Терентій Корінь – український Самсон, який поборов лева
Українська земля завжди була щедрою на богатирів. У славетному ряду знаменитих силачів – від Івана Піддубного та Івана Фірцака до Леоніда Жаботинського та Василя Вірастюка – є багато гучних імен. Однією з українських зірок із сузір’я Піддубного був богатир з Чернігівщини Терентій Корінь, який увійшов до історії як переможець лева.
19 лютого 2016 року рішенням Чернігівського міського голови вулицю Челюскінців було перейменовано на вулицю Терентія Кореня. Таку повагу віддали у Чернігові пам’яті видатного земляка, який залишив своє ім’я в історії силових досягнень. Серед цих досягнень – вражаючі циркові номери та бій проти справжнього лева на арені цирку в Чикаго у 1907 році.
Терентій Савич Корінь народився 27 жовтня 1883 року в селі Блистова на Менщині (нині – Корюківський район Чернігівської області). Даними про його походження та молоді роки ми завдячуємо блистовському вчителю, краєзнавцю, фольклористу Михайлові Мишастому (1890-1978), який 1958 року написав детальну біографію Кореня на матеріалі спогадів тоді ще живих родичів та свідків.
Своєю богатирською силою та статурою (зріст – 183 см, бойова вага – 140 кг) Терентій Корень був зобов’язаний батькам Саві та Олені – кремезним і міцним. Він був другим серед чотирьох синів, а ще в родині було вісім дочок.
Пасучи худобу, Терешко часто мірявся силою з бичками або волами. Коли йому виповнилося 16 років, батько відправив сина на заробітки в Таврійську губернію. Працюючи в німця-колоніста, хлопець якось виграв на спір у свого господаря п’ять карбованців: утримав візок, запряжений добрим конем.
Повернувшись через півтора року додому, Терентій купив ручну соломорізку і нею заробляв на прожиття. У 1903 році багато українських селян переселялись до Приамурського краю – можна згадати, наприклад, історію легенди сумо Тайхо Кокі (Івана Баришка). Вирушив тоді на Далекий Схід у пошуках кращої долі і 20-річний Терентій Корінь.
На Амурі він деякий час працював у селі Спаському у свого земляка Антипа Кореня, потім візником в Хабаровську, а згодом перебрався до Порт-Артура. Там Корінь працював змащувачем на залізниці, а заробивши грошей, відкрив чайну. Але в день початку російсько-японської війни, 27 січня 1904 року, коли японські крейсери обстріляли російські кораблі, в ту чайну влучила бомба. Того ж дня Терентій на катері перебрався до Харбіна. У той час там гастролював цирк братів Нікітіних з групою борців. Український здоровань вирішив з ними поборотися. Адміністрація цирку влаштувала йому випробування, і він з успіхом переміг трьох борців. Тоді Терентія зарахували до циркової трупи, і почалася його кар’єра спортсмена й артиста.
Звісно, згодом у багатьох джерелах він набув статус "русского силача". Ну, а як же? Директор цирку відправив Кореня до Петербурга для підвищення майстерності. Там на перспективного новачка звернув увагу граф Георгій Рібопьєр, меценат клубу "Петербурзьке атлетичне товариство". Терентій почав займатися в клубі "Петербурзький гурток любителів атлетики", який свого часу заснував доктор Владислав Краєвський для видатних силачів Російської імперії.
У ті часи провідні атлети як правило виступали як у турнірах борців греко-римського стилю (тоді – французької боротьби), так і в змаганнях з підняття ваги. У 1906 році граф Рібопьєр відправив Терентія Кореня до Парижа у складі команди на з'їзд спортсменів-важкоатлетів. На міжнародних змаганнях з підняття ваги атлети, лежачи на спині, в правій руці тримаючи 4-пудову гирю, мали звестися на ноги. Терентій виконав те ж саме, але з 6-пудовою гирею в лівій руці й отримав перший приз.
У наших джерелах також пишуть, що того ж 1906 року Корень виграв чемпіонат світу з боротьби у Лондоні. Але офіційні чемпіонати світу з греко-римської боротьби проводились 1905 року (Берлін, чемпіон у важкій вазі – Серен Йєнсен, Данія) та 1907 року (Франкфурт, чемпіон у важкій вазі – Ганс Егеберг, Данія). Скоріш за все, йдеться про якийсь з численних комерційних циркових чемпіонатів, які тоді проводились постійно.
Також не підтверджується статистикою інформація про нібито участь Терентія Кореня в Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі. Серед 17 учасників турніру важковаговиків його імені немає. Не брав він участі й у Першій (1913, Київ) та Другій (1914, Рига) російських Олімпіадах – як це пишуть в деяких наших виданнях.
Проте точно відомо, що 1912 року Терентій приїжджав на батьківщину, до рідної Блистови.
"Тут він на площі, де стояв магазин товариства споживачів, показував своїм землякам декілька днів свої циркові номери, – пише Михайло Мишастий у своєму нарисі. – Терентій перекинув через магазин півпудові гирі. Жонглював ними, мов гумовими м’ячиками. Глядачі намагалися розщепити його руки мотузками, за які з обох боків тягнули по 20 парубків. Також гнув і ламав кінські підкови, забивав долонею гвіздка у товсту дошку".
Циркові виступи були головною справою життя Кореня. Серед його відомих номерів є, зокрема, такі. У Баку він вальсував із залізним коромислом, на якому висіло 15 людей, а у Царицині два верблюди, прямуючи в протилежні напрями, не могли розщепити його руки.
Куточок, присвячений Терентію Кореню, в Менському краєзнавчому музеї
Найяскравіший атракціон Терентія Кореня відбувся 1907 року в Чикаго: на арені цирку він зійшовся у клітці з левом. Свого часу такий бій провів батько сучасного бодибілдингу Юджин Сендоу (22 травня 1894, Сан-Франциско). Тоді Сендоу (справжнє ім’я Фрідріх Мюллер) отримав чимало критики та скептичних відгуків, адже лев, у якого на пазурах були спеціальні подушки, поводився мляво та не агресивно, що викликало підозри у застосуванні транквілізаторів.
У випадку Терентія Кореня було інакше. Хоча хижак спочатку був у наморднику та з подушками на лапах, під час боротьби він зачепився лапами за решітку й зірвав подушки. Звір схопив борця своїми кігтями під ребра, які хруснули. Проте Корінь не розгубився, хоча й розумів, що сутичка стала смертельно небезпечною. Він підхопив 150-кілограмового лева, підняв над собою і кинув на підлогу клітки. Звір несамовито заричав і більше не піднявся. Ветеринари констатували зламаний хребет. А закривавлений борець самостійно вийшов із клітки. Йому вручили золоту медаль з написом "Переможцю левів".
1917 року Терентій Корень одружився з дочкою провізора з Казані Клавдією. Мав двох дочок, Людмилу та Раїсу. Залучив до занять з розвитку сили своїх братів Івана, Пилипа та Андрія. Разом вони їздили по містечках та селах і дивували людей своєю силою.
Після Жовтневого перевороту український силач жив у Саратові, де брати Нікітіни (Дмитро, Аким та Петро) ще у 1876 році збудували стаціонарний цирк. Там Терентій займався самоосвітою, зокрема, добре вивчив німецьку мову. Про саратовський період його життя майже нічого не відомо: свого Михайла Мишастого там, на жаль, не знайшлось.
У 1928 році Терентій Корінь захворів на виразку шлунку. Невдовзі на її місці виникла злоякісна пухлина. Вона дуже послабила його здоров’я, і богатир помер 22 червня 1931 р. Похований він у Саратові. У деяких російських джерелах Терентія Кореня чомусь називають "силач из Сибири". Дивно.
Ще задовго до рішення чернігівського міського голови у селі Блистова назвали вулицю іменем Терентія Кореня. У 2010 році там відкрили меморіальну стелу та провели турнір силачів пам’яті Терентія Кореня. Місцева пошта у 2013 році випустила марку з зображенням богатиря. Гідна шана славетному землякові.