Джерело - Чемпіон.
Збірна України зі стрибків у воду пережила непрості тижні, коли один за іншим пройшли ліцензіціонний етап Кубка світу в Токіо і чемпіонат Європи в Будапешті. І це після майже двох років без міжнародних змагань.
У підсумку команда гідно виступила, завоювавши ще дві ліцензії (в синхроні у чоловіків на 10-метровій вишці і в індивідуальних стрибках на 3-метровому трампліні у дівчат), та має можливість ще отримати 1-2 ліцензії після їх перерозподілу FINA, а на чемпіонаті Європи в активі нашої команди три медалі, в тому числі одне золото.
Про те, з яким складнощами наша команда зіткнулася на змаганнях і про плани підготовки до Олімпіади розказала головний тренер збірної Тамара Токмачева.
- Розмову хотілося б почати з непростого календаря - два відповідальних старти поспіль, а перед цим простій протягом року, відсутність змагань, необхідність перебудовувати підготовку.... Наскільки було складно виступати в Токіо і Будапешті виходячи з цього?
- Почнемо з того, що команда у нас оновилася на 40% за рахунок юних спортсменів, які виступатимуть на юніорських чемпіонатах світу та Європи. Плюс такого складного календаря у нас не було ніколи - змагання переносилися, скасовувалися. Тренерському штабу було непросто варіювати в умовах скасування змагань і перестроювання графіків підготовки.
Цю всю ситуацію складно перенесли дорослі спортсмени. Молодих ми налаштовували, що їм потрібно тренуватися, ускладнювати програми, відточувати їх і вони все перенесли нормально, а от дорослі жили очікуванням і потрапили в психологічну яму.
- Перед чемпіонатом світу 2019 роки ви в одному з інтерв'ю сказали, що був план виграти 2-4 ліцензії - тоді виграли 3, а Софія Лискун добрала ліцензію трохи пізніше. Який план за ліцензіями був перед Токіо? Наскільки вдалося його виконати?
- Наш президент Федерації Ігор Лисов ставить перед нами завжди максимальні завдання. На висоті хлопці в синхроні взяли ліцензію, вікові хлопці на трампліні - ні.
Дівчатам на вишці було складно взяти ліцензію, тому що для Ксенії Байло це був перший міжнародний старт у кар'єрі. Вона не зовсім впоралася з хвилюванням. Арнаутова на трампліні теж перший раз виступала, не впоралася. Того ж Середу перед дорослими турнірами ми обкатали на юнацьких турнірах, а з Байло через коронавірус і скасування змагань цього не вдалося зробити.
- Олексій Середа з Олегом Сербіним в Токіо взяли ліцензію в синхроні, Середа гідно виступав у особистих змаганнях, а потім на ЧЄ виграв золото в міксті. На особисті змагання в Будапешті вже не вистачило психологічних сил?
- Йому ми поміняли 50% програми і на міжнародних змаганнях у нас не було можливості її прогнати. Ми її зробили складнішу, конкурентною на Олімпіаді. І, мабуть, він не витримав тиску в боротьбі з зубрами стрибків у воду.
А в синхроні він стрибає стабільні стрибки, які давно робить. Тому впорався з ними впевнено.
- Олексій став відкриттям останніх років в українському спорті, але організм молодий і зростаючий. Як справляєтеся з ростом і набором ваги Середи?
- У мене вже є досвід роботи зі спортсменами при переході з юніорів у дорослу команду. Єдине, у Олексія немає вибухових швидкісно-силових якостей, тому розписана програма над чим працювати. Тому ми працюємо і над цим, і над стрибучістю, і над складністю.
- Ксенія Байло виграла дві медалі на Чемпіонаті Європи. Ви задоволені, як вона проявила себе на фактично перших стартах такого рівня?
- Байло в парі з Лискун - дуже перспективна пара з хорошими, складними стрибками. У них велике майбутнє. На чемпіонаті Європи вони до останнього стрибка йшли першими, але грубо помилилися. З огляду на, що до цього вони ніде не стрибали, я оцінюю їх бронзу як золото. Плюс вони в парі з Середою взяли золото в міксті.
Ксенія - молодець, розумниця, вона на 100% впоралася, хоча в моїй практиці ще не було, щоб спортсменку висмикнули з юнацької команди, за 1,5 року поставили програму і кинули в жорна боротьби в еліті.
- На тлі Середи і Байло в тіні залишилися результати ще одного молодого лідера команди Софії Лискун. З боку мені здалося, що у неї були нестабільні стрибки, десь не вистачило чи впевненості, або змагального досвіду. В чому причина?
- У кваліфікації на ЧЄ вона була першою, а в фіналі з першого стрибка щось пішло не так. Грубо вона не помилялася, боролася до останнього, але дрібні помилки були присутні і вийшло четверте місце. Позначається, що вона випала зі змагальної обойми, плюс працювали над ускладненням програми і травма її турбувала.
- Трохи про організацію турнірів. Як організовано ваше перебування в готелях в Токіо і Будапешті? Фактично, ви стали одними з перших, з ким японці тестували змагання в епоху коронавірусу.
- Якщо говорити про поїздку в Токіо, то навіть ми - тренери були не готові до того, що побачили. Це була "бульбашка": жорсткий закритий простір, забиті вікна в готелі, які не відкривались. Вихід з готелю в автобус був строго в певний час під супроводом і не було можливості навіть подихати. Їжу нам приносили на поверх, їли ми виключно в номері і до їжі багато питань. На перше - Мівіна, залита окропом, майже не було овочів і фруктів - далеко не спортивне харчування.
Кожен день ми здавали аналіз слини на коронавірус, на початку і в кінці був ПРЦ-тест. Після важкого перельоту нас тримали в аеропорту в Токіо, де ми заповнювали анкети, здавали тест на COVID-19.
У Будапешті було не так жорстко - тести раз в 3 дні, хоча на вулицю теж не можна було вийти, але харчування було в ресторані і можна було собі вибрати їжу. Були балкони в готелі, тому можна було вийти-подихати.
У змагальному комплексі не було сухого залу для розминки, до якого ми звикли в Києві. Були постелені тільки мати, де спортсмени розминалися. Два басейни – стрибковий і плавальний. Комплекс готовий до Олімпіади, все всередині готове було до тестових змагань.
- Трохи про чемпіонат Європи. Чи позначився на виступах адаптаційний період: чи змогли наші спортсмени, відновившись після Токіо, показати свій рівень або він все-таки вище, ніж показання результати?
- Я задоволена результатом виступу в Будапешті. Команда молода, недосвідчена - і ми виграли три медалі. Нагадаю, що ми приїхали без адаптації, а, наприклад, деякі спортсмени інших країн, які вже були з ліцензіями, не їздили в Токіо, а відразу приїхали в Будапешт. У нас по-різному у всіх пройшла адаптація - хтось переніс все непомітно, а хтось відновився тільки перед поїздкою додому.
- У плані акліматизації важливе питання, де проводити передолімпійський збір. Як його вирішуєте?
- Наукова група рекомендує нам перед Токіо 6-7 днів адаптації. Але нас знову очікує режим на Олімпіаді, носіння масок навіть між стрибками ... З огляду на, що нас знову "закриють", напевно, треба буде працювати з психологами, які будуть готувати спортсменів до такої ситуації, проговорювати все.
Ми плануємо групами заїжджати на Олімпіаду в залежності від того, коли спортсмени виступатимуть. Потрібно продумати харчування, яке взяти з собою.
Планували проходити збори в Кореї, де ми готувалися до чемпіонату світу в 2019 році. Хотіли повторити, але Корея поки не планує приймати гостей, а якщо і прийме, то це будуть "бульбашки" з обмеженнями, знову ж без повітря і руху, а це важко в першу чергу психологічно.
- Які взагалі подальші плани збірної?
- 7-12 червня у нас буде чемпіонат України, потім збори в Києві, Олімпіада, а з жовтня-листопада чотири Світові серії. Першими в Токіо числа 20 липня полетять Середа та Сербін, потім інші.
- Самі ліцензії – неіменні. Як будете визначати склад на Олімпіаду або хто завоював ліцензії - той і поїде в Токіо?
- Остаточний склад буде сформовано за підсумками чемпіонату України. У нас є принципи і критерії відбору, там є певна сума балів, яку потрібно набрати. Буде тренерська рада, яка оцінить перспективу на майбутнє, морально-психологічну готовність і стабільність виконання стрибків. Проблем зі складом команди у нас ніколи не було і сподіваюся не буде, тому що Федерація за цим стежить.
Святослав Рябенко, Чемпіон. Фото Федерації України зі стрибків у воду
