Джерело - Чемпіон.
Андрій Скворцов 15 років працював в газеті Совєтський Спорт і російському тижневику Футбол.
Андрій Скворцов народився в Україні, але більшу частину свого життя провів у Росії. Як футбольний журналіст працював на Євро-2004, Євро-2008, Євро-2012, ЧС-2006, Кубку Америки-2007 і 2011, Кубку Конфедерацій-2013. Останні роки живе в Іспанії. В інтерв'ю Максиму Розенко Андрій пояснив, яким чином в газеті Совєтський Спорт з'явився заголовок "Бей, Хохлов, спасай Россию!" І оцінив нинішній курс керівництва Росії.
- Тільки давай краще відразу на "ти", а то у нас звернення "ви" використовується стосовно людей похилого віку (75+) або представникам якогось офіціозу. На "ти" в Іспанії кажуть один одному журналісти та спортсмени, учні та вчителі, поліцейські і звичайні громадяни, не кажучи вже про колег по професії.
- У 1999 році в Совєтському Спорте напередодні матчу Росія - Україна вийшов номер з заголовком Бєй, Хохлов, спасай Росію!. Ти тоді працював в редакції цієї газети. Хто був автором заголовка?
- Щоб дати точну оцінку тому, що сталося, треба знати всю передісторію. Річ у тім, що тоді редакційну політику визначала "комсомольська бригада", що прийшла з Експрес-газети. Її метою було збільшення тиражу і продажів шляхом перетворення газети в так званий "спортивний таблоїд" за образом і подобою англійських "жовтих" видань. Природно, великі кричущі заголовки були однією зі складових цього стилю, який мені завжди відверто не приваблював. Його "автентичних" споживачів (англійських туристів з "глибинки" або з міських робітничих околиць) маю нещастя споглядати мало не цілий рік. За своєю поведінкою це - формене бидло, що не виявляє поваги до традицій і культури країни, де вони всього лише гості, і яких терплять тільки через гроші.
- Чи був хтось в редакції проти цього рішення?
- Звичайно, були, і далеко не я один, але приймалося-то воно не рядовими співробітниками. Я не володію талантом читання чужих думок, тому не можу сказати, чи було воно продиктоване одним лише бажанням "вистрілити", "пропіаритися", "заявити про себе" або чимось ще, але думаю, що люди прекрасно усвідомлювали те , що вони роблять. Хоча з точки зору "гри слів" все було виконано так (коми, вставка), що не підкопаєшся.
- З Совєтським Спортом ти розпрощався з власної ініціативи?
- Так. Свою особисту незгоду - і з цим, і з багатьма іншими моментами, і з "генеральною лінією" - я висловив два роки по тому, коли та ж сама команда повернулася в Совєтський Спорт, а я повернувся з України. У перший же день написав заяву про звільнення "у зв'язку з неможливістю співпраці з новим старим керівництвом". Це було питання не особистих відносин, а непереборних протиріч і розбіжностей в поглядах на шляхи подальшого розвитку видання. Може бути, навіть і просто на навколишню дійсність, яка починала змінюватися вже тоді, ще на рубежі тисячоліть ...
- Ворогів собі таким рішенням не нажив?
- Не думаю, що, попри високий ступінь радикалізму в поглядах, їх сталість і послідовність, я встиг нажити собі ворогів в світі російської футбольної журналістики. Нажити їх можна, коли йде боротьба за гроші, кар'єру чи популярність, що завжди цікавило мене менше всього.
- Я був присутній на поєдинку Володимира Кличка з Олександром Повєткіним в Москві в жовтні 2013 року. Олександр Розенбаум через п'ять днів після бою в прямому ефірі програми Великий Бокс на українському телеканалі Інтер схарактеризував поведінку своїх співвітчизників в Олімпійському словом "бидло" ...
- Не виключаю, що в жовтні 2013 року Розенбаум давав таку характеристику, але ось тільки через рік цілком міг поставити свій підпис під листом діячів культури "на підтримку партії та уряду". Багато людей в Росії змінилися до невпізнання ...
- Добре, а як було в 1999 році на матчі Росія - Україна?
- Я зараз навіть точно і не опишу траєкторію польоту м'яча, коли Філімонов пустив "метелика", а ти хочеш, щоб я згадав якісь деталі. Тим більше, що дивився ту гру вдома по телевізору. Пам'ятаю тільки, що коли забила збірна Росії, то у всіх квартирах поруч кричали і стукали, а ось коли рахунок було зрівняно, то настала мертва тиша, в якій вже я дозволив собі відірватися по повній програмі.
"Пропагандони" і міжнародний трибунал
- З огляду на те, що відбувається між нашими країнами, не можу обійти в нашій бесіді політичну тему. Наскільки, на твою думку, був правомірним захоплення Криму Росією?
- Як захоплення або анексія можуть бути правомірними за визначенням? Генеральна Асамблея ООН, по-моєму, дала чітку оцінку того, що сталося в своїй резолюції ще в березні 2014 року: представники ста країн назвали це анексією, 58 "утримались", 11 проголосували проти. Останніх можна і перерахувати: Росія, Зімбабве, КНДР, Венесуела, Сирія, Болівія, Білорусія, Вірменія, Куба, Нікарагуа, Судан. Банально, але факт: "Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти".
- Багато твої колеги думають в схожому ключі, або більшість бурхливо раділо за "Кримнаш"?
- Я давно вже практично не спілкуюся з журналістами, які працюють в Росії, на політичні теми. Сенс? Я - константа, більшість людей у віці 40+ також мають вже сформувалися переконання. Знаю, що є різна ступінь згоди, неприйняття, мовчання або небажання взагалі хоч якимось боком торкатися політики. Пред'являти будь-які претензії будь-кому не маю права, бо життєві ситуації у всіх різні. Та й мені б теж, напевно, можна було їх пред'явити. Нікого поіменно називати не буду, думаю, що кожен може сам заявити про свою позицію, якщо того захоче.
- Чи вважаєш ти Росію головним ініціатором створення так званих ДНР і ЛНР?
- Виною всьому державний радянський менталітет, помножений на місцевий "синдром гопника". Вони ж там свій "СРСР в мініатюрі" будують, по-шариковського: відняти й поділити - між собою, зрозуміло. Цю публіку я знаю краще за багатьох, оскільки "бурхлива молодість" стала дуже доречною на проживання в місті - чи, радше, передмісті, який свого часу гримів на всю Росію, а в ньому самому, в свою чергу, з настанням темряви гриміли черзі або поодинокі. Знайомому в "глухий" торець будинку з гранатомета засадили ...
Це зараз, напевно, оазис, а тоді без "допоміжних засобів" краще було вулицями і не ходити. На щастя, все закінчувалося "Ну чё ты, братан, не бычься". Бог милував ... Так ось згадайте всіх цих "моторол", "губарєвих" та інших "героїв ополчення" - там же "печать Ломброзо" прямо на лобі стояла. Хто в темі, зрозуміє, про що я, а іншим відповім улюбленою приказкою: "Не треба мені розповідати про Мадрид за путівниками".
- Який російський фейк з приводу України вважаєш найбільш ідіотським?
- Про всі ці ідіотські фейки - про "розп'ятого хлопчика", "клаптик землі і два раба", "геноцид снігурів" і так далі - я дізнавався виключно з Інтернету, де стосовно них висловлюють здивування (обурення) люди, які для чогось дивляться зомбі-ТВ, читають зомбі-пресу, а потім все це коментують. Я ж в сортах говна не розбираюся, а твердо стою на позиції, озвученої Булгаковим в "Собачому серці" від імені професора Преображенського: "Не читайте радянських газет. - Та це ж інших немає. - Ось ніяких і не читайте ". Пресу я читаю виключно іспанську ...
Кажуть, що "Кого Бог хоче покарати, того спочатку позбавляє розуму". Так що, початок вже покладений, - а покарана, боюся, буде вся країна. Але хотілося б, щоб всі ці "пропагандони", гідні продовжувачі справи Юліуса Штрайхера (головний редактор тижневика Дер Штюрмер, один з ідеологів расизму. Страчений відповідно до ухвали Нюрнберзького трибуналу за антисемітську пропаганду й заклики до геноциду – прим. М.Р.), які сіють навколо ненависть і брехня, відповіли за всі свої діяння не тільки перед Богом, але й перед судом - тим самим міжнародним трибуналом.
- Твої побажання нашій країні.
- Не звертати з обраного шляху і через очищення прийти до мети. У вас є свої внутрішні проблеми, які можете вирішити тільки ви самі. Потрібно це чітко усвідомлювати. Сподіваюся ще за свого життя побачити Україну повноправним членом Європейського Союзу і дійсно вільною, незалежною країною з розвиненим громадянським суспільством.
Максим РОЗЕНКО
