Сергій Куніцин: "Крим здали, насправді у нас були шанси втримати його"
16 березня – річниця так званого референдуму в АР Крим, який відбувся в 2014 року і не був визнаний абсолютною більшістю міжнародної спільноти.
Президент асоціації футболу АР Крим та ексголова уряду АР Крим Сергій Куніцин в ексклюзивному інтерв'ю Чемпіону дуже детально та відверто розповів про ситуацію в Криму в лютому-березні 2014 року.
"Я впевнений, що Крим здали, – стверджує Куніцин. – У нас були шанси втримати його. Російські війська увійшли до півострову без шевронів. Передусім, їм був потрібен Севастополь. Ситуація на той момент дійсно була хиткою: Верховної Ради ще до кінця не сформувала свої структури. Серед її перших рішень була відміна Харківських угод та закон про російську мову, на чому в Криму і зіграли росіяни. Вони знали, що на півострові є такий народ, як кримські татари, для яких Москва і Сталін — це слова, які половину їхньої нації довели до смерті. Тому спочатку були націлені тільки на Севастополь".
"У нас був шанс дати відсіч російській агресії в Криму". Чемпіон світу з кікбоксингу у 2014 році служив офіцером у Севастополі
Політик не погоджується з тим, що в України було замало ресурсів, щоб протистояти росіянам у 2014 році.
"Розказують, що всього було 3 тисячі військових боєздатних частин української армії в Криму. Це неправда. Так, вища ланка – генерали та міністри Януковича, зрозуміло, мали паспорти громадян Росії і грали на її боці. Але середня ланка та бойові десантні бригади, морпіхи, спецназ були готові відстоювати нашу територіальну цілісність", – говорить Куніцин.
За словами Сергія, він особисто телефонував Турчинову і просив дати команду на відкриття вогню.
"Ми не будемо їх вбивати. Просто виїде декілька танків, БМП і над головою дадуть кілька залпів. І вони розбіжаться. Росіяни чекали цього. Але, на жаль, цього не відбулося. Турчинов мені відповів: "Американці запевняють, що росіяни підуть". Я сказав: ви в своїх кабінетах у Києві сидите, а тут за мною ФСБ ганяє. Я бачу картину – вони не підуть," – пригадує Куніцин.
На думку Сергія, на початку 2014 року народ в Криму не стільки за Росію був, а скоріше, знаходився в стадії глибокої невизначеності.
"Їх налякали, що Правий сектор буде смажити дітей на мангалі та їсти жінок, – продовжує розповідь Куніцин. – На той час вже виросло два покоління, які жили при незалежній Україні. За великим рахунком, ці люди не горіли бажанням, щоб їх забрала до себе Росія. А в 90-ті взагалі не мали бажання, бо бачили приклад війни в Чечні і перетворити Крим на Чечню зовсім не хотіли.
Я впевнений, Крим можна було відстояти, як в 1994 році, коли обрали президента Мєшкова та на 90 відсотків проросійський республіканський рух, навіть привезли керівництво з Москви. Україна з усім цим тоді впоралася. Самі ж проросійські парламентарі зняли Мєшкова," – такий історичний приклад приводить екс-голова АР Крим.
Також він вважає, що на той момент Україна дала Криму майже все.
"Підвищила статус до автономної республіки, була своя Рада, конституція, основна маса податків залишалася у Криму, – перераховує Куніцин. – У 2014 році можна було піти тим же шляхом: залишити всі податки, додати повноважень. Тому що влада була ще дуже хитка. Думаю, що, швидше за все, Севастополь ми б втратили. На той момент там перебували десятки тисяч військових російської армії.
Крим можна було відстояти. Щоб він залишився в Україні з більшими повноваженнями. На жаль, цього не відбулося. А потім у росіян розігрався апетит – з того, що їм так легко вдалося захопити півострів. Вони поперли на Донбас. Впевнений: якби показали зуби в Криму, ніякого Донбасу в 2014 році не було б".
Під загрозою арешту
Коли Куніцин отримав від Києва відповідь, що не буде ніякого наказу для військових, він зрозумів, що Крим незабаром буде втрачено. І вирішив повертатися на материкову Україну.
"У Криму мене хотіли заарештувати, – пригадує Куніцин. – Я пішов на маленьку хитрість. Зателефонував у аеропорт, забронював квиток до Києва. Росіяни послали туди 200 людей. А насправді спочатку на машині поїхав, а потім на останньому потязі, який не перевіряли. Сенсу перебувати на півострові більше не було".
Вербування росіян
Росіяни робили спроби завербувати нашого співрозмовника.
"Натякали щоб я на півострові залишився, пропонували ту же посаду, – розповідає екс-очільник АР Крим. – Але я патріот України. У 90-му році був одним із наймолодших депутатів Верховної Ради І-го скликання. До речі, нас, наймолодших було 5 сержантів і 5 афганців. Нам всім було меньше 30 років. Всі ми проголосували за незалежність. Я ж не політична повія. Якщо я за Україну, то за Україну. І моя мораль не дозволила мені перебігти на той бік. Вважав, що це аморально та політично неправильно".
Прослуховування ФСБ
За словами Куніцина, за його діями в Криму на початку 2014 року уважно стежило ФСБ.
"Я приїхав на півострів і почав надавати накази, – пригадує Сергій. – Аеродром в Кіровському ми взяли під свій контроль, чекали нашу 25-ту окрему повітрянодесантну Січеславську бригаду (25 ОПДБр) та 3-й полк спецназу. Хлопці з десантних підрозділів та сил спеціальних операції вже сиділи у літаках. 79-та окрема штурмова бригада, яка базувалася в Миколаєві, повинна була зайти з Херсона.
Був план, як не дати захопити Крим. Я все це координував. Бо всі місцеві керівники насправді були донецькі, написали рапорта на звільнення. За день їх всіх поміняли і почали діяти. Щовечора я виходив у прямий ефір, зі мною зустрічалися посли, представники міжнародних організацій. При цьому в центр Сімферополя не заїжджав, бо знав, що там мене заарештують та закриють. Щодня міняв машини".
Куніцин запевняє, що спочатку йому дали мікроавтобус, в якому… втікав Янукович.
"Я не міг зрозуміти: на окраїні Сімферополя зі мною була охорона, люди зі зброєю, пів години п'ємо каву, а потім нас роблять спроби оточити, – пригадує Сергій. – Як виявилося згодом, у бусі була прослушка та навігатор, тож ворог нас відстежував. Тоді я почав змінювати машини. Ночував у кримських татар і не тільки. Регулярно міняв місце проживання, бо була загроза арешту".
Пропозиція від Партії регіонів
Коли Віктор Янукович ганебно втік до Криму, Куніцин перебував на Майдані в Києві. У грудні 2013 року він повинен був захищати в університеті в Криму дисертацію.
"Приїхала вчена рада зі всієї країни, а ректор університету, вже покійний, закрив університет на ключ та не впустив ні мене, ні вчену раду, – пригадує Сергій. – Зізнався: "Мені особисто телефонував Янукович і сказав, що Куніцин командує афганцями на Майдані, тому він не повинен захищати дисертацію". І мені так і не дали захиститися, зробив я це на другий день після перемоги Майдану.
Як це не дивно, але, якщо вірити словам Сергія, паралельно приблизно в цей же час він отримав цікаву пропозицію від… Партії регіонів.
"Депутати Партії регіонів запропонували мені повернутися на посаду прем'єр-міністра АР Крим, представляючи цю партію, – зізнається Куніцин. – Вони казали, що не хочуть, щоб до керівництва півострову прийшли "правосєкі". Що я хоч і з Майдану, але їхній, кримський. Гарантували, що за мене проголосує ВР.
Я розповів про це Турчинову. Думаю, якщо б вони погодилися з цим і я втретє став прем'єр-міністром, ми б захвату Криму та так званого референдуму не допустили. Але в Києві ще тиждень думали, потім відправили на півострів іншу людину. Так ми програли час, а з ним і Крим".
Швагер загинув в Маріуполі, сестра пішла служити бойовим медиком
Трагічна історія трапилася з родиною сестри Куніцина. За словами Сергія, його сестра з чоловіком у 2015 році переїхали на материкову Україну, тому що далі не могли жити на півострові зі своєю проукраїнською позицією.
"Леонід пішов воювати в Азов, прослужив там 3 роки, – згадує Куніцин. – Повернувся до Києва, працював у наших ветеранських організаціях. У 2019 році сказав, що йому там некомфортно, вирішив повернутися до Азова. Коли почалася повномасштабна війна, Льоня був командиром мінометного розрахунку.
Загинув 15 квітня 2022 року, коли наші прорвалися на Азовсталь. Сидів за кермом авто, у якому було близько 20 важкопоранених хлопців. Поруч з ним був побратим, якому відірвало кулею палець. Леонід його перебинтував, сказав бігти вперед. Це врятувало хлопцю життя – під час жахливого обстрілу він знаходився в декількох сотнях метрів від його епіцентру. У підсумку хлопець потрапив у полон, а коли повернувся з нього, розповів, як Льоня загинув. Він не кинув хлопців (а вони всі були важкопоранені, не ходячі). Побратим Леоніда пробіг декілька сот метрів і побачив прильот в машину.
Сестра в 48 років втратила чоловіка. До того ж її будинок в Ірпені згорів. Лишилася всього. Знаєте, що вона зробила? Мобілізувалася, вивчилась на бойового медика та почала служити в одному із батальйонів".
"Забирали зброю в мертвих росіян". Він захищав Маріуполь в перші тижні повномасштабного вторгнення
Наше спілкування з Сергієм Куніциним відбулося в Німеччині під час Євро-2024, куди Сергій приїхав як президент асоціації футболу АР Крим. Багато років Куніцин також був президентом сімферопольської Таврії.
Максим Розенко, Чемпіон