"Я випереджав усіх на секунду, а ти, Лео, попереду на три": Зідан і Мессі взяли інтерв'ю в один одного
Ліонель Мессі та Зінедін Зідан провели публічну бесіду в форматі взаємного інтерв'ю. Запис розмови славетного гравця Реала, Ювентуса та збірної Франції з легендою Барселони та збірної Аргентини була опублікована на YouTube-каналі "adidas Football".
Пропонуємо до вашої уваги переклад цієї розмови.
З: Ми обидва тут із "десятками" на спині. Шкода, що ми не змогли пограти разом. Нарешті настав той час, коли я можу віддати тобі пас. Я пройшов довгий шлях і мені дуже приємно бути тут, поруч із тобою і поговорити трохи про футбол – цього потребують люди. Більше футболу, ніж усілякої маячні.
М: Мені це також приносить велике задоволення. Я захоплююся тобою. У нас не було можливості пограти разом, але ми все одно трішки пограли один проти одного, але потім ти – тренер, а я – гравець. Я завжди захоплювався і поважав тебе.
З: Дякую! У мене дещо є для тебе. Ти пам’ятаєш про що ми говорили вчора? Ми були такими молодими...
М: Та-а-ак, який же це був рік? 2007-й? 2008-й?
З: Скільки тобі було тоді років?
М: 19
З: Це було в роздягальні в Мадриді, ви тоді приїхали з Барселоною.
М: Так, я пам’ятаю це. Рауль також там був…
Коли ви були дітьми, які у вас лишилися спогади з номером 10? Що раніше означала 10-ка на спині?
М: Для аргентинців 10 – особливе число. Ви говорите "десять" і вам одразу спадає на думку Марадона, чи не так? Усі, хто зі мною виріс і грав у футбол протягом свого життя, хотіли бути схожим на нього, але ніхто не міг бути, як він. Це було нашою мрією та бажанням і ми намагалися копіювати те, що робив Марадона. Гравець, яким ми захоплювалися та за яким слідкували, був саме десяткою і це не залежало від віку, адже я майже не застав його гру.
З: Скільки тобі тоді було?
М: Коли Дієго перейшов до Ньюельса – це була кінцева стадія його кар’єри. Мені тоді було 6 чи 7 і я практично нічого не пам’ятаю. Та сама історія і з Чемпіонатом світу 1994 року. Згодом я передивився записи, де він грав, і те, як він представляв Аргентину. Він наш наставник і кумир.
З: Це прекрасно, що ти так поважаєш Дієго. Як ти сказав, це стосується усього світу, а не лише Аргентини, адже Марадона був кумиром усього світу. І зараз, щоб усі люди, зокрема ти, котрий зробив дуже багато у своєму житті – виграв сім разів Золотий м’яч, так висловлювалися про Марадону... Це дуже приємно.
М: Для нас Дієго – це щось надпотужне, що буде повторюватися ще дуже-дуже багато років. У мене немає жодних сумнівів щодо цього. Це передається з покоління в покоління, тому що мої діти вже знають, хто такий Дієго, навіть не заставши його. Вони знають про нього лише з відео і з того, що ми про нього розповідаємо. Для усіх аргентинців його постать дуже важлива і досягає глобального рівня.
З: Коли ми були маленькими, ми всі хотіли бути "номером 10". У команді він був лідером.
М: Це був завжди інший гравець, чи не так?
З: Так, він був іншим, це правда.
М: Ми всі вірили, що були інакшими, проте це було не так. Ми всі хотіли носити 10-ку на спині ще з раннього віку, але сьогодні я не певен, що це ще лишилося.
З: У якому сенсі?
М: Мені здається, сьогодні 10-ка вже не така вагома і бажана.
З: Так, сьогодні десятка не така важлива, як раніше. Річ у тім, що сама позиція 10-ки на полі зникла. Якщо ви граєте 4-3-3, 4-4-2, то десятка втрачається, ти й сам це знаєш.
М: Так, у неї більше нема того положення, яке свідчило б, що ти лідер. Сьогодні більшість команд грає за схемою 4-3-3 – там більш глибинні гравці, але водночас це не вписується у лінійну схему 4-4-2.
З: Хвала Господу, що ти ще граєш і десятка досі існує.
М: Сьогодні вони перетворюються у більш глибинних гравців або фальшивих вінгерів. Наші десятки характеризувалися зв'язувальними гравцями, як-от Рікельме, Аймар. Таких лишилося зовсім мало або й узагалі немає.
З: Як щодо твоїх дітей, вони грають?
М: Мої діти люблять футбол, їм трьом подобається це.
З: Можу припустити, що їм подобається позиція 10-ки?
М: Вони дуже маленькі – звичайно, їм це подобається. Зазвичай, коли ти дитина, то тобі подобається вести атаку та забивати. В іншому разі потрібно просто народитися з божевільністю воротаря, щоб тобі подобалося це. Як правило, більше подобається забивати голи атакуючи. Вони грають із м’ячем цілими днями.
З: Скільки років старшому?
М: У листопаді буде 11. Матео має 8 років, а Чіро – 5.
З: І вони всі грають?
М: Утрьох і цілими днями.
Коли ви були дітьми, хто для вас був прикладом для наслідування?
З: Для мене це був Енцо Франческолі, адже він грав за Марсель.
М: Так, я чув про це. Навіть одного з ваших дітей звуть Енцо.
З: Так, він названий на його честь. Він грав тоді в Марселі, а мені було лише 13, тобто до того, коли я поїхав до Канна, де й почав грати. Коли я побачив його, то сказав: "Я хочу бути, як він!". Він був елегантним. Те, як він грав та рухався з м’ячем …
М: Я також бачив Енцо
З: Часто?
М: Достатньо. Я тоді був дитиною, коли він грав у Рівері. Вони тоді також виграли все, у них була відмінна команда.
З: У Франції ми – звичайні французькі гравці, іноземців було зовсім мало, тому, коли перейшов Енцо, ми побачили зовсім інший футбол. Він робив із м’ячем усе, що тільки можливо, й тоді я сказав собі: "Ця людина – чарівник". І я хотів робити те саме.
М: Я завжди казав, що мені подобався Аймар...
З: Так, він грав у Валенсії.
М: Він був гравцем, чия гра мені подобалася завжди й він був у Рівері, де була чудова команда, він дуже виділявся. Окрім Дієго, про якого ми говорили і котрий завжди стоїть на першому місці, Пабло мені подобався саме як футболіст. Він мені подобався навіть тоді, коли я був досить молодим і не цікавився європейським футболом. Звичайно, коли ти зростаєш, то починаєш розуміти певні речі та дивитися європейський футбол, але в основному це був місцевий аргентинський.
З: Скільки тобі було років, коли ти переїхав до Барселони?
М: У 2001, коли мені було 13.
Якими характеристиками має володіти "десятка" на полі?
М: Як ми вже говорили, футбол дуже змінився. Манера гри, його система… Зараз із раннього віку діти вже грають за схемою 4-3-3 або лініями з трьох чи п’яти гравців. Десятка, про яку ми говоримо, настільки нетипова для цієї системи та навіть не вписується у неї. Тому, можливо, це і є причиною, чому вона зникла.
З: Проте вам однаково потрібно володіти якоюсь магією, щоб грати на цій позиції. Гравець під номером "десять" – лідер команди, а лідер команди має творити. Це те, що відрізняє тебе від інших гравців. Ти маєш бачити ситуацію раніше за всіх. Я був на секунду попереду всіх інших, а ти, Лео, попереду на три секунди. Саме це вас відрізняє від інших гравців. Гравці бачать, що потрібно зробити. Ще до того, як отримати м’яч, ви вже знали, що будете з ним робити. Моя думка, що десятка має відображати саме це. Це щось типу "Я віддаю тобі м’яч, а потім спостерігаю за тобою".
Чи відчуваєте ви якусь різницю, коли носите десятку?
М: Я не думаю, що сьогодні це так важливо, як декілька років тому, проте футболка з цим номером особлива.
З: Це правда. Коли ти вдягаєш футболку з номером 10, це чинить на тебе більший тиск, але для тих, хто її носить, це не проблема. З тими, хто це знає, нічого не відбувається, а ті, хто не знає про це, відчуває шалений тиск.
М: Коли я був у Парижі, то не був "десяткою", а за ті роки, що я грав за збірну та Барселону, я вже звик до неї. Я трохи сумував за "своїм номером", адже мав його все життя. Згодом я звик і це нормально. Потім номер 30 став особливим для мене. Моя перша гра була під цим номером, тому тепер він також особливий для мене.
З: Це стало особливим лише для тебе. Люди хочуть бачити Мессі у футболці під номером 10. Коли я бачу тебе на полі, то хочу бачити десятку на твоїй спині. Є деякі гравці, наприклад, Фігу, котрий також носив десятий номер... Але це не мало такого значення для мене, позаяк мені тоді подобався 5-й номер. Урешті-решт найважливішим є те, що ви робите на полі.
М: Ти надав великого значення цій цифрі, тому було дивно когось іншого бачити під цим номером.
З: Бачити центрального півзахисника з п’ятіркою було трохи дивно, але я розповім як це було. Флорентіно – президент, йому не подобалися гравці, котрі носили номери 25, 30, 35… Він був зі старої школи – для воротаря номер 1 і далі всі до 11. Тоді у Санчеса був п’ятий номер, він грав у обороні Мадрида. Він пішов, а коли прийшов я, то президент мене спитав: "Ти не хотів би мати номер від 1 до 10?". Я погодився та обрав футболку з номером 5, адже інші він не любив і казав, що тоді це був би якийсь американський футбол.
М: У тебе майже не було вибору. Ти взяв те, що лишилося...
З: Зрештою, цифра "5" для мене дуже важлива, ви й самі це знаєте. Для мене це історія з Мадридом. 10-й номер – це круто, як і номер 5. Я дуже мало пам’ятаю з номеру 21 у Ювентусі.
Якими словами чи моментом ви описали б Лео?
З: Лише одне слово – "магія". Ми з Лео не часто бачимося, але, користуючись нагодою, я хочу сказати, що дуже захоплююся ним. Цей гравець відрізняється від інших. Магія у тому значенні, що ще до того, як він торкається м’яча, він уже знає, що буде робити з ним. Спостерігаючи за тобою на полі, я вже розумів, що ти будеш робити – це було схоже на зв’язок. Він – те, що люди хочуть бачити в футболі. Таких, як він, більше не існує.
А ти, Лео, розкажи все, що спадає тобі на думку
М: Я кажу це не тому, що ти сидиш тут. Я вважаю його одним з найвеличніших гравців у історії. Я завжди захоплювався ним. Я часто спостерігав за ним у Мадриді й він змусив мене страждати, адже тоді я був у Барселоні. Я пам’ятаю ті часи в Мадриді: "галактікос" і той єврокубок, котрий ви виграли. У вас була відмінна команда. Він завжди був іншим: елегантність, мистецтво, магія – він мав усе це. У мене багато спогадів про нього. Я пам’ятаю гол у ворота Ліверкузена у фіналі Ліги чемпіонів, котрий ти забив лівою. Я пам’ятаю твої голи на Чемпіонаті світу та проти Барселони. Типовий прохід "рулеткою", або "фінт Зідана". Якщо не помиляюся, у Валенсії є навіть така п’єса. Неймовірний гол – це той, котрий ти добив лівою. Такі речі люблять фанати і люблю я, хоча для мене це було чимось дуже складним. Я був і я є фанатом Барси, але величні гравці виходять за рамки своїх футболок та країн. Було дуже цікаво спостерігати за ним та за всім його поколінням гравців. Збірна Франції – велична збірна з величними гравцями. У будь-якому разі, він був іншим, він був десяткою, хоча й не носив цей номер у Мадриді.
Ви є прикладом не лише на полі, а й за його межами. Що б ви сказали новому поколінню?
З: Моєю порадою було б використання шансу, котрий випадає тобі, адже ти займаєшся своєю улюбленою справою – граєш у футбол. Лео і зараз демонструє це, але оскільки я вже на пенсії, то хочу сказати людям та дітям, щоб вони не були дурними та не проґавили свій шанс. Вони мають зосередитися на футболі. Це може бути 15 років, може бути й 20 років, як у Лео, котрий продовжує свою кар’єру. Ось, що я б сказав усім дітям. У вас може бути два шанси, три, але іноді він буває лише один і ти маєш ним скористатися.
М: Нам дуже пощастило, що обрали саме нас, але, крім цього, є робота, відповідальність і повсякденна праця. Ми пройшли дуже довгий шлях, щоб отримати те, що ми зараз маємо. Я думаю, що ми завжди були скромними та з повагою ставилися до інших – цьому мене вчили ще з дитинства і мені здається, що це найважливіше, чи не так? Як уже сказав Зідан, треба скористатися шансом і передусім треба думати.
З: У світі є дуже багато талановитих людей, але більшість не досягає успіху, адже таланту недостатньо. Потрібно працювати над собою, самовіддаватися та іноді жертвувати чимось. У футболі не менш важлива і вдача, адже у світі дуже багато охочих грати в футбол. Це найбажаніший вид спорту, де багато можливостей, і Мессі тому приклад. Він усе ще грає і є прикладом для багатьох людей. Для нього, окрім футболу та сім’ї, більше нічого не існує.
М: Так, для мене це був стиль життя. Я точно знав, чим я хочу займатися. З дитинства я насолоджувався футболом та любив у нього грати. У мене було багато думок, але футбол завжди був на першому плані, а потім усе інше. Футбол – моє життя і я поважаю це. Я робив усе, щоб продовжувати насолоджуватися ним.
З: Також маю сказати, що навіть, коли ви зосередитесь, усе буде інакше, але надія – це добре. Люди можуть мріяти, адже досягти цього не так просто.
М: Я гадаю, що це стосується не лише футболу, а й усього іншого. Коли ти маєш мрію та мету, то єдиний спосіб досягти цього – боротися. Це очевидно, але шлях буде дуже важким і ви можете кілька разів упасти. Проте все йде так, як має бути, і те, що має статися з вами, станеться. Ти будеш зростати, коли зрозумієш, що це частина твого життя, де ти не завжди перемагаєш… Де бувають важкі моменти та травми. Піднімися і спробуй ще, досягни того, чого ти хочеш. Не завжди все відбувається так, як ми того хочемо. Якщо ти викладаєшся на всі 100%, то результат неодмінно буде. Усі хочуть перемогти та стати кращими, але, як ми вже говорили, існує багато людей, котрі хочуть грати в футбол, багато команд та збірних.
З: Це те, що є у Мессі – він довіряє собі. Коли він проходив важкі ситуації, він знав, що впорається. Він демонстрував свою впевненість. Коли Лео на полі, то всі інші щасливі. Він довіряє собі, й це дуже важливо.
Що ви б обрали: забити гол на Чемпіонаті світу чи в Лізі чемпіонів?
М: Це залежить від моменту, але забивати голи за збірну – це завжди щось особливе. Звичайно, забитий гол на Чемпіонаті світу більш особливий саме через контекст та своє значення. Це залежить від матчу – можливо, настав той момент, коли потрібно забити гол у фіналі Чемпіонату світу.
З: Я також можу відповісти на це питання замість тебе. Ти це саме зробив з Аргентиною на Чемпіонаті світу.
М: Цей гол був найкращим.
З: Це було єдине чого не вистачало, а саме цього голf.
М: Забити гол на Чемпіонаті світу – найкраще, що могло статися. Ми обидва можемо це сказати.
Найсильніший гравець, проти якого доводилося грати?
З: Найсильніший гравець не в тому сенсі, що він хотів мене вдарити, а в тому, що він мав дуже високий рівень гри. Найважчим був Паоло Мальдіні. Він був дуже розумний у своїй площині. І також Тюрам, він дуже жорсткий.
М: Я ж також із ним грав. Ну, він міцний горішок.
З: Якщо він у твоїй команді, то ви щасливі, але якщо ви граєте проти нього, то вам не пощастило.
М: На Чемпіонаті світу у вас була відмінна команда.
З: Це так, у 98-му була дуже гарна команда. Усі гравці грали в найкращих командах.
Хто подарував перший м’яч?
З: Мій тато. І бутси також. Я пам’ятаю саме їх, адже вони були дуже дорогими.
М: Ми сьогодні говорили про те, на які жертви йдуть батьки. Сьогодні я батько і мені пощастило, що я маю час відводити своїх дітей на тренування та забирати зі школи. Зусилля та жертви, на які можуть йти батьки: поїздки на тренування без відпочинку. Я просто повертаюся додому та лечу з одного місця в інше.
З: Ти пам’ятаєш, як твій батько завжди брав тебе з собою пограти?
М: Звичайно. Моя мама завжди брала мене з собою, адже мій батько мав працювати. Він прокидався о 4-й ранку, приходив додому о 5-й вечора, щось пив і ми йшли тренуватися. Він займався зі мною тижнями – це дуже великі зусилля для батьків. Є багато батьків, котрі ладні на все тільки би у їхніх дітей було взуття та м’яч. Це неймовірно!
Чи є матч, який би ви хотіли переграти?
М: Як я говорив раніше, все має статися так, як би мало бути. Я не жалкую ні про що з того, що відбулося зі мною на цьому шляху. Мені пощастило, що я мав багато позитивних моментів, але були й негативні. Втім, якщо так відбулося, то лише тому, що так і має бути. Тим паче, я ще маю невеличкий тригер з фіналу Чемпіонату світу-2014. Я вже спробував пропрацювати це, але не можу до кінця забути.
З: Ви зробили це у 2022-му. Ви змінили історію, вона закінчилася.
Який матч у вашій кар’єрі був найкращим?
З: Важко обрати один. Є матч, у якому я виступав за Юве проти Аякса. Півфінал Ліги чемпіонів. У Турині ми перемогли з рахунком 4:1, а потім 4:1 і на виїзді. Не так багато людей запам’ятали б це окрім мене.
М: Я гадав, ти назвеш якйсь із матчів...
З: Кубка світу?
М: Так.
Що ви б обрали: забити гарний гол чи віддати гарний пас?
З: Я можу відповісти за тебе.
М: Ні, мені подобається і те, й інше. Іноді пас може бути приємнішим за гол. Іноді дуже приємно зробити асист, приємніше за сам гол.
З: Ти робив і те, й інше.
*Обмінялися футболками*
Переклала Анастасія Большакова, Чемпіон
"Не буває такого, що ти був ніким, а став зіркою": велике інтерв'ю Златана Ібрагімовича