Від вбитого дідуся до рекордів Пушкаша: еволюція Луки Модрича
Вже ввечері на всіх чекає Ель Класіко, і Реал знову розраховуватиме на нього, хоча це здається ненормальним. 39 років вже Луці Модричу, але він досі грає на топрівні.
Чемпіон розповідає про півзахисника-епоху в світовому футболі.
***
Їхній дім досі стоїть обабіч дороги, що веде у Велебітські гори.
Моторошне місце.
Останні люди покинули його понад 30 років тому, коли йшла війна. Відтоді дах у будинку обвалився, а деякі вікна вибиті. Сумну картину доповнює знак із черепом та кістками: "Обережно, міни".
Лука Модрич приїздить сюди щоліта, і останніми роками – з дітьми.
"Вони бачили, де я жив, але я не говорив з ними про те, що сталося. Можливо, через кілька років..."
Це й справді історія не для дитячих вух.
Луку ж назвали на честь його дідуся, теж Луки. Разом вони пасли кіз в горах, полювали, збирали ягоди, поки батьки працювали в місті на трикотажній фабриці.
У 1989-му югославські документалісти випадково зняли їх у стрічці про диких вовків у горах Велебіт – старий Лука йшов з рушницею, а малий щось лепетав і сміявся.
Війна знищила їхній рай за якихось два роки.
Коли Хорватія проголосила незалежність, серби кинулися її душити, і в горах з'явилися їхні ополченці-четники. 66-річний Лука Модрич та його кози не зробили їм нічого поганого, але він був хорват – і за це його скосили з кулемета, а тоді зайшли в село і вбили ще шістьох задля забави.
Батько Луки Стіпе забрав сина до міста Задар наступної ж ночі, і більше вони ніколи не жили в селі, що так і називалося – Модричі.
Серби ж бо просувалися, і скоро були на узбережжі. Задар потрапив у облогу на два роки – до січня 1993-го.
Стіпе Модрич одразу пішов на фронт добровольцем.
Малий же Лука з матір'ю залишились у готелі "Коловаре". Зараз це шикарне місце, 4 зірки, а от у 1991-му всі кімнати заселили біженці. Саме тут Лука познайомився із Даніелем Субашичем – майбутнім кіпером Монако та хорватської збірної.
Футбольного поля не було, тож грали на парковці за готелем – там і поверхня асфальтована, і укриття близько, зручно тікати від артобстрілів.
Коли Модрич виграв Золотий м'яч у 2018-му, його перша вчителька опублікувала твір, який 9-річний Лука написав у 1995-му:
"Хоча я ще маленький, я пережив багато страху в житті. Страх перед обстрілами – те, що я помалу вчуся долати. А ще четники вбили мого діда. Я так його любив. Я усіх запитую, чи можна називати людьми тих, хто це зробили і вигнали нас із дому?"
Знайомо, на жаль.
Діти війни грали до ночі, бо в квартирах не було ні світла, ні води.
Модричів із "Коловаре" скоро відправили в інший готель "Із" – по суті, гуртожиток для злиденних. Вони пробули там аж до 1998-го.
Товариш Луки тих років Анте Црняк каже, що улюбленою піснею Модрича був хіт Младена Грдовича "Nije u soldima sve" ("Гроші – це не все"). Він розсміявся, коли почув, як уся збірна Хорватії затягує це у автобусі під час ЧС-2022.
***
Та Лука не залишився жертвою на все життя. Його сила – його еволюція.
І навіть коли через субтильність його не прийняв Хайдук зі Спліта, головний клуб Далмації, – все одно.
Вже у 2001-му 16-річний Модрич переконав Динамо Загреб, отримав молодіжний контракт та місце в юнацькій збірній. Невисокий, ноги як два сірники, але Лука володів внутрішньою силою, без якої не буває великих успіхів.
І ще талантом. Усі в Загребі любувались його передачами, контролем, технікою.
Єдиний мінус – грав "на чистих м'ячах". Хтось мав Луку "забруднити", і на допомогу прийшов випадок.
"В 2003 році віцепрезидентом клубу Зрінські з Мостара був Зденко Джигич, чий син Івіца грав за молодіжку Динамо Загреб. Зденко часто їздив туди, дивився матчі. А нам було потрібне підсилення, тож він попросив у Динамо сина в річну оренду. А той взяв з собою друзів – Модрича і ще одного хлопця на ім'я Давор", – розповідає директор Зрінські Маріо Панджа.
Взагалі боснійська ліга тих часів вважалася найжорстокішою в Європі. Про шалені підкати й відірвані ноги у Сараєво ходили страшні легенди.
18-річний Модрич спершу кинувся качатися, але не допомагало – крупніші опоненти просто кидали його об газон.
Це саме в Боснії він остаточно виробив стиль, який має зараз.
Лука цілими днями працював над координацією та спринтами, і до кінця сезону вигравав більшість м'ячів, уникаючи фізичних дуелей. Боснійські фани не бачили такого рівня від розпаду Югославії, тож аплодували хлопцеві не лише в Мостарі, а й по всій країні.
8 голів у 22 матчах – і Луку визнали найкращим молодим гравцем сезону.
Ну, а Динамо Загреб зрозуміло, що зірвало банк.
Вже у 2007-му, коментуючи матч збірної Хорватії проти Росії, кумир Модрича Звонимир Бобан дивувався таланту плеймейкера: "Яка геометрія передач! А як чітко виконує!"
На трансферному ринку розгорнулися цілі перегони, бо хоча Тоттенгем був першим у черзі, на п'яти йому наступали Барселона Пепа Гвардіоли, Ман Сіті Свена-Йорана Ерікссона, Ньюкасл Кевіна Кігана.
Тодішній спортдир "Шпор" Дам'єн Комоллі пригадує, що весь день вламував на трансфер президента Динамо Здравко Мамича, але безрезультатно:
"Я відчував, що чим довше ми чекаємо – тим менша ймовірність угоди. Часу в нас залишалося 2-3 дні. Я зателефонував власнику Деніелу Леві і сказав, як воно є. Магічна людина. Він поклав слухавку, сів у приватний літак і вже о третій годині ночі написав мені, що все в порядку, Модрич у нас".
Леві умів вести переговори – Перес збрехати не дасть.
В ту пору бос "Шпор" дуже хотів у Лігу чемпіонів, і після двох поспіль п'ятих місць у АПЛ шукав способи посунути грандів.
"Я годинами порівнював наші цифри з цифрами ТОП-4, і помітив, що ми відставали за вдалими передачами у фінальній третині й володінням на половині суперника. Отже, потрібні були креативні, технічні гравці, – згадує Комоллі. – Про Модрича мені казали, що замалий і майже не забиває. Але я не слухав. Він був завжди доступний для пасу, добре грав між лініями і робив багато передгольових передач".
Надворі було літо 2008-го, і Хуанде Рамос допрацьовував останні дні на "Вайт-Харт-Лейн".
Уже в жовтні його замінив олдскул Гаррі Реднапп, який швидко зрозумів суть Луки і відправив його в пару до Скотта Паркера у півзахист. Асистенти протестували – мовляв, його ж розтопчуть. Наївні! Вони просто не бачили дербі Мостара.
За наступні 4 сезони Тоттенгем двічі фінішував у ТОП-4, а грав так добре, як ніколи з 1980-х.
***
Модрич не просто зробив кар'єру – він став зіркою в Тоттенгемі, а тоді й суперзіркою в Реалі.
Тріо Луки з Тоні Кроосом та Каземіро – одне з найкращих в історії ЛЧ.
Це неймовірно, що на ЧС-2018 такий гравець їхав з тавром зрадника. Ледь не половина Хорватії вимагала, аби Луку вигнали зі збірної.
Мамич – це знову він!
Якщо коротко, то президент Динамо Загреб роками присвоював гроші, які європейські клуби платили за хорватських талантів. У контрактах з гравцями прямо прописувалось, що Динамо отримує лише 40-50% суми, а решта нібито мала дістатися їм напряму – на ділі ж, Мамич забирав майже все собі.
У 2017-му, коли про це заговорили, Модрич підтвердив аферу – ще й додав, що з ним угоду підписали заднім числом.
16,5 млн заплатив Тоттенгем, і з них 6,5 млн отримало Динамо, 8 млн Лука віддав Мамичу і ще 2 забрав собі – ось така схема.
Ну, але коли його та Деяна Ловрена запросили до суду в Осієк, в обох раптом сталися провали в пам'яті.
"Я прийшов, аби висловитися на свій захист і сказати правду. Моя совість чиста", – після цих слів Модрича країну накрила хвиля обурення.
"Модрич – сучка Мамича", – написав анонім прямо на стіні готелю "Із" у Задарі, де юний Лука виживав із сім'єю, а оглядач Telesport Юрай Врдоляк розповідав, як його товариш після незабитого Модричем пенальті Данії написав у особисті: "На секунду подумав, що бог є".
Можете це уявити?
Мамича-то в підсумку все одно засудили до 6,5 років тюрми – серед інших Андрей Крамарич не злякався і розказав, як все було влаштовано.
Аби не відбувати термін, Здравко востаннє скористався зв'язками і втік до Боснії, де й живе до сих пір.
Ну, а на Модрича після того суду завели справу за кривосвідчення.
Без перебільшення, срібло на ЧС-2018 врятувало його репутацію та майбутнє в Хорватії. Феєрія з Аргентиною нагадала усім, що Модрич – не просто гравець, але геній футболу, і це швиденько відсунуло на другий план усе інше.
Зрештою, пробачили ж аргентинці Марадоні наркотики, а французи Платіні – його корупцію.
Звинувачення у кривосвідченні з Модрича зняли у день, коли він отримав свій Золотий м'яч – і забули їх, як дурний сон. Зараз хіба надпис на руїнах "Іза", що зберігся, нагадує, що це справді було.
***
Модрич-бо не зупиняється, еволюціонує далі.
Переляканий чоловік у Осієкському суді так само позаду, як і підліток із тренажерки в Мостарі, і малий, що ганяє з дідусем по рідних горах.
Лука зразка 2025 року – це головний ветеран усього європейського футболу.
Найстарший, хто коли-небудь грав за Реал. Найстарший, хто коли-небудь за нього забивав. Найстарший гравець Реала у єврокубках. До Модрича усім цим для Мадрида був Ференц Пушкаш.
До смішного доходить – сьогодні-от Луці протистоятиме Ламін Ямаль, що народився через місяць після матчу з Росією, що вразив Бобана!
Професор кінезіології Влатко Вучетич, що працює з хорватом індивідуально, і сам здивований:
"Ми почали десь 12 років тому. Тоді його метою було дограти до 36-ти. Я дав йому свою програму, і він виконував її щодня – понад 350 днів на рік. Іноді вдома, іноді в таборі Реала. Після 30 років м'язова маса швидко втрачається, і щороку треба докладати все більше зусиль, аби залишатися таким же. Минулого літа ми працювали найбільше за весь час. Це важко прийняти".
Фани Реала бачать вже готовий результат – 2450 хвилин, 50 матчів, 4 голи, 7 асистів у сезоні.
Хіба лице видає, що Луці вже в вересні стукне 40 років.
Не на камеру кажуть, що Модрич хоче дограти до ЧС-2026, але сам хорват відмахується: "Це ще далеко. В моєму віці я обходжусь без довгострокових планів. Я не впевнений, що це реально".
Разом з тим, зі збірної він поки не йде.
Надіється.
Вучетич привідкриває завісу – каже, що фізично Лука почувається на 35, але йому вже дуже складно. Треба неабияка сила волі, аби продовжувати.
Здається, ми навіть знаємо місце, де він її черпає.
Бабусі в Модричах в унісон кажуть, що Лука дивний – сидить і просто дивиться на дім, що занепадає. Не відбудовує, не продає, а лише сидить під руїною мовчки і за якийсь час їде геть.
"Війна нікому не приносить нічого доброго, – пояснює його автобіографія. – Речі, що там відбуваються, можуть або зламати, або зробити жорсткішим. Я вибрав стати жорстким. І став. Пройшовши через те, що й я, ти легше сприймаєш поразки, критику і взагалі все, що може трапитися з тобою у футболі".
Telegram-канал автора: Футбольні історії