Історія дня. У Зеніт потрапив після п'яного дебошу в Шахтарі. Круті повороти футболіста, який мав проблеми з алкоголем | Футбол | Champion.com.ua
Мій профіль

Історія дня. У Зеніт потрапив після п'яного дебошу в Шахтарі. Круті повороти футболіста, який мав проблеми з алкоголем

27.10.2020 12:23 8806 0
Максим Розенко розповідає про відомого у 90-х захисника Олександра Бабія. Екс-гравець Шахтаря і Зеніта потрапив у страшну ДТП, а згодом освоїв фах механіка.
Історія дня. У Зеніт потрапив після п'яного дебошу в Шахтарі. Круті повороти футболіста, який мав проблеми з алкоголем

Джерело - Чемпіон.

Історія появи Олександра Бабія на берегах Неви просто розкішна – у Північній Пальмірі він опинився у 1998 році через порушення режиму під час ізраїльського збору Шахтаря. Що цікаво: у Шахтарі Бабій з’явився після схожої ситуації – у 1993 році Леонід Буряк відрахував Олександра з тернопільської Ниви через порушення спортивного режиму. На той момент захисник вже мав пропозицію від Шахтаря, тому зібрав речі і махнув у Донецьк.

Дві пляшки віскі

"Ми були на зборі в Ізраїлі, – згадував Олександр історію з переходом у Зеніт в розмові з автором цих рядків. – Усією командою поїхали подивитися Єрусалим. Після екскурсії нам надали кілька вільних годин. Ми з Кривенцовим зайшли в кафе. Пропустили там по парі пляшок пива. Потім ще в один заклад навідалися. Там теж по два кухлі пива перехилили. А потім Валера кудись загубився...

Я його шукав-шукав, але так і не знайшов. Повернувся до автобуса, запізнившись на годину, скажімо так, у стані тривоги. Мені Яремченко – за те, що я "загубив" Кривенцова, – озвучив усе, що про мене думав. Валера, щоправда, незабаром знайшовся – приїхав у готель на таксі. Але коли ми повернулися в Донецьк, Валерій Іванович розпорядився відправити мене на перевиховання у Шахтар-2. Я сказав, що там грати не буду. Слово за слово, посварилися вщент. Все – через мій вибуховий характер.

Довелося йти із Шахтаря. Два тижні сумував, а потім мені зателефонував Леонід Колтун, який тоді працював асистентом Анатолія Бишовця в Зеніті. Запитав, чи хочу пограти за Зеніт. Я одразу зібрав речі і махнув прямо в Ашгабат, де пітерці виступали в Кубку президента. Так склалося, що в Зеніт потрапив після дебошу у Шахтарі".

Втім, на берегах Неви Бабій продовжив гнути свою звичну лінію поведінки. І вже перша офіційна гра за Зеніт могла стати для захисника останньою.

"У першому турі ми обіграли московський Спартак – 2:1, – згадував Олександр. – Ейфорія охопила. Вирішили відзначити успіх. Компанія у нас була інтернаціональна: українці Вернидуб, Попович, Максимюк і я, молдованин Куртіян, вірменин Березовський, місцевий Лепехін. Посвяткували.

Далі хлопці роз'їхалися по домівках, а я відправився на базу. Там вирішив додати. Якраз із останніх зборів у Болгарії привіз дві пляшки віскі. Самому пити не хотілося, покликав охоронця. З ним удвох ми ці дві пляшки і спустошили. У підсумку на ранковому зібранні виглядав не дуже. Засікли моментально. Бишовець, тільки-но мене побачив, запропонував пройти до його кабінету. І відразу ж сказав, щоб я збирав речі. Анатолій Федорович у цьому плані дуже суворим був".

Читайте також: Сховався від хлопців у туалеті. Історія легендарного динамівця, який програв у казино абсолютно все

20000 доларів

Першого разу Бабія пробачили. Але поставили цікаву умову.

"За мене заступився асистент Бишовця Анатолій Давидов, – не приховує Олександр. – Анатолій Вікторович пішов до Бишовця і сказав, що всі хлопці просять залишити мене в команді. Не знаю, який фактор виявився вирішальним – його прохання чи надії, які Анатолій Федорович зі мною пов'язував, але Бишовець мене пробачив. Щоправда, розпорядився, щоб мене "зашили".

Я до цього поставився спокійно. Ну, зробили укол у вену. Це ж суто психологічний метод. Поцікавився у доктора, що зі мною буде, якщо знову вип'ю. Він заспокоїв, мовляв, фатальним результатом це не закінчиться. Хоча мені він допоміг – протримався майже весь чемпіонат".

Із Зенітом Бабій підписав дворічний контракт.

"Зарплата була 2 тисячі доларів на місяць, – згадував Олександр. – З преміальними набігало вдвічі більше – за домашню перемогу давали тисячу, за гостьову вікторію – півтори. Із Шахтарем різниця була відчутна – в Донецьку на той час зарплата становила 500 доларів на місяць. Преміальні теж були нижчими – 500 за перемогу, 250 – за нічию. Тоді у Шахтарі майже всі гравці заробляли однаково".

Найбільші преміальні у кар'єрі Бабій заробив, коли Зеніт у 1999 році виграв Кубок країни.

"Тоді заплатили 20 тисяч доларів, – не приховує Олександр. – У Шахтарі, коли в 1995 році вперше виграли Кубок України, дали по три тисячі доларів на брата. Причому попередньо обіцяли виплатити по дві, але потім вирішили додати. Через два роки за другий Кубок виплатили вже по 7 тисяч доларів".

Читайте також: Андрій Мальчевський: У Бангладеші заробив 8 тисяч доларів

"Бл**ь, завалили телевізорами всю країну"

Коли дворічний контракт із Зенітом закінчувався, клуб запропонував Олександру підписати нову дворічну угоду. Але Бабій відмовився.

"Мені запропонували непоганий контракт у Торпедо-ЗІЛ, – пояснював своє рішення Олександр. – Повинен був отримувати в два рази більше, ніж у Зеніті. Тренував команду Борис Ігнатьєв. Але там анекдотична ситуація вийшла. З великим знаком "мінус".

Я чомусь сильно не сподобався одному з асистентів Ігнатьєва. Він з першого дня почав до мене чіплятися – із дріб'язковими питаннями. Мовляв, чому мене по батькові не називаєш, і так далі. Дістав мене. Я на нервах розірвав контракт. Рік сидів у Донецьку без роботи. А потім мене Борман (Валерій Овчінніков, – Чемпіон) у Нижній Новгород покликав. Суворий дядько, але справедливий. За словом у кишеню не ліз. Установки на гру давав просто дивовижні. Причому не тільки в офіційних матчах, але й товариських. Логіка в них відсутня абсолютно. Пам'ятаю, на зборах із корейцями грали, то він поскаржився на їхній технологічний розвиток. "Бл**ь, завалили всю країну телевізорами, потрібно хоч на футбольному полі показати, що ми сильніші".

Читайте також: Герман Зонін: Я штрафував і Сабо, і Фоменка

І доктор, і механік

Після завершення активної ігрової кар'єри у Бабія з'явилися нові виклики.

"Після 23 березня 2002 року життя дало невелику тріщину, – відверто каже Олександр. – Їхали Донецьком о третій годині ночі. Перед цим трохи погуляли. Приятель був за кермом. За кермом і заснув. Врізалися в стовп. Голову розбив дуже пристойно. Два з половиною місяці в лікарні пролежав. Пройшов відділення нейрохірургії, непрості операції. Фізичні навантаження лікарі мені заборонили на два роки. Куди вже тут про великий футбол говорити. Гроші закінчилися, дружина пішла".

Якийсь час Бабій працював у Донецьку доктором-механіком. Випускав мікроавтобуси на маршрут.

"Будильник дзвонив о 4:10, – згадував Олександр. – Вставав, їхав на роботу. Випускав 60 мікроавтобусів на маршрут. Перевіряв їхню технічну справність. Заодно звертав увагу на фізичний стан водіїв. Міг тиск перевірити. Якщо у когось він був підвищеним, таблетки давав. Підписував путівки. Паралельно доктором працював – стали у нагоді медичні навички, які надбав за час своєї футбольної кар'єри".

Читайте також: Історія дня. Працював перукарем – порізав вухо дружині генерала. Екс-форвард Динамо і Шахтаря змінив безліч професій

Особиста справа:

Олександр Бабій.

Народився 9 липня 1968 року в Ташкенті.

Виступав за команди: Темп Шепетівка (1990-92), Нива Тернопіль (1992-93), Сталь Алчевськ (1994, 2000), Шахтар Донецьк (1994-95, 1996-97), Торпедо Запоріжжя (1995), Металург Запоріжжя (1995-96), Зеніт Санкт-Петербург (1998-99), Локомотив Нижній Новгород (2001), Арсенал Тула (2001).

Володар Кубка України (1995, 1997). Володар Кубка Росії (1999). Володар Кубка УРСР (1991).

Максим Розенко, Чемпіон

Коментарі ()