Нотатки з Вімблдона: 300 міжнародних журналістів та королівська ложа
Максим Розенко у захваті від роботи пресцентру Вімблдонського турніру
Організація роботи медіа на Вімблдоні мене приємно вразила. А порівнювати мені є з чим...
Як акредитований журналіст, я працював на Олімпійських іграх у Парижі-2024, Європейських іграх у Кракові-2023, 40 чемпіонських боях братів Кличків та Олександра Усика в Німеччині, США, Швейцарії, Великій Британії та Саудівської Аравії. Також у моєму доробку 50 виїзних еврокубкових матчах київського Динамо в більшості країн Європи.
Можу категорично констатувати – рівень організації роботи журналістів на Вімблдоні був одним з найвищих у моїй понад 20-річній кар'єрі.
На Вімблдоні-2025 я працював в локації для міжнародних журналістів International Writing Room 3.0. У кожного з нас був стіл з великим екраном, на якому транслювалися онлайн всі матчі турніру – можна було вибрати будь-яку гру на відповідному корті. Також на великому екрані можна було подивитися всю статистику по Championship – результати, жеребкування, інформацію про гравців і навіть історії турніру.
Моїми сусідами були колеги зі світових агентств Reuters і AFP (Agence France-Presse), De Telegraaf (Нідерланди), Folkebladet (Норвегія), Ekstra Bladet (Данія), Makfax (Північна Македонія), ESPN (США), Blikk (Угорщина), Telegraf Serbia, Denik Sport (Чехія) і навіть Khabar Varzeshi з Ірану. До речі, Khabar перекладається як новини, хоча в нашій країні це слово має трохи інше значення.
Кожного ранку біля пресрецепції можна було взяти кольоровий паперовий довідник The Daily Report, де на 16 сторінках було розписано розклад дня з цікавою статистикою та фактами.
Щодня журналісти мали можливість ознайомитися зі списком гостей королівської ложі (The Royal Box-2025). У списку були як баронеси, лорди, сери, так і зірки світового спорту. Наприклад, у перший тиждень Вімблдон відвідав колишній суперник Володимира Кличка та Олександра Усика ексчемпіон світу Ентоні Джошуа зі своїм промоутером Едді Гірном, а також легендарний у минулому нападник збірної Англії й багаторічний експерт BBC Гарі Лінекер.
Кожного ранку я брав цей лист (до речі, вгорі на ньому стоїть плашка Not to be published – не підлягає публікації) і передивлявся, чи немає там прізвища Валерія Залужного, якого ще на початку Championship запрошувала на свої матчі Еліна Світоліна. У списку, до речі, були близько 90 прізвищ кожного дня – дуже багато олімпійських та паралімпійських чемпіонів, акторів, тенісних легенд.
Також у кожного акредитованого журналіста була можливість відвідати корти, на яких тренувалися гравці. Потрібно було на рецепції отримати пропуск. Єдине – перебування на кортах було обмежено 30 хвилинами (на такий час видавали пас). На тренувальні корти я відправився в перший день основної сітки Вімблдона. Побачив, як готувалися до матчів Даяна Ястремська та чоловік Світоліної Гаель Монфіс.
Найвеличніший шоумен зі світу тенісу. Неймовірна історія Гаеля Монфіса
Головна ж родзинка – післяматчевий коментар будь-якого гравця. Журналіст повинен подати заявку у своєму акаунті на сайті Вімблдону до 12:00 у день гри. Організатори пропонували декілька опцій – інтерв’ю у випадку перемоги гравця (win) або в будь-якому випадку (win or lose). Також можна було вибирати медіаконференцію або ексклюзивне інтерв’ю (one to one). Ексклюзивне інтерв’ю було обмежено 5 хвилинами. Але, якщо на одного гравця було подано декілька заявок від журналістів, його просто перетворювали на медіаконференцію.
Також кожен акредитований журналіст міг отримати на рецепції The Wimbledom compendium – книгу на 568 сторінок, де викладені всі найцікавіші факти з історії турніру. На Вімблдоні, до речі, працювали близько 300 міжнародних журналістів з 50 країн світу.
Максим Розенко, Чемпіон, з Лондона
