Джерело - Чемпіон.
Останніми роками стрибки у воду стали одним з провідних видів спорту в Україні - спортсмени тішать високими результатами, наша команда одна з кращих в Європі, а Київ регулярно приймає змагання високого рівня.
Напередодні олімпійського турніру в Токіо президент Федерації України зі стрибків у воду Ігор Лисов розповів Чемпіону коли в нього народилась ідея побудувати центр Ліко-спорт, чому він не бачить сенсу приймати етапи Гран-прі та скільки коштує трамплін для стрибків.
- Пане Ігорю, мабуть жодна спортивна арена в Україні так часто не приймає першості континенту та світу, як центр Ліко-спорт. Коли в 2013 році відкривали центр, вже був задум приймати представницькі міжнародні турніри як, наприклад чемпіонат Європи?
- Так, дійсно, і нам є чим пишатися. Завдяки тому, що Федерація України зі стрибків у воду, починаючи з 1991 року має надійного друга та партнера - генерального спонсора компанію "Ліко-Холдінг", яка вже 30 років підставляє надійне плече нашій Федерації, ми протягом трьох років поспіль, а якби не пандемія, то і чотирьох, приймали найпрестижніші міжнародні турніри.
Завдяки нашому генеральному спонсору, який за власні кошти збудував у столиці України сучасний олімпійський Центр спорту, Київ зумів стати, без перебільшення, справжньою кузнею чемпіонів, а тренери та спортсмени з 2013 року отримали чудову базу для підготовки.
Після того як спорткомплекс "Ліко" відкрився і почав функціонувати на повну, ми почали задумуватися про те, щоб у нашому басейні прийняти чемпіонат Європи. У 2017-му наша мрія здійснилася і Київ вперше у свої спортивній історії виборов право на проведення чемпіонату Європи зі стрибків у воду. Після успіху тієї континентальної першості, ми взяли нову висоту – юнацький чемпіонат світу, який також пройшов на високому рівні. До слова, Міжнародна федерація (FINA) визнала його найкращим за всю історію проведення турніру.
- За яких обставин вирішили подати заявку на чемпіонат Європи-2017, який дав старт регулярним великим міжнародним турнірам у Києві?
- Ми все робили поступово, адже розуміли, що за право приймати найпрестижніші змагання континенту завжди ведуть боротьбу чимало країн. Інфраструктура, яка відповідала всім міжнародним вимогам і стандартам у нас була. З 2015 року ми започаткували міжнародні змагання "LIKO-CUP" зі стрибків у воду, які стали щорічними. Після успішного проведення власних змагань, вирішили замахнутися і на європейські.
Звісно, що і для нас, для України, і для представників Європейської федерації (LEN) такий досвід був першим. З одного боку, це щастя бути причетним до такого масштабного європейського свята спорту, але з іншого - колосальна відповідальність. Але ми справилися на "відмінно", ще й збірна України виборола перше місце у командній першості (в активі українців – 10 медалей, з яких 3 – найвищого ґатунку, а також 4 срібні та 3 бронзові) і стала володарем Кубку LEN. Це був справжній тріумф.
Коли ми подавалися на чемпіонат Європи у 2019 році, у нас уже звісно були козирі. Це і досвід успішного проведення змагань високого рівня, зручна і розвинена інфраструктура поруч - на той час вже введений в експлуатацію поруч з басейном готель "Favor Park". Все це додало плюсів нашій заявці.
- Чи зможе Україна в середньостроковій перспективі приймати етапи Гран-прі і що для цього потрібно?
- Перед тим як замислюватися про подачу заявки на будь-який турнір, перш за все, потрібне розуміння для чого ми це робимо? Які цілі ставимо? І який зиск з цього будемо мати?
Наразі я не бачу необхідності у подачі заявки приймати у нас етап Гран-прі. І ось чому. За декілька років нам вдалося провести у Києві найбільш престижні офіційні турніри, такі як чемпіонат Європи та юнацький чемпіонат світу, які збирали максимальну кількість учасників (ЧЄ-2019 – 24 країни Європи, ЮЧС-2018 – 48 країн з усіх 5 континентів). У той час, як географія учасників етапів Гран-прі, явно поступається цим престижним турнірам.
Також на чемпіонати Європи та світу завжди приїжджають найсильніші спортсмени, адже вибороти на них медалі – це мета кожного спортсмена, престиж всієї країни. А ми не просто стали організаторами таких престижних турнірів, адже на них виборювалися ліцензії на юнацькі Олімпійські ігри в Буенос-Айресі та Олімпійські ігри в Токіо. До слова, не всі країни, які приймають етапи Гран-прі, отримували право проводити найтоповіші змагання, яких удостоїлася Україна за такий короткий проміжок часу. Починаючи з 2017-го ми щороку приймали у себе європейську та світову еліти.
- Ви очолили Федерацію України зі стрибків у воду в 1999 році. За 22 роки у стрибках в воду стало більше комерційних турнірів?
- Так, я очолюю Федерацію з 1999 року і мені приємно, що всі олімпійські медалі, які має наша країна у цьому виді, а це дві бронзові нагороди у синхронних стрибках Олени Жупіною і Анни Сорокіної (Сідней-2000) та Іллі Кваші-Олексія Пригорова (Пекін-2008), вже були за мого керівництва. Дуже добре пам’ятаю свої емоції від своєї першої Олімпіади, де дівчата стали призерками Ігор. Вже тоді у мене народилася ідея провести саме на такому високому рівні турнір стрибунів у Києві, у власному басейні, з такими емоціями і зірками світового та європейського спорту.
Ви маєте на увазі чи стало більше комерційних турнірів в Україні? Звісно, що з появою власного сучасного комплексу в Києві, ми стали проводити власні комерційні міжнародні змагання, які завжди збирали чимале представництво і щороку рівень учасників зростав.
Єдине, що варто пам’ятати, що все ж таки спортсмен має ставити перед собою конкретні цілі і якщо це олімпійська медаль, то потрібно спланувати свою участь у змаганнях так, щоб вийти на пік форми до ліцензійних турнірів і безпосередньо Олімпійських ігор, пам’ятаючи, що комерційні турніри важливі, але все ж не повинні заважати досягненню головної мрії олімпійця.
- Які тенденції у стрибках у воду можете відзначити? Європейські стрибуни підтягнулися до рівня азіатських?
- Наразі у стрибках у воду спостерігаються декілька тенденцій, зокрема – це розширення географії нашого виду спорту. Вже на Іграх в Ріо-де-Жанейро у 2016 році були представники Єгипту та Південно-Африканської Республіки. Також з’являються нові види програм, як наприклад – team event, міксти. Останні взагалі зараз розглядаються на включення до програми наступних Олімпійських ігор.
Що стосується другої частини питання, то європейським стрибунам поки що важко змагатися на одному рівні з азіатськими. Китай, у нашому виді – є явним лідером. З 8 золотих медалей, які розігруються на Олімпіадах, як правило 7-м забирають вони. Але європейські стрибуни завжди складають гідну конкуренцію.
- Чи немає планів з будівництва плавального басейну поруч з Ліко, щоб в перспективі замахнутися на чемпіонат Європи з усіх водних видів спорту?
- Мрія така є, адже наш спорткомплекс вже хоч зараз готовий приймати змагання не лише зі стрибків у воду, а й синхронного плавання. Завдання, як кажуть, за малим – збудувати у Києві басейн олімпійського стандарту. Це ідея на перспективу і я сподіваюся, що керівництво держави, міста підтримає її найближчим часом. І тут мова йде не лише про престиж країни, а про поштовх дітей до занять водними видами спорту. Чемпіонами стають там, де є інфраструктура.
- Після двох чемпіонатів Європи в Україні збільшилася кількість дітей, які прийшли в секції зі стрибків у воду? Є так статистика, аналізували її? Скільки всього українців зараз займаються стрибками у воду?
- Звісно, що такі змагання впливають на позитивну тенденцію щодо популяризації самого виду. Так, у нашій створеній школі зі стрибків у воду "Liko Diving School", займається біля 450 дітей, з них 100 шляхом селекції відібрано до спортшколи. По країні ця цифра сягає до 900 дітей.
- Перед Олімпійськими іграми в Ріо піднімалося питання відсутності в країні відкритого басейну.
- Відкритий басейн у Львові вже років п’ять як реконструйований, там є хороша база і щороку проходять всеукраїнські змагання. На жаль, не завжди щастить з погодою. Наразі розглядається питання зробити сучасне накриття, щоб і взимку було де тренуватися спортсменам.
Враховуючи кліматичні умови, в яких ми живемо, не доцільно будувати відкритий басейн.
- У скількох регіонах України зараз розвиваються стрибки в воду? Які справи з інфраструктурою в регіонах?
- Наразі активно стрибки у воду розвиваються в 9 областях України: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Луганській, Львівській, Харківській та місті Києві. В деяких областях є кілька басейнів. Але слід відзначити, що окрім київського спортивному комплексу "Ліко", який збудований у 2013 році і відповідає всім міжнародним вимогам, і є наразі, основною базою підготовки збірної команди України, всі інші, введенні в експлуатацію у минулому столітті.
Взагалі обладнання для стрибків у воду досить дороге. Наприклад, трамплін коштує близько десяти тисяч євро. А для того, щоб мати відділення зі стрибків у воду, потрібно, як мінімум, два триметрових та два однометрових трампліни плюс вишки. До того ж потрібен гімнастичний̆ зал з комплектом відповідних снарядів та обладнання для сухих трамплінів. І, звичайно, на поточне утримання басейну – світло, воду, тепло – також потрібні немалі кошти.
В Україні багато років існувала державна програма, яка передбачала, що в кожному обласному центрі мав бути побудований олімпійський басейн, але на жаль, вона не була виконана.
Я розумів, що яким би не був талановитий спортсмен, без сучасної бази неможливий рух вперед, тому ми маємо прекрасний спортивний об’єкт – центр спорту "Ліко". Все облаштування трамплінів, станіни, зал сухої підготовки було закуплено за кошти спонсорів. У подальшому, після того, як ми отримали право проводити перші європейські турніри, за допомоги Міністерства молоді та спорту України, нам вдалося оновити спортивне обладнання.
На кожний офіційний міжнародний турнір обладнання має бути новим. Те, що вже було у використанні національної збірної передається в регіони, в ДЮСШ, щоб дітки могли займатися і робити перші кроки у стрибках у воду.
Святослав Рябенко, Чемпіон
