Вже не золоте покоління: як кар’єри головних українських футболістів збилися на манівці
Збірна України сьогодні зіграє проти Північної Ірландії у Лізі націй, і це той матч, який потрібно обов'язково вигравати, аби зберігати шанси на турнірний успіх.
Чи вийде? І хто поведе команду за собою?
Ще 3-4 роки тому ми не сумнівалися, що збірна України на правильному шляху, і нові, молоді лідери приведуть її до неабияких звитяг.
Зараз, однак, все повернулося майже на 180 градусів, і кар'єри Судакова, Циганкова, Зінченка, Довбика, Трубіна, Мудрика та інших наших зірок переживають скрутні часи.
***
Пані й панове, наш футбол в дупі.
Кажуть, процес лікування від залежностей починається з визнання проблеми -отже, ховатися від правди далі нема ніякого сенсу.
Та й потім, навіть якщо продовжувати, день матчу все одно ж настає – і Кіарон Браун із 3-го англійського дивізіону зупиняє Україну так домінантно, наче Вірджил ван Дейк у найкращі роки...
Все-бо йде не так.
Сергій Ребров пішов, Андреа Мальдера прийшов, та ключ – це хлопці, що виходять на поле.
Ті самі, яких ще пару років тому називали золотим поколінням – де вони? Як виступають за клуби? Яка їхня продуктивність?
Неможливо, знаєте, прибути до збірної без ігрової практики, у поганій формі – і раптом видати чудовий футбол. Чудес не буває не тільки на полі, а й взагалі.
Тим часом на календарі вже листопад, і ми – що?
Знову розраховуємо на диво.
Ех.
***
Віктор Циганков був тіньовим героєм бронзової Жирони-2023/24; автором 8 голів та 8 асистів.
І де ж він сьогодні?
Нема навіть у заявці на листопадові матчі.
Влітку вихованець Динамо перебрався до Аяксу, де знайомий тренер, ненайсильніший конкурент і нібито зручна ліга. І що потім? 1 гол, 1 асист; остання результативна дія 15 вересня.
Після низки слабких матчів Циганков ще й травму отримав, і з кінця жовтня на поле не виходив.
"Мені здавалося, що він швидкий, але в цьому плані він теж мене розчарував. Так, у нього чудова ліва, це видно. Але українець не створює суперникам проблем", – каже легенда Рональд де Бур.
Ще більш безкомпромісні фани, які дедалі частіше називають Циганкова "гравцем не рівня Аяксу".
Так, Вітя не мав передсезонки, але кого це хвилює? Він прибув робити результат – і він не робить. Ось і все.
***
А Артем Довбик? Його 24 голи за Жирону та Трофео Пічічі ви теж ще не забули?
Влітку 2024-го здавалося, що біля ніг вихованця Дніпра весь світ – і де ж він?
Не потрапив до основної заявки збірної, але довикликаний через травму Пономаренка.
1 гол у поточному сезоні у Довбика – ось цей у ворота Сассуоло 5 вересня.
З тих пір – 2 виходи на заміну, сумарно 21 зіграна хвилина.
Оренда до Болоньї обертається катастрофою навіть попри те, що Роберто Пікколі має 1 гол, а Єнс Одгор – жодного. Це, на секунду, конкуренти за місце центрфорварда.
"Він повинен більше викладатися на тренуваннях, і тоді отримає свій шанс", – відрізав тренер Раффаеле Палладіно.
Тобто, ще й лінується?
Не дивно, що Болонья хоче достроково розірвати оренду Артема. При тому, що його вклад в гру близький до нуля, він заробляє 3 млн євро на рік – один з найбільших окладів у команді.
***
А чи не забули ще Михайла Мудрика? Того-самого, що вивів нас чудовим ударом на Євро-2024? Того, за якого Челсі сплатив 70 млн?
Якщо й так, ви пробачені. 20 місяців бану за допінг – це досить для забуття.
Зрештою, ту справу таки зам'яли, Міша знову в грі, але де ж він?
У заявці на матчі збірної – нема.
Перед стартом сезону Челсі віддав Мудрика в оренду Тоттенгему, куди його покликав знайомий по Шахтарю Роберто де Дзербі. Подібно до Циганкова в Аяксі, ставка здавалася виграшною, але майже 2 роки без футболу далися взнаки дуже швидко. Міша набігав 16 хвилин проти Ноттінгема 5 вересня – і відтоді в лазареті.
Як і Довбика, його хочуть повернути вже взимку, бо нащо "Шпорам" платити зарплату орендованому, який без кінця лікується?
Те, що мало стати шансом, перетворилося на мем.
"Мені він абсолютно не подобається, і цій команді він не підходить. Хто в біса зараз керує клубом? Алладін? Давай, Мудрику, потри лампу – вони так це бачать?" – кепкує ексскаут Браян Кінг.
І чим йому заперечиш? Що Мудрик от-от вийде і всіх порве?
Та ну.
***
А Олександр Зінченко – 4-разовий чемпіон Англії, фіналіст ЛЧ – як щодо нього?
Цей взагалі сидить без команди з літа.
Аякс ніби проклятий для українців, їй-богу. Зінченко перейшов сюди на початку року, але 14 лютого порвав хрести – і відтоді лікується. Вже 273 дні в лазареті.
Хтось вірить, що він повернеться на колишній рівень? Саша ж не просто так опинився в Нідерландах. Для того, аби трансфер здійснився, він спочатку випав із планів Арсеналу, а тоді завалив оренду в Ноттінгем.
Грубо кажучи, він не хотів покидати АПЛ, але АПЛ більше не бажала бачити його.
І Зінченку лише 29, він навіть на ветерана не тягне.
***
Помітно старший Руслан Малиновський, хоча для плеймейкера 33 роки – не межа.
Ще минулого сезону він браво це доводив за збірну проти Ісландії, та й у Дженоа траплялись гарні матчі.
Зараз же Малиновський – все.
4 матчі за Трабзонспор з літа без результативних дій. Усе, чим запам'ятався – це дві операції на нозі та ще червона картка проти Ференцвароша, що призвела до поразки 0:4 та вильоту клубу з Ліги конференцій.
"Я не хочу бачити Савича й Малиновського в Трабзонспорі. Особливо Малиновського, не можу на нього дивитися", – накидав бізнесмен Мохамед Алпдюндар.
Паралельно член Ради директорів Озкан Озилмаз називав українця "не надто хорошим гравцем для клубних амбіцій".
Ще б пак, Трабзонспор підписав самого Мохамеда Салаха – і той грає, як бог.
Знову "ех".
***
На загальному тлі помітно краще йдуть справи у лісабонського дуету Анатолія Трубіна й Георгія Судакова. Втім, здали й вони теж.
Трубін 3 сезони поспіль був основним у Бенфіці, а зараз вже ні – віддав місце Самуелу Соарешу і виходить лише в кубкових турнірах.
Те саме пережив і Георгій Судаков – основний у ЛЄ та Кубках, запасний у Прімейрі. При тому навіть коли грає, то не №10, який йому вручав Руй Кошта, а №8 – робочу конячку, що іноді вміє у креатив.
До честі обох, вони хоча б не здалися, борються.
Що Трубін, що Судаков останніми тижнями провели непогані матчі у Лізі Європи – особливо проти Леха.
"Саму демонструє якісне поводження з м'ячем, тоді як Трубін майстерніший воротар, та відстає у грі ногами", – констатує портал Glorioso.
Тим часом Curta Vermelha пояснює проблему Судакова: "Коли команда володіє м'ячем, його роль нічим не відрізняється від ролі №10. Різниця проявляється, коли Бенфіка без м'яча. Добре видно, який баланс дають команді Еурснес та Баррейру. Судаков дає менше".
Ви скажете – гей, та це ж очікувано, Георгій гравець атаки!
Але, якщо чесно, що ж це за десятка така, у якої в 20 матчах лише 2 гольові передачі? Вона або не десятка, або не в формі, або не тягне цей рівень.
***
І навіть це ще не все.
Додайте до списку вічно травмованих Арсенія Батагова, якого 3 роки тому Жозе Моурінью називав "найкращим захисником у Туреччині".
Не забудьте про Юхима Коноплю, який пропустив весь старт сезону, а як повернувся в Кубку з Карлсруе, то 18 разів втратив м'яч.
Обов'язково врахуйте Романа Яремчука з єдиним голом за Олімпіакос 17 вересня навіть попри те, що Аюб Ель-Каабі зламав ногу, Мехді Таремі поїхав до ОАЕ, а на заміну їм клуб придбав ноунейма-мексиканця.
Тут же, поруч, Олександр Зубков у складі АЕКа провалив адаптацію, випав зі складу та зламав ногу – це теж запишіть!
А куди ж без найкращого гравця УПЛ-2024/25? Влад Ванат тепер у 2-му іспанському дивізіоні, та й то показав рівень хіба що проти молодіжки Сельти. 5 голів у Сегунді, із яких 3 – цим підліткам.
Потух і Данило Сікан після бурхливого старту в Андерлехті – ось вже 10 матчів без результативних дій.
А Олексій Гуцуляк? Розсварився з Поліссям, не отримав контракт в Європі, просидів пів року без гри і підписався Ордабаси. Де-де?!
"Хотілося, щоб Ярмоленко був у збірній", – бідкається Віталій Косовський.
А нам би хотілося, аби й сам Косовський грав, і з ним Ващук, Головко, Максимов, Ребров з Шевченком; Гусін, царство йому небесне...
Кадри ж вирішують все, а у "синьо-жовтих"...
От хто у "синьо-жовтих"?
***
Твердо Україна може покластися на Віталія Миколенка, який проводить сильний сезон в Евертоні, має гарну пресу і загалом, здається, досяг розквіту.
Ще Єгор Ярмолюк у Брентфорді росте, б'ється. Ну, так – здуру заробив червону і три матчі бану проти Ліверпуля. Але якщо забути той момент – безумовно, виховний – ситуація для нього позитивна; українець ще й додає у креативі.
Дуже несподівано отримав шанс у ПСЖ Ілля Забарний. Так-то старт сезону він завалив, але вибув Маркіньйос – і цього разу українець впорався. Його вихід на заміну з Барсою приніс спокій, гра з Ліоном додала впевненості, гол Труа – куражу. Хтозна, може, це і є той переломний момент...
Хочеться, знаєте, вірити у хороше, бо його раптово стало аж надто мало. Було-було золоте покоління – і зникло, як під землю провалилось.
Чорт забирай, хлопці, ви куди?!
Але на поверхні лише ми, уболівальники, із нашими невиправданими надіями, що перетворюють погані матчі на катастрофічні.
Можливо, це і є вихід – зняти рожеві окуляри, забути старі ілюзії, і тоді катастрофічні матчі знову стануть просто поганими.
Можливо, це "незолоте" покоління більше не має що нам запропонувати...
Час покаже.
А поки – наш футбол у дупі, панство.
Ні достойні поразки (ТМ) Шахтаря в Лізі чемпіонів, ні, тим паче, героїчні вильоти Полісся й ЛНЗ із менших єврокубків не здатні того спростувати.
Легіонери були нашою останньою надією на міжнародному рівні, але без практики, у поганій формі, і надворі вже листопад... На що ж надіємось?
Вже звично – на диво.
І давайте домовимося наперед не надто критикувати Мальдеру, якщо раптом що. Ну нема в цьому його вини, він же вам не фокусник.
Телеграм-канал автора: Футбольні історії