Володимир Бакуменко: харків'янин, емігрант, який став батьком бразильських шашок
Нещодавно ми розповідали про уродженця Києва Ісера Купермана, семиразового чемпіона світу з міжнародних шашок. А сьогодні мова піде про його довоєнного суперника – уродженця Харкова Володимира Бакуменка, який увійшов до історії як засновник бразильських шашок.
У СРСР ім’я Володимира Бакуменка було під забороною – з тієї ж причини, що й ім’я Федора Богатирчука. Тож треба заповнити цю історичну білу пляму.
Розповідаючи про Ісера Купермана, ми згадали про існування декількох різновидів гри у шашки. Серед них є, зокрема, бразильські шашки, популярні у Бразилії, Польщі, Філіппінах, Литві та інших країнах. За правилами бразильські шашки близькі до російських, у них також грають на 64-клітинній дошці, але за правилами міжнародних шашок.
У Бразилії грають не лише у футбол
Популяризацією гри у шашки в Бразилії з 1930-х років займався великий ентузіаст Жералдіно Ісідоро да Сілва. Він написав та видав дві книжки, регулярно робив публікації у виданнях O Guri і A Cigarra, організовував турніри та конкурси з розв’язання задач. Ісідоро пропагував як 100-клітинні, так і 64-клітинні шашки та прагнув якось поєднати їхні правила.
Потужну підтримку Жералдіно Ісідоро отримав на початку 1950-х років, коли до Бразилії іммігрував колишній радянський гросмейстер Володимир Бакуменко, чемпіон СРСР 1927 року.
Українець працював бухгалтером у будівельній компанії та у вільний час поновив свою шашкову активність. Він розгорнув надзвичайно широку роботу в пропаганді цього виду спорту, виступаючи з численними публікаціями в журналах, читаючи лекції, даючи сеанси та допомагаючи бразильським шашкарям тренерськими настановами. Бакуменко був одним з фундаторів Бразильської федерації шашок, заснованої 1952 року.
У липні 1954 року Володимир (тоді вже на бразильський манір – Валдемар) Бакуменко розпочав свою щотижневу колонку Damas (Шашки) у газетах A Gazeta та A Gazeta Esportiva, які на той час були одними з найважливіших видань Сан-Паулу. Таким чином він просував роботу, розпочату Жералдіно Ісідоро в Ріо-де-Жанейро наприкінці 1930-х років.
У березні 1958 року Валдемар Бакуменко почав вести найвідомішу в країні шашкову колонку Coluna do damista в газеті A Gazeta Esportiva, яка публікувалася безперервно щосуботи протягом 11 років. Вів він її до моменту своєї смерті в травні 1969 року.
У 1963 році було засновано Федерацію шашок Сан-Паулу та організовано перший чемпіонат Сан-Паулу, переможцем якого став Валдемар Бакуменко. Він, як глибокий експерт з шашок, почав пропагувати більш просунуті техніки та поширювати назви дебютів та комбінаційних тем. Маючи ґрунтовні технічні знання, Бакуменко заохочував практику гри, головним чином, через свою щотижневу колонку в газеті A Gazeta Esportiva. Він сам організовував шашкові групи та був натхненником для створення багатьох інших. Українець опублікував дві книги: Jóias do Jogo de Damas ("Перлини гри в шашки", 1959) та Curso das Damas Brasileiras ("Курс бразильських шашок", вийшла 1979 року).
Узгоджені зусилля Валдемара Бакуменка в Сан-Паулу та Жералдіно Ісідоро в Ріо-де-Жанейро принесли свої плоди. 1960-ті роки стали часом великого розвитку гри в шашки в Бразилії. Зокрема, у 1967 році в Белу-Орізонті було організовано найбільший за всі часи чемпіонат Бразилії з шашок, який зібрав 1009 учасників.
Завдяки таким успіхам бразильські шашки вийшли на міжнародну арену. З 1985 року проводяться чемпіонати світу з бразильських шашок. У 1993 році Ісер Куперман був одним з чотирьох гросмейстерів, які розділили перше місце та чемпіонський титул на турнірі в Агуас де Ліндойя (Бразилія). А 2004 року в Убатубі (Бразилія) чемпіоном світу став український гросмейстер, харків’янин Юрій Анікєєв, той самий, якого 2017 року дискваліфікували за "порушення Етичного кодексу Міжнародної федерації шашок" (публічно критикував Путіна та грав у вишиванці).
А тепер повернемось до нелегкої долі Володимира Бакуменка.
Історія чемпіона-вигнанця
Володимир Михайлович Бакуменко народився в 1909 році в Харкові. Він навчився грати в шашки досить пізно – в 17 років у спортивному клубі, де паралельно займався в футбольній секції.
У 1926 році, на пропозицію тренера шашкового клубу Володимир взяв участь в сеансі одночасних матчів. Хлопець виграв матч, а вже за кілька місяців йому вдалося виграти чемпіонат клубу.
Так почалося стрімке зростання його кар'єри як спортсмена-шашкіста, того ж 1926 року Бакуменко здобув перемогу в чемпіонаті міста Харків. А вже наступного року 18-річний студент будівельного технікуму став чемпіоном Радянського Союзу. І це при тому, що він потрапив на турнір завдяки тому, що Україні дали додаткове місце. І за це місце Бакуменко грав матч проти віцечемпіона УРСР Бориса Ільїнського, якого обіграв з мінімальною перевагою (+3-2=1).
3-й чемпіонат СРСР з російських шашок пройшов у Москві 13-24 жовтня 1927 року. У змаганнях взяли участь 22 спортсмени. Ніхто не очікував, що чемпіоном стане юний харківський дебютант. Проте Бакуменко поділив 1-2 місця з московським майстром Сергієм Соколовим (по 13,5 очок), а у додатковому матчі українець здолав досвідченого суперника (+1=3). Спочатку було три нічиї та у четвертій партії перемогла молодість.
За підсумками чемпіонату, Володимир Бакуменко та ще п’ять учасників отримали звання майстра спорту СРСР. Після чемпіонату було видано збірку вибраних 50 партій під редакцією Леоніда Рубінчика, з коментарями сімох учасників, першим з яких йшов Володимир Бакуменко.
У 1928 році Всесоюзна шахово-шашкова секція вирішила розіграти звання чемпіона СРСР у матчі між Володимиром Бакуменком та чемпіоном СРСР 1924 та 1925 років Василем Медковим. 38-річний Медков, редактор шашкового відділу газети "Гудок", виграв цей матч: (+6 =10 -4).
Більше Бакуменко не брав участь у радянських першостях, граючи тільки в чемпіонатах України. У 1928 році він посів друге місце на чемпіонаті України в Одесі.
У 1930-х роках Бакуменко здобув вищу освіту за спеціальністю "Інженер-технолог". У 1932 році вийшла його книга "Підручник шашкової гри", написана у співавторстві з Борисом Ільїнським. А 1941 року в Харкові було видано книжку "Бесіди про шашкову гру". Уже в ті часи Бакуменко проявив себе як активний пропагандист шашкової гри.
У 1940 році на 10 чемпіонаті України в Києві Володимир Бакуменко розділив 1-4 місця з молодим Ісером Куперманом, чемпіоном СРСР 1934 року киянином Борисом Бліндером та харків’янином Володимиром Могилевичем. У додатковому матч-турнірі чотирьох за титул чемпіона несподівано переміг 17-річний Могилевич, який виявився таким же "кіндер-сюрпризом", яким був Бакуменко на першості СРСР 1927 року. За чотири роки він загине на фронті у Другій світовій війні.
Бакуменко ж під час війни залишився в окупованому Харкові, де вів шашкову рубрику в газеті "Нова Україна". У 1943 році він поїхав із завойовниками до Німеччини. А 1950 року, після перебування в американській зоні окупації, подався до Бразилії.
До речі, його молодший брат Григорій (1914 року народження), який з 1936 року служив у Червоної Армії, воював на фронті у званні лейтенанта та був нагороджений Орденом Червоної Зірки.
У кожного своя доля…
Грав за шахову корону проти Ботвинника та виступав проти режиму: геній 20 сторіччя з України Давид Бронштейн
15 травня 1969 року в газеті Gazeta Esportiva, де Валдемар Бакуменко 11 років вів шахову колонку, з’явилась новина за підписом директора Федерації шашкістів Сан-Паулу Карлоса Альберто. Він повідомив про те, що Валдемар Бакуменко помер 13 травня на 61 році життя в онкологічному відділенні міської лікарні. Похорони майстра шашкової гри відбулися 14 травня 1969 року.
У тому, що бразильські шашки здобули міжнародне визнання, є виняткова заслуга українця – що постійно підкреслюють у своїх публікаціях бразильські автори.
Ось сім "золотих правил" Бакуменка, які допомогли створити етичний профіль бразильських шашок:
- Ніколи не торкайтеся фігури до того, як вирішиш її перемістити;
- Уникайте непотрібних розмов під час гри;
- Не торкайтеся пальцями клітинок на дошці під час обчислень;
- Не показуйте нетерпіння, коли ваш суперник грає повільно;
- Не втрачайте можливості поспостерігати за партіями хороших шашкістів;
- Не просіть вибачення за поразку. Цінуйте перемогу суперника;
- Завжди вітайте переможця чи переможеного етично.