Арсенал проти Ман Сіті — реальні перегони чи команди з різними цілями?
За 12 турів до завершення сезону-2022/2023 питання про чемпіонство залишається відкритим — за останні 5 сезонів це треті перегони, які на даному етапі тримають напругу. Але навіть після того, як Арсенал набрав такий темп та впевненість, підкріпивши свої успіхи гарною та виваженою трансферною кампанією, дві команди виконують різні цілі на сезон. Арсенал — все ще у процесі, у побудові команди, у нагадуванні про такий футбольний бренд; Ман Сіті — у черговій спробі захистити титул.
Але що важливіше — досвід чи бажання? Жага до перемоги над умовним великим братом чи можливість ще раз продемонструвати, наскільки ви — потужний та правильний колектив? Поміркуймо над цим абстрактним питанням.
Манчестер Сіті — у чемпіонських перегонах-2022/2023
Почнімо з одвічних фаворитів усіх перегонів за останні сезони, окрім 2019/2020. Головне, що можна сказати про МС на зараз:
Команда Пепа Ґвардіоли, навіть якщо це відбувається непомітно, перебуває у процесі перебудови (правильніше назвати це добудовою з поглядом у майбутнє). Середній вік гравців Сіті — 26.8 років, (12 місце серед команд Прем’єр-Ліги). І такий показник вдається тримати через наявність у складі Ріко Льюїса, Масімо Перроне та Кола Палмера, які не відіграють вирішальної та важливої ролі у складі. Але якщо брати конкретні матчі, то середній вік гравців Манчестер Сіті під час, наприклад, перемоги над Арсеналом складав 28.8 років, вік гравців суперника — 25.
Перебудова вже триває — можливість придбати Голанда та замінити Куна Аґуеро запустила її автоматично і стартувала, можливо, не з найбільш пріоритетної ланки. Хуліан Альварес (23 роки) та Ерлінґ Голанд (22) разом із Філом Фоденом (22) стануть основними обличчями Манчестер Сіті. Очевидно, ще Ерлінґ уже став, а Фоден завжди близько до основи, у більш глобальному розумінні.
Фото - Манчестер Сіті (Twitter)
Головний напрямок зміни складу на майбутні 2-3 сезони для команди Пепа — зменшення впливовості та залежності від Кевіна Де Брейне на полі, заміна Ілкая Ґюндоґана та можливий трансфер Бернарду Сілви, чутки про відхід якого останнім часом ставали дедалі гучнішими. За цим буде вкрай цікаво дивитись.
Команда Пепа Ґвардіоли експериментує. Це було завжди, але в цьому сезоні — ще більше ніж зазвичай. Останні сезони стабільною опцією команди був Жоау Конселу, тепер — Сіті відмовились від португальця та почали створювати нову сторінку у своїй історії, долучаючись до білд-апу в 3 захисники, інколи — зі зміщеними флангами, інколи — з чистими оборонцями скраю поля під час гібридних розташувань. Перенавчання Аке, Ляпорта та Вокера під нові функції. Нові схеми в атаці, де незмінним лишається тільки Ерлінґ. Раніше для Сіті експерименти у Лізі відзначалися функціями футболістів, нині — не тільки функціями, а ще й розташуванням.
Команда Пепа Ґвардіоли вміє перемагати. Вона вміє підтримувати тиск, вміє видавати майже неможливі серії. У гравців є менталітет чемпіонів, менталітет переможців. Нема страху та вогкості у ногах — є тільки матч. Тиск, удари, загострювальні передачі, пресинг, боротьба, відбір. Це механізм — той, що працює за межами розташування чи функцій.
Пеп та Сіті за останні роки, починаючи з сезону-2017/18, є найстабільнішим клубом на внутрішній арені, що має можливість робити будь-які трансфери тоді, коли це буде потрібно. І протистояти такому гіганту — надважке завдання.
Арсенал — у боротьбі за Лігу чемпіонів-2023/2024
Арсенал останніми роками — команда-хаос, і те, як Мікель Артета зміг опанувати його, — дійсно гідна робота. Клуб вирішив змінити свій курс та визнати попередні помилки, обравши молодого тренера, який ніколи не був на такому рівні. Ніколи не тримав удар особисто.
Прогрес Арсенала — неосяжний. Це більше ніж просто гарний період. За кілька років Арсенал перестав бути одним з найстарших за віком своїх гравців клубів Прем’єр-ліги. У цьому сезоні вони спочатку були першими за цим показником, але після викупу Жоржиньйо в Челсі та Леандро Троссара у Брайтона поступилися чільним місцем саме команді Де Дзербі.
Ще кілька років тому в складі Арсенала були Вілліан, Обамеянґ та Озіл, кожен з яких отримував понад 300.000 та навіть 350.000 тисяч фунтів на тиждень. В команді були Ґендузі, який був готовий битися з одноклубниками та менеджером; Торейра, який боявся грати на рівні АПЛ; Ектор Бельєрін, що деградував уже дуже давно; “збиті льотчики” Колашинац, Давід Луїз, Генріх Мхітарян; легенда та король усіх мемів світу Шкодран Мустафі
(Це досі одне з моїх найулюбленіших футбольних відео).
Команда купувала Алекса Руннарсона як бекапа для Бернда Лено — найгіршого голкіпера в історії Прем’єр-ліги. Й Арсенал подолав шлях очищення, подолав шлях зривання капітанських пов’язок та пустих трибун під кінець матчу. На “канонірів” тепер приємно дивитись. І це феномен та приклад дуже важкої праці.
Цілі Арсенала — зрозумілі. І на початку сезону вони не містили перемогу у Прем’єр-Лізі. Бути гідними — так, шукати свій футбол — так, битися за четвірку, посунути когось із тогорічних учасників та відкрити нову сторінку в історії нового Арсенала — так. Це й була головна мета. Але тепер Арсенал на першому місці з відривом від Манчестер Сіті у 5 очок,
Трансфери Арсенала — адекватні. Мікель Артета чітко розуміє, що саме він хоче бачити в цьому колективі. Тому в команду прийшов Мартін Едеґор, Ґабріель Жезус та Олександр Зінченко; тому команду підсилили Жоржиньо та Леандро Троссар; тому до команди повернуся Саліба. Тепер трансфери Томаса Парті за 50 мільйонів євро, Бена Вайта за 60 мільйонів євро та Аарона Ремсдейла вже не здаються поганими рішеннями — клуб робив те, що було потрібно Артеті.
Втім, Арсенал — досі у процесі, досі у становленні себе як колективу. Молодого, амбітного, енергійного, живого — але з браком досвіду таких перегонів, із браком досвіду на тренерському містку. Підсилення складу людьми, які знають, що таке перемоги — це гарний крок. Олександр Зінченко, який у Пепа був одним з улюблених гравців у роздягальні, тепер не просто улюблений, а один із головних. З менталітетом переможця та досвідом гри на найвищих рівнях. З футбольним інтелектом. Аналогічне можна сказати й про Ґабі Жезуса та Мартіна Едеґора. І це — доволі амбітно.
Якби я зараз ставив свої останні 10 гривень на когось із цих двох, я би поставив на Манчестер Сіті. Але чи засмутився б, якби втратив ці гроші, натомість отримавши історію, в якій молодий та свіжий Арсенал витримує тиск та зможе стати чемпіоном? Безперечно, ні.
Євген Вайлдер, Чемпіон
Підписуйтесь на телеграм-канал автора
Читайте також: Боббі, а не Роберто. Фірміно – уособлення системи Клоппа в Ліверпулі