Златан Ібрагімович, знаменитий ексфутболіст Аякса, Мілана, Інтера, Ювентуса, Барселони, ПСЖ, Манчестер Юнайтед та інших клубів, який наприкінці минулого сезону завершив професійну кар'єру, став гостем ток-шоу британського журналіста Пірса Морґана.
Пропонуємо до вашої уваги повний переклад інтерв'ю з англійської на українську.
- Златане, як ти?
- Все добре.
- Я не знаю ще нікого, хто так би пасував моїй рубриці "Пірс Морган. Без цензури"
- Мені здається я ідеальний персонаж для неї.
- Чи відчуваєш ти, що тебе завжди показують без цензури?
- Так, я був собою завжди, навіть коли люди думали, що я намагаюся зіграти або щось іще. Я продовжую залишатися собою і це вкрай важливо.
- Чи зможемо ми побачити тебе справжнього у цьому інтерв’ю?
- 100%, ти досяг цього рівня.
- Ти зараз на пенсії й ти розумів, що це колись станеться. Звичайно, ти переймався через це до її приходу, а що ти відчув після завершення кар’єри насправді?
- Я завершив кар’єру лише три місяці тому. Погоджуюся з тобою, що рано чи пізно, я розумів, цей період настане. Вже наприкінці я почувався недобре і я мав би продовжувати напружувати себе саме фізично, але я вирішив, що хочу бути здоровим. Я не хотів страждати від наслідків своєї кар’єри, де я б кульгав або не міг би робити щось зі своїми хлопцями, тому я вирішив зупинитися і я вважаю, що зробив це у правильний момент. Якщо чесно, коли я бачу різних бомбардирів, я розумію, що я маю грати, адже я можу робити більше ніж вони.
- Чи можеш ти назвати кілька імен?
- Я можу назвати тобі їх купу…
- Ти вважаєш, що ти кращий за них на 95% навіть зараз?
- Я не вважаю, я це знаю.
- Ти звик бути завжди на великій сцені з великим гамірним натовпом. Зараз у тебе цього немає... Що ти відчуваєш?
- Я вважаю, мені це не потрібно. Я грав протягом 25 років і робив це на очах у 90 000 людей. Я змушував їх свистіти, стрибати, ненавидіти мене та любити… У мене немає того "его", котре потребує уваги. Я пам’ятаю усе, що я робив на полі, тому я не шукаю якоїсь уваги чи визнання. Я не хочу бути коментатором, як роблять деякі ексгравці, котрі справді сумують за цією увагою. Я розумію їх: коли ти на полі, ти відчуваєш себе живим. Коли ти виходиш - ти відчуваєш цей адреналін, цю траву, ці дуелі, ти відчуваєш цей запал та атмосферу. Я досить емоційний гравець на полі, тому я перемикався з одного на інше, але зараз усе зовсім інакше. Я живу, якщо можна так сказати, нормальним життям.
![]()
- Чим ти зараз займаєшся?
- Я робив досить багато речей протягом цих трьох місяців, що робив і під час своєї кар’єри. Я маю свої колаборації, я займаюся різними проєктами. Я навіть намагаюся займатися акторством - я не сором’язливий і не боюся камери.
- Я бачу тебе у ролі злодія з Джеймса Бонда
- Злодія, так. Я б завдав сильного удару Джеймсу Бонду, але він би переміг у кінці - я погоджуюся на це. Протягом усього фільму я б постійно його бив, а наприкінці лежав би десь під землею.
- Коли ти посміхаєшся, ти прекрасно виглядаєш, але коли ти показуєш злість, ти маєш дуже суворе обличчя, яке я ніколи ще не бачив у жодного з футболістів. Ти був би гарним злодієм.
- Я погоджуюся, до того ж моя англійська звучить, як щось кримінальне або типу того, на російський манір. Я зацікавлений у цьому, я спостерігаю за тим, як це працює, тож чому б і ні. Я хочу спробувати щось інакше.
- У твоїй останній грі за Мілан ти мав грандіозну підтримку, фани просто шаленіли від тебе. Це було дуже душевно та зворушливо, але фанати Верони перервали це і ти зупинився, ти перестав говорити зі своїми фанатами й перемкнувся на веронських. Ти сказав їм: "Продовжуйте свистіти. Те, що ви мене бачите – найкращий момент за весь ваш сезон". Мені сподобалося це.
- Вони свистіли з трибун, але для них найкращим моментом року було побачити мене, адже не кожному випадала ця нагода. Це ще один спосіб отримання насолоди. Треба пам’ятати, якщо вони освистують тебе, погано говорять про тебе – це все тому, що ти номер один.
- Ти краще грав удома, коли тебе підтримували вболівальники, чи на виїзді, коли вони хотіли тебе вбити?
- Коли ти граєш на високому рівні, то маєш працювати зі своїми "тригерами". Через деякий час ти зрозумієш їх і коли відбуваються ці "тригерні" моменти, ти вже не реагуєш так, бо ти професійний гравець, ти робиш свою роботу та виходиш на поле. Мені потрібно отримувати адреналін. Вдома тебе можуть як і захищати, так і сприймати за ворога. Потрібно знайти свої слабкі місця, котрі тригерять тебе, і працювати над ними. Я став більш активним, але я припускаю, що на виїзних іграх я почувався краще. Коли 90 000 людей освистують тебе, я відчуваю себе живим.
- Усе твоє життя - це змагання, і тому тобі це подобається. Ти в цьому виріс і це твоє звичне середовище. Ти грав у футбол у такій атмосфері, твоє життя було в цій атмосфері… Як ти сказав, ти дивишся на футбол, як на поєдинок у тхеквондо за чорний пояс. "Я маю бути злим, щоб грати добре", - говорив ти. У твоїй автобіографічній книзі автор дуже майстерно описав твою персону: "З однієї сторони він сильна людина, котра має гарно мислити, щоб вижити, тому він і завжди протистоїть комусь. Проте інша його сторона – вразливість, цей хлопець був так багато разів пораненим за своє зростання, що він використав це для самовдосконалення. На його місці 99 хлопців зі 100 не впоралися б із цим, але він використав свою злість, щоб стати сильнішим та кращим".
- Це правда. Це і є правдива картина мене, адже навіть коли я не змагаюся, я шукаю змагання. Завдяки цьому я отримую адреналін. Те, звідки я родом, і полягало в тому, щоб вижити, тобто виживали найсильніші, а щоб вижити ти маєш думати й показувати своє гарне мислення. Я переніс це на свою гру. Були моменти, коли це грало проти мене, але були й миті, коли це надавало мені перевагу. Це зробило мене сильнішим, адже всі тебе критикують, поливають брудом та завжди говорять про тебе, але це я, і якби я не був собою, можливо, б і не грав, і не сидів тут із тобою.
- Чи зможу я дістатися до тебе справжнього, будучи з тобою добрим, або ж мені треба смикати тебе та трохи ображати, щоб отримати реального Златана?
- Ти отримаєш реального Златана із будь-яким питанням, але якщо ти шукаєш пригод, я тобі їх влаштую. Я маю багато досвіду, дуже багатьом медіа я наговорив лайна і я насолоджувався цим моментом. Медіа думають, що я дуже багато граю на публіку, тому що, за їхньою логікою, я будую сильну картинку для них, а всередині я ніжний та спокійний. Я не боюся сказати те, що я думаю. Я не боюся робити те, у що я вірю – і це я, вони не зможуть змінити мене.
Я тут не для того, щоб бути гарним чи ідеальним для когось. Я вважаю, бути собою - це ідеально. Ти будеш робити помилки – ти будеш учитися на своїх помилках. Я вважаю, дуже важливо бути собою. Іноді я стаю злим, але це я, мені іноді треба випустити пару. Саме так я виростив у собі різкість, саме так я виростив у собі найкращу версію себе, з якою я можу змагатися з іншими. Я граю, щоб перемогти, та роблю все задля цього тому, що коли я перемагаю, я почуваю себе живим.
Я мав ситуацію коли мої партнери по команді були розбиті, вони плакали навпроти мене, але мені все одно: я тут, щоб перемагати. З Топ-5 клубів світу я грав у трьох. Якщо я не буду робити свою роботу, за мене це зробить хтось інший – ось, чому я завжди говорю про виживання. Я тут не для того, щоб здатися комусь хорошим чи поганим - я тут, щоб перемогти. А щоб це зробити, я маю знайти свої слабкі місця та працювати над ними.
- Я хочу зрозуміти, чому ти саме так прагнеш перемоги, тому повернімося у Мальме, Розенгард, де ти зростав. Ти описував це місце, як гетто. Ти говорив, що можна поїхати з Розенгарда, але Розенгард із тебе ніколи вже не поїде. Що ти мав на увазі?
- Я поїхав із гетто, але воно все ще в мені. Я з Розена і я досі лишаюся тим, ким я є, навіть не бувши там. Місце, у якому ти народився і зростав, назавжди лишиться у тобі. Зараз я живу в гарному будинку з гарною територією, але я такий самий. Я також міг би жити так, навіть якщо я народився б не в тих умовах. Ти маєш представляти те місце, звідки ти родом, але ти маєш бути дисциплінованим, завжди навчатися та поважати інших.
- Ти розповідав, що люди, звідки ти родом, засуджували тебе і говорили, що це неможливо. Я хочу показати це дітям, котрі зараз зростають, що можливо все. Як думаєш, ти можеш вплинути на людей, котрі зараз знаходяться у твоєму становищі?
- 100%. Якщо дивитися на мою історію і на інших, то дуже мало футболістів, які досягли успіху саме з бідності. Я дуже радий, що цими словами можу відкрити двері наступним поколінням. Я хочу показати всім, що це можливо і ти маєш зловити свій шанс. Для мене ми всі однакові, але водночас - індивідуальні. Кожен із нас має однакову можливість досягти успіху.
- Розкажи мені про своїх батьків. Твій тато був сторожем. Мені цікаво, чи сильно він постраждав від війни в Югославії? Це доволі сильно на нього вплинуло... Чи випадала тобі нагода поговорити з ним про це?
- Ні, тому що він ніколи не розмовляв про це зі мною. Я жив зі своїм батьком, нас у родині було 5 дітей. Мій старший брат помер кілька років тому. Я маю ще двох старших сестер, із якими я не підтримую контакт, проте з однією старшою сестрою та зі своїм молодшим братом ми й досі підтримуємо контакт, але я жив окремо від батька.
На початку все було добре, тому що мій тато робив усе, щоб вижити: заробляв гроші, оплачував рахунки та квартиру, він робив мене щасливим. Він робив максимум, що міг, а потім почалася війна. Тоді він трохи віддалився від мене, тому що намагався вберегти від цього всього. Ні для кого не секрет, що мій батько любив випити і я пам’ятаю, як він сидів зі своїм телефоном і намагався звернутися якось до інших членів родини і я не розумів, що відбувається, тому що я був дуже маленьким, але я це побачив.
Зазвичай те, що ти бачиш, лишається з тобою довше, ніж те, що ти чуєш. Ми не розмовляли про це. Він намагався допомогти іншим членам родини, адже біженці приїхали до Швеції і він допомагав їм. Я пам’ятаю, як він не спав цілу ніч і завжди був на телефоні, намагався допомогти. Я був дуже юний, спритний, вже тоді грав у футбол. Я мав дотримуватися дисципліни, а саме ходити до школи, а якщо я не піду - мій батько покарає мене, що було цілком нормальним явищем.
- Як він робив це?
- Він ставав агресивним і тоді я був певен: він зробить це. Мій батько не бив мене, проте це робила моя мама. Вона брала дерев’яну ложку і била мене нею. І коли вона ламала її, відправляла мене купувати нову. Але ж не я її зламав, а вона, проте винним лишався я.
- Скільки так ви зламали ложок?
- Дуже-дууууже багато… Бували моменти, коли вона замість ложки брала валок для тіста, тоді я просто тікав. Це вже занадто, я говорив їй: "Ти не будеш мене цим бити". Для нас таке життя було нормою.
- Це змушувало тебе бути більш боягузливим?
- Ні, це зробило мене сильнішим. Коли я і сам став батьком, то зрозумів через що пройшли мої батьки і це дуже нелегко. Зараз ми живемо у 2023-му, де зовсім інші умови та можливості. Моя мама мала п’ятьох дітей та була прибиральницею. Їй доводилося годувати усіх нас, вона працювала з 7:00 до 16:00. Це було дуже нелегко, ми були юними та спритними, тому саме таким чином вона дисциплінувала нас. Я б не повернувся назад у той час і не говорив би їй, що це ненормально, ні – це нормально, це зробило мене тим, ким я зараз є. Розумію, що для багатьох це дикість, але у нас така ментальність, вона трохи інша. У деяких країнах це неприпустимо, але в нас так робили всі.
- Які у тебе зараз стосунки з батьками?
- Я спілкуюся зі своїми мамою і татом, проте з мамою у мене тісніші стосунки. З моїм батьком у нас вони складаються важче, адже ми обоє маємо два сильних характери і коли він протистоїть мені, то він протистоїть самому собі, що він і досі не розуміє. Я такий, як він. Він зробив мене тим, ким я є зараз. Ні для кого не секрет, що я маю кілька гарних авто. Одного разу він прийшов до мене в гараж і сказав, що я маю продати свої машини, на що я йому відповів: "Ти робиш свої речі, я – свої". Він перешкоджає мені та змагається зі мною, але я це і є він.
- Він пишається тобою?
- Так, він дуже пишається. Коли я став професійно займатися у своїй команді у Швеції, вся наша вітальня була у моїх фото, це був мій музей. Він давав мені багато порад: як краще грати, що робити… Я його слухав, але завжди робив по-своєму. Він був першим, хто критикував та підтримував мене. Коли я робив на полі щось не те, він перший говорив мені про це. Він завжди говорив мені про дисципліну, що я маю поважати суддів і багато іншого.
Була історія, коли я сказав йому, що мені потрібне нове ліжко, адже я росту. Ми поїхали, купили, але, щоб доставити ліжко додому, треба було заплатити гроші, яких у нього не було. Я запитав, що ми будемо робити, й він сказав, що сам перенесе його. Він узяв його і почав нести - я побачив, як його переповнює адреналін. Я йшов біля нього з бильцями від ліжка дуже повільно, адже тоді не був таким сильним, як зараз. Він злився на мене, що я йду дуже повільно і постійно мене підганяв. Я намагався підлаштуватися під нього та йти в його ритмі, але виходило погано. Ми дійшли додому з ліжком за пів години. Він дуже багато зробив для мене.
- Я чув, що він витратив усю свою зарплатню, щоб ти поїхав до тренувального табору, попри те, що він мав оплачувати ще й житло.
- Так, таке було.
- Тобто він був таким собі хлопцем-мачо й одночасно батьком, який намагався дати тобі все.
- Він дав мені все і навіть більше. Він оплатив мою футбольну поїздку, замість того, щоб оплатити наше житло. Він затримав оплату на два місяці, адже хотів, щоб у нас все було добре, але при цьому тримав у нас дисципліну та ментальність.
- На твою думку, за який момент він пишається тобою найбільше?
- Він не показує цього.
- Як ти думаєш, так має бути?
- Він пишається тим, що я професійний футболіст, граю на високому рівні у свою гру. Я ношу його прізвище "Ібрагімович". Єдине, що я невірно зробив у своїй кар’єрі - це коли я перейшов до Аякса, то мав напис "Златан" на футболці. І завжди коли я бачив батька, то помічав, що йому це не подобається, а я цього не розумів, тому що мене переповнював адреналін. Зараз я не роблю так. Я взяв своє прізвище і хочу передавати його з покоління у покоління, тому я змінив свій напис на футболці. Я вважаю, що бачити наше прізвище на футболці, коли я граю на високому рівні, це і є момент, яким можна пишатися. Але він не покаже цього ніколи. Колись я прийшов додому і подарував йому машину, а він відповів: "Мені вона не потрібна".
- Яка це була машина?
- Mercedes C-class. Я йому говорив, що хочу, щоб він їздив на ній, щоб він пишався цим, а він так відповів мені... Тоді він дуже розізлив мене. Я йому сказав, що це твоя машина і ти будеш на ній їздити, та кинув ключі на стіл. Це було смішно, тому що наступного тижня я їздив містом і побачив цю машину. Я під’їхав ближче і побачив його за кермом. Мені він не показує цього, але, коли я не поряд, він користується нею.
- Що ти можеш сказати про свою маму? У вас тісніші стосунки з нею? Як зараз складається її життя та що ти зробив для неї?
- Я придбав їй багато чого, що є нормою. Ти намагаєшся допомогти... Що я зрозумів - це те, що мій успіх допомагає мені, але це не можна переносити на особисте життя. Я допоможу тобі, я зроблю так, щоб тобі було легше, але не буду обирати за тебе. Я допомагаю кожному, але найголовніше – ти маєш працювати над собою. Я не хочу змінювати твоє життя.
Я говорив своєму батьку, що ти був собою до цього, і собою ж і лишився після. Не буває такого, що ти був ніким, а став зіркою. Я подарував своїй мамі будинок тому, що кожен із нас має право на житло та хороше життя. Коли я зростав, ми мали порожній холодильник, це не секрет, і зараз я завжди впевнююся, чи мають вони повний холодильник. Коли ми з’їхалися з Гелен, я попросив її лише про одне – щоб наш холодильник завжди був повним. Кожного разу, коли я відкриваю його, він має бути забитим, навіть якщо я нічого не беру звідти. Я маю бути певен, що у мене є молоко, сир, м’ясо і таке інше. Я хочу забути ту картинку зі свого зростання.
- Чи відчував ти любов від своїх батьків?
- Я відчував любов, але незвичайним чином. Я відчував її агресією та жорстоким шляхом. Ми не з тих, хто поплескає по спині чи обійме, ми мали більш грубе середовище.
- Коли ти був юним, ти потерпав від булінгу: "Я був маленьким хлопчиком із великим носом та шепелявістю. До школи приходила жінка і вчила вимовляти мене букви – це було принизливо. Я був завжди голодним і почав красти деякі речі. Одного дня я вкрав мотоцикл поліціянта". Мені здається, що, як і більшість людей, ти міг залягти на дно через кримінал та закінчити у в’язниці, або навіть гірше – померти. Чи думав ти про цю стежку у своєму житті, якби не футбол?
- Мені здається, футбол врятував мене. Ти завжди маєш дві стежки. Коли я робив якість дурні речі, батько дізнавався про це і завжди розповідав мені про те, як має бути правильно. Я боявся це робити, але водночас продовжував. Я хотів мати те, що мають інші, а коли я не мав цього - я крав, тому що мій батько не міг мені цього дати. Він почав залякувати мене наслідками від моїх дурних вчинків. Тоді я завжди грав у футбол. Моєю ментальністю було: "Я маю грати в футбол, я маю стати найкращим". Тому все, що я робив, - це ставав кращим. Одного дня батько запропонував мені зіграти на новому, вищому рівні.
- Чи зустрічав ти людей, котрі булили тебе вже в дорослому віці?
- Так, багатьох із них бачив. Я думаю, мене більше булили медіа, ніж люди. Я зустрічав тих, котрі мене булили вже після того, як я став успішним, але у мене не було бажання з ними говорити. Друзі приходять та йдуть. Ти маєш друзів у юності, але ти розумієш, хто твій справжній друг із віком.
- Що ти відчував, коли їх бачив? У тебе було відчуття, що ти "показав" їм усім?
- Кожен з нас має мрію стати кимось, і якщо ми маємо однакову мрію, я не буду засуджувати цю людину. Якщо ми маємо одну мрію, то ми віримо в одні речі. Якщо мені хтось не подобався на полі, я не засуджував його - тому що ми маємо одну мету.
- Найкраща помста - це успіх?
- У деяких моментах так, коли я роблю якісь речі медіа атакують мене, вони пишуть про мене маячню. Зараз ми маємо цифрові платформи, де висловлюємо свою думку про людину, але коли я починав грати, то мав чекати на момент, коли ти побачиш цю людину і скажеш їй це все в обличчя.
- Ти бив колись журналістів?
- Ні, але я був дуже близький до цього. Ніколи не робив так, бо знаю, що мені все це повернеться.
- Яка новина в медіа розлютила тебе найбільше?
- Вони засуджують мене через те, звідки я родом і як я виглядаю, мій стиль та те, як я показую свою любов. Я не показую свою любов обіймами. Я був дуже агресивним, коли був молодим. Так мене виростили. ЗМІ пишуть дуже дурні речі: що я виглядаю як дівчина, що я надто високий – це дуже неправильно. Я боровся, щоб вижити та стати успішним. Я робив максимум, а ці люди тягнуть мене вниз, але це все одно робить мене сильнішим і я лишаюся собою у будь-якій ситуації. Я завжди буду говорити те, що я думаю.
- Ти говорив, що маєш двох найважливіших людей у своєму житті. Один із них - твій найкращий друг та, за сумісництвом, твій агент Міно Райола, котрий помер минулого року. Це, мабуть, був дуже великий удар для тебе. Як відобразилася ця втрата на тобі?
- Це була велика втрата. Я досі дуже сумую і буду сумувати завжди, бо він був для мене не лише агентом, він був для мене усім. Я перейшов до Аякса, але моя кар’єра почалася тоді, коли ми з ним зустрілися. Ми все робили разом: грали у футбол, я розділяв із ним кожен момент: і хороший, і поганий. Він знав усе про моє особисте життя. Він брав участь у всьому, що я робив. Коли цей трагічний момент відбувся, мені було дуже важко.
![]()
У футболі бувають різні моменти й ними хочеться ділитися. Він бачив, як я росту. Я став тим, ким я є зараз, завдяки йому також. Ми завжди змагалися один з одним, постійно. Ми могли багато сваритися, посилати один одного. Я часто говорив, що більше не буду працювати з ним. Це була любов і ненависть одночасно, коли ти з кимось дуже близький, то ви можете сказати один одному багато речей. Зараз я ухвалюю рішення самостійно, але раніше я завжди телефонував йому і запитував його думку з того чи іншого приводу. Він завжди був на позитиві та любив змагатися. Він був агентом, котрий працював саме на гравця, а не на клуб. Він змінював життя гравця – це було найголовніше. Іноді я міг говорити йому, щоб він не брався за когось, але він завжди відмовляв мені, бо мав намір змінити інших людей.
- Яка найкраща порада, яку він дав тобі?
- Він завжди говорив мені: "Будь на позитиві та насолоджуйся тим, чим ти займаєшся". Тому що він не завжди бачив мене щасливим від футболу. Для мене це було дуже важко, позаяк я завжди невдоволений, мені завжди потрібно більше. Він знав мене повністю. Коли я не хотів переходити до клубу, то він завжди міг знайти шлях, як мене переконати в цьому. Він мав бачення, таке відчуття ніби він передбачав майбутнє. Він завжди радив мені, до яких клубів переходити.
Одного разу він сказав: "Нам потрібно вигадати проблеми або їх створити". Я поставив логічне питання "навіщо?", на що він мені відповів, мовляв, ми стаємо кращими, коли вирішуємо проблеми. Це ненормально, але так було. Але коли він не досягав бажаного, то стільці літали, столи літали. Я завжди намагався заспокоїти його. Я сказав йому: "Слухай, ти фокусуєшся на собі, а я на собі. Ти робиш своє, а я - своє". Тому його втрата стала для мене великим ударом. Він був для мене батьком, другом, агентом, прикладом і багато іншим.
- Я дуже співчуваю твоїй втраті, він був би гарним персонажем для моєї рубрики. Наступним твоїм найважливішим персонажем у житті є твоя дівчина Гелен. Вона має економічну освіту, є успішною дитячою телеведучою і на 11 років старша за тебе. Ви зустрілися у Мальме на залізничному вокзалі. Її перше враження про тебе було, як про хорошого Златана?
- Ні…
- Тобі було 20, ти був трохи грубим та різким. Як тобі вдалося її переконати, що ти не такий страшний, як здається на перший погляд?
- Я ніколи не здаюся. Я побачив цю блондинку, коли я їхав на своєму Феррарі й хотів здатися їй крутим, але вона також мала дуже гарну машину. Я припаркував машину, вона проігнорувала мене. І я зрозумів, що ця відповідь мені не підходить, я досягну свого.
Коли я був молодим, я був дуже сором’язливим, я не відчував себе тим, ким я є сьогодні. Коли я перший раз переїхав до міста, мені було 18, я не знав про неї. Ми мали різне походження. Ми різний тип персон. Коли я переїхав до міста, я побачив усіх цих дівчат і був дуже здивованим. Я не знав, що таке існує, тому що я завжди був у своєму рідному місті. Я побачив Гелен і очманів від її краси. Вона повністю ігнорувала мене. У мене був друг, котрий знав її. Я надсилав їй повідомлення, але вона однаково ігнорувала мене.
Втім, я не здавався. Коли ти не здаєшся, то рано чи пізно ти досягнеш свого. У своєму першому повідомленні я написав їй повністю про себе, щоб вона взагалі знала, хто я такий. Я написав, що був на Феррарі, а вона написала, що вона була на чорному, тому що її спорткар був цього кольору. Ми почали спілкуватися, пізнавати одне одного і виявилося, що вона на 11 років старша від мене, тому я був для неї дитиною. Вона була інтелігентною, розумною, мала гарний вигляд, вона знала чого хоче. Ми почали зустрічатися, це тривало протягом двох років. Коли я переїхав до Італії, то запропонував їй спробувати з’їхатися. Вона була старша від мене, тому ми мали різні темпераменти, характери, я трохи інакше показував свою любов. Вона більш зріла, ніж я, або вона побачила просто перспективу в мені.
- Ти говорив: "Вона розуміє мій характер та приймає те, що я трохи шалений. Я був у хаосі, коли ми зустрілися, я не міг себе контролювати, але вона змогла мене заспокоїти"...
- Я думаю, роки взяли своє. Ви обидва змінюєтеся протягом життя.
- Чому ти не освідчишся їй? Ви маєте вже двох дітей.
- Я робив, але вона мені відмовила. Це було кілька років тому. Я сказав, що після 20 років спільного життя ти заслуговуєш бути моєю дружиною, але вона відмовила і сказала, що їй не потрібно бути одруженою, щоб лишатися зі мною. Я її почав більше поважати.
- Ти намагався робити пропозицію ще раз?
- Ні, вона мала один шанс. У неї не буде іншого шансу. Вона народила мені двох хлопців, а це більше, ніж бути просто одруженою зі мною.
- Чи правда це, що коли тебе запитали, що ти подаруєш їй на День святого Валентина, ти сказав, що вона вже має Златана і що їй ще треба?
- Це була інша дівчина. Це була не Гелен, вона б виставила мене за двері. Навколо мене відбувалося багато чого, я мав купу адреналіну, купу уваги зі сторони ЗМІ. Кожного дня в пресі я бачив свої фото і хотів, щоб це продовжувалося. Коли ми зустрілися з тією дівчиною і я запропонував їй зустрічатися, я також відчув адреналін, але тоді ще не розумів до кінця, що це значить. Зазвичай після одного року стосунків ти маєш одружитися, за її словами. Я тоді сказав собі: "Ні-ні-ні, я не хочу одружуватися". У мене є дівчина, відносини, й медіа запитали за цей подарунок, а я відповів, що вона має мене – їй не треба подарунок.
- Ви ж тоді розлучилися?
- Коли вона мені сказала, що через рік стосунків я маю одружитися з нею, то наступного ж дня я розірвав наші стосунки. Я не хотів цього, адже мені здавалося, що так я вважаюсь крутішим.
- Як ти думаєш, негативна відповідь Гелен – це тобі карма за той випадок?
- Ні, їй байдуже на минуле. Вона сказала, що їй не потрібно одружуватися, аби показати всім, що вона зі мною. Буду чесним, мені не потрібен шматок паперу, щоб знати, що вона моя.
- Мені говорили, що вона не дозволяє тобі чіпляти свої картини на стіни...
- Так, у нас немає жодної.
- Лише картина з твоєю ногою?..
- Так, це була моя ідея. Я хочу, щоб вся сім’я пам’ятала звідки в нас ці всі речі. Це все прийшло до нас завдяки моїм ногам. Це нагадування їм, коли вони заходять до залу, то бачать ці ноги.
- А як щодо твоєї голови? Я розумію, ноги можуть творити дива, але все ж це йде з голови. Чи нема у тебе вдома фото твоєї голови?
- Звичайно, голова контролює мої ноги, але ні.
- Ти ж забиваєш голи за допомогою голови.
- Ні-ні-ні… У грі більше залучені саме мої ноги. Моя голова починає працювати наприкінці гри, коли я вже недостатньо швидкий. Ця картина - нагадування ким ми є і через що. Більше немає ніяких фото, адже вона хоче, щоб для дітей я відігравав роль батька передусім. Вони не мають рости в моїй тіні, тому що вони набагато важливіші за мене. Вони ніколи не опиняться у ситуації, де вони будуть другими або третіми – це для мене дуже важливо.
- Чи хочеш ти, щоб твої хлопці грали на елітному рівні?
- Так, чому б і ні. Вони оберуть це самостійно, але вони вже грають у футбол за Мілан. Найголовніше – вони не роблять це заради мене. Я спостерігав за багатьма батьками, котрі віддають своїх дітей не лише на футбол, а й на інші види спорту і змушують їх робити щось. Чомусь на Землі всі думають, що футбол - це найвеличніший спорт у світі. Вони думають, що можна робити мало та отримувати за це великі гроші. Батьки багато інвестують у своїх дітей, бо бачать можливість у своїх дітях, але вони не розуміють головного – ти ніколи не зможеш змінити свою дитину, бо ти робиш це заради себе. Тому я обрав саме цей шлях – робити все для дітей.
![]()
- Як ти породжуєш у них таку жагу?
- Я ставлюся до них, як до своїх партнерів по команді, а не як до синів. Не знаю, правильно це чи ні.
- Ти виражаєш до них свою жорстку любов?
- Так, я оцінюю їх як своїх партнерів, а не своїх синів. Я чесний, я різкий і я підштовхую їх до нового, але саме вони вирішують, чи робити це. Це не означає, що я кажу тобі щось і зобов’язую тебе робити так. Ми живемо в Лос-Анджелесі, а ти знайомий із його понаднормовим трафіком... Я їду півтори години, щоб відвезти їх на тренування, тому я сказав їм, що вони мають викладатися на усі 200%, адже я привіз їх туди та зробив це заради них, а не для себе. Я можу робити це або щось ще і я потребую віддачі на всі 200%, але врешті-решт ви робите це лише заради себе.
Кожного разу, коли ти виходиш на поле злий (на тренерів, на партнерів, на ЗМІ чи ще когось), то забуваєш, що ти це робиш не для них, а для себе. Ти робиш це, щоб стати кращим та кращою версією себе. Я завжди говорю, що бувають хороші та погані тренування, але вони роблять це заради себе. Я завжди підштовхую їх до того, що вони мають ставати кращими та робити більше ніж вони можуть. Люди думають, що стати професіоналом легко.
Кожен думає: "Я ходжу на тренування, маю власні навички, агента та тренера – тому я стану професіоналом". Це так не працює, важливу роль грає ще й удача, наполеглива праця і те, звідки ти прийшов. Дуже легко сказати "Я б міг стати професіоналом" або "Я б міг бути найкращим у світі". Саме так має бути. Вони повинні бути здоровими та щасливими. Моя філософія - "Навіщо бути звичайним, якщо можна бути найкращим". Я не хочу бути звичайним, я хочу відрізнятися. Усе, що я роблю – задля того, щоб виділятися, адже коли я виділяюся, я – найкращий. Це про самовпевненість.
- Твій талант зробив тебе надзвичайно багатим. Чи знаєш ти, наскільки ти заможний?
- Я завжди говорю, що гроші - не головне. Погоджуєшся ти зі мною чи ні?
- Я вважаю, це може бути важливим…
- Так чи ні, але я хочу почути спочатку відповідь, а потім пояснення.
- Мати гроші важливо, я поясню чому…
- Зачекай, мати просто гроші – неважливо, а от мати багато грошей – має значення.
- Я вважаю, не думати за те, чи є у тебе гроші – це важливо. Іншими словами, багато людей переймається через те, що не має грошей, щоби щось придбати. Це жахливий стрес. Я вважаю, якщо ти охоронець і тобі достатньо коштів для життя, то тобі немає необхідності заробляти мільярди.
- То був жарт, що я сказав. Тому що коли я запитую у людей, то вони завжди відповідають, що гроші - це неважливо. А потім я виправляю, що так, важливо мати багато грошей. Це не про те, щоб мати великі статки, це про випробування. Наприклад, ти маєш велику компанію і робиш продажі не заради того, щоб вижити, а заради випробовування, котре ти поставив собі. Я погоджуюся з тобою. Гроші створюють проблеми навіть у сім’ях, провокують стрес і це не зупиняється. Ти можеш жити звичайним життям зі звичайними статками, але що зараз є "звичайним заробітком"? Я був по обидві сторони цього. У мене не було грошей, я ріс у родині, де тато заробляв 1000 євро і нам було добре.
- 1000 євро за який період?
- За місяць. Ти покриваєш рахунки, я не знаю скільки це коштувало, він давав гроші мені, коли я потребував цього, але я мав хороше життя. Мені було добре на той момент.
- Ти був щасливим?
- Що для тебе щастя?
- Розкажи це мені ти.
- Для мене - моменти. Я щасливий зараз, але 10 хвилин тому я міг бути засмученим. Це моменти… Гроші можуть зробити їх легшими, твоє життя легшим, але вони не принесуть тобі того щастя, для мене це саме моменти. Моєю мрією було перейти до Барселони, але через рік це стало моїм кошмаром. Я погоджуюся з тобою, адже мати багато грошей – це про твою впевненість, але твоє життя не зміниться. Поговоримо про ситуацію у Саудівській Аравії зараз. Гравець, котрий заробив і так багато грошей, поїхав туди, щоб заробляти ще більш шалені гроші, але чи змінить це його життя? Та ти помреш, поки ти витратиш усі гроші, котрі ти заробив... Це не створює великої різниці.
- Чи мав ти якусь велику пропозицію перейти туди?
- Я мав гарну пропозицію і з Китаю, і з Саудівської Аравії, але питання - навіщо. Які плани ви маєте? Гравці мають завершувати свою кар’єру на великих досягненнях. Ти маєш пам’ятати про свій талант, а не про те, що ти заробив. Кожного дня ти маєш тренуватися заради свого таланту. Я вважаю, що гравці, котрі грають на високому рівні, мають лишитися на ньому. Не потрібно спускатися і закінчувати свою кар’єру в іншому напрямку, але деяким гравцям необхідно заробляти шалені гроші тому, що вони не заробили достатньо. Я мав велику пропозицію з Китаю, де мені обіцяли 100 мільйонів, але я переїхав до Америки через травму, моя ситуація змінилася і я відхилив її, коли приїхав - це не те, чого я хотів. Я розглядав цю пропозицію не через великі гроші, а тому, що я хотів дати собі новий виклик.
- У тебе була якась моральна дилема з приводу гри в Саудівській Аравії?
- Ні, однозначно, футбол поєднує людей – усі ми маємо одну мету. Саудівська Аравія та МЛС зростають, тому моральних проблем немає. Ми робимо речі лише задля себе і для своїх сімей. Немає нічого безплатного: ми не граємо за безкоштовно, ніхто не працює задарма. Мені не потрібні гроші, але я дуже дорогий.
- Чого ти вартуєш зараз?
- Ми не уточнюємо валюту зараз, у нас є крони, долари, фунти…
- Говори в доларах.
- Я навіть не знаю. Мабуть, пів мільярда.
- Пів мільярда доларів США?
- Так, але це не важливо для мене, мені все одно. Якщо я завтра помру, що це дасть?
- Я розумію тебе, але чи уявляв хлопчисько з Мальме, що буде колись коштувати пів мільярда доларів?
- Ніколи.
- Що ти відчуваєш?
- Нічого не змінилося, тому що я лишився тим, ким я є. Я досі можу ставати злим та агресивним, мені потрібно відчувати себе живим.
- Ти говорив, що мав мрію грати в Барселоні, але для тебе це обернулося нічним жахіттям - через погіршення стосунків з Пепом Гвардіолою, який зараз є одним з найкращих тренерів у світі. Ти мав багато досвіду з ним. Ти називав його боягузом без яєць. Ти говорив, що "Купуючи мене, ви купуєте Ферарі. Якщо ви купуєте Ферарі ви маєте брати лише преміум паливо та бак, а ти натискаєш на газ і вона повна дизелю"….
- Я вважаю Гвардіолу чудовим тренером, але, коли я був там, тренувальний процес був іншим. Однак, порівнюючи з тим, що я мав до цього, то це зовсім інший рівень. Він дуже успішний. Якщо взяти останні років 10-15, то він ніколи не посідав третє місце. Він завжди був першим чи другим, тому, як тренер, він чудовий.
Я мав із ним дещо іншу ситуацію: я зустрівся саме з його характером. Це викликало проблеми, які я не очікував. Я вирішив свої проблеми. Я дивлюся тобі завжди в очі, подобаєшся ти мені чи ні. Це займає кілька секунд: зустрітися та вирішити. Я пам’ятаю, коли я був там, то соціальні мережі говорили, що я сюди не вписуюся, що я не підходжу їхній культурі. Моєю проблемою було те, що я намагався відповідати їм, замість того, щоб бути тим, ким я є. Бути собою означає бути ідеальним, але я намагався бути тим, ким я не є.
І я сказав йому: "Слухай, я маю два великих "ні" для тебе. Якщо я буду йти не тією стежкою - ти скажеш мені, якщо я буду недостатньо хорошим - ти скажеш мені, якщо тобі не буде подобатися те, що я роблю - ти скажеш мені і я вже сам вирішу ці проблеми. Я можу піти, я тут не для того, щоб турбувати когось, я тут лише для того, щоби творити та втілити своє бажання". Я більше нічого не чув про це. Перші шість місяців все йшло добре, ніяких дивних речей. Під час першої зустрічі він сказав мені, що гравці не приїжджають сюди на Феррарі чи Поршах.
- Він уколов тебе?
- Так, але мені було цікаво чому. Він запросив мене сюди, а потім говорить мені таке. Я сказав йому, щоб він не турбувався, я не буду брати свою машину. І я не брав її протягом 7-8 місяців. Потім я почав погано виступати й керівництво почало жалітися, але вони сказали, що вони не будуть вступати в бій, якщо я не відкрию двері сам. Я пішов до нього і почав з'ясовувати. Керівництво втрутилося в цю ситуацію. І я пішов поговорити до нього, я йшов лише з дружніми намірами. Зайшов до нього і сказав, що я погано граю і мені треба більше простору на полі. Мені потрібне моє місце, щоб виконувати свою роботу, тому що той стиль гри, який ти хочеш бачити від мене, я не можу відтворити в таких умовах. Ми нормально говорили. Я ніколи не мав проблем із тренерами на професійному рівні, але з ним я вперше потрапив у неприємну ситуацію, навіть не знаючи про неї. У кінці розмови він сказав: "Не переймайся я потурбуюся про це". Я був задоволений, що все вирішено.
![]()
Наступна гра – я на лаві запасних. Я не з тих людей, хто буде йти до тренера та питатися, чому я не граю. Я починав із плідної праці і знаю, чого я вартий. Я хочу грати і мені потрібно це. Краще він буде мене ненавидіти, але я буду грати, бо я у гарній формі. Друга гра – "банка", третя гра – "банка". Добре… Звичайно, я був напруженим, позаяк мені треба робити більше, щоб показувати себе. Я помітив, що це не через мої виступи. На мою думку, це сталося через те, що він образився на мої слова. Це все нормально, погані результати – він має йти, а гравці лишаються і я погоджуюся з цим. Він був відкритим до мене, тому ми зрозуміли один одного.
Четверта гра на лаві запасних – і я почав наводити галас, адже для мене це не окей. Я на лаві запасних, через ситуацію, яку спровокував я, але спричинена вона була не мною, а керівництвом, тому що я був досить великою інвестицією. На четверту гру я розлютився і взяв свою Феррарі. Я знав, що спровокую вже іншу ситуацію. Я припаркував машину напроти його кабінету. Ти погано поводишся зі мною, а я – з тобою. Ти хочеш грати з вогнем, я зроблю тобі вогонь, але я спалю тебе. Насамперед він тренер, більшість гравців турбує, що вони не грають. Тренер – бос, але у цій ситуації я розумів, що тут робиться щось неправильно…
- Як він відреагував на те, що ти припаркував свою Феррарі на дворі?
- Він нічого мені не сказав тому, що він уникав мене. Дивною ситуацією було, коли я пішов на сніданок, де і він мав би бути. Він побачив, що я зайшов і пішов до своєї кімнати. На полі він ніколи не мав зі мною ніякого контакту. Ми навіть не говорили, перестрівшись. Ти можеш йти вулицею, побачити знайомого і запитати як у нього справи, проте, коли я стикався з ним, він просто походив повз мене. Це було дуже дивно.
- Це тому ти використав фразу "Боягуз без яєць"?
- Так, він не стикається обличчям зі своїми проблемами, а обирає потрібну людину, щоб вона їх вирішила. Він може сказати, що зараз не буде розмовляти про це, але воно й досі в його голові, він і продовжує обговорювати цю ситуацію з іншими.
- Щодо інциденту в роздягальні, після того, як Барса програла Інтеру, ти кинув через усе приміщення коробку з тренувальними речами. Це правда?
- Так.
- Ти зачепив його?
- Ні.
- Як він на це відреагував?
- Його не було там, він не був поряд зі мною. Я бачуся з ним тому, що нас поєднує футбол, я бачуся з ним і на пресконференціях також.
- Ти розмовляв з ним із того часу?
- Ні, ми зустрілися, коли я був у Манчестер Юнайтед, а він був у Сіті. Я спілкувався з гравцями, але його не бачив. Я не шукав його для якихось цілей для, мене це була би просто зустріч. Що було, те було, ти не повернешся назад і нічого не зміниш. Ти зростав на цьому, отримував досвід.
- Якщо він побачить це інтерв’ю, що б ти сказав йому?
- Він чудовий тренер, не зрозумій мене неправильно, він уміє змінювати гру, він дуже успішний.
- А як людина?
- Як людина… Я спостерігаю за ним на пресконференціях, я бачу як він прогресує. Я радий за нього. Треба пам’ятати, що ми працюємо заради однієї мрії, ми обидва були професійними гравцями. Тому я не бажаю йому нічого поганого, подобається він мені, чи ні – нас об’єднує одна мета. Не можна ненавидіти людину через ситуацію, як ця. Тоді він думав за себе, я – за себе. Він – тренер, я – гравець. Він має свої переваги, а я – свої. Різниця в тому, що коли я маю проблему, я вирішую її. Якби він сказав мені: "Слухай, твій ніс надто великий"... Ти сказав мені про це, я вирішу. Але навіть до сьогоднішнього дня я не розумію, в чому була проблема.
- Ти вважаєш, йому бракує мужності сказати тобі?
- Ні, він просто буде тікати.
- Твій улюблений тренер – Жозе Моурінью, з котрим ти мав великий успіх. Ти говорив, що коли Жозе заходить, то загоряється світло, а коли Пеп – падають штори.
- Так, уперше ми зустрілися з Жозе, коли він презентував себе після перемоги в Лізі Чемпіонів із Порту, він прийшов у Англію і наробив багато галасу. Він робив усе, що мав би робити. Мене це трошки чіпляло, тому що для мене це зовсім не зухвалість, а впевненість. Він справді дуже щирий і я такий самий. Я буду робити все, щоб досягнути своєї мети. Минулий тренер робив зауваження мені кожного дня: він опускав мене і возвеличував, опускав і знову возвеличував. Він створив мою ментальність на полі. Він завжди вимагав від мене забитих голів і ми почали забивати.
Я намагався трохи приховувати себе посеред Каннаваро, Патріка Вієри та інших великих гравців, бо був молодим. Я вже хотів іти додому, він це побачив і викрикнув "Ібра!". Це був мій нікнейм, і коли він це сказав, я подумав: "От дідько". але я повернувся на поле і протягом години виклався на всі 100%. У нас було дуже інтенсивне тренування. Потім прийшов Жозе, який був зі схожою ментальністю, але іншим. На кожному тренуванні ми робили щось нове. У нього ніколи не повторювалися вправи двічі. Він поділяв поле на чотири частини, на кожній з яких ми робили різні речі. Він сів напроти команди та сказав нам в обличчя: "Кожен з вас отримає шанс. Чи буде інший шанс? Ні". Він змушує тебе почуватися сильним та вступати у боротьбу саме за нього й ти робиш усе, щоб перемогти. Він - як учитель, він мотивував нас на дуже високому рівні.
- А як людина?
- Він дуже хороша людина, він відкритий і найголовніше – він переможець. Він говорить усе, що думає. Він дуже добре ознайомлюється з темою перед тим, як вести мову про неї. Він знав про мене більше, ніж я до того, як ми почали говорити.
- Ти забив понад п'ятсот голів, зіграв понад сто матчів за збірну, ти є найкращим шведським бомбардиром. Який твій улюблений гол? Гол збірній Англії через себе?
- Так, і я поясню чому. Тут є багато причин. По-перше, гол був неперевершений. І це не через мене чи моє его… Хто ще робив такі речі? Я ще не бачив таких гравців. Більшість гравців у цій ситуації, перемагаючи 3:2, тягнули б час. Але, коли я побачив момент, я сказав собі, що надурю його зараз. Коли я побачив, що гравець біжить, я вдав, що я біжу на нього, а потім повернувся. За свій досвід я зрозумів, що ти маєш бігти на суперника, повертатися трохи назад, а потім бігти в атаку. Я так і зробив. Якщо ти бомбардир, то ти маєш відчувати, коли настає час для твого удару. Ти можеш показати мені будь-який куточок поля - і я покажу звідки буде гол.
- Ти знав, що, коли ти вдариш, він потрапить у ворота?
- Так. Тут була хитрість. Мені потрібно було змінити кут мого корпусу, щоб забити гол. Я обрав правильний кут, зайняв правильну позицію і зосередився на м’ячі – це було найважливіше.
- Ти розповідав, що тебе зупинили на вулиці папараці й запитали, чи найкращий гол через себе забив Кріштіану Роналду, на що ти відповів "так". Ти досі так думаєш?
- Це був сарказм.
- Справді?
- Так.
- Ти гадаєш, що твій гол кращий?
- 100%. Я говорив це у своїх інтерв’ю. Спробуйте це на відстані 40 метрів, це різні речі. Його гол був гарним, але він не був за 40 метрів до воріт.
- Коли ти забив цей гол, у тебе було відчуття краще за секс?
- Ця гра була шаленою! Тому я хочу її пережити знову.
- Це не відповідь.
- Так, але ти маєш бачити всю картину.
- Ні, відповідай на питання.
- Та ну, друже, секс - це набагато краще, 100%.
- Це тому, що нас буде дивитися Гелен?
- Ні, секс краще. Хто думає інакше, у того проблеми в цій справі, їм потрібна допомога.
- Я ніколи не забивав через себе...
- У тебе дуже багато адреналіну в цей момент. Я побачив їхнього нападника і сказав йому: "Насолоджуйся, ти більше ніколи такого не побачиш". Навіть у цей момент я відчував злість замість того, щоб просто насолоджуватися. Я кинув свою футболку, побачив його, я був із ним зухвалим, не знаю чому. І я сказав: "Насолоджуйся, ?*:%№, тому що ти більше ніколи не побачиш такого". Але ж він мені нічого не зробив…
![]()
- Це твій справжній войовничий інстинкт.
- Так, він дивився на мене і не розумів нічого, але гол був надзвичайним ще й через Англію. До того, як я приїхав туди, вони говорили негарні речі: типу, якщо ти не грав у Прем’єр-лізі ти не надто сильний. Така в них ментальність, яку я поважаю. Вони хочуть тебе лише випробовувати під час гри. Під час гри вони звали мене "Діва", "Фальшива Керол"…
- Фанати говорили це?
- Так, фанати кричали це. До цього ЗМІ писали, що я ніколи не заб’ю англійським командам у Лізі чемпіонів, що я завжди програю англійській команді, й це все було в моїй голові, саме тому я хотів, щоб ти розумів повну картину. Саме через це я забив чотири голи. І саме завдяки всьому цьому лайну Англія буде пам’ятати цей гол усе своє життя. У мене є багато шалених голів.
- Я нагадаю тобі ще один, який я вважаю найкращим. Це було за Аякс проти NAC, коли ти тероризував цілу команду: ти обвів усіх і забив гол. Удар через себе був виконаний просто фантастично – питань немає, але те, як ти мучив команду заради цього удару було надзвичайно.
- Так, це було огидно насправді… Частіше за все гол, який ти пам’ятаєш, ти не зможеш повторити. Можливо я його і в змозі повторити, адже я бачив Мессі з Марадоною і їхні шалені голи. Це був неймовірний удар, це було більше інстинктивно. Цей гол не планувався.
- Який ти бачив найкращий гол, який би, можливо, ти хотів забити?
- Я вважаю це мої голи. Я 197 см і маю вагу 97 кілограмів, а з такими даними майже неможливо забивати. Мені подобається гол Зідана у фіналі ЛЧ, де він забив лівою ногою. Його досить важко повторити. Голи, які ти не можеш повторити, запам’ятовуються тобі найбільше. У топ-10 моїми були би 5 точно.
- Хто для тебе є найкращим гравцем, якого ти коли-небудь бачив ?
- Для мене найкращий гравець - це той, хто вміє змінювати гру, для мене це Роналдо, що з Бразилії. Я дивився його ігри ще коли не було цифрових платформ, я мав лише ютуб. Тому лише там я міг подивитися його фінти, трюки та забиті голи. Тоді ютуб був лише на комп’ютері, не на телефоні. Після школи ми ходили в спеціальні місця, де було багато комп’ютерів, умикали ютуб та намагалися вивчити його трюки, прийоми, а далі ми виходили на вулицю та намагалися повторити. Для мене він і був футболом, він не грав у нього – він ним був. Сьогодні є багато гравців, котрі забивають величезну кількість голів та роблять неймовірні речі, але вони не змінюють гру, як це робив він. На жаль, молодь зараз не намагається повторити якісь його прийоми та трюки на полі.
- Він був абсолютно сенсаційним, але він мав дуже коротку кар’єру. Ти, Мессі, Роналду – ви маєте дуже довгу кар’єру, не таку, як інші гравці. Для мене це проявлення дисципліни до того, що ти робиш і трохи вдачі, адже ти ніколи не травмувався серйозно, але ти маєш цю дисципліну та голод.
- Це велика дисципліна. Ти можеш грати добре, у тебе буде прекрасний сезон, але потім ти вилетиш. Наприклад, гравці, котрі виграли Чемпіонат світу, а після нього їх уже ніхто не бачив або ти їх просто не пам’ятаєш... Я ніколи не вигравав Лігу чемпіонів, але люди пам’ятатимуть мене. Є гравці, котрі грають 15-20 років і досягають свого найвищого рівня, але ми говоримо про інше. Якщо ми ведемо мову про окремого гравця, то кожен має різний спосіб життя, ментальність, проте я своїм прикладом довів, що вік - це просто цифра. Якість твоєї гри буде залежати лише від того, як ти піклуєшся про себе. До того ж тобі треба бути розумним, тому що гравець, яким я був у 25, зовсім не такий, яким я був у 35. Ти маєш розуміти це, щоб правильно коригувати ситуацію, коли ти хочеш змінити гру - ти маєш грати по-різному.
- У великому топі з найкращих футболістів, на яке б місце ти поставив би себе?
- Зараз я висловлюсь як фанат, тут потрібно розрізняти, що ти виграв у команді, а що - індивідуально.
- Я говорю про індивідуальні якості, як гравця.
- Просто навички, без ніяких трофеїв?
- Так.
- Мені здається, я найкращий. Без жартів. Я найбільш "укомплектований" гравець, який тільки є. Якщо говорити про трофеї, то так, я ніколи не мав Золотого м’яча, ніколи не мав кубка Ліги чемпіонів, якщо говорити про це, то я точно не в цьому списку. Я виграв 34 колективних трофеї, кілька індивідуальних. Якщо з колективними все добре, то з індивідуальними має бути також. Якщо ми говоримо лише за якості, то я найкращий, без жартів.
Якщо я скажу тобі, що я - Бог, ти повіриш мені? Я не жартую тому, що, коли я виходжу на поле, то я відчуваю себе саме так. Я відчуваю себе недоторканним та готовим знести будь-кого на своєму шляху. Візьмімо бокс: Тайсон Ф’юрі – чемпіон і ти запитаєш мене, чи вдарив би я його, я відповім "так", у моїй голові це так, але якби я вийшов на ринг, він нокаутував би мене за кілька секунд. Це така ментальність. Ти маєш виконати те, що говориш, в інакшому випадку ти – клоун. Краще вже не говорити нічого. Я з тих людей, що мають бачення і вірять у себе. 100% рано чи пізно це станеться, адже я переможець.
- Як ти гадаєш, що сталося з Манчестер Юнайтед? Вони були домінуючою командою у Прем’єр-лізі багато років поспіль із Фергюсоном, а зараз вони не можуть це відтворити. Як ти пояснив би це?
- Я пам’ятаю, коли прийшов у Юнайтед, усі говорили про Фергюсона. А мене не турбувало, що було до цього - мене цікавила лише моя особиста історія у теперішній час. Я поважаю його за те, що він робить зараз і робив до цього. Життя йде, змінюються покоління. Коли я прийшов, ми взяли три трофеї за рік. Я не знаю чи англійська це система чи ні, але між тренером та власником клубу був великий розрив. Між ними не було футбольних людей. Там не було людей, котрі приходили та карали нас за те, що ми погано зіграли. Нам не платили призові за перемоги, адже ми грали в такому клубі, де платили великі гроші, а перемога була нормою.
Зараз у Юнайтед ідуть дуже великі протести, хочуть змінити власників, але потрібно пам’ятати, що власники лише інвестують. Вони запрошують до себе гравців високого рівня, які коштують багато, тому, я думаю, неправильно кажуть, що власники роблять не те, що від них очікують фанати, але я не можу сказати точну причину. Їхній новий тренер прийшов з Аякса, я також там був. Аякс дуже талановитий клуб, але вони не мають великих зірок – який тоді досвід у цього тренера? Молоді таланти! Він прийшов у Юнайтед, де інша ментальність та інші гравці, котрі вже є великими зірками. Це зовсім інша ситуація, але між ним та тими, хто стоїть вище, дуже великий розрив, тому в нього немає того, хто допоміг би правильно налаштувати робочий процес. Я уявляю, як йому було важко, адже я був у обидвох клубах, які між собою кардинально різні. Він вирощував таланти, а це зовсім інші навички.
- Коли Кріштіану Роналду давав мені інтерв’ю, він розповідав, що не відчував поваги від Тена Гаґа. Ми могли помітити таку саму ситуацію із Санчо, де він публічно намовляв на нього. Можливо, це його проблема?
- Я не можу сказати, що це повністю провал тренера. Справа у досвіді, який ти не купиш. Навіть якщо він одразу обрав неправильний напрямок, він міг би його змінити та рухатися далі. Потрібен проєкт, якому ти будеш слідувати, який принесе тобі в майбутньому неймовірні результати, проте ти можеш у це вірити або ні. Я вважаю йому потрібен час, щоб набратися досвіду керувати такою командою. Юнайтед у тій ситуації, що або сьогодні кращий він або завтра кращий хтось інший. Але, слухаючи фанатів, у нас немає багато часу, адже потрібно перемагати і я розумію їх. Цей клуб перемагав і вони хочуть, щоб це продовжувалося. Коли все добре, все одно є проблеми, але ми не помічаємо їх, тому що маємо перемогу.
- Як ти почувався в Юнайтед? Адже, за словами Кріштіану, він не отримав певної поваги від молодших гравців, якої він очікував, бо коли йому було 18, він хапався за кожне слово дорослих гравців. Це може бути через те, що зараз молоді гравці отримують багато грошей і вони таким чином не так поважають дорослих?
- Повага - це не те, про що ти просиш. Це залежить від тебе. Я певен, ти поважаєш мене і я не просив тебе про це. Вони отримують багато грошей – це так, вони мають велику зарплатню, проробивши на порядок менше, ніж дорослі. Не потрібно просити молодих хлопців поважати тебе, вони й без того так мають робити це, інакше потрібно ставити їх на місце. Якби на його місці був я і мене не поважали, це було б останнє, що він побачив у своєму житті.
- Одним з твоїх хороших друзів є Новак Джокович. Він екстраординарний, відданий та величний спортсмен, він - чемпіон. Що у вас є спільного як у спортсменів, не беручи до уваги, що він тенісист?
- Я вважаю, він чудовий приклад для тих, хто займається з ним одним ділом. Ми маємо різну філософію. Він займається індивідуальним спортом, а я – командним. Наскільки я пам’ятаю, він - веган. Він намагається черпати енергію з багатьох речей, я повна протилежність. Я не роблю речі, котрі мають змінити мене, я роблю речі, котрі змінюють мою гру. Ти можеш побажати мені успіхів, але мені не потрібен успіх. Я сам вирішую, коли я маю виступити добре. Я контролюю, робити мені добре чи ні. Мені не потрібно стукати по дереву тричі, щоб удача була зі мною. Це вирішую я.
![]()
- Хто зі спортсменів понад усе імпонує тобі?
- Мухаммед Алі. У мого батька були всі чорно-білі касети. Я обожнював бокс. Я дивився усі ці поєдинки, фільми з Брюсом Лі та Джекі Чаном, тому моє життя було пов’язане лише з цими божевільними заходами й водночас я грав у футбол. Я намагався брати щось із цього у свою гру. Для мене Мухаммед Алі був найвеличнішим спортсменом усіх часів. Зараз спортсмени намагаються бути такими ідеальними, як це тільки можливо: вони хочуть ідеальну картинку, вони бояться сказати щось неправильно в інтерв’ю, вони бояться сказати якісь речі, вони бояться поїхати на червоне світло на дорозі.
Вони бояться тому, що хтось покарає їх – Мухаммед Алі був зовсім не про це. Він був собою на ринзі та поза його межами. Для мене це важливо, адже ти не маєш будувати ідеальну картинку, якою ти не є. Так само з благодійністю: ти робиш це задля картинки або ти реально хочеш допомогти. Я роблю багато речей, але я не хочу бути поміченим тому, що я роблю це від щирого серця. Дехто це робить, потім іде на інтерв’ю й розповідає, що він задонатив мільйон на госпіталь, відкрив школу для дітей і таке інше. Коли ти робиш подібні речі від щирого серця, тобі не потрібно цим хизуватися, щоб третя людина сказала тобі: "Вау, який ти молодець". Ні, мені це не потрібно. Я роблю це тому, що хочу, а не задля картинки. Сьогодні спортсмени концентруються на тому, як вони будуть виглядати для інших,замість того, щоб бути собою. А це важливо.
- Ти знаєш сьогоднішніх найкращих бомбардирів у світі: Ерлінґ Голанд, Кіліан Мбаппе. Що ти можеш сказати про них?
- Вони обидва дивовижні. Голанд дуже розумно грає. Він не торкається м’яча більше, ніж це потрібно. Він має цей "убивчий" інстинкт, навіть коли він забиває хет-трик, він прагне забивати ще. Зараз він знаходиться в ідеальному середовищі. Якщо ти скажеш йому ставати краще, то що це буде означати? Забивати не три голи, а шість? Не шість, а дев’ять? Він робить максимум, що може, бо все, що очікується від нього, - це голи. Якщо ти не заб’єш гол, то скажуть, що він мав поганий день. Мбаппе більш зібраний гравець, він може зробити набагато більше, ніж Голанд. Він може робити неочікувані речі. Він мені нагадує бразильця Роналдо. Він робить те, що інші не можуть відтворити. Чи може він стати краще? Так, може. Він має сфокусуватися на футболі.
- Ти казав про себе: "Я не можу не можу нічого вдіяти, але мені смішно від того на скільки я ідеальний"...
- Подивись на цей костюм, я його купив, щоб прийти до тебе. Ти коштував мені 3000 євро.
- Ти знаєш, що це було того варте, ти виглядаєш неймовірно.
- Для мене впевненість – це бронежилет. Я дуже впевнений у собі. Я не комплексую щод себе й не думаю, що мені потрібно виправити. Я є тим, ким я є, і я не буду цього змінювати. Мене створили мої батьки і я йду тим шляхом, яким я йду. Для мене це ідеально. Так, я маю великий ніс чи багато місця між чимось і таке інше, але я такий, який я є. Я не можу змінитися, я не хочу цього робити.
Ти маєш вірити в себе того, ким ти є. Тобі це не подобається - сподобається комусь іншому. Я ідеальний тому, що я лишаюся собою. Чи критикую я себе – так, я це роблю: я міг би робити деякі речі краще: міг би розмовляти англійською краще, я міг би робити свою гру кращою. Я не буду слухати третю людину, це неважливо для мене. Вони мають набагато більше проблем, ніж я – ось чому вони засуджують мене. Кожен sз нас має свою історію.
- Чи є якась річ, яку ти зробив неправильно? Або ні, я скажу тобі це…
- Я знаю, що ти скажеш.
- Що я скажу?
- Що я не перейшов до Арсенала?
- Так.
- Бачиш, я передбачаю майбутнє.
- По-перше, розкажи мені чому ти не перейшов у Арсенал, коли тобі було 17?
- Коли я був молодим, мною цікавилося багато клубів, одним з яких був Арсенал. Я прийшов до їхнього офісу побачив таких гравців, як Берґкамп, Анрі, Вієра. Це було для мене щось неймовірне. Я бачив цих гравців у телевізорі, минулого тижня я грав у приставку цими гравцями, а зараз я тут. Я розмовляв із керівництвом, вони хотіли дізнатися про мене більше. Вони не хотіли просто купувати гравця, вони хотіли знати, кого вони купують.
У них була футболка Арсенала з 9-м номером і вони сказали, що я маю приїхати через два тижні та пройти випробування. Усе було добре, доки я не почув слово "випробування", це збило мене з пантелику. Я тоді був узагалі ніким, але я сказав, що не буду проходити ніякі випробовування. Мене запитали, що я маю на увазі, на що я відповів: "Ви або берете мене, або ні". Вони почали розповідати, що хочуть бачити мене в команді, але я маю пройти випробовування, але я наполягав на своєму: "Я не буду проходити ніякі випробування". Саме тому я там ніколи не був.
- Ця історія розбила мені серце. Ти був би фантастичним в Арсеналі.
- Я погоджуюся, ми б виграли багато трофеїв.
- Саме тому в мене є для тебе подарунок на твій день народження. Це твоя футболка Арсенала з 11-м номером.
- Виглядає дивовижно!
Переклала Анастасія Большакова, Чемпіон
Фото - Getty Images
"Люди, яких я знав, загинули": велика розмова Олександра Зінченка з Пірсом Морганом
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
