Джерело - Чемпіон.
Нідерландський велогонщик Матьє ван дер Пул вдруге поспіль виграв класичну одноденну гонку “Париж-Рубе” в шосейному велоспорті.
Другим з майже трьоххвилинним відставанням приїхав його партнер по команді Alpecin–Deceuninck бельгієць Джаспер Філіпсен, а третім став данієць Мадс Педерсон.
Гонка “Париж-Рубе” є однією з ключових та найважчих класичних одноденних гонок. Вона також відома як “Королева класичних гонок” або “Північне пекло” (через жахливі умови в ті роки, коли під час гонки падає дощ – Чемпіон).
Особливість гонки – загальна низька якість доріг, якими проходить траса. Близько 50 кілометрів з майже 270-и велогонщики рухаються 29 ділянками старезної бруківки, яким зважаючи на складність надається статус від 2 (як легший) до 5-и зіркових (найтяжчі).
Головне питання, яке обговорювалося напередодні - чи здійснить ван дер Пул мрію багатьох класиків, і виграє в один сезон обидва найвизначніших Монументи – Тур Фландрії та Париж-Рубе.
Тож не дивно, що увага всього пелотону була сконцентрована саме на діях голландця.
Переважна більшість фахівців очікували, що ван дер Пул спробує відірватися від опонентів на одинадцятому п’ятизірковому бруківчастому секторі Мон-ан-Певель, що за 49 км від фінішу.
Однак Матьє зміг здивувати суперників, і повторив трюк українця Андрія Чміля, який той провернув 1994 року, атакувавши аж за 60 (!) кілометрів, зважившись на сольну роботу до фініша.
🏁 🇳🇱@mathieuvdpoel wins #ParisRoubaix 2024! 🌈🏆
— Paris-Roubaix (@parisroubaix) April 7, 2024
🏁 🇳🇱@mathieuvdpoel remporte son 2ème #ParisRoubaix ! 🌈🏆 pic.twitter.com/tNad4y1xqA
Зрештою ван дер Пул привіз суперникам майже 3 (!) хвилини, і Філіпсену, Педерсону і Політу залишилося розіграти спринт за подіум.
“Виграти Париж-Рубе – моя дитяча мрія. А виграти Париж-Рубе ще й в майці чемпіона світу – це подвійне щастя”, – прокоментував після гонки ван дер Пул.
Нагадаємо, 31 березня ван дер Пул втретє в кар’єрі виграв божевільну класичну одноденну гонку “Тур Фландрії”.
1994 року українець Андрій Чміль перемагав на Париж-Рубе. Щоправда, тоді він це робив ще виступаючи за Молдову.
Євген Будерацький, для Чемпіона
