Зенон Снилик – український капітан американської футбольної збірної
У кожному популярному в США ігровому виді спорту є свої ЮКІ. Коли йдеться про футбол (соккер), то у досить великій групі імен виділяється Зенон Снилик, який свого часу був капітаном збірної США.
Його не можна вважати забутою постаттю, але він безумовно заслуговує на періодичне згадування. Адже він був не лише українцем по крові, але й присвятив своє професійне життя служінню історичній батьківщині.
Українська футбольна зірка Америки
Народився Зенон 14 листопада 1933 року у селі Путятинці (нині – Івано-Франківський район, Івано-Франківської області), що входило до Польщі. З початком Другої світової війни родина перебралась до Львова. Там хлопець пограв у футбол за дитячу команду клубу "Україна".
У 1944 році родина Сниликів поїхала зі Львова до Німеччини. Вони мали підстави не чекати нічого доброго від Радянської армії. Адже дід Зенона Денис Снилик був директором української школи імені Короля Данила, а батько Михайло – відомим громадським діячем.
Після Другої світової війни родина п'ять років жила в Німеччині, у таборі для переміщених осіб у баварському місті Міттенвальд. Хлопець вчився в українській гімназії, грав у футбол за український клуб "Прометей" та місцеву команду. Також дуже вправно грав у настільний теніс.
Хлопчині було 15 років, коли Снилики перебралися за океан та оселились у місті Рочестер (західний Нью-Йорк). Зенон закінчив школу імені Бена Франкліна та вступив до Університету Рочестер, де вивчав політологію. Він продовжив активні заняття спортом: грав у футбол за засновану його батьком команду Рочестерські Українці. Під час навчання грав за університетську команду. А грав український півзахисник добре: адже його двічі (1953, 1954) включали до All-American, почесного списку кращих атлетів у певному виді спорту.
По завершенні університету в 1955-му Снилик отримав американське громадянство. Через три роки він захистив магістерську дисертацію в Університеті Чикаго. Далі протягом року викладав політологію в Університеті МакГілл у Монреалі.
Одразу після завершення університету Снилик приєднався до команди Україна з Монреаля, з якою став віцечемпіоном Канади 1955 року та переможцем 1957-го. Поруч із ним у Рочестері та Монреалі грав Джин (Євген) Чижович – уродженець Самбору, майбутній тренер національної збірної США. Весь цей час наш герой грав паралельно за різні українські команди США та Канади, долаючи у перельотах величезні відстані. Граючи за "Україну" (Монреаль), також виступав паралельно за чиказьких Левів (1956, 1958-61), "Україну" (Торонто), а, викладаючи в Монреалі, в 1959-60 роках літав до Нью-Йорка, щоб грати за тамтешній клуб "Україна".
Так, тоді все це було можливим...
Переїхавши 1962 року в Ньюарк, штат Нью-Джерсі, щоб редагувати газету, Снилик одразу ж приєднався до команди Українська (Чорноморська) Січ, яка виступала в Американській Лізі Соккеру (АSL). Уже за рік, команда виграла Кубок АSL – Кубок Льюїса. Снилик виступав у складі ньюаркської команди аж до завершення активної кар'єри гравця 1970 року.
"Він був найрозумнішим тактиком, з яким я коли-небудь грав. Зенон вигравав дуелі на полі не фізичними даними, а навичками і швидкістю думки, завдяки чому компенсовував перевагу інших гравців у силі чи зрості", – пригадував Євген Чижович.
До речі, зріст Снилика складав 170 см.
Американський футбол – той, що соккер
Нагадаємо, що в Америці під словом "футбол" розуміють саме американський футбол – культовий вид спорту за океаном з його Супербоулом, величезними грошима, субкультурой та неймовірною популярністю.
Власне ж звичний для європейців футбол там відомий як соккер і довгий час був маргінальним спортом, яким займались іммігранти з Європи.
Утім, у доробку американських аматорів є срібні медалі Олімпіади 1904 року в Сент-Луїсі, 3 місце на першому чемпіонаті світу 1930 (коли Берт Пейтнод зробив перший в історії мундіалів хет-трик: США – Парагвай 3:0) та сенсаційна перемога над збірною Англії на ЧС-1950 (1:0), коли родоначальники футболу дебютували на чемпіонатах світу.
Це в останні десятиріччя соккер став у США четвертим за популярністю видом спорту – після американського футболу, баскетболу та бейсболу. У 1970-ті, коли арабські нафтові королі ще не заробили мегакоштів та не зацікавились футболом, до Штатів стали приїздити на футбольну пенсію найбільші світові зірки: Пеле, Джордж Бест, Франц Беккенбауер, Герд Мюллер, Джорджо Кіналья та інші. Звідти пішов інтерес до нашого футболу, який призвів до появи потужних ліг (НАСЛ, МСЛ) та гравців світового рівня: Алексі Лаласа, Клаудіо Рейни, Лендона Донована та інших.
За часів же Зенона Снилика соккер перебував у певному занепаді. Клуби, за які він грав протягом своєї кар'єри, виступали в різних аматорських або напівпрофесійних лігах та регіональних турнірах. Але ще більш престижним виглядає той факт, що за такого розмаїття Снилик відбирався до національної та олімпійської збірних США.
У 1950-х і 1960-х роках більшість гравців збірної США були аматорами. Це дозволяло їм грати у повноцінних міжнародних змаганнях – Олімпійських та Панамериканських іграх. Про олімпійську кар'єру Снилика – далі.
У 1959 році Снилика було включено до складу збірної США на Панамериканські ігри 1959-го, які приймав Чикаго. Українець був капітаном команди, яка здобула бронзові медалі.
29 серпня 1959 року збірна США сенсаційно виграла в національної команди Бразилії з рахунком 5:3. Того ж дня відбулося весілля Снилика. Він зіграв гру, а потім разом зі своїми товаришами по команді поїхав до церкви, де одружився з українкою Яриною Матурою, уродженкою Чикаго. Після шлюбної церемонії гравці повернулись до табору команди, а дружина залишилась з гостями. Медовий місяць довелось трохи відкласти.
З 1957 по 1961 рік Снилик провів п'ять матчів за національну збірну США. У 1957 році він зіграв два кваліфікаційні матчі чемпіонату світу проти Мексики. У першому – поразка (0:6), у другому – знову фіаско (0:3). У другому протистоянні виходець з України був капітаном збірної США.
Свій останній матч за збірну Зенон зіграв 5 лютого 1961 року проти Колумбії (0:2), замінивши Кеннета Фінна.
Снилик брав участь у Панамериканських іграх 1963 року (Сан-Паулу, Бразилія). Однак збірна США там програла всі 4 матчі, фінішувавши останньою.
Загалом за різні збірні команди США Зенон зіграв 92 матчі. Серед них, зокрема, досить вдала серія товариських матчів під час азійського турне олімпійської збірної напередодні ОІ-1956: американці тоді виграли п'ять зустрічей та програли три.
Олімпійський міф Снилика
Багато джерел із захватом називають Зенона Снилика єдиним американським футболістом – учасником трьох Олімпійських ігор (1956, 1960, 1964).
Але насправді це не так. Снилик брав участь лише в одному олімпійському турнірі – у Мельбурні-1956. Тоді американці потрапили до турніру без кваліфікаційного відбору: збірна Мексики відмовилась від матчів. За жеребом американці стартували одразу з чвертьфіналу. 28 листопада в Мельбурні збірну США з рахунком 9:1 розгромила Югославія, майбутній срібний призер (у фіналі югослави програли збірній СРСР – 0:1). Зенон Снилик був капітаном тієї команди.
Щодо двох наступних Олімпіад, збірна США не змогла кваліфікуватись до фінальних турнірів – ані на Рим-1960, ані на Токіо-1964. У відборі на ОІ-1960 американці програли збірній Мексики за підсумками двох ігор: 8 жовтня 1959 р. у Мехіко – 0:2 і 22 листопада 1959 р. у Лос-Анджелесі – 1:1. У обох матчах Зенон Снилик грав та був капітаном команди.
А ось у відборі до Токіо-1964 Снилик не грав у жодному з трьох матчів збірної США: ані проти Суринаму (0:1, гол забив Кеннет Клюйверт, батько Патріка Клюйверта), ані проти Панами (4:2), ані проти Мексики (1:2). Можливо, він сидів у запасі. Але навіть у такому разі називати його учасником трьох Олімпіад, м'яко кажучи, некоректно. Радше – трьох олімпійських циклів.
Така сувора правда протоколів. Звісно, хочеться приємних міфів. Але з цим не до нас.
Поза футболом
Зенон Снилик не був професійним футболістом. За рівнем гри – так, але жити завдяки спорту він не збирався. І магістерську дисертацію з політології він захистив не дарма.
Снилик займався викладацькою діяльністю. А у 1962 році Українське національне товариство найняло Снилика редактором "Українського тижневика" (Ukrаіnіаn Wееkly) при найстаршій україномовній газеті "Свобода". Він залишався редактором тижневика аж до 80-го року минулого сторіччя, коли став головним редактором "Свободи". За його керівництва "Свобода" публікувала розслідувальні статті на теми Чорнобильської катастрофи, за що була відзначена престижною премією інформаційного агентства Ассошіейтед Пресс.
У 1963-71 роках Снилик входив до складу редакційної колегії англомовної "Енциклопедії українознавства", до якої перекладав тексти з іноземних мов та редагував дописи інших авторів. Був членом Наукового товариства ім. Т Г. Шевченка в США. Навіть покинувши футбол, регулярно підтримував спортивну форму, грав у настільний теніс і десятки років залишався майстром цієї гри.
Вийшов на пенсію в червні 1988 року. Помер 21 січня 2002 року у своєму будинку в Берклі-Хайтс, штат Нью-Джерсі.
"Зенон, на жаль, помер небагатою людиною. Його ігрові дні закінчилися задовго до появи "бізнесового футболу" в США, який, без сумніву, віддячив би йому фінансово за такий великий талант. Та все ж, він був чоловіком, багатим духом, який прожив життя в пошуках благ свободи й демократії для всіх", – згадував Ервін Черовський, товариш та біограф Снилика.