Чарівний Оберстдорф, "казан" в Інсбруку: знайомство з аренами Турне чотирьох трамплінів
Уже в суботу, 28 грудня в німецькому Оберстдорфі стартує головна подія зимового сезону – легендарне Турне чотирьох трамплінів, яке цього року пройде вже 73-й раз у історії. 10 днів, 4 культових арени, на кону – Золотий орел та місце в історії стрибків з трампліна. Турне – найпрестижніше змагання у цьому виді спорту, яке щорічно збирає аншлаги на трибунах і б'є рекорди телевізійних рейтингів. Унікальний формат з нокаут-раундами, багатющі традиції, ідеальний час проведення на новорічні свята – все це невід'ємні складові комерційного успіху Турне. Для розуміння рівня ажіотажу: усі квитки на перший етап в Оберстдорфі були розпродані ще 20 вересня. Аншлаги, звісно ж, чекають на нас і на трьох інших аренах.
Однак головний фактор успіху Турне – спортивний. На відміну від чемпіонатів світу чи Олімпіад, які розігруються в один день, тут не буває випадкових переможців, адже якщо в один окремий день тобі може пощастити, то видати 8 днів поспіль на найвищому рівні на чотирьох різних трамплінах лише завдяки везінню неможливо. При цьому, на відміну від наддовгої дистанції Кубка світу, на Турне у тебе немає права на помилку: один невдалий стрибок – і ти втрачаєш всі шанси на підсумковий успіх. Саме це, поряд з колосальною увагою з боку ЗМІ та вболівальників, робить Турне настільки складним навіть для найсильніших і найбільш психологічно стійких.
Легендарна багатоденка проходить щороку в одні й ті ж дати на одних і тих же трамплінах: у німецьких Оберстдорфі та Гарміш-Партенкірхені, а також австрійських Інсбруку та Бішофсхофені. Від звичного порядку проведення етапів Турне відходило лічені рази в історії: у 1953 році першим етапом був не Оберстдорф, а Гарміш, у сезонах-1956/57, 1961/62 та 1962/63 той же Гарміш був третім етапом, у той час як другим – Інсбрук. У сезоні-1971/72 Турне стартувало в Інсбруку, а Оберстдорф був третім етапом. У 2008 та 2022 році через важкі погодні умови етапи в Інсбруку були скасовані, замість цього проводилися додаткові старти у Бішофсхофені.
У той час, як у сучасну епоху більшість трамплінів Кубку світу через досить жорсткі вимоги щодо безпеки спрофільовані дуже схожим чином, усі чотири арени Турне – абсолютно різні, кожна з них по-своєму особлива. І це ще один фактор, який робить легендарну багатоденку настільки цікавою та вимогливою зі спортивної точки зору: щоб перемогти у загальному заліку, тобі потрібно бути справжнім універсалом і вміти адаптовуватися до абсолютно різних арен.
Серед чотирьох трамплінів Турне є дві крайнощі, і це – австрійські арени. "БергІзель" в Інсбруку – найбільш складний та специфічний трамплін не лише Турне, а й взагалі серед усіх арен, які використовуються на Кубку світу. Коротка, проте дуже крута гора розгону, різкий перехід у короткий стіл відриву, в який дуже непросто влучити при відштовхуванні – справжнє випробування для будь-якого стрибуна. І при цьому, через дуже високий кут нахилу столу точність та своєчасність при відштовхуванні максимально важлива. При точному влучанні в стіл цей трамплін буквально підкидає тебе високо у повітря і гарантує вдалий стрибок. Водночас, неточність при відштовхуванні буде фатальною: не отримавши цього потужного імпульсу на столі відриву, врятувати стрибок уже неможливо.
Бішофсхофен – повна протилежність Інсбруку. Дуже довга та полога гора розгону, довгий та плавний стіл відриву – допуститися грубої помилки тут дуже важко. Що стосується двох німецьких арен, то вони менш радикальні, проте чимось схожі на австрійські. "Шаттенберг шанце" в Оберстдорфі можна назвати "Інсбруком на мінімалках": він також досить різкий, проте не настільки, як "БергІзель". У свою чергу, "Олімпіашанце" в Гарміш-Партенкірхені можна назвати "Бішофсхофеном на мінімалках": він пологий та плавний, проте не настільки, наскільки арена заключного етапу.
У будь-якому випадку, кожен із цих трамплінів – абсолютно унікальна та культова споруда зі своєю особливою атмосферою та багатющою історією. Пропонуємо до вашої уваги більш детальне знайомство із кожним із чотирьох трамплінів Турне.
Оберстдорф
"Шаттенберг Шанце"
Побудований у 1925 році
К-поїнт: 120 м
Хілл-сайз: 137 м
Рекорд трампліну: 143,5 м, Сігурд Петтерсен (Норвегія), 29.12.2003
Перший етап Турне відбувається в Оберстдорфі, на півдні Баварії. Місцевий лижний клуб є, напевно, найкращим та найбільш плодовитим у Німеччині. Він подарував світу безліч видатних спортсменів у різних дисциплінах лижного спорту: стрибках, двоборстві, лижних гонках і біатлоні. "Шаттенберг шанце" – це комплекс із п’яти трамплінів різної потужності, який дає можливість займатися стрибками спортсменам різних вікових категорій і рівня майстерності. Свою назву трамплін отримав від гори Шаттенберг, вершина якої розташована на висоті 1845 метрів над рівнем моря. Сам комплекс трамплінів розташований на північно-західному схилі цієї гори.
Окрім першого етапу Турне, трамплін у Оберстдорфі періодично приймає також змагання Кубку світу з двоборства. Тричі – у 1987, 2005 і 2021 роках – зимова столиця Баварії приймала чемпіонати світу з лижних видів спорту. Саме до мундіалю-2005 і була приурочена остання масштабна реконструкція трампліну, яка була проведена у 2003 році.
Під час цієї реконструкції був побудований другий ярус трибун, який дарує унікальну акустику. І щороку десятки тисяч уболівальників підчас Турне створюють на цих трибунах неймовірну атмосферу, яку багато хто вважає найкращою на Кубку світу.
З чотирьох етапів Турне два мають фіксовані дати: Гарміш-Партенкірхен (кваліфікація – 31 грудня, основні змагання – 1 січня) і Бішофсхофен (5-6 січня). Дати етапів у Оберстдорфі та Інсбруку – "плаваючі". Турнір у Оберстдорфі проводиться або 28-29, або 29-30 грудня. Останнім часом організатори все більше схиляються до варіанту з 28-29 грудня, розтягуючи багатоденку до 10 днів і створюючи один додатковий день відпочинку під час Турне.
Зазначимо, що Оберстдорф на карті Турне міг взагалі не з’явитися: спочатку планувалося, що перший етап прийматиме трамплін у Фуссені. Проте зараз ця арена уже багато років як закрита та зруйнована. Розгледіти залишки трампліну серед місцевого лісу досить непросто:
Рекорд трампліну в Оберстдорфі – найбільш давній з усіх чотирьох арен. Він був встановлений 29 грудня 2003 року – на першому ж турнірі на "Шаттенберг шанце" після реконструкції. У той день Сігурд Петтерсен у другій спробі основного раунду полетів на 143,5 метри. Той стрибок приніс норвежцеві перемогу на першому етапі та дозволив захопити лідерство у загальному заліку Турне, яке Сігурд так нікому і не віддав.
Історично найуспішніше в Оберстдорфі виступають господарі, збірна Німеччини. По три рази на "Шаттенберг шанце" тріумфували Дітер Тома (у 1988, 1989 і 1996 роках) та Мартін Шмітт (1998, 1999, 2000), повторити їхнє досягнення зумів лише японець Рьою Кобаясі (2018, 2019, 2021).
Гарміш-Партенкірхен
"Гроссе Олімпіашанце"
Побудований у 1933 році
К-поїнт: 125 м
Хілл-сайз: 142 м
Рекорд трампліну: 144 м, Давід Кубацкі (Польща), 1.1.2021
Другий етап Турне – знамениті Новорічні стрибки у Гарміш-Партенкірхені. Традиція проводити тут стрибкові змагання 1 січня була започаткована ще у 1922 році – задовго до появи Турне і навіть до того, як було збудовано "Олімпіашанце". До 1933 року на його місці існував інший трамплін. Проте гітлерівська Німеччина отримала право на проведення зимової Олімпіади 1936 року, і до цієї події було вирішено побудувати новий комплекс олімпійських трамплінів.
"Олімпіашанце" став ключовою ареною Ігор 1936 року. В зоні викату трампліна було побудовано лижний стадіон. Він слугував не лише трибунами для змагань зі стрибків і двоборства, але і зоною старту/фінішу для лижних гонок. "Олімпіашанце" також приймав церемонії відкриття та закриття тієї зимової Олімпіади.
Новорічні стрибки у Гарміші швидко перетворилися на престижне та самобутнє змагання з особливою аурою, і саме навколо них сформувалася ідея проведення Австро-німецького стрибкового тижня (саме так на зорі свого існування називалося Турне) у святковий новорічний період. Сама арена зазнавала реконструкцій у 1950, 1978 та 1996 роках, проте всі вони були, за великим рахунком, косметичними. Споруда, яка на момент побудови вважалася передовим творінням архітектури, поступово перетворилася на архаїчну та перестала відповідати нормам безпеки FIS. Гора приземлення була доволі незручною та сильно відкидала назад при польотах в район хілл-сайзу.
У 2007 році місцева влада нарешті наважилася на радикальну реконструкцію. Гору розгону знесли та звели на її місці абсолютно нову, виконану із дотриманням усіх сучасних вимог. Зону приземлення також перепрофілювали, і це робить трамплін у Гарміші найновішим і найсучаснішим із чотирьох на Турне. Про ту початкову арену, яка приймала Олімпіаду-1936, нагадують лише трибуни, які залишилися недоторканими. До речі, вони приймають глядачів не лише під час стрибкових змагань: зона викату "Олімпіашанце" також використовується як фінішна зона підчас змагань Кубку світу з гірських лиж на технічній трасі "Гудіберг".
Етап у Гарміші завжди слугує свого роду символом переходу зі старого року в новий: кваліфікація відбувається 31 грудня, а основні змагання – 1 січня. Проте у новорічну ніч 1999/2000 років легендарний Дітер Тома вирішив здійснити свій прощальний стрибок у кар’єрі саме у Гарміші. Все було розраховано так, щоб німець вистрибнув ще у старому році, а приземлився в новому. Прощання чемпіона Турне 1990 року зі спортом вийшло максимально ефектним, красивим і символічним.
Рекорд "Олімпіашанце" відносно новий, і був встановлений 1 січня 2021 року Давідом Кубацкі. Поляк, який того року виступав на Турне у статусі чинного чемпіона, у другій спробі полетів на 144 метри, що у підсумку принесло йому перемогу на етапі. Залишається лише шкодувати, що через реалії ковідних часів такий блискучий стрибок відбувався за порожніх трибун…
Інсбрук
"БергІзель"
Побудований у 1930 році
К-поїнт: 120 м
Хілл-сайз: 128 м
Рекорд трампліну: 138 м, Міхаель Хайбьок (Австрія), 4.1.2015
Парадокс: "БергІзель шанце" в Інсбруку – найменш потужний із чотирьох трамплінів Турне, проте саме він щороку є ключовим із точки зору боротьби за загальний залік. Причин тому декілька. Перша – це, звісно ж, специфічність цього трампліну, про яку вже було сказано вище. Пов’язана вона, зокрема, і з територіальною обмеженістю, в умовах якої вимушена існувати ця культова арена. Справа в тому, що одразу за трампліном знаходиться приватна територія, власники якої уже багато років навідріз відмовляються її продавати, що унеможливлює масштабну реконструкцію арени з перепрофілюванням трампліну та збільшенням його потужності.
Територіальні обмеження вимушують використовувати на викаті дуже крутий та доволі незручний контрухил. Сам трамплін буквально вкопаний у землю, як і його славнозвісні трибуни у формі амфітеатру, які створюють унікальну акустику та просто неймовірну атмосферу. За це "БергІзель" отримав красномовне прізвисько "Hexenkessel", у перекладі з німецької – казан. І справді: не надто доброзичливі австрійські вболівальники влаштовують тут справжнє пекло для суперників своїх улюбленців.
Ще одна причина, чому етап у Інсбруку зазвичай є вирішальним на Турне – неймовірно складні погодні умови. "БергІзель" знаходиться на окраїнах міста на доволі продувному схилі гори. Через відсутність штучного освітлення змагання відбуваються у денний час, саме у ту пору доби, коли у цій місцевості зазвичай погіршуються погодні умови: починає гуляти сильний і дуже мінливий вітер, а на арену часто опускається густий туман. Все це у більшості випадків надає змаганням характеру вітрової лотереї, яка здатна повністю перекроїти загальний залік.
Робота над вирішенням цієї проблеми триває повним ходом. Ще рік тому директор Кубку світу Сандро Пертіле досягнув згоди з мером Інсбрука про встановлення на трампліні штучного освітлення, яке дозволить проводити змагання у спокійніший з погодної точки зору вечірній час. І очікується, що уже в 2026 році турнір на "БергІзелі" вперше відбудеться у вечірній час.
Що стосується історії, то легендарна арена була збудована у 1930 році до чемпіонату світу-1933, який відбувався в Інсбруку. Реконструкції трампліну проводилися двічі: у 1964 і 2003 роках. Перша з них була приурочена до зимової Олімпіади-1964. Через 12 років, у 1976 році, столиця Тіролю вдруге приймала Олімпійські ігри.
Окрім цього, "БергІзель" ще двічі приймав стрибкові змагання чемпіонатів світу – у 1985 і 2019 роках. Тоді столицею мундіалів був сусідній Зеєфельд, проте через відсутність там 120-метрвого трампліну частину стрибкових і двоборських змагань проводили в Інсбруку.
Рекорд трампліну офіційно належить Міхаелю Хайбьоку, який 4 січня 2015 року полетів тут на 138 метрів. Проте на приземленні австрієць доторкнувся рукою гори приземлення, тому цей рекорд є не зовсім легітимним.
Того ж дня його партнер по команді, Штефан Крафт, пролетів усього на 1 метр менше, при цьому, приземлився абсолютно чисто.
Бішофсхофен
"Пауль Ауссерляйтнер Шанце"
Побудований у 1943 році
К-поїнт: 125 м
Хілл-сайз: 142 м
Рекорд трампліну: 145 м, Давід Кубацкі (Польща), 5.1.2019
Заключна зупинка Турне – Бішофсхофен, який географічно знаходиться дещо на віддаленні від трьох інших арен. Попри те, що "Пауль Ауссерляйтнер Шанце" – найпотужніший із чотирьох арен Турне та приймає останній етап, ця арена рідко стає вирішальною у боротьбі за загальний залік. Як уже було зазначено вище, це пов’язано із плавністю та простотою даної арени.
Один простий факт: востаннє на фінальному етапі в Бішофсхофені лідер загального заліку Турне змінювався у 2017, коли Даніель Андре Танде не втримав 1,7 бала переваги над Камілем Стохом. Випадків, коли останній етап повністю перекроював генеральну класифікацію, не було вже дуже давно.
Сам трамплін у Бішофсхофені названий на честь австрійського стрибуна Пауля Ауссерляйтнера, який загинув тут під час стрибка у січні 1952 року, за рік до проведення першого Турне. Востаннє реконструкція арени проводилася у 2003-2004 роках.
Бішофсхофен жодного разу не був столицею Олімпіад чи чемпіонатів світу, проте у 1999 році місцева арена все-таки приймала стрибкові змагання мундіалю, який проводився у сусідньому Рамзау. Історія така сама, як у Інсбрука з Зеєфельдом: у столиці мундіалю не було свого великого, 120-метрового трампліну, тому вирішили звернутися за допомогою до сусідів. Двічі в історії Бішофсхофен приймав одразу два етапи Турне в одному сезоні. Це траплялося у 2008 і 2022 роках, коли етап в Інсбруку скасовували через складні погодні умови.
Рекорд трампліну в Бішофсхофені становить 145 метрів і належить, як і у Гарміш-Партенкірхені, Давіду Кубацкі. 5 січня 2018 року під час кваліфікації поляк полетів тут на 145 метрів.