона світу на ідентичній техніці.
Ця перемога, разом із другим місцем на Гран-прі Монако за кілька тижнів потому, стала початком стрімкого злету Сенни в автоспорті.
Гран-прі Монако-1984: день, коли світ уперше побачив "Людину дощу" Айртона Сенну
Переможний автомобіль Айртона відправили до музею Mercedes-Benz, де він перебуває і сьогодні. Машину Лауди купив швейцарський колекціонер, а решту 18 авто повернули до заводської специфікації та продали як серійні дорожні моделі.
Наступного року Прост здобув свій перший титул, а Сенна приєднався до цього елітного клубу у 1988-му, ставши справжньою іконою спорту.
