Джерело - Чемпіон.
Виконком Української Асоціації футболу призначив виконуючим обов'язки головного тренера збірної України Олександра Петракова. Функціонери УАФ зібралися напередодні ввечері та засідали більше 6 годин. За інформацією ЗМІ, керманич Асоціації Андрій Павелко до останнього сподівався отримати до лав збірної Сергія Реброва.
Призначення 64-річного фахівця на посаду головного тренера збірної - яскрава ознака відсутності стратегії в Українській Асоціації футболу та, певною мірою, провал особистих амбіцій її керманича. І мова не про беспосередньо Петракова... Але про все по порядку.
Відхід від головної команди уже колишнього наставника Андрія Шевченка став несподіванкою не лише для уболівальницької спільноти. Шевченко відмовився продовжувати контракт із асоціацією. За нашою інформацією від дуже авторитетного джерела, Шевченку запропонували продовжити співпрацю з суттєвим пониженням зарплати. Звісно Шева відмовився. Багато дивного в цій історії, хоча б через те, що збірна на Євро-2020 під керівництвом Шевченка заробила дуже солідні призові від УЄФА. Відмова Шевченка стала несподіванкою для Асоціації в цілому. Інакше яким чином пояснити майже добове мовчання представників УАФ і всю наступну епопею з призначенням головного тренера.
Не секрет, що Андрій Павелко любить пафос, піар, увагу до своєї персони, що, досить часто, грало йому на руку, але не цього разу. Тому кандидатура Сергія Реброва, з його досить солідним тренерським бекграундом, напрошувалася сама собою. Можна припустити, що саме через вищесказане, всерйоз не розглядалась кандидатура Мирона Маркевича. Була інформація, що Маркевичу запропонували очолити збірну до кінця 2021 року, фахівець же хотів повноцінний контракт. Однак у Сергія Реброва чинний контракт з еміратським Аль-Айном, який екстренер Динамо підписав на початку червня, буквально за місяць до відходу Шевченка. Вочевидь, що ще на початку літа Павелко навіть не розглядав припинення співпраці з Шевою. Усе це можна списати на форс-мажор, але ж його й створила сама УАФ...
Тож епопея з обранням головного тренера збірної затягнулася. Незважаючи на всі спроби, Реброва так і не вдалося забрати з ОАЕ, а тягнути далі було нікуди. Уже 1 вересня збірна України зіграє в Казахстані в матчі кваліфікації до ЧС-2022. Тому, досить логічним виглядає вчорашнє призначення. Логічним, але, як мінімум, незрозумілим. Олександр Петраков, незважаючи на тріумф в молодіжному (U-20) чемпіонаті світу 2019 року зірок із неба не хапав. Востаннє тренер працював головним із дорослою командою ще в далекому 2001 році. Загалом же спеціаліст пропрацював головним тренером професіональних клубів аж 3 роки. Та сумарно 6 років був помічником головних тренерів. Починаючи з 2011 року Петраков, очолював збірні України різних вікових категорій. Не без успіху: учасник молодіжного чемпіонату світу 2015 року (1/8 фіналу), юнацького Євро 2014 року (5 місце) та 2018 року (3-4 місця). А йому вже - 64...
Зрозуміло, що в Петракова, фактично, немає ризиків - збірна України в складному становищі в кваліфікації до Мундіалю, тим більше, усім зрозуміло, що він фігура - тимчасова. Цілком ймовірно, до звільнення Реброва, ризики якого були б куди більшими, але й попит із 47-річного спеціаліста був би набагато більшим.
Новий керманич збірної - це не про вишукані тренерські рішення, ігрові схеми та сучасний футбол. Це, радше, про мотивацію, жорстку ігрову дисципліну та максимально спрощений футбол від суперника. Напевне через це, й кандидатура Петракова виглядає певним кроком назад у розбудові сучасної, європейської збірної України.
Головною ж проблемою для Петракова стане велетенський тиск на нього з усіх боків. При всій повазі до фахівця, навряд чи він буде беззаперечним авторитетом у роздягальні. Мова не про зневагу до нього від футболістів, мова - про авторитет на рівні підсвідомості. Саме завдяки авторитету Андрію Шевченку й вдалося побудувати збірну, яка кардинально відрізнялась від усіх попередніх. Здебільшого завдяки авторитету (не плутати з авторитаризмом) в роздагальні Шевченко зі своїм високласним штабом і дав результат на Євро-2020.
Тож збірна отримала головного тренера, нехай і з приставкою в.о. Вийде чи ні в Петравова, покаже лише час. Але одне зрозуміло напевне - УАФ, як не мало, так і не має вибудованої стратегії. Це стосувалося й призначення Шевченка, хоча в нього й вийшло, це стосується й Ротаня. Про це говорять і останні дії Асоціації, які більше схожі на агонію, аніж на чіткий розрахунок.
А збірна України, головна команда 40-мільйонної країни, заслуговує на більше!
Андрій Твердохліб, Чемпіон
